Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №918/877/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/877/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп"

до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення в сумі 482 098 грн. 05 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 482 098 грн. 05 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" та Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" укладено договір № 628 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу у 2025 році електричну енергію, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивачу період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується підписаними без зауважень актами приймання-передачі електричної енергії за кожний розрахунковий місяць. Однак, відповідач здійснював оплату за поставлену електроенергію з порушенням встановлених договором строків, у зв`язку із чим позивачем за неналежне виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу 202 410 грн. 13 коп. 3% річних та 279 687 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

Відповідач в свою чергу не погоджуючись з позовними вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступні обставини.

В обґрунтування свої заперечень відповідач посилається на звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Альфа-Аудит" від 14 лютого 2024 року, згідно до якого Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" не спроможне задоволити всі платіжні вимоги постачальників і не спроможне вчасно розрахуватися з відповідними постачальниками за товари, роботи, послуги. Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що вказаний вид відповідальності до останнього застосовуватися не повинен, оскільки інфляційні втрати виникли не з вини Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", а через обставини непереборної сили (форс-мажор). На підтвердження вказаних обставини, відповідач посилається на введений воєнний стан в Україні та на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.

Відповідач посилається на збитковість та скрутний майновий стан та вважає, що прострочення виконання зобов`язання зі сплати поставленої електроенергії виникло не з вини останнього, а є наслідком непереборної сили.

Відтак, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/877/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення в сумі 482 098 грн. 05 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 04 серпня 2026 року.

27 липня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі, та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

28 липня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві та просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/877/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення в сумі 482 098 грн. 05 коп. та призначено розгляд справи № 918/877/26 до судового розгляду по суті на 18 серпня 2026 року.

13 серпня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення.

14 серпня 2026 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 18 серпня 2026 року учасники процесу явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

25 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс "РІ ГРУП" (далі - Постачальник) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Споживач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії № 628 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник продає (постачає) електричну енергію, без розподілу Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п .1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, предметом є Електрична енергія (код за ДК 021:2015- 09310000-5-Електрична енергія.)

Пункт 3.1. Договору передбачає, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31 грудня 2026 року. Відповідно до Додатку №1, початок постачання - 01 січня 2026 року.

Загальна ціна Договору становить 235 687 795 грн. 20 коп. з ПДВ (двісті тридцять п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок), у тому числі ПДВ 39 281 299 грн. 20 коп. (п. 5.1. Договору)

Відповідно до п. 2.4. Договору, прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії - 24 700 000 кВт/год.

Як вбачається з п. 5.2. Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у Актах приймання-передачі та Рахунках.

Згідно із п. 5.7. Договору, оплата електроенергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання на підставі Рахунку та Акту приймання-передачі. Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту та виставленого Постачальником рахунку, у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Оплата за грудень здійснюється Споживачем до 25 грудня.

Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за фактично відпущену (спожиту) електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку та згідно умов цього Договору.

Розділ 6 Договору передбачає, крім іншого, обов`язки Споживача, відповідно до якого, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, натомість Договоромпередбачено право Постачальника отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (п. 7.1.)

Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

На виконання умов договору позивач здійснив а відповідач у свою чергу прийняв електричну енергію, що підтверджується наступним, а саме: у період січня 2026 року (з 01 січня 2026 року по 31 січня 2026 року) між сторонами підписано акт здачі-приймання електричної енергії № 7 (обсяг 2 600 159 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 27 583 579 грн. 34 коп.); у період лютого 2026 року (з 01 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року) між сторонами підписано акт здачі-приймання електричної енергії № 370, а також акт коригування (обсяг 760 212,312 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 10 000 000 грн. 00 коп.). Крім того, сторони підписали акт здачі-приймання електричної енергії № 453 (обсяг 1 594 453,688 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 18 783 019 грн. 70 коп.); у період березня 2026 (з 01 березня 2026 року по 31 березня 2026 року) між сторонами підписано акт здачі-приймання електричної енергії № 949 (обсяг 2 400 974 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 22 456 273 грн. 26 коп.); у період квітня 2026 року (з 01 квітня 2026 року по 30 квітня 2026 року) між сторонами підписано акт здачі-приймання електричної енергії № 1323 (обсяг 2 239 696 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 16 835 539 грн. 00 коп.); у період травня 2026 року (з 01 травня 2026 року по 31 травня 2026 року) між сторонами підписано акт здачі-приймання електричної енергії № 1662 (обсяг 2 215 419 кВт*год, вартість поставки з ПДВ - 15 925 884 грн. 92 коп.).

Судом встановлено, на момент розгляду справи відповідач виконав зобов`язання за договором перед позивачем щодо оплати за поставлений товар (електроенергію), однак з порушенням строків оплати визначених у договорі.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати відповідно до договору, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з останнього 202 410 грн. 13 коп. 3% річних та 279 687 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються купівлі та поставки товарів (постачання електроенергії). Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" законодавець гарантував електропостачальнику право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Пунктом 1 частини 3 статті 58 зазначеного Закону законодавець зобов`язав Споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відносини між електропостачальником та споживачем врегульовано Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - Правила). Відповідно до п. 5.5.5 Правил, Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04 червня 2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05 липня 2019 року).

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці купівлі-продажу товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки товару.

Отже, судом встановлено, що відповідач виконав умови договору щодо оплати за поставлений товар з порушенням строків оплати визначених у договорі.

Доказів протилежного відповідачем не наведено.

Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 202 410 грн. 13 коп. 3% річних та 279 687 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Аргументи відповідач щодо низької платоспроможності, у зв`язку з чим останній не може задовольнити всі платіжні вимоги, суд відхиляє, оскільки згідно норм чинного законодавства, та умов договору, низька платоспроможність боржника не звільняє від зобов`язань, які виникли на підставі 526 ЦК України та норм укладеного між сторонами договору.

Щодо заперечення відповідача стягнення інфляційний втрат з зазначеним листа Торгово-промислової палати України, суд зазначає наступне.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", на який послався відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тобто, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс- мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22 викладено висновки про те, що вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншизобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, існування лише факту форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

Крім того, визнання Торгово-промисловою палатою України форс-мажору має стосуватися конкретного правочину (у даному випадку договорів на постачання електричної енергії), що у даній справі не дотримано.

Нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних не є надмірно великими з урахуванням суми основної заборгованості яка утворилась, та на даний час відповідачем не сплачена, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи суд констатує, що невиконання відповідачем зобов`язання в укладеному з позивачем правочині порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 5 785 грн. 17 коп.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 2, код. 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (08615, Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, просп. Мартинова, 3, кв. 61, код. 44238503) 3 % річних у розмірі 202 410 (двісті дві тисячі чотириста десять) грн. 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 279 687 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 785 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 17 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (08615, Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, просп. Мартинова, 3, кв. 61, код. 44238503).

Відповідач (Боржник): Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 2, код. 03361678).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 24 серпня 2026 року.

Суддя Вадим Торчинюк