Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №759/1523/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1523/26

пр. № 2/759/6330/26

24 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду та до 23-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.12.2004 року між сторонами було укладено шлюб. Від цього шлюбу у сторін народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, 14.07.2017 року шлюб між сторонами було розірвано, після чого спільна дочка почала проживати разом із матір?ю м. Києві та Київської області. Проте, в подальшому з 13.11.2022 року і по теперішній час спільна дитина почала проживати разом із позивачем, а також з листопада 2022 року відповідач участі у вихованні дитини не бере, не цікавиться її життям та здоров?ям. Оскільки відповідач не приймала участі в утриманні дитини, в 2024 році позивачем було подано позов про стягнення аліментів. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2024 по справі №759/11412/24 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті (1/4 частини) з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 03.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний час ОСОБА_3 навчається на 2-му курсі денної форми навчання Київського фахового коледжу прикладних наук, строк навчання - по 30 червня 2027 року та наразі у неї немає можливості працювати, оскільки продовжує навчання на денній формі, а тому потребує матерільної допомоги до досягнення нею 23-річногов віку. Тому зважаючи на ту обставину, що у відповідача на уриманні інших осіб немає, має нерухоме майно та транспортний засіб, позивач вважає, що вона може сплачувати аліменти у визначеному ним розмірі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.01.2026 розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 33).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 34).

Відповідачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с. 35).

31.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову з підстав того, що спільна дочка не проживає разом з позивачем, а у сторонньої особи ОСОБА_4 з 13.11.2022 року і до закінчення школи. Не зважаючи на це, відповідач добросовісно та регулярно сплачувала аліменти, а тому заборгованості у неї немає. Проте на даний час відповідачу немає місце проживання дочки, оскільки остання заблокувала номер телефону відповідача та відмовляється від спілкування, що унеможливлює участь відповідача у житті дочки та безпосередньо надати допомогу. Також відповідач зазначила, що дочка навчається на безкоштовній основі. Окрім цього, позивач не надав до суду жодного доказу свого матеріального стану, не надав жодного документального обґрунтування витрат, які б свідчили про наявність у дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв?язку з навчанням, понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо, що є його процесуальним обов`язком. Також позивачем не надано до суду доказів матеріального стану доньки. При цьому, відповідач зазначила, що перебуває на обліку в центрі зайнятості та не має стабільного доходу, а також має хронічні захворювання та згідно медичної довідки №89/01-05 від 20.03.2026 р. перебуває на стаціонарному лікуванні. Тобто, відсутній такий юридичний факт, як наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу. Щодо наявності у відповідача майна, на якому позивач акцептував увагу, зазначила, що його наявність не свідчить про наявність регулярного доходу. Відповідач зацікавлена у підтримці доньки, однак хоче бути впевненою, що кошти підуть на її розвиток, а не на особисті цілі позивача.

06.04.2026 року від позивача по справі надійшла відповідь на відзив, у якій із наведеними відповідачем аргументами він не погоджується з підстав того, з 13 листопада 2022 р. по теперішній час донька проживає з позивачем в м. Києві та перебуває на його утриманні. В подальшому із серпня 2024 року її фактичне місце проживання не змінювалось і вона мешкає за зазначеною в позовній заяві адресі реєстрації: АДРЕСА_1 , яка також збігається із місцем реєстрації позивача. Крім того, ОСОБА_3 є повнолітньою особою та є повністю дієздатною, а тому самостійно визначає, декларує або реєструє своє місце проживання. Вона має право проживати окремо від батьків, а батьки не несуть відповідальності за її ресстрацію чи місце проживання. Щодо матеріальних витрат на утримания дитини. На даний час позивач повністю фінансує утримання ОСОБА_3 . Щомісячно перераховує на її банківську карту кошти на поточні витрати, продукти харчування, одяг тощо. Позивач сплачує комунальні платежі за квартиру, де проживає дитина. Розмір щомісячних перерахувань на картку ОСОБА_3 становить від 8000,00 грн до 9000,00 грн. Середній щомісячний розмір комунальних платежів становить більше 2000,00 грн. Також позивач зазначив, що на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та дружина, яка не працює з 2021 року у зв?язку з вагітністю та народженням дітей.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.12.2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася спільна дочка ОСОБА_3 (а.с. 13).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.07.2017 року по справі №759/10129/17 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14, 15).

06.08.2024 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/11412/24 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16-20).

Згідно відомостей з державного реєстру МВС встанволено, що у ОСОБА_2 наявний транспортний засіб BMW X1 2014 року випуску, зареєстрований 18.05.2016 року (а.с. 22).

Згідно інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 263, виданий 12.05.2021 року ПН КМНО Дуленко О.О.; земельна ділянка кадастровий номер: 3221286801:01:058:0606, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2189, виданий 09.09.2020 року ПН Броварського РНО Савера М.В. та земельна ділянка кадастроваий номер 2620881301:01:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Верховенський р-н., с. Буковець, яка зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 928 виданий 15.06.2022 року, видавник Мартищук О.І, ПР Верховинського РНО (а.с. 23-25).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Згідно довідки з Київського фахового коледжу прикладних наук №752 від 23.12.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенською друго курсу денної форми навчання та навчається у коледжі в академічній групі С-24 відділення технологій. Термін навчання з 01.09.2025 року по 30.06.2027 року (а.с. 28).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч.1 ст.182 цього Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

На підставі аналізу наявних у справі доказів належить зробити висновок, що повнолітня дочка, яка продовжує навчання на денній формі, немає можливості працювати та самостійно себе забезпечувати, а тому потребує матеріальної допомоги, в тому числі від відповідача.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд враховує вимоги ст. 182 СК України та висновки Верховного Суду, наведені у постановах: від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц, 26 квітня 2023 року у справі № 459/2988/19, де зроблено висновок про те, що аналіз змісту ч. 2 ст.199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило ч. 2 вказаної статті виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої ст. 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:

1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або

2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,

незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

Із матеріалів справи вбачається, що на момент подання даного позову до суду повнолітня дочка сторін навчається у Київському фаховому коледжі прикладних наук з 01.09.2025 року із датою завершення навчання 30.06.2027 року, а відтак, потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 20.03.2026 року із діагнозом: Стенокардія напруги (дестабілізація з 20.03.2026). Дифузний аортокардіосклероз. Гіпертонічна Хвороба ІІ ст.2, Ризик З(високий). Аутоімунний тиреоїдит. Анемія залізодефіцитна.

Суд зауважує, що вказана довідка датована 20.03.2026 року, проте у ній відсутні відомості до якого періоду відповідач перебуває або перебувала на стаціонарному лікуванні, а також чи вказаний діагноз впливає на її працездатність, якщо так, до якого періоду, внаслідок чого суд не може в цілому достовірно дослідити вказаний доказ.

Також суд бере до уваги відомості станом на 16.03.2026 року з ДРФОПП з яких вбачається, що ОСОБА_2 з жовтня 2025 року по грудень 2026 року отримувала заробітну плату від ОСОБА_5 .

Отже, судом встановлено, що відповідач є працездатною та має законом встановлений обов`язок надавати майнову підтримку своїй дитині, яка продовжує навчання та у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, оскільки законом встановлено обов`язок відповідача надавати матеріальну підтримку дочці, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги матері, суд вважає, що з відповідача на користь позивача на утримання дочки, на період її навчання, слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частки доходу (заробітку), що буде відповідати інтересам сторін та повнолітньої дитини.

У свою чергу, відповідачем не доведено неможливість сплати аліментів на утримання дитини як загалом, так і в заявленому розмірі, законом встановлено її обов`язок надавати матеріальну підтримку дитині, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а також суд приймає до уваги потреби повнолітньої дитини, яка продовжуючи навчання на денній формі, потребує коштів на проїзд до навчального закладу, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання, тощо, є звичними людськими потребами навіть без наявності квитанції на підтвердження цього.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У той же час, суд зазначає, що обов`язок утримувати своєї повнолітньої дочки, яка продовжує навчатися, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання щодо стягнення аліментів та визначення їх розміру судом не встановлено.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем доведено його позовні вимоги.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає, що розмір аліментів необхідно визначити в 1/6 частину від доходів відповідача для забезпечення належного матеріального становища спільної дочки сторін, яка продовжує навчання. Крім того, суд вважає, що такий розмір аліментів не є надмірним фінансовим тягарем для відповідача. Інші доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджуються належними доказами по справі і підстав для відмови в позові в повному обсязі не дають.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 28.12.2025 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 191, 198, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст. ст. 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 133, 141, 191, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки м. Одеса, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28.12.2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення 24.08.2026.

Суддя Ключник А.С.