Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №912/1972/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1972/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИГІДНА ПОКУПКА" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2025 року у справі № 912/1972/25 (суддя Коваленко Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИГІДНА ПОКУПКА", код ЄДР 41130363, вул. Свято-Михайлівська, 3Б, смт Опішня, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38164

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД", код ЄДР 44574166, вул. Ельворті, 7, оф. 202, м. Кропивницький, 25002

про стягнення 125 003,16 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "ВИГІДНА ПОКУПКА" до ТОВ "ЛОККАРД" з вимогами:

- стягнути з ТОВ "ЛОККАРД" на користь ТОВ "ВИГІДНА ПОКУПКА" суму заборгованості оплати за договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №7/5 від 05.12.2023 у розмірі 125 003,16 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №7/5 від 05.12.2023 року на відпуск паливно-мастильних матеріалів в частині здійснення поставки товару.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2025 року у справі № 912/1972/25 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог через ненадання позивачем копій невикористаних паливних карток на підтвердження невиконання відповідачем зобов`язань з поставки за цими картками паливно-мастильних матеріалів.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що судом порушено норми матеріального права, які регулюють правовідносини поставки товару.

Не враховано той факт, що зобов`язання за договором відповідачем не виконано, товар не надано в повному обсязі та сума попередньої оплати не повернута позивачу.

Щодо порушення судом норм процесуального права скаржник посилається на неналежну оцінку судом наданих позивачем доказів - платіжному дорученню на суму 465 000,00 грн, видатковим накладним на 339 996,84 грн, чим порушено принцип повного і всебічного дослідження доказів, закріплений в ст. 86 ГПК України.

Також, за доводами позивача, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, закріплений у ст. 13 ГПК України, відповідно до якої судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та рівності їхніх процесуальних прав.

Скаржник зауважує, що відповідач не подав відзиву та не надав жодних контрдоказів (ч. 9 ст. 165 ГПК України), однак суд, замість оцінки наданих позивачем доказів (договір, платіжна інструкція, видаткові накладні), фактично переклав обов`язок доведення на позивача у більшому обсязі, ніж це передбачено законом, та зробив висновок про неналежність доказів через відсутність паливних карток, які в розумінні ст. 73 ГПК України взагалі не є доказами.

Апелянт вказує, що відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. У свою чергу паливні картки, на відсутність яких посилається суд, не містять відомостей про обсяг, вартість чи факт відпуску пального, отже не доводять факт поставки/непоставки. Інформація на самій паливній картці є досить обмеженою, для того щоб бути доказом. Копія паливної картки додається. Паливні картки не підтверджують факт поставки чи непоставки пального, отже не є належними доказами.

Апелянт вважає, що картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, однак, підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС.

Саме накладні / чеки є належними доказами, а сама картка — лише засобом доступу (не є достатнім доказом поставки/непоставки). Отже, належним доказом є звіт або бухгалтерські дані, а не сам талон/картка.

За доводами позивача, відповідач обмежив доступ до особистого електронного кабінету, з якого можна було б отримати інформацію, окрім цього відповідач відмовляється підписувати Акт звірки взаєморозрахунків. Інші дані бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити суму, на яку не отримано товар, у позивача відсутні. Однак позивачем були надані видаткові накладні на суму 339 996,84 грн та платіжна інструкція на суму 465 000,00 грн, ознайомившись з якими можна зробити висновок, що відповідач не поставив позивачу паливно-мастильні матеріали, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем на суму 125 003,16 грн.

Просить:

- скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2025 року у справі № 912/1972/25;

- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» та стягнути з ТОВ «ЛОККАРД» - 125 003,16 грн заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, був повідомлений належним чином про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа суду апеляційної інстанції від 04.11.2025 року.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ "ВИГІДНА ПОКУПКА" (замовник) та ТОВ "ЛОККАРД" (постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №7/5 від 05.12.2023 року (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується; організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов`язується сплатити постачальнику вартість ПММ.

Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього договору.

Право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором за ціною що визначена відповідно розділу 5 договору.

Відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал.

Всі операції довіреними особами замовника з паливними картками відбуваються відповідно з Правилами користування паливними картками (додаток 1). (п. 2.2.-2.5. договору)

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний на підставі заяви на отримання Паливних карток безкоштовно надати замовнику паливні картки, за однією з умов: - уповноваженого представника замовника вказано у додатку 3 до договору, при наявності в нього паспорту уповноважений представник замовника перевіряє кількість, номенклатуру паливних карток на відповідність що зазначені у накладній на паливні картки, підписує та повертає накладну постачальнику; - підписання накладної з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника; - отримання з доставкою "Новою Поштою":

Після отримання оплати ПММ постачальник відправляє замовнику паливні картки та накладну. Номер експрес-накладної (ТТН) замовник отримає по електронній пошті.

Представник замовника, що має повноваження (довіреність або право на отримання кореспонденції матеріальних цінностей або документів на "Новій Пошті") повинен забрати відправлення впродовж 5 днів.

Отримавши відправлення, представник замовника перевіряє кількість, номенклатуру паливних карток на відповідність, що зазначені у накладній на паливні картки, підписує та повертає екземпляр постачальнику "Новою Поштою" (послуга "Зворотна доставка документів"). Якщо відправлення не було отримане, то воно повертається постачальнику, а замовник відшкодовує постачальнику вартість відправки та повернення в розмірі 100,00 грн. Вартість послуг "Нової Пошти" сплачує замовник. Якщо замовник сплатив 400 або більше літрів ПММ, вартість послуг "Нової Пошти" сплачує постачальник (п. 4.1.1.).

Відповідно до п. 5.1.-5.2. договору сторони визначили умови оплати: Оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов`язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.

За твердженням позивача:

- відповідно до умов договору він здійснив попередню оплату у розмірі 465 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5583 від 08.01.2024 року;

- на виконання умов договору з використанням електронного документообігу та цифрового підпису сторонами було підписано видаткові накладні, додані до позовної заяви, за якими відповідач здійснив відпуск пального – бензину А-95;

- відповідач виконував свої зобов`язання, проте, починаючи з березня 2025 року відмовився від подальшого відпуску пального, посилаючись на відсутність пального на складі;

- заборгованість з передачі ПММ складає суму 125 003,16 грн.

Стягнення вказаної суми заборгованості є предметом спору.

На думку колегії суддів судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позову і скаржник на спростування доводів суду не надав відповідних доказів та обґрунтувань.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (тут і далі - в редакції станом на час виникнення правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як зазначено вище, умовами договору передбачено, що відповідач зобов`язався забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток.

Апелянт не надає заперечень, що обсяг передбачених договором карток відповідач йому не надав.

Враховуючи, що кількість ПММ обліковується паливними картками, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що вказані картки позивач мав надати суду як доказ того, що ПММ за ними не відпущено.

У цьому зв`язку колегія вважає безпідставним посилання скаржника, що паливна картка є неналежним доказом, оскільки вони спростовуються змістом договору сторін.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на особливий порядок відпуску споживачу паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абз. 2 п. 3 Правил №1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (п. 9 Правил №1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У підп. 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Як передбачено ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Скаржник не зазначає також, з якого моменту відповідач порушив зобов`язання, адже умови договору передбачають, що відпуск ПММ відбувається через мережу АЗС.

Позивач не надав доказів того, що він намагався отримати ПММ, адже саме його дії є підставою для виконання відповідачем зобов`язання за договором.

Доводи скаржника про обмеження доступу до його особистого електронного кабінету чи відмову відповідача підписати Акт звірки взаєморозрахунків не підтверджені належними доказами.

В даному випадку відсутність правової позиції відповідача у справі, ненадання ним відзиву на позов та апеляційну скаргу, не можуть бути підтвердженням доводів позивача.

В силу ст. 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даній справі відсутні докази на підтвердження позовних вимог.

Позивач зазначав, що товар не поставлено на суму 125 003,16 грн, кошти у вказаному розмірі позивачу не повернуто і на підтвердження цього надано суду копію акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2024 року по квітень 2025 року.

Судом першої інстанції вказана копія акту вірно визначена як неналежний доказ по справі, оскільки наданий акт звірки взаєморозрахунків не підписаний з боку відповідача.

Скаржник зауважує, що тягар доведення обставин справи покладено судом на позивача та не враховано відсутність відзиву на позов.

Однак ці заперечення є необґрунтованими, оскільки позивач має довести в силу положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, а саме- порушення відповідачем умов договору.

Натомість,ці обставини не доведено. Позивачем не надано суду копій паливних карток на суму 125 003,16 грн, що залишися невикористаними позивачем і на підставі яких він має право на отримання від відповідача передбаченого договором товару.

Між тим, суд першої інстанції вірно вказав, що зазначені картки мають зберігатися у позивача як невикористані.

За змістом апеляційної скарги апелянт не зазначає ні щодо наявності в нього згаданих паливних карт, ні щодо належності акту звірки як доказу.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В даному випадку позовні вимоги скаржником не доведено, під час апеляційного перегляду справи висновки оскаржуваного рішення не спростовано.

Вищевикладене є підставою для висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного рішенні – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2025 року у справі № 912/1972/25 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков