Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №758/5258/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5258/26

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 18.08.2022 вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 20.10.2025. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вагітність настала внаслідок проведення процедури екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), що доводить що вагітність була не випадковою, а запланованою, до якої був шлях у декілька років.

Після настання вагітності відповідач фактично припинив сімейні відносини, залишив позивачку без будь-якої моральної та матеріальної підтримки і припинив спільне проживання. Відповідач не брав участі у забезпеченні потреб вагітної дружини, не цікавився станом здоров`я матері та дитини, не надавав фінансової допомоги. Під час вагітності вона змушена була самостійно забезпечувати всі витрати на медичні обстеження, лікування, медикаменти та підготовку до народження дитини. Крім того, в період вагітності житло, в якому проживає позивачка, було пошкоджене внаслідок надзвичайних обставин: спочатку квартиру було затоплено сусідами, а пізніше під час атаки безпілотного літального апарата були вибиті всі вікна. Відповідач був обізнаний про ці обставини, однак не запропонував жодної допомоги - ні фінансової, ні фізичної. Позивачка була змушена під час вагітності власними силами організовувати ремонт житла та самостійно оплачувати всі пов`язані з цим витрати для створення безпечних та належних умов проживання майбутньої дитини. Також під час вагітності були ускладнення, такі як виявлення гестаційного діабету у матері (під час суду по розлученню), що вплинуло на пологи та може впливати на здоров`я дитини (потребує додаткових обстежень) та загроза передчасних пологів, що також потягло додаткові витрати на лікування. Через відсутність будь-якої допомоги з боку відповідача позивачка була змушена працювати до останнього періоду вагітності. Пологи відбулися без участі відповідача та були вкрай важкими (вакуум-екстракція, реанімація). Після виписки з пологового будинку позивачка була змушена повторно проходити лікування та оперативне втручання. Крім того, у дитини після народження було виявлено проблеми зі здоров`ям. Дитина народилася в стані гіпоксії і потребує реабілітації (масажі, спеціальні огляди). Через перенесену позивачкою операцію та відсутність лактації дитина з перших днів знаходиться на штучному вигодовуванні сумішшю вартість 700 грн на 3 доби, що становить 7000 грн/міс., що потребує додаткових витрат на лікування та медичний нагляд. Відповідач жодним чином не допомагав ані під час вагітності, ані під час пологів, ані після народження дитини. Лише через один місяць після народження дитини відповідач перерахував 5000 грн і 5000 грн наступний місяць, а також 30000 грн як компенсація за витрати під час вагітності на дитину (не аліменти). Це не є належним виконанням його обов`язку щодо утримання дитини та не покриває регулярні витрати на дитину. На даний час дитина проживає разом з позивачкою та перебуває повністю на її утриманні. Відповідач є працездатною особою, за професією займається виконанням ремонтних робіт (плиточник) у квартирах та приміщеннях, отримує дохід від виконання таких робіт, однак офіційно його не декларує. Згідно з відкритими джерелами та ринковими пропозиціями праці, середній дохід спеціалістів відповідної кваліфікації становить приблизно 45000 - 60000 грн на місяць, що підтверджується наданими доказами. Фотодокази у вкладені його робочої сторінки, оголошення, де він пропонує свої послуги, та фото вакансій по його спеціальності на даний момент для розуміння доходів. Попри відсутність офіційного працевлаштування він має стабільний дохід, що підтверджується тим фактом, що після народження дитини він добровільно перерахував позивачці двічі по 5 000 грн та 30000 грн, які було відправлено з картки його матері ОСОБА_4 як компенсація за витрати на дитину під час вагітності. З огляду на наведене, позивачка стверджує, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу на належному рівні, у зв`язку з чим просить стягнути з нього аліменти на дитину у розмірі 13000 грн щомісячно, з перерахуванням інфляції щороку, що відповідає на даний час половині фактичних витрат на дитину, а також аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 5000 грн щомісячно.

Ухвалою суду від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

21.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що готовий брати участь у покритті 50% фактично підтверджених витрат на дитину (за наявності чеків) після офіційного припинення сімейних відносин. Просив врахувати його реальний матеріальний стан та стан здоров`я після операцій та визначити розмір аліментів на дитину у твердій сумі, співмірній його реальним можливостям.

20.04.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала, зазначивши, що наведені відповідачем у відзиві доводи не відповідають дійсності та спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків.

22.04.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, позивачка - додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач, який приймав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, не заперечив щодо стягнення з нього аліментів на дитину, однак зазначив, що вимоги позивачки є завищеними, а тому просив відмовити у стягнення аліментів або стягнути їх у мінімальному розмірі, визначеному законом. При цьому він пояснив, що на даний час офіційно не працює, живе за рахунок випадкових заробітків та отримує дохід близько 5000 гривень на місяць, інших утриманців не має, стан його здоров`я є нормальний.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 18.08.2022 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 758/11882/25.

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Встановлено також, що дитина проживає разом із матір`ю, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що не заперечується відповідачем.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд керується наступним.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (частина 2 статті 182 СК України).

Відповідно до заявлених вимог позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на неповнолітню дитину у розмірі 13000 грн щомісячно.

Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання дитини, проте зазначає, що вказаний розмір аліментів є завищеним та не співмірним із його матеріальним становищем.

Як з`ясовано судом із пояснень відповідача у судовому засіданні, відповідач інших утриманців не має, стан його здоров`я є нормальним, він офіційно не працює та його щомісячний неофіційний дохід складає близько 5000 грн.

Вирішуючи питання розміру аліментів, суд у відповідності до ч.1 ст. 182 СК України враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, судом приймаються до уваги також положення ч. 5 ст. 183 ст. 182 СК України, якою передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує, що такі стягуються не для зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а для того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

На підставі викладеного, проаналізувавши встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, відсутність відомостей щодо наявності у відповідача інших дітей або осіб на утриманні, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у розмірі 10 000 гривень щомісячно, що відповідатиме інтересам дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня її матеріального забезпечення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.

Питання утримання дружини батьком дитини врегульовано нормами Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.

Частина четверта статті 84 СК України визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина. Матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, сімейне законодавство України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком - батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог у цій частині, зазначає, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці.

Разом із цим, ним не надано жодних належних доказів на підтвердження таких його доводів.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Аналізуючи зібрані у справі докази та встановлені судом обставини, суд дійшов до переконання, що відповідач є особою працездатного віку, має мінливий нерегулярний дохід, доказів того, що має на утриманні осіб похилого віку чи неповнолітніх дітей, які потребують від нього допомоги не надав, а тому, на переконання суду він взмозі матеріально утримувати дружину, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - у розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з 25.03.2026 і до досягнення дитиною сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; а також положення статті 185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, відповідно до положень статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 25.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на її утримання у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 25.03.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 17.06.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк