Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 20 серпня 2026 р.
Справа: №308/19342/23
Суддя: Ішуніна Л. М.
Справа №308/19342/23 2-а/760/62/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Мазур В. С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просить скасувати постанову серії ЕАТ № 8035345 від 29 жовтня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу, швидкість якого вимірювалась за допомогою приладу TruCam TC000774.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону: зафіксоване зображення є неякісним, номерний знак транспортного засобу за ним не ідентифікується, а відомості постанови щодо ступеня перевищення швидкості руху є суперечливими та недостовірними. Вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявність події та складу адміністративного правопорушення в його діях.
Справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 січня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року прийнято до розгляду вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на правомірність дій та доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, представник просив відмовити у задоволенні позову. При цьому вказує, що постанову винесено правомірно й у межах повноважень, а подія перевищення швидкості підтверджується відеозаписом приладу та нагрудної камери. Щодо відсутності протоколу відповідач посилається на частину дев`яту статті 258 КУпАП - для правопорушень у сфері БДР протокол не складається навіть за оспорювання. Законність приладу обґрунтовує сертифікатом перевірки типу, повіркою та листом ДП «Укрметртестстандарт» про те, що TruCam LTI 20/20 є ручним вимірювачем, конструктивно призначеним для утримання в руках, тож стаття 40 ЗУ «Про Національну поліцію» на ручний режим не поширюється
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі, не викликались, та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8035345 від 29 жовтня 2023 року, винесеної патрульним поліцейським Управління патрульної поліції в Закарпатській області Сидоренком Є. В., 29 жовтня 2023 року о 09-04 год. у с. Барвінок ОСОБА_1 керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 80 км./год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 40 км/год, чим порушив п.п.12.4 ПДР України за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 1.9 цих Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості «TruCAM LTI 20/20» серійний номер TC000774.
З долученого до відзиву доказів вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 (заводський номер TC000774) має сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18, чинний до 26 грудня 2028 року, та пройшов повірку. Відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Отже посилання позивача про недопустимість вимірювання швидкості приладом, який утримувався в руках є безпідставним та спростовується наявними у справі документами. За таких обставин сам лише спосіб утримання приладу не свідчить про недопустимість результату вимірювання, а тому зазначені доводи позивача суд відхиляє.
В той же саме на відповідача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт того, що перевищення швидкості руху зафіксовано саме транспортним засобом під керуванням позивача та саме в момент, зазначений у постанові.
Під час огляду відеозапису, долученого відповідачем до відзиву, встановлено, що зображення автомобіля є неякісним, номерний знак транспортного засобу за ним не ідентифікується. Крім того, кадр фіксації приладу TruCam TC000774 датований 08 год 54 хв 13 с, тоді як у постанові часом учинення правопорушення зазначено 09 год 04 хв 40 с, що не дає можливості достовірно співвіднести матеріал вимірювання з подією, наведеною в постанові.
Наведене узгоджується з поясненнями самого відповідача, який у відзиві визнав, що якість відеозапису не є достатньо чіткою, а числове вираження перевищення швидкості руху в постанові (на 40 км/год) зазначено помилково. Складення інспектором рапорту від 09 листопада 2023 року із зазначенням іншого показника перевищення (30 км/год) не усуває наведених суперечностей, оскільки КУпАП не передбачає зміни змісту винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення в такий спосіб.
Згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 251 КУпАП докази у справі про адміністративне правопорушення встановлюються фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність адміністративного правопорушення та винність особи; за статтями 245, 280 КУпАП уповноважений орган (посадова особа) зобов`язаний всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини кожної справи.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази за правилами статті 90 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, у діях позивача.
За таких обставин оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 2 500 грн з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частин першої-шостої статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
На підтвердження наданої правової допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 30 жовтня 2023 року № 04/23, укладений з АО «Збаранський і партнери», додаток до договору № 04/23 про надання правової допомоги, укладений з АО «Збаранський і партнери» в особі адвоката Гризодуба Я. Д., Звіт (детальний опис наданої правової допомоги) згідно з додатком до договору № 04/23 від 30 жовтня 2023 року та рахунком на оплату від 06 грудня 2023 року на суму 2 500 грн.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заявленої вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-247, 250, 255, 257, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАТ № 8035345 від 29 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн та 2 500 (дві тисячі п`ятсот грн) гривень витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції в особі патрульного поліцейського Управління патрульної поліції в Закарпатській області Сидоренка Є. В., ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua