Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №761/34388/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34388/25

Провадження № 2/761/3641/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу у розмірі 125 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позов мотивований тим, що сторони з 14 липня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 25 вересня 2024 року розірвано в судовому порядку. Під час шлюбу подружжям придбано автомобіль FIAT LINEA (індентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, загальною вартістю 250 000 грн. 28 квітня 2025 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва визнано вищевказаний автомобіль спільним майном подружжя та визнано за ОСОБА_3 право власності на частку автомобіля в порядку поділу спільного майна подружжя. Відповідач самостійно користується вищезазначеним автомобілем, позивач із сином не має доступу до майна, у власності відповідача перебуває як сам автомобіль, так і всі документи до нього, у зв`язку з чим, порушуються її права та права спільної дитини.

Оскільки транспортний засіб перебуває у користуванні відповідача, позивач просить стягнути з нього на свою користь грошову компенсацію своєї частки у майні на підставі положень статті 364 ЦК України, яку визначає у розмірі 125 000 грн.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва справу передано судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

04 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів існування перешкод у користуванні транспортним засобом. Зазначає, що він не чинив позивачу жодних перешкод у користуванні майном, а позивач має доступ до документів. Відповідач заперечує щодо визначеної позивачем вартості її частки транспортного засобу, вважаючи відомості з вебсайту «AUTO.RIA» такими, що не підтверджують ринкову вартість транспортного засобу.

Наголошує, що 14 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу № 8041/2023/4052315 спірного транспортного засобу, в якому вартість автомобіля визначено у розмірі 100 000 грн. Позивач, ОСОБА_3 , будучи обізнаною щодо укладення зазначеного договору, завідомо завищує ціну позову та розмір компенсації.

Вказує, що не відмовляється здійснити компенсацію позивачу вартості частки транспортного засобу, однак позивач, ОСОБА_3 , розуміючи, що інформація щодо реальної оцінки автомобіля марки «FIAT» (модель «LINEA») відсутня, не подала разом із позовною заявою клопотання про призначення експертизи, що свідчить про незацікавленість сторони позивача у отриманні компенсації відповідно до дійсної ринкової вартості транспортного засобу.

Також відповідач подав до суду клопотання про призначення судово -автотоварознавчої експертизи та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Протокольною ухвалою від 15 січня 2026 року суд прийняв відзив до розгляду.

Приймаючи відзив до розгляду, суд врахував, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі раніше 18 листопада 2025 року.

І з огляду на те, що відповідач подав відзив у межах процесуального строку встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, на підставі положень статей 2, 12, 178 ЦПК України та з метою забезпечення принципів змагальності, рівності сторін та права на судовий захист, дійшов висновку про прийняття відзиву до розгляду та долучення його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року задоволено клопотання відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи. Призначено у справі відповідну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

22 травня 2026 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення експертизи.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року провадження у справі поновлено.

06 липня 2026 року представник позивача подав заперечення щодо результатів експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач щодо компенсації вартості частки транспортного засобу не заперечував, однак за визначеною ринковою вартістю транспортного засобу у висновку судового експерта.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 14 липня 2007 року сторони уклали шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у справі № 761/21256/24 розірвано.

В період перебування у шлюбі сторони придбали транспортний засіб FIAT Linea (індефікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Так, 14 вересня 2023 року ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу 8041/2023/4052315 вказаного транспортного засобу, в пункті 3.1 якого визначена ціна транспортного засобу у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі №761/39265/24 позов про поділ майна подружжя задоволено. Визнано автомобіль марки FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску - спільним майном подружжя. У порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на частку автомобіля за кожним.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит №11 від 24 червня 2025 року Головний сервісний центр МВС повідомило, що станом на 01 липня 2025 року на ім`я гр. ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Згідно з висновком експерта № 10735, виконаного на виконання ухвали суду від 15 січня 2026 року, ринкова вартість автомобіль марки FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, станом на день проведення експертизи 05 травня 2026 року, становить 117 487, 28 грн.

Спірні правовідносини сторін виникли щодо розміру грошової компенсації за частку у спільному транспортному засобі (стаття 364 ЦК України). Позивач заперечує проти висновку судової експертизи, обґрунтовуючи вартість автомобіля роздруківками оголошень із сайту AUTO RIA, тоді як відповідач погоджується з виплатою компенсації виключно в межах суми, визначеної висновком експерта.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статей 3, 15, 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Транспортний засіб марки FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску є рухомим майном та одночасно неподільною річчю.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16-ц, зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Як вбачається із встановлених судом обставин справи, сторони не заперечують щодо застосування положень статті 364 ЦК України, тобто компенсації позивачу вартості належної частки рухомого майна, однак сторони не дійшли згоди щодо ринкової вартості транспортного засобу.

Так, позивач заперечує проти ринкової вартості, визначеної у висновку судової експертизи, вважає його недопустимим доказом та наполягає на вищому розмірі компенсації, обґрунтовуючи свої вимоги оголошеннями з інтернет-сайту про продаж аналогічних автомобілів. Відповідач, погоджуючись із виплатою компенсації, наполягає на її визначенні виключно у розмірі, встановленому висновком судової експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 наголосила щодо вартості майна, що підлягає поділу, а саме: його вартість необхідно визначати з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації половини вартості спірного автомобіля, позивачка визначила його ринкову вартість у розмірі 250 000 грн. на підставі цінових пропозицій з веб-сайту AUTO/RIA.

Суд зауважує, що ринкова вартість спірного майна входить в предмет доказування у цій справі, а тому у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо його вартості, кожен з них вправі доводити дійсну вартість цього майна доступними способами доказування, у тому числі шляхом надання звіту про оцінку майна та/або призначення судової експертизи.

Відповідач, заперечуючи щодо визначеного розміру ринкової вартості транспортного засобу заявив клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, і відповідна експертиза судом була призначена ухвалою від 15 січня 2026 року.

Відповідно до висновку експерта №10735 ринкова вартість транспортного засобу визначена у розмірі 117 487, 28 грн.

Представник позивач, не погоджуючись із визначеною експертом сумою, подав 06 липня 2026 року заперечення щодо результатів експертизи, оскільки вважає, що експерт повинен був визначити ринкову вартість КТЗ за допомогою порівняльного підходу Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Експертом здійснено лише зовнішній огляд, без діагностики двигуна та ходової частини, а також у висновку не наведено посилань на актуальні джерела даних на дату дослідження,проігноровано аналіз реальних ринкових цін на аналогічні авто в регіоні та необхідні коригування. Крім того, до висновку долучено «ремонтну калькуляцію», яка не передбачена Методикою. Наведені у висновку таблиці суттєво викривлені за назвою, змістом і структурою порівняно з офіційними Таблицями 4.1 та 4.2 Додатку 4 Методики, що ставить під сумнів їхню достовірність. Дослідження КТЗ судовим експертом проводилась тільки за присутності відповідача та без участі позивачки, що є порушенням її прав. А тому, відповідний висновок судового експерта є недопустимим доказом у справі.

Однак, зазначені доводи про недопустимість як доказу у цій справі висновку судової експертизи № 10735 суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Згідно з положеннями статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суду у постанові від 20 січня 2026 року у справі № 759/1837/24 вказав, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 462/7143/24 зауважив, що розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Згідно з частиною першою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Вимоги до висновку експерта зазначені у частинах шостій та сьомій статті 102 ЦПК України, відповідно до яких у висновку експерта повинно бути зазначено: висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Зазначеним вимогам закону висновок експерта № 10735 відповідає, зокрема, у ньому зазначено підстави проведення експертизи (на виконання вимог ухвали від 15 січня 2026 року), відомості про судового експерта Тараканова Ю.Ю., його обізнаність щодо кримінальної відповідальності за ст.ст. 384, 385 КК України, відомості про осіб, які були присутні під час зовнішнього огляду автомобіля (відповідач ОСОБА_2 ) у світлий час доби.

Порядок проведення автотоварознавчих досліджень регламентовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), і про застосування відповідної Методики експерт зазначив у своєму висновку.

Відповідно до пункту 3.1 Методики основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід.

Для оцінки спеціальних, спеціалізованих КТЗ у разі неможливості застосування порівняльного підходу застосовується комбінований витратно-порівняльний підхід, заснований на використанні інформації про вартість базового КТЗ з додаванням вартості спеціального або спеціалізованого обладнання та з урахуванням вартості робіт з його монтажу. Комбінований витратно-порівняльний підхід застосовується для визначення вартості КТЗ, що мають пошкодження чи розукомплектовані (пункт 3.7 Методики).

Ураховуючи наявність у досліджуваного автомобіля зафіксованих пошкоджень (що належним чином підтверджено матеріалами дослідження та відображено у висновку), судовий експерт правомірно керувався приписами пункту 3.7 Методики і застосував комбінований (витратно-порівняльний) підхід, про що зроблено відповідну вказівку в описово-мотивувальній частині висновку.

Суд зауважує, що застосування експертом комбінації витратного та порівняльного підходів дозволило об`єктивно визначити вартість автомобіля FIAT LINEA з урахуванням його індивідуального технічного стану, пробігу, комплектації та зафіксованих пошкоджень.

Твердження представника позивачки про те, що складання «ремонтної калькуляції» не передбачено Методикою, є помилковим та базується на невірному тлумаченні її норм. Пункт 8.5 Методики прямо передбачає, що калькуляція вартості відновлювального ремонту складається оцінювачем, експертом за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Крім того, є безпідставними і такими, що не підтверджуються будь-якими доказами, доводи представника позивача про те, що суб`єктом оціночної діяльності здійснено лише зовнішній огляд транспортного засобу без діагностики двигуна та ходової частини.

Згідно з пунктом 5.6 Методики після закінчення зовнішнього технічного огляду провадиться перевірка роботи двигуна та інших складників, а для спеціалізованих (спеціальних) КТЗ - працездатність спеціального обладнання. У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану.

Варто наголосити увагу на тому, що дослідження проводилося експертам з урахуванням безпосереднього огляду автомобіля та всіх його індивідуальних особливостей, зокрема, таких як пробіг, технічний стан, наявність відповідних пошкоджень.

Суд зазначає, що судовий експерт Тараканов Ю.Ю. має відповідну кваліфікацію, стаж експертної роботи з 2000 року та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що свідчить про допустимість вказаного доказу.

Слід наголосити увагу на тому, форматування та заповнення розрахункових таблиць у висновку є технічним відображенням застосованої судовим експертом математичної моделі у межах його процесуальної дискреції. Незначні адаптації графічного чи текстового оформлення таблиць, виконані за умови збереження алгоритмів та коефіцієнтів Додатку 4 Методики, не спотворюють результатів досліджень і не є процесуальним порушенням.

При цьому, аргументи представника позивачки про те, що огляд КТЗ проводився за відсутності особистої участі позивачки, що нібито є порушенням її прав, є юридично неспроможними до врахуванню, оскільки як положення процесуального закону, так і Методики не містять норм, які б вказували на те, що позивачка має бути обов`язково присутня під час проведення експертизи чи огляду майна.

Зокрема, відповідно до пункту 5.2 Методики визначено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду здійснюється замовником дослідження. Тобто, норми зазначеної Методики передбачають визначення необхідності виклику заінтересованих осіб на огляд замовником дослідження на власний розсуд (у межах дискреційних повноважень).

Згідно з частиною шостою статті 102 ЦПК України відомості про присутніх осіб є виключно реквізитом для відображення у відповідному висновку, а не процесуальною умовою його чинності чи допустимості.

Суд зауважує, що одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 4, 5, 22 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка, заперечуючи проти висновку експерта, власних належних та допустимих доказів (рецензії на висновок експерта або альтернативного висновку) суду не надала, клопотання про виклик експерта для надання роз`яснень або про призначення додаткової/повторної експертизи у порядку ст.ст. 108, 113 ЦПК України не заявила.

За таких обставин, заперечення позивачки є лише її суб`єктивною думкою, яка не спростовує презумпцію обґрунтованості та допустимості висновку експерта № 10735.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази на підтвердження вартості спірного автомобіля, суд враховує, що висновок судового експерта відповідає вимогам статті 106 ЦПК України та Методики, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, водночас експертом був проведений безпосередній огляд спірного автомобіля.

При цьому, визначений експертом розмір вартості відповідає дійсній вартості транспортного засобу при його купівлі, оскільки в договорі купівлі-продажу зазначена ціна транспортного засобу у розмірі 100 000 грн, що істотно не відрізняється від розрахованої судовим експертом величини та додатково засвідчує достовірність експертного дослідження. Натомість, надані позивачкою скріншоти з веб-сайту AUTO.RIA містять виключно орієнтовні цінові пропозиції (оферти) щодо реалізації аналогічних автомобілів. Зазначені оголошення не враховують фактичного технічного стану, комплектації, наявних пошкоджень та зносу саме спірного автомобіля, а відтак, у розумінні процесуального закону, не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження його дійсної ринкової вартості.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме висновок проведеної у справі судової експертизи № 10735 є єдиним належним та допустимим доказом, який дозволяє з найбільшою ймовірністю встановити дійсну ринкову вартість спірного автомобіля на час розгляду справи. Позивачка, заперечуючи щодо висновку експертизи, власних належних та допустимих доказів (зокрема, рецензії або альтернативного висновку експерта) суду не надала.

Отже, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації позивачці частки транспортного засобу, виходячи з ринкової вартості даного транспортного засобу, визначеної у висновку експертизи № 10735 (117 487, 28 грн.).

Відтак, присудженню на користь позивачки підлягає грошова компенсація 1/2 частки рухомого майна в сумі 58 743, 64 грн. з одночасним припиненням її частки власності у майні з дня сплати відповідної компенсації відповідно до статті 364 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат.

Звертаючись до суду із позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 250 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 587, 44 грн. (58 743, 64 грн. ? 1 250/ 125 000 грн).

Також, у позовній заяві заявлено до відшкодування позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат необхідно: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правової допомоги № 19/2025 від 21.06.2025 року, укладений між позивачкою та адвокатом Шумовим В.В.; детальний опис робіт (наданих послуг) до Договору № 19/2025; угоду на оплату адвокатських послуг № 19/2025-1 від 21.06.2025 року; квитанцію про оплату № 270512

від 21.06.2025 року на суму 5 000 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу

до 500 грн. Проте, зважаючи на складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви, процесуальних документів та представництво в суді), заявлена сума у розмірі 5 000 грн. (фіксований гонорар) є обґрунтованою, співмірною та пропорційною ціні позову. Підстав для її зменшення до 500 грн. суд не вбачає.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 349, 75 грн. (58 743, 64 грн. ? 5 000 грн./ 125 000 грн.).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску у розмірі 58 743, 64грн., судовий збір у розмірі 587, 44 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 349, 75 грн.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку автомобіля марки FIAT Linea (№ кузова НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску після отримання грошової компенсації від ОСОБА_2 у визначеному цим рішенням розмірі.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА