Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №761/12779/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12779/21

Провадження № 2/761/238/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савчук Ю.Н., за участі секретаря судового засідання Фортуни М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на початку 2020 року передав належний йому на праві власності автомобіль у тимчасове користування своїй сестрі ОСОБА_3 11 грудня 2020 року близько 23 години 30 хвилин у дворі будинку АДРЕСА_1 невідомий чоловік, як пізніше з`ясувалося, ОСОБА_2 , після словесної перепалки з чоловіком сестри ОСОБА_4 та сестрою позивача ОСОБА_3 , яка переросла в бійку, з використанням ножа пошкодив належний позивачеві на праві власності автомобіль HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень. Відповідачем порізано 3 колеса, пошкоджено капот, віброізоляцію капота, лобове скло, два дзеркала заднього виду, передні двері, передній бампер та вітровики дверей.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києві від 18.02.2021 року у справі № 761/6447/21 відповідача було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. З метою встановлення розміру завданих позивачу збитків позивач звернувся до судового експерта ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» Рябчука А.В. щодо проведення експертної оцінки розміру матеріального збитку. Судовий експерт ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» Рябчук А.В. у висновку експертного дослідження № 7926 від 21.12.2020 року визначив розмір заподіяного збитку розмірі 40 789,28 грн. Відповідач, як винна особа зобов`язаний відшкодувати позивачу всю завдану шкоду. Тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування завданої шкоди 58 069,28 грн., в тому числі 40 789,28 грн. вартість матеріального збитку, витрати на заміну пошкоджених коліс в розмірі 690 грн., витрати на придбання шин, виїзд фахівців для їх заміни, а також послуги шиномонтажу в розмірі 3 590 грн., 10 000 грн. моральної шкоди, 3 000 грн.- витрат на проведення оцінки, сплачений судовий збір у розмірі 908 гривень та витрати на професійну правничу допомого у розмірі 4500 грн.

07 травня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

У встановлені судом строки відповідач відзив на позов не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із довідки Шевченківського УП ГУНП в місті Києві, 11.12.2020 року від ОСОБА_4 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення. У заяві ОСОБА_4 повідомив, що 11.12.2020 року приблизно о 23. Год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , виявив пошкодження власного автомобіля марки «Хюндай Елантра», д.з.н. НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку, а саме: порізано 3 колеса, пошкоджено капот, лобове скло та два дзеркала заднього виду. Дані пошкодження здійснили мешканці квартири АДРЕСА_2 . В подальшому була відвідана вказана адреса, де ОСОБА_5 повідомила, що дійсно перебувала у п`яному вигляді та дійсно у ї колишнього чоловіка ОСОБА_2 , виник словесний конфлікт, який в подальшому переріс у бійку, який пошкодив автомобіль, належний ОСОБА_3 . Одночасно було опитано свідка даної події ОСОБА_6 , яка проживає за даною адресою та яка повідомила, що дійсно бачила ОСОБА_7 , який пошкодив автомобіль «Хюндай Елантра», д.з.н. НОМЕР_1 , а саме: порізав 3 колеса, пошкодив капот, лобове скло та два дзеркала заднього виду.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києві від 18.02.2021 року у справі № 761/6447/21 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, 11 грудня 2020 року, близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-Б, у стані алкогольного сп`яніння, здійснив дрібне хуліганство, а саме пошкодив автомобіль.

Відповідно до ч.6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті вказаної події був пошкоджений транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 22.04.2016 року.

Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 після пошкодження станом на 21.12.2020 року складає 40 789,28 грн.. що підтверджується висновком експертного дослідження № 7926 від 21.12.2020 судового експерта ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» Рябчука А.В.

За визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, позивачем на користь ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» сплачено 3000 гривень, що підтверджується меморіальним ордером від 12.12.202 року №@PL285740.

Як вбачається із наряду-замовлення шинного центру «VIANOR» та товарного чеку № 2 від 12.12.2020 року, відповідачем сплачено витрати комплексу шиномонтажу в розмірі 690 грн., витрати на придбання шин, виїзд фахівців для їх заміни, а також послуги шиномонтажу в розмірі 3 590 грн.

Відповідальність за завдану шкоду лежить на відповідачеві як особі, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 48 069,28 грн. майнової шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті

1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 3, 5, 9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду унормовані відповідно до положень статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховуються правові висновки, здійснені Верховним Судом, викладені у постановах від 12.06.2023 у справі №686/7245/22, провадження №61-2174св23; від 29 травня 2023 року у справі №757/13867/21, провадження № 61-11498св22; від 02 березня 2023 року у справі №607/21703/21, провадження № 61-11873св22.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах: від 20 березня 2019 року у справі №918/203/18; від 28 жовтня 2020 року у справі №904/3667/19, зробив висновок, який є застосованим й до даних правовідносин, про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

При цьому, суд виходить з того, причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Натомість, ані особливостей психічного / психологічного стану, зумовленого пошкодженням майна позивача внаслідок такого пошкодження, ані змін / погіршення стану здоров`я, прийому медичних препаратів у даній справі не підтверджено.

Отже, суду не надано доказів заподіяння шкоди.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не доведені належними та допустимими доказами, а твердження позивача про завдану моральну шкоду не зумовлюють настання обов`язку з її відшкодування з боку відповідача. Тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що права та інтереси позивача відновлені в судовому порядку, за результатами розгляду цивільної справи, а сам по собі факт завдання шкоди майну позивача не підтверджує наявність правових підстав для відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані стороною позивача на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині за наявної аргументації та доведеності не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відмовляючи у стягненні моральної шкоди на користь позивача, суд не оцінює розмір заявлених позовних вимог з точки зору справедливості та розумності за умови не доведення підстав для її стягнення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат за залучення суб`єкта оціночної діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів

Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на проведення експертизи підлягають до стягнення пропорційно до задоволених вимог.

При визначенні розміру судових витрат судом береться до уваги те, що позивачем неправильно визначено ціну позову, до якої включено 3000 грн. витрат на проведення експертної оцінки, які є судовими витратами та які не включаються до ціни позову, а відтак вірною ціною позову є 55 069,28 грн.

Витрати ж в розмірі 4280 грн. на заміну пошкоджених коліс, придбання шин, виїзд фахівців для їх заміни, а також послуги шиномонтажу, не є судовими витратами, як про це зазначає позивач у позовній заяві з врахуванням того, що відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, вказані суми правомірно включені до ціни позову.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України частковому відшкодуванню піддягають витрати на сплату судового збору в розмірі 744,56 грн. ( 45 069,28 грн. / 55 069,28 грн. = 0,82*908) та 2 460 грн. витрат на проведення експертної оцінки завданих збитків (45 069,28 грн. х 100% : 55 069,28 грн = 82 %. 82 % х 3 000 грн. : 100% = 2 460 грн.

Керуючись ст. 22,23, 1166, 1167, 1187 ЦК України Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48 069,28 грн. ( сорок вісім тисяч шістдесят дев`ять ) гривень 28 коп.)

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 744,56 грн. та 2 460 грн. витрат на проведення експертної оцінки завданих збитків.

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 04.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )

Суддя