Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №909/491/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/491/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни, АДРЕСА_1

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП": вул.Оленівська, будинок 25, офіс 5, м. Київ, 04080.

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС", вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн,

встановив: Фізична особа-підприємець Дутчак Оксана Мирославівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн, з яких: 446341,97 грн - плата за договором, 101768,39 грн - штраф у розмірі 20% від суми основної винагороди, 58746,86 грн - пеня за прострочення оплати, 5771,52 грн - 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК Україна.

Ухвалою суду від 05.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" зобов`язання згідно умов договору №45870245 про надання інформаційних послуг від 17.09.2025, а саме відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" не здійснило повний розрахунок з ФОП Дутчак Оксаною Мирославівною на загальну суму 526 341,97 грн.

Водночас позивачем отримано лише часткові платежі, які були здійснені іншою юридичною особою - ТОВ «ЛІГОС», основна сума боргу після часткових оплат становить 446341,97 грн.

Зазначає, що фактичним замовником інформаційних послуг та особою, яка здійснювала оплату таких послуг, виступало ТОВ «ЛІГОС» (код ЄДРПОУ - 20547427), а не виключно ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП», що підтверджується платіжними документами та фінансовими операціями. При цьому, на момент укладення договору та виконання виконавцем своїх зобов`язань, зазначена обставина умисно не була повідомлена виконавцю, що позбавило його можливості належним чином оцінити реальну сторону договірних відносин та суб`єкта, який фактично користувався результатами наданих послуг. Про те, що послуги замовлялись та оплачувались саме ТОВ «ЛІГОС», виконавець дізнався виключно після отримання часткових оплат, що свідчить про наявність ознак умисних шахрайських дій, спрямованих на введення виконавця в оману з метою ухилення від повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , який до 14.01.2026 був засновником та керівником ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» і підписував договір з позивачем, наразі є керівником ТОВ «ЛІГОС», що дає підстави вважати дії ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» та пов`язаного з ним ТОВ «ЛІГОС», такими, що мають узгоджений характер. Наведене обумовило визначення ТОВ «ЛІГОС» в якості співвідповідача та заявлення до нього вимог про солідарне стягнення заборгованості.

Позивачем також нараховано до солідарного стягнення з відповідачів 101768,39 грн - штраф у розмірі 20% від суми основної винагороди, 58746,86 грн - пеня за прострочення оплати, 5771,52 грн - 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК Україна.

Позиція відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП".

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Позиція відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС".

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" не погоджується із заявленими до нього позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, не підтвердженими належними та достатніми доказами.

Зазначає про те, що договір про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025 укладено не з ТОВ «ЛІГОС», а з ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП». Саме ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» визначене у договорі як замовник, а тому, саме воно набуло прав та обов`язків за договором, саме щодо нього позивач складав відповідні розрахункові документи, акти, рахунки та матеріали.

ТОВ «ЛІГОС» ніколи не підписувало договір № 45870245 від 17.09.2025 року, не погоджувало його істотні умови, не приймало на себе обов`язку оплачувати послуги позивача, не укладало договору поруки, гарантії, переведення боргу, приєднання до зобов`язання чи будь-якого іншого правочину, який міг би створити для нього обов`язок відповідати перед позивачем.

Сам факт здійснення ТОВ «ЛІГОС» платежів на користь позивача не є і не може бути доказом набуття статусу сторони договору, замовника послуг чи солідарного боржника. Ці платежі мають самостійну правову природу та були здійснені у межах внутрішніх господарських відносин між ТОВ «ЛІГОС» та ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП», зокрема, на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги, що додається до даного відзиву на позовну заяву.

Солідарний обов`язок не презюмується. Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. У даному випадку позивач не наводить жодної норми закону та жодного положення договору, які б передбачали солідарну відповідальність ТОВ «ЛІГОС» за зобов`язаннями ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП».

ТОВ «ЛІГОС» та ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» є різними юридичними особами з різними кодами ЄДРПОУ, різними учасниками, різними кінцевими бенефіціарними власниками, різною історією створення, різним майновим комплексом та різними правовими інтересами. Наявність однієї фізичної особи у структурі управління різних підприємств не створює автоматичної солідарної майнової відповідальності між ними.

Послуги позивача, за логікою позову, були пов`язані з підготовкою документів для отримання гранту саме ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП». ТОВ «ЛІГОС» не було заявником гранту, не було отримувачем грантових коштів, не мало правової можливості використати індивідуалізовані матеріали, підготовлені під параметри іншого підприємства, та не набуло жодної прямої майнової вигоди від послуг позивача.

Позовна заява у частині вимог до ТОВ «ЛІГОС» має ознаки цілеспрямованого залучення платоспроможної юридичної особи до чужого договірного спору з метою покладення ризику неплатоспроможності одного суб`єкта на інший суб`єкт господарювання, який не є стороною основного договору.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівна (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» (як замовником) 17.09.2025 укладено договір № 45870245 про надання інформаційних послуг.

Умовами договору передбачено наступне.

Виконавець зобов`язується надавати Замовнику інформаційні та/або консультаційні послуги, вказані у пункті 2.2. договору (далі - інформаційні послуги) в строки та на умовах, визначених договором, а замовник зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати їх (п. 2.1. договору).

Інформаційні послуги, які надаються за договором: консультування та/або складення проектів документів (матеріалів) для підготовки та подання заявки (заявок) для отримання Замовником гранту (грантів) (п. 2.2. договору).

Обсяги та строки надання інформаційних послуг за Договором узгоджуються шляхом підписання Сторонами замовлення, форма якого визначена додатком № 1 до Договору (далі -замовлення) (п. 4.1. договору).

Результати надання інформаційних послуг за Договором вважаються переданими, а послуги наданими належним чином у разі, якщо Виконавцем не одержано від Замовника зауважень у письмовій формі щодо будь-яких недоліків матеріалів, зазначених у пункті 4.4. Договору, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту надсилання таких матеріалів на електронну пошту Замовника та/або з використанням сервісу електронного документообігу "Вчасно".

Ненадання Замовником зауважень у порядку та строк, встановлених цим пунктом Договору, позбавляє його права стверджувати про неналежне надання інформаційних послуг та/або самостійне (без будь-якої участі Виконавця) складення проекту заявки Замовником (п. 4.5. договору).

Винагорода Виконавця за надання інформаційних послуг за Договором, що підлягає оплаті Замовником, та строки її оплати встановлюються у замовленні (замовленнях) шляхом узгодження: основної винагороди Виконавця, розмір якої визначається у % (відсотках) від отриманих Замовником суми гранту, визначеної у відповідному договорі; одноразової фіксованої винагороди Виконавця, розмір якої визначається у твердій грошовій формі незалежно від отримання Замовником статусу заявника, переможця; винагороди Виконавця за надання Замовнику інформації про грантові програми (проекти, конкурси тощо), в яких Замовник має право брати участь (п.п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 п. 5.1. договору).

У разі, якщо Сторонами у замовленні не визначено розміру винагороди Виконавця за надання інформаційних послуг за Договором, розмір такої винагороди становить: основної винагороди Виконавця 7% (сім) відсотків від суми гранту, визначеної у відповідному договорі (п.п. 5.2.1 п. 5.2. договору).

У разі, якщо Сторонами у замовленні не визначено строків оплати винагороди Виконавця, така винагорода сплачується Замовником на поточний рахунок Виконавця, зазначений у пункті 9.2. Договору, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту: підписання Договору - щодо одноразової фіксованої винагороди Виконавця; отримання Замовником або публікації грантодавцем рішення про обрання Замовника переможцем, а якщо такий момент встановити неможливо - з моменту отримання Замовником гранту або його частини - щодо постійної основної винагороди Виконавця (п.п 5.3.1., 5.3.2 п. 5.3. договору).

За несвоєчасну оплату наданих інформаційних послуг Замовник сплачує Виконавцеві на його вимогу штраф в розмірі 5 % суми (винагороди Виконавця), яка підлягає оплаті, за кожний день прострочення оплати.

У разі прострочення Замовником оплати наданих йому Виконавцем інформаційних послуг за Договором на строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, Замовник на вимогу Виконавця сплачує останньому штраф у розмірі 20% від всієї суми (винагороди Виконавця), яка підлягала сплаті Замовником Виконавцю за весь період від дня укладення Договору до дня прострочення оплати (п. 6.1. договору).

26.09.2025 між сторонами підписано Акт виконаних робіт щодо надання інформаційних послуг у розмірі 7% від суми гранту з підготовки БП (Грант на власну справу) стосовно підготовки проектів документів для подачі в банк, подача заявки; відповідно до договору про надання інформаційних послуг № 45870245 з додатками на загальну суму 17500 грн, а також щодо надання інформаційних послуг у розмірі 7 % від суми гранту з підготовки БП (Грант для переробних підприємств) відповідно підготовка проектів документів для подачі в банк, подача заявки; відповідно до договору про надання інформаційних послуг № 45870245 з додатками на загальну суму 508841,97 грн.

Згідно з вказаним актом загальна сума послуг без ПДВ 526341,97 грн.

В акті зазначено, що кошти сплачуються Замовником на поточний рахунок Виконавця в 5-денний термін після опублікування позитивного рішення по гранту.

Згідно з наказом Державного центру зайнятості від 06.11.2025 № 218 «Про надання грантів для виробництв переробної промисловості» Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» включено до переліку суб`єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів, сума отриманого гранту становить 7269172,00 грн.

Відповідно до ухваленого рішення Державним центром зайнятості заявка ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» з унікальним ідентифікатором № 32VYN3 (подана 26.09.2025), на отримання гранту для переробних підприємств набрала необхідну сукупну кількість балів (оцінку) та має позитивне рішення про надання гранту.

Також відповідно до ухваленого рішення Державним центром зайнятості заявка ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» з унікальним ідентифікатором № RHV267 (подана 21.10.2025), на отримання гранту для розвитку власного бізнесу набрала необхідну сукупну кількість балів (оцінку) та позитивне рішення про надання гранту.

11.11.2025 ФОП Дутчак О.М. направила до ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» лист з проханням оплатити надані послуги у період до 16 листопада 2025 року включно, сума до сплати - 508 842,04 грн.

18.11.2025 позивач направила до ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» лист з проханням оплатити послуги за заявкою №RHV267 у період до 24 листопада 2025 року включно, сума до сплати - 17500,00 грн.

Також листи аналогічного змісту були направлені ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» 24.11.2025 та 05.12. 2025.

Листи з вимогою негайного погашення заборгованості було направлено ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» 09.12.2025, 10.12.2025, 11.12.2025, 12.12.2025, 17.12.2025.

Позивачем отримано часткові платежі, які були здійснені іншою юридичною особою - ТОВ «ЛІГОС», а саме: 24.11.2025 у розмірі 20000 грн, 08.12.2025 - 20000 грн, 09.12.2025 - 20000 грн, 10.12.2025 - 10000 грн, 12.12.2025 - 10000 грн.

Таким чином, основна сума боргу після часткових оплат становить 446341,97 грн.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 446341,97 грн.

18.12.2025 фізична особа-підприємець Дутчак Оксана Мирославівна направила претензію до ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» якою вимагала виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на її рахунок заборгованість у загальному розмірі 781022,17 грн., яка складається з: суми основної винагороди після вирахування часткових оплат у розмірі 446341,97 грн.; штрафу у розмірі 20 % суми основної винагороди - 101 768,39 грн.; пені в розмірі 5 % від суми основної винагороди за кожний день прострочення.

Також, судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" не є стороною договору № 45870245 про надання інформаційних послуг від 17.09.2025, а також, між фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівна та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" відсутні будь-які інші договірні відносини, про що сторонами визнається у позовній заяві та заявах по суті справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" (як позичальником) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 24.11.2025.

За умовами зазначеного договору позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пунктом 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в сумі 80000,00 грн.

Пунктом 2.1.1 зазначеного договору прямо передбачено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику шляхом перерахування коштів на рахунок третьої особи - ФОП Дутчак Оксана Мирославівна.

Пунктом 2.1.2 договору, позикодавець зобов`язується здійснити переказ коштів на рахунок третьої особи до 24.12.2025 включно з можливістю проведення кількох транзакцій, що сумарно становитиме 80 000,00 (вісімдесят тисяч гривень нуль копійок).

На виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" здійснило перерахування коштів в загальній сумі 80000 грн на рахунок третьої особи - ФОП Дутчак Оксана Мирославівна.

За вказаних обставин, позивачем заявлено стягнення до солідарного з відповідачів 612629,74 грн, з яких: 446341,97 грн - плата за договором, 101768,39 грн - штраф у розмірі 20 % від суми основної винагороди, 58746,86 грн - пеня за прострочення оплати, 5771,52 грн - 3 % річних, згідно зі ст. 625 ЦК Україна.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач умови договору № 45870245 виконала в повному обсязі, однак відповідач ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» своїх зобов`язань не виконав та не здійснив повний розрахунок з ФОП Дутчак Оксаною Мирославівною, внаслідок чого утворився борг в сумі 446341,97 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність боргу у відповідача ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» перед позивачем.

Відповідачем ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» не спростовано факту наявності боргу за надані позивачем послуги.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» боргу в сумі 446341,97 грн є обґрунтованими.

Однак, за вище встановлених обставин, суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів перед позивачем.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, позивачем не наведено та необґрунтовано наявності жодної правової підстави для виникнення солідарного обов`язку відповідачів зі сплати за договором про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025 чи з будь-яких інших договорів.

Щодо позовних вимог до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС", суд зазначає про те, що такі вимоги є безпідставними, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що договір про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025 укладено між фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівна (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» (як замовником).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" не є стороною договору про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025.

Згідно матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" здійснено платежі на користь позивача на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 24.11.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" (як позичальником).

Враховуючи встановлені судом обставини, між фізичною особою-підприємцем Дутчак Оксаною Мирославівна та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" відсутнє договірне чи будь-яке інше зобов`язання зі спати вартості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ РЕНТ ГРУП» послуг за договором про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що визначення позивачем ТОВ «ЛІГОС» в якості співвідповідача та заявлення до нього вимог про солідарне стягнення заборгованості оскільки Мельничук Анатолій Олександрович, до 14.01.2026 був засновником та керівником ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» і підписував договір з позивачем, а наразі є керівником ТОВ «ЛІГОС», є юридично неспроможними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання інформаційних послуг № 45870245 від 17.09.2025 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" слід відмовити.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", в порушення умов договору, не здійснив оплату вартості наданих позивачем інформаційних послуг.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму боргу 508842,04 за період прострочення з 17.11.2025 по 02.04.2026, без урахування часткових оплат, які були здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" 24.11.2025 - 20000 грн, 08.12.2025 - 20000 грн, 09.12.2025 - 20000 грн, 10.12.2025 - 10000 грн, 12.12.2025 - 10000 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних з урахуванням динаміки виникнення боргу. Згідно розрахунку здійсненого судом, розмір 3% річних становить 5147,58 грн. В решті слід відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом п. 6.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату наданих інформаційних послуг Замовник сплачує Виконавцеві на його вимогу штраф в розмірі 5 % суми (винагороди Виконавця), яка підлягає оплаті, за кожний день прострочення оплати.

У разі прострочення Замовником оплати наданих йому Виконавцем інформаційних послуг за Договором на строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, Замовник на вимогу Виконавця сплачує останньому штраф у розмірі 20% від всієї суми (винагороди Виконавця), яка підлягала сплаті Замовником Виконавцю за весь період від дня укладення Договору до дня прострочення оплати ( договору).

Позивачем на підставі вказаного пункту договору нараховано 101768,39 грн штрафу у розмірі 20 % від суми основної винагороди, 58746,86 грн пені за прострочення оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, критерієм розмежування штрафу та пені є спосіб їх обчислення. Штраф є одноразовим стягненням у відсотках від суми порушення. Пеня обчислюється у відсотках за кожен день прострочення.

Проаналізувавши п. 6.1. договору в частині, що передбачає сплату за несвоєчасну оплату наданих інформаційних послуг Замовником Виконавцеві на його вимогу штрафу в розмірі 5 % суми (винагороди Виконавця), яка підлягає оплаті, за кожний день прострочення оплати, суд дійшов до висновку про те, що за своєю правовою природою ця санкція є пенею, незалежно від того, що сторони назвали її «штрафом».

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Вона є одноразовим стягненням.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Враховуючи, що спірна умова договору передбачає нарахування відсотків «за кожний день прострочення оплати», суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою ця санкція є пенею, незалежно від того, що сторони назвали її «штрафом». Суд оцінює зміст правочину, а не його буквальне словесне вираження.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, критерієм розмежування штрафу та пені є спосіб їх обчислення. Штраф є одноразовим стягненням у відсотках від суми порушення. Пеня обчислюється у відсотках за кожен день прострочення. Умова договору про « 5% штрафу за кожен день» за своєю суттю є пенею, і суд дає їй саме таку правову оцінку.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 17.11.2025 по 02.04.2026 на суму 508842,04 грн.

Судом проведено перевірку поданого позивачем та встановлено, що його здійснено без урахування часткових оплат, які були здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" 24.11.2025 - 20000 грн, 08.12.2025 - 20000 грн, 09.12.2025 - 20000 грн, 10.12.2025 - 10000 грн, 12.12.2025 - 10000 грн.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням динаміки виникнення боргу. Згідно розрахунку здійсненого судом, розмір пені становить 52421,23 грн.

Отже, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення пені до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" у розмір 52421,23 грн. В решті слід відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Пунктом п. 6.1. договору також передбачено, що у разі прострочення Замовником оплати наданих йому Виконавцем інформаційних послуг за Договором на строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, Замовник на вимогу Виконавця сплачує останньому штраф у розмірі 20% від всієї суми (винагороди Виконавця), яка підлягала сплаті Замовником Виконавцю за весь період від дня укладення Договору до дня прострочення оплати (договору).

На підставі вказаної мови позивачем нараховано відповідачу 101768,39 грн штрафу у розмірі 20% від суми основної винагороди.

Умова договору, яка передбачає нарахування 20% штрафу від всієї суми (винагороди Виконавця), яка підлягала сплаті Замовником Виконавцю за весь період від дня укладення Договору до дня прострочення оплати (договору) створює ситуацію, за якої база нарахування санкції охоплює навіть ті зобов`язання, які були виконані Замовником належним чином та оплачені вчасно.

При цьому, згідно ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, база нарахування штрафних санкцій має обчислюватися виключно від суми простроченого платежу, а не від загальної вартості договору. Нарахування штрафу на вже виконані чи оплачені зобов`язання є безпідставною.

Нарахування штрафу на належно виконане зобов`язання суперечить суті цивільно-правової відповідальності, яка має карати за порушення, а не за сам факт укладення договору.

Неустойка є заходом відповідальності, спрямованим на відновлення майнового стану кредитора, порушеного невиконанням зобов`язання. Вона не може слугувати джерелом збагачення кредитора або засобом отримання ним невиправданих доходів. Визначення бази нарахування штрафу від усієї вартості договору, незалежно від обсягу та суми реального порушення, призводить до очевидного дисбалансу між правопорушенням та мірою відповідальності. Це перетворює неустойку з компенсаторного інструменту на кабальний.

Враховуючи наведене, слід здійснити перерахунок 20% штрафу від суми невиконаного відповідачем зобов`язання, а саме в розмірі 446341,97 грн.

Згідно розрахунку, здійсненого судом, розмір 20% штрафу становить 89268,39 грн. У стягненні решти суми штрафу - відмовити.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За наведених судом обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: 446341,97 грн - основного боргу, 5147,58 грн - 3% річних, 52421,23 грн - пені, 89268,39 грн - штраф у розмірі 20%. В решті слід відмовити.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині відмовлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" судовий збір залишити за позивачем.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано:

- додаток №15-ц від 06.05.2026 до договору №Д24-11-08;

- акт №15-ц приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2026 до договору по надання правничої допомоги та здійснення представництва №№Д24-11-08 від 11.11.2024;

- платіжна інструкція №1651 від 12.05.2026 на суму 33000 грн.

Згідно додатку №15-ц від 06.05.2026 до договору №Д24-11-08, підписаного між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Лігал групп» (як Об`єднанням ) та ТОВ «Лігос» (як клієнтом), клієнт уповноважує адвокатів Об`єднання (Виконавців) на: ознайомлення та юридичний аналіз направленої ФОП Дутчак Оксана Мирославівна позовної заяви з додатками до ТОВ «ЛІГОС» та ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 612629,74 грн та іншими матеріалами справи №909/491/26, написання та направлення на адресу Господарського суду Івано-Франківської області заперечення на заяву про забезпечення позову, відзиву на позовну заяву; представництво інтересів в суді першої інстанції, написання та подання відповідних клопотань процесуального характеру в суді першої інстанції (п.1). Вартість послуг становить 750$, що еквівалентно 33000 грн згідно з курсом НБУ (п. 2). Оплата вартості послуг представництва здійснюється шляхом переказу коштів на рахунок Об`єднання (п.4).

За Актом №15-ц приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2026, Об`єднанням надано Клієнту комплекс послуг, які оцінюються за вартістю послуг згідно прайс-листа Об`єднання, в тому числі: Ознайомлення та юридичний аналіз направленої ФОП Дутчак Оксана Мирославівна позовної заяви з додатками до ТОВ «ЛІГОС» та ТОВ «ПСВ РЕНТ ГРУП» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 612 629,74 грн та іншими матеріалами справи №909/491/26, написання та направлення на адресу Господарського суду Івано-Франківської області заперечення на заяву про забезпечення позову, відзиву на позовну заяву, представництво інтересів в суді першої інстанції, написання та подання відповідних клопотань процесуального характеру в суді першої інстанції.

Загальна вартість послуг, які оцінюються за ринковою вартістю аналогічних юридичних послуг, вказаних в п. 1 цього Акту, 33000 грн без ПДВ (п. 3 акту).

Таким чином, з наведеного вбачається, що у даному випадку сторонами (Об`єднанням та ТОВ «Лігос») обумовлено надання юридичних послуг, які мають фіксований розмір оплати.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону № 5076-VI);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону № 5076-VI.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас, за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як вбачається з наданих доказів, Об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №909/491/26 в сумі 33000 грн та ця сума є фіксованою.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

У клопотанні про зменшення суми судових витрат заявленому у відповіді на відзив, позивачем зазначено, що враховувати наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має невеликий ступінь складності; розгляд справи в спрощеному позовному провадженні; обсяг виконаної адвокатом роботи при підготовці заяв по суті позову та процесуальних клопотань; відсутність судових засідань, розмір витрат на правничу допомогу, повинен бути зменшеним.

Проаналізувавши надані докази понесення витрат на правничу допомогу, разом вчиненими процесуальними діями та документами поданими відповідачем ТОВ "Лігос" у даній справі, суд вважає, що складність виконаних адвокатом відповідача робіт (наданих послуг) з надання юридичних послуг в даній справі не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу (загальна сума 33000 грн).

При визначені розміру витрат відповідача ТОВ «Лігос» на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, розглядався в порядку спрощеного позовного провадження, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

З огляду на подані докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності, необхідності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу у сумі 10000 грн. В решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи положення частини 9 ст.129 ГПК України судом витрат на професійну правничу допомогу відповідача ТОВ «Лігос» покладаються на позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн, в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП"

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", вул.Оленівська, будинок 25, офіс 5, м. Київ, 04080 (ідентифікаційний код 45870245) на користь фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 446341 (чотириста сорок шість тисяч триста сорок одну) грн 97 коп. основного боргу, 5147 (п`ять тисяч сто сорок сім) грн 58 коп. 3% річних, 52421 (п`ятдесят дві тисячі чотириста двадцять одну) грн 23 коп. пені, 89268 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 39 коп. штрафу у розмірі 20%, 4410 (чотири тисячі чотириста десять) грн 24 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті - відмовити.

Відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСВ РЕНТ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 612629,74 грн, в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС".

Стягнути з фізичної особи-підприємця Дутчак Оксани Мирославівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС", вул. Вовчинецька, буд. 192, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 20547427) 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 24.08.2026.

Суддя Неверовська Л.М.