Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №908/3966/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/3966/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач,

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 (суддя Педорич С.І., повний текст якого підписаний 25.05.2026) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 (повний текст якого підписаний 02.06.2026) у справі № 908/3966/25,

за позовом Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 у справі №908/3966/25 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/3966/25 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3966/25 задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеними рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Калянов Андрій Валентинович, в якій просить:

- рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 по справі № 908/3966/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача грошові коштів, які підлягають поверненню через невиконання умов договору у сумі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США), що передані за додатковими угодами до договору та суму штрафу у розмірі 3 568 466,72 грн (еквівалент 84 942,29 доларів США), а загалом 7 136 933,44 грн. (еквівалент 169 884,58 доларів США) та судовий збір у розмірі 85 644,80 грн;

- додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2026 по справі № 908/3966/25 від 02.06.2026 скасувати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

12.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову по справі №908/3966/25.

Через підсистему "Електронний суд" 13.08.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою від 17.08.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу протягом 5 днів з дати отримання відповідної ухвали надати відповідні заперечення щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення зазначено, що з огляду на обсяг наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, загальний розмір витрат відповідача склав 20 000,00 грн, з яких 15 000,00 грн складання відзиву на апеляційну скаргу та 5 000,00 грн представництво інтересів у судовому засіданні 12.08.2026. Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 24.11.2024, додаткову угоду № 2 від 05.01.2026 та акт надання-прийому професійних правничих послуг від 12.08.2026.

Пунктом 2.4 додаткової угоди сторони узгодили строк оплати наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта за результатами відповідного етапу розгляду справи, тобто до 11 вересня 2026 року. Водночас, згідно з усталеною позицією Верховного Суду (зокрема у справах № 922/445/19, № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 280/2635/20, № 824/268/21), практикою ЄСПЛ (рішення у справі «Бєлоусов проти України», п. 115) та Практичними рекомендаціями ЄСПЛ від 28.03.2007, витрати на правничу допомогу вважаються фактично понесеними та підлягають розподілу за наявності договірного зобов`язання щодо їх сплати, незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи тільки мають бути сплачені.

Відтак, відповідач просить ухвалити у справі № 908/3966/25 додаткове рішення про стягнення з ФОП Калянова А.В. на користь ОСОБА_1. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та розглянути заяву без участи відповідача.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Інститут судових витрат урегульований главою 8 розділу І ГПК України.

За змістом ст. 123 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво інтересів особи у суді, складення процесуальних документів, надання консультацій та інші дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, є видами адвокатської діяльності, а гонорар є формою винагороди адвоката за надану правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для цілей розподілу судових витрат розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення дебатів сторона заявила про намір їх подати.

Як убачається з матеріалів справи, про орієнтовний розрахунок витрат було повідомлено у відзиві на апеляційну скаргу та про те що докази на підтвердження остаточного розміру цих витрат будуть надані в строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження заявлених витрат ОСОБА_1 надано: -договір про надання професійної правничої допомоги від 24.11.2024; - додаткову угоду № 2 від 05.01.2026 та акт приймання передачі від 12.08.2026.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані відповідачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену відповідачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога адвоката виразилась у складенні відзиву на апеляційну скаргу та участі в 1 (одному) судовому засіданні в режимі відеоконференціїї.

Між тим, на переконання колегії суддів, ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася.

За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, №911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.

Адвокат Ференець О.Є. був представником ОСОБА_1 на стадії розгляду справи у суді першої інстанцій, а отже, є обізнаний із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку відзиву та участі в одному засіданні як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд вважає за доцільне покласти на позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи викладене, заява підлягає частковому задоволенню зі стягненням з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Решту витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн слід покласти на відповідача (заявника).

Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3966/25 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 відмовити.

Доручити Господарському суду Запорізької області видачу відповідного наказу на виконання даної додаткової постанови з внесенням відповідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 24.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина