Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/3979/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/3979/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.

представника апелянта: Спектора Ю.І.,

представника позивача: Левченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРАВТОЛОГІСТИКА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 (головуючий в першій інстанції Кеся Н.Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІШЕННЯ ЮА»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРАВТОЛОГІСТИКА»,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІШЕННЯ ЮА» (надалі - ТОВ «Смарт Рішення ЮА») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (надалі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про стягнення суми на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 73548,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) з вини водія ТОВ «Компанія «Укравтологістика», цивільно-правова відповідальність якого у період події була застрахована у відповідача, було пошкоджено належний позивачу автомобіль. Позивач зазначає, що відповідач визнав випадок страховим та на підставі звіту № 40009, складеного ФОП Рябчуком А.В., здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 63526,03 грн на користь позивача. Разом з тим, не погодившись з визначеним розміром збитків, позивач замовив незалежне експертне дослідження, згідно з висновком якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті ДТП (з урахуванням втрати товарної вартості) становить 137074,25 грн. Позивач просив стягнути з відповідача різницю між вищезазначеним визначеним експертним шляхом розміром матеріального збитку та відшкодованою сумою, у розмірі 73548,22 грн. Враховуючи, що втрата товарного вигляду транспортного засобу в силу закону та судової практики страховиком не відшкодовується, в подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог за вирахуванням втрати товарної вартості, до 54419,14 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ТОВ «Смарт Рішення ЮА» суму на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 54419,14 грн та 2422,40 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДТП сталась з вини водія ТОВ «Компанія «Укравтологістика», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача. При цьому суд визнав Звіт № 40009, виконаний ФОП Рябчуком А.В., на підставі якого відповідач добровільно здійснив страхову виплату, неналежним доказом через порушення п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, від 24.11.2003 № 142/5/2092 (надалі - Методики), оскільки оцінювач особисто транспортний засіб не оглядав. Натомість суд прийняв до уваги наданий позивачем висновок експерта-товарознавця Крутінь В.І. № 10253 від 29.05.2025. При цьому суд відхилив аргумент відповідача про те, що позов мав бути пред`явлений до винуватця ДТП, оскільки відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", саме страховик у межах ліміту відповідальності зобов`язаний відшкодувати завдану майнову шкоду. Також суд врахував, що позивач самостійно зменшив позовні вимоги, виключивши з розрахунку суму втрати товарної вартості, тим самим усунувши відповідне заперечення відповідача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «Компанія «Укравтологістика», яке не було учасником справи під час її розгляду судом першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026, з вимогами скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції, який не залучив до участі у справі ТОВ «Компанія «Укравтологістика», з вини працівника якої сталась ДТП, та вирішив при цьому питання про права та обов`язки вказаної особи, норм процесуального права. Вказане, за твердженнями апелянта, позбавило апелянта можливості надавати докази та заявляти клопотання, зокрема, про призначення транспортно-товарознавчої експертизи для визначення розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього. Апелянт вважає обидва висновки експертів, наявні в матеріалах справи, недопустимими доказами. На переконання апелянта, звіт ФОП Рябчука А.В., виконаного на замовлення відповідача, є таким, що складений з порушенням п.5.1 Методики, так як оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб, а висновок експерта Крутінь В.І., виконаний на замовлення позивача, є недопустимим, оскільки складений у період, коли експертом не було підтверджено відповідну кваліфікацію. Також апелянт наголошує, що уповноважених осіб ТОВ «Компанія «Укравтологістика» під час проведення експертиз не викликали для участі в огляді транспортного засобу, чим було порушено п.5.2 Методики. Апелянт вважає обидва експертні дослідження такими, що не відповідають вимогам п.п.4.4, 5.5 Методики, адже для цілей дослідження не було перевірено пробіг транспортного засобу, не зафіксовано ознаки попередніх ремонтів, відсутня належна фотофіксація тощо. Апелянт звертає увагу на неврахування судом тієї обставини, що страхова виплата може бути лише одна, та наголошує, що оскільки суд визнав виконаний на замовлення страхової компанії звіт незаконним, виплачені ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ТОВ «Смарт Рішення ЮА» 63526,03 грн є безпідставно набутими і не можуть вважатися страховим відшкодуванням, а позивач сам обмежив позовні вимоги сумою у 54419,14 грн. Додатково апелянт вказує на те, що суд не перевірив повноваження експерта Крутінь В.І. на момент складання висновку, що призвело до безпідставного врахування вказаного висновку як допустимого доказу та ухвалення помилкового рішення.

В подальшому апелянт подав додаткові пояснення, у яких наполягає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду суттєві порушення, які в сукупності ставлять під сумнів достовірність доказової бази, покладеної в основу оскаржуваного рішення. Апелянт звертає увагу, що свідоцтво експерта Крутіня В.І. № 1382 було чинним до 16.11.2024, а наступне підтвердження його кваліфікації відбулося лише 21.08.2025. Відтак, на переконання апелянта, у період з 17.11.2024 по 21.08.2025 право експерта на проведення судової експертизи було зупинене відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1224/5 від 06.05.2025. Апелянт вказує, що суд першої інстанції, не перевіривши належним чином повноважень експерта, фактично поклав в основу рішення доказ, отриманий з порушенням закону, що прямо заборонено ч.2 ст.77 ГПК України. Крім того, апелянт вважає, що звіт ФОП Рябчук А.В. № НОМЕР_1 також не може вважатися належним доказом, оскільки складений без особистого огляду експертом пошкодженого транспортного засобу, що є грубим порушенням п.5.1 Методики. Вказує, що суд першої інстанції погодився з цим, однак, визнаючи звіт недопустимим, не зробив відповідних процесуальних висновків щодо інших доказів. Додатково апелянт звертає увагу, що дослідницька частина висновку експерта Крутінь В.І. містить необґрунтовані технічні твердження, зокрема про неможливість відновлення капота та правих передніх дверей. Вважає, що такі висновки зроблені виключно на підставі зовнішнього огляду, без демонтажу та дослідження внутрішніх конструкцій, що робить їх суб`єктивними припущеннями, а не результатами належного експертного дослідження. Стверджує, що використані у висновку ціни на роботи та запчастини не підкріплені жодними посиланнями на джерела інформації, при цьому вони істотно (на 15 - 40%) перевищують аналогічні показники у звіті ФОП Рябчук А.В., що свідчить про їх довільність та необґрунтованість. При цьому суд першої інстанції проігнорував ці розбіжності, хоча вони мають вирішальне значення для визначення реального розміру збитків. Також апелянт звертає увагу, що подана позивачем копія постанови суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності є знеособленою та містить розбіжності у назві підприємства-роботодавця, що позбавляє цей доказ достовірності та ставить під сумнів належність самого факту вини саме апелянта у даній ДТП. З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного дослідження обставин справи, у зв`язку з чим рішення у справі не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

25.06.2026 апелянт подав додаткові пояснення, у яких наполягає на тому, що суд декларативно зазначив про наявність договору страхування, однак не послався на жодний доказ, а в матеріалах справи відсутній сам страховий поліс, що утворює сумнів у додержанні сторонами вимог ст.981 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми договору страхування, за недодержання якої такий правочин є нікчемним. Також апелянт зазначає, що позивач надав до суду лише знеособлену копію постанови суду у справі про ДТП, де усі відомості про учасників приховані. Крім того, апелянт вказує, що суд встановив, що водій працює в ТОВ «Компанія «Укравтологістика», однак матеріали справи не містять жодного підтвердження цьому, а у тексті знеособленої постанови зазначено зовсім інше підприємство - «Укртранслогістика». Апелянт стверджує, що суд першої інстанції зазначив, що транспортний засіб винуватця є власністю апелянта, однак не послався на жодний документ, який би це підтверджував. Таким чином, апелянт вважає, що оскільки суд першої інстанції не дослідив належних, допустимих та достатніх доказів, які мали б підтверджувати саму наявність страхових правовідносин, рішення не має правового фундаменту і підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив під час ухвалення рішення врахувати доводи усіх його письмових заяв, за результатами чого скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

2. Короткий зміст та узагальнені позиції інших учасників справи

Від позивача - ТОВ «Смарт Рішення ЮА» до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначається, що апелянт - ТОВ «Компанія «Укравтологістика» не був і не мав бути залучений до розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позивач реалізував своє законне право на звернення безпосередньо до страховика, адже розмір шкоди не перевищував ліміт його відповідальності, а вина апелянта у ДТП вже була встановлена постановою суду і не потребувала повторного доказування згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, то ж, на переконання позивача рішення у цій справі не утворює для апелянта жодних нових зобов`язань й не погіршує його правове становище. Позивач стверджує, що інші питання щодо регресних вимог страховика апелянт зможе захищати в окремому провадженні, у якому безпосередньо буде відповідачем. Щодо законності висновку експерта Крутінь В.І., позивач вважає твердження апелянта про його недопустимість через зупинення права на проведення експертизи безпідставними, оскільки в умовах воєнного стану діяв спеціальний наказ Міністерства юстиції України № 1138/5 від 14.03.2022, яким було автоматично продовжено строк дії свідоцтв судових експертів на період дії воєнного стану, а рішення Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії від 21.08.2025 про підтвердження кваліфікації Крутінь В.І. до 2028 року є не наданням нового права, а лише документальним підтвердженням вже існуючої кваліфікації, яка ніколи не переривалася, і у відповідному реєстрі не було жодного запису про анулювання чи зупинення свідоцтва цього експерта. Аргументи апелянта стосовно порушення вимог Методики у зв`язку з неповідомленням апелянта про огляд пошкодженого автомобіля позивач вважає безпідставним, оскільки згідно з п.5.2 Методики, присутність заінтересованих осіб під час огляду не є імперативною вимогою, а лише бажаною, і відсутність такого повідомлення не робить висновок експерта автоматично недійсним. Твердження апелянта про необхідність виплати страхового відшкодування виключно одним платежем позивач вважає також безпідставним, оскільки чинне законодавство не містить заборони на таку виплату кількома платежами, часткова виплата не припиняє зобов`язання страховика в цілому. На переконання позивача, суд першої інстанції стягнув різницю від загальної суми шкоди та добровільно виплаченим страховим відшкодуванням. Позивач вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Також позивачем подане клопотання про закриття апеляційного провадження, яке обґрунтовано тим, що апелянт - ТОВ «Компанія «Укравтологістика» не має належного процесуального права оскаржувати рішення суду першої інстанції, оскільки не був учасником справи, при цьому, на переконання позивача, суд не вирішував питання про його права чи обов`язки, адже предметом позову було виключно стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії в межах ліміту відповідальності, а не пряме стягнення шкоди з винуватця ДТП. Позивач посилається на положення ст.1191 ЦК України, відповідно до якої право регресної вимоги до винної особи виникає у страховика лише після фактичної виплати страхового відшкодування. Зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції таких правовідносин між страховою компанією та апелянтом ще не існувало, тому рішення суду жодним чином не впливає на права та обов`язки апелянта і не створює для нього жодних зобов`язань перед позивачем. Позивач вважає, що посилання апелянта на те, що страховик звернувся з окремим регресним позовом до нього, не робить його учасником цього провадження, оскільки це зовсім інший спір, який буде розглядатися окремо і в якому апелянт матиме можливість захищати свої права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення, викладені у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, а також підтримав клопотання про закриття апеляційного провадження. Представник позивача вважає, що оскаржуваним рішенням не порушені права апелянта.

Відповідач - ПрАТ «СК «Євроінс Україна» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, участь уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника, у якому зазначив, що підтримує клопотання представника ТОВ «Смарт Рішення ЮА» про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, а також подані позивачем письмові пояснення. Зазначив, що ПрАТ "СК "Євроінс Україна" заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Укравтологістика» та вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 підлягає залишенню без змін судом апеляційної інстанції. Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

30.01.2026 від ТОВ «Компанія «Укравтологістика» надійшла заява про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 28.01.2026, усунуті повністю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 поновлено ТОВ «Компанія «Укравтологістика» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3979/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Укравтологістика»; питання щодо порушених прав апелянта призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2026 о 14:30 год; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3979/25 та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

10.02.2026 від ТОВ «Компанія «Укравтологістика» надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 12.02.2026 задоволена.

11.02.2026 матеріали справи № 904/3979/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

13.02.2026 від ТОВ «Компанія «Укравтологістика» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Компанія «Укравтологістика». Цією ж ухвалою відкладено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 28.04.2026 о 16:30 год.

31.03.2026 від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» надійшло клопотання про долучення доказів.

22.04.2026 від ТОВ «Компанія «Укравтологістика» надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 14.05.2026 об 11:00 год., про що учасників справи, які не були присутні у даному судовому засіданні, повідомлено ухвалою від 28.04.2026.

30.04.2026 від представника ТОВ «Смарт Рішення ЮА» - Левченко І.І., надійшла заява про вступ у справу як представника.

14.05.2026 від ТОВ «Смарт Рішення ЮА» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, а також додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 14.05.2026 оголошено перерву до 25.06.2026 о 10:00 год., про що учасників справи, які не були присутні у даному судовому засіданні, повідомлено ухвалою від 14.05.2026.

25.06.2026 від ТОВ «Компанія «Укравтологістика» надійшли додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 25.06.2026 головуючим суддею оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено про дату та час його проголошення: 30.06.2026 о 14:20 год.

26.06.2026 судом отримана відповідь № 2944814 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо речових прав на транспортний засіб марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 .

29.06.2026 судом отримано з Єдиного державного реєстру судових рішень (з повним доступом) постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі № 204/4803/24 (провадження № 3/204/1893/24).

В судовому засіданні 30.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

23.04.2024 о 18 год. 10 хв. у м.Дніпро по вул.Щепкіна біля буд.8, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки «Schmitz», під час зміни напрямку руху не переконався в безпеці та скоїв наїзд на авто, що стояло, а саме: на транспортний засіб марки «RЕNAULT» SR/JSRDL/JSRDL4, н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ТОВ «Смарт Рішення ЮА» ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі № 204/4803/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Згідно з відповіддю № 2944814 від 26.06.2026 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо надання права використання ТЗ належному користувачу на вказану дату, власником транспортного засобу марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , з 19.05.2021 є ТОВ «Компанія «Укравтологістика».

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 23.04.2024 ТСЦ 1242, власником автомобіля марки «RЕNAULT», комерційний опис «LODGY», тип SR/JSRDL/JSRDL4, н.з. НОМЕР_3 , є ТОВ «Смарт Рішення ЮА».

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , станом на 23.04.2024 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду складає 160000,00 грн, франшиза 0,00.

03.07.2024 ТОВ «Смарт Рішення ЮА» звернулось до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП, що мала місце 23.04.2024 з вини водія автомобіля «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 .

29.07.2024 ПП «Сінгл-Сервіс» складено калькуляцію ремонту транспортного засобу. Згідно з рахунком-фактурою № Б274 від 29.07.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 110631,00 грн. Рахунок було направлено позивачем на електронну адресу відповідача 30.07.2024.

Згідно зі Звітом № 40009 від 14.08.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного ФОП Рябчуком А.А., вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «RЕNAULT LODGY», н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження становить 74190,24 грн.

14.08.2024 представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок № 187943/1 суми страхового відшкодування, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 63526,03 грн.

27.09.2024 на підставі Страхового акту № 187943/1/2024 від 27.09.2024, відповідачем перераховано на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 63526,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18781 від 27.09.2024.

Згідно з висновком експерта-автотоварознавця Крутінь В.І. № 10253 від 29.05.2025, складеного на замовлення позивача, за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «RЕNAULT LODGY», н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП, без урахування втрати товарної вартості становить 117945,17 грн, з урахуванням такої втрати - 137074,25 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством (ст.979 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 2.1 ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується з ч.2 ст.999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 вказаного Закону).

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст.35 вказаного Закону).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така дорожньо-транспортної пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом з тим, згідно з п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апелянт вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не залучив до участі у справі власника джерела підвищеної небезпеки (автомобіля), з вини водія якого сталась ДТП - ТОВ «Компанія «Укравтологістика», при цьому вирішив питання про його права та обов`язки. Вказане, за твердженнями апелянта, позбавило ТОВ «Компанія «Укравтологістика» права подавати докази та заявляти клопотання, зокрема, про призначення експертизи. Апелянт вважає обидва висновки експертів, наявні в матеріалах справи, недопустимими доказами. На переконання апелянта, звіт ФОП Рябчука А.В., виконаного на замовлення відповідача, є таким, що складений з порушенням п.5.1 Методики, оскільки оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб, а висновок експерта Крутінь В.І., виконаний на замовлення позивача, вважає недопустимим, оскільки він складений експертом у період непідтвердження ним кваліфікації судового експерта. Також апелянт наголошує, що його під час проведення експертиз не викликали для участі в огляді транспортного засобу як зацікавлену особу, на яку може бути покладено відшкодування шкоди, що є порушенням п.5.2 Методики. Також апелянт вважає, що обидва експертні дослідження не відповідають вимогам п.п.4.4, 5.5 Методики, оскільки експертами не перевірено пробіг, не зафіксовано ознаки попередніх ремонтів, відсутня належна фотофіксація тощо. Також апелянт звертає увагу, що суд не врахував, що страхова виплата може бути лише одна та оскільки суд визнав звіт ФОП Рябчука А.В. незаконним, виплачені 63526,03 грн є безпідставно набутими і не можуть вважатися страховим відшкодуванням, а позивач сам обмежив позовні вимоги сумою 54419,14 грн. Додатково апелянт вказує про те, що суд не перевірив повноваження експерта Крутінь В.І. на момент складання висновку, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Позивач у своїх додаткових поясненнях наполягає на тому, що апелянт не мав бути залучений до розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позивач реалізував своє законне право на звернення безпосередньо до страховика, розмір шкоди не перевищував ліміт відповідальності, а вина апелянта вже встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, тому вина не потребує доказування згідно з ч.4 ст.75 ГПК України. На переконання позивача, рішення у справі не створює для апелянта нових зобов`язань, а свої права він зможе захищати в окремому провадженні під час розгляду регресних вимог страховика. Висновок експерта Крутінь В.І. позивач вважає законним, оскільки в умовах воєнного стану строк дії свідоцтв автоматично продовжувався згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1138/5 від 14.03.2022, а рішення комісії від 21.08.2025 лише підтвердило існуючу кваліфікацію експерта, яка ніколи не переривалася. Аргументи апелянта про порушення Методики через неповідомлення про огляд позивач вважає безпідставним, оскільки присутність заінтересованих осіб є лише бажаною, а не обов`язковою згідно з п.5.2 Методики. Твердження про необхідність виплати одним платежем також на переконання позивача є безпідставним, адже закон не забороняє часткових виплат, а суд стягнув лише різницю між загальною сумою шкоди та добровільно виплаченим відшкодуванням. Крім того, позивач подав клопотання про закриття апеляційного провадження, обґрунтовуючи його тим, що апелянт не має процесуального права оскаржувати рішення, оскільки не був учасником справи і суд не вирішував питання про його права чи обов`язки. Згідно зі ст.1191 ЦК України, право регресу виникає лише після виплати відшкодування, а на момент розгляду справи таких правовідносин не існувало, тому рішення не впливає на права апелянта, а наявність окремого регресного позову не робить його учасником цього провадження. Позивач вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає слушними доводи апелянта про незалучення його до участі у справі, оскільки рішення у даній справі, на переконання колегії суддів апеляційного суду, стосується його прав та обов`язків, оскільки саме з вини апелянта сталася ДТП.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а вказав на необхідність залучення до участі у справі осіб, на чиї права, свободи, інтереси, обов`язки може вплинути/впливає рішення суду першої інстанції, якщо такі особи не були залучені судом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.267 ГПК України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається зі змісту долучених апелянтом документів, 14.01.2026 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Компанія «Укравтологістика» про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, у розмірі 117945,17 грн, у тому числі 63526,03 грн. на підставі Страхового акту, 54419,14 грн - на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3979/25. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 у справі № 916/91/26 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Враховуючи, що ТОВ «Компанія «Укравтологістика» є власником джерела підвищеної небезпеки, використання якого призвело до заподіяння шкоди, розмір якої встановлений судом першої інстанції у даній, оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується прав та обов`язків апелянта, до якого на даний час саме у встановленому цим рішенням розмірі заявлено регресні вимоги у іншій справі.

З огляду на потребу у забезпеченні реалізації апелянтом під час розгляду даної справи прав надавати пояснення, заперечувати проти розміру збитків, подавати докази, заявляти клопотання, а також інших прав, передбачених ст.42 ГПК України, ухвалою колегії суддів від 24.03.2026 ТОВ «Компанія «Укравтологістика» залучено до участі у справі № 904/3979/25 за позовом ТОВ «Смарт Рішення ЮА» до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення суми на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, не залучивши ТОВ «Компанія "Укравтологістика» до участі у справі, позбавив його процесуальної можливості надавати пояснення, заперечувати проти розміру збитків, заявляти клопотання про призначення судової експертизи, а також реалізовувати інші права, передбачені статтею 42 ГПК України. Вказане призвело до порушення принципу змагальності, закріпленого у ст.13 ГПК України, та права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одночасно, розглядаючи клопотання ТОВ «Смарт Рішення ЮА» про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у його задоволенні.

Вказане клопотання позивач заявив, вважаючи, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Компанія «Укравтологістика», а предметом позову було виключно стягнення страхового відшкодування зі страховика в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апелянт є особою, стосовно якої рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у даній справі встановлено розмір шкоди, заподіяної в результаті ДТП, при цьому страховик вже звернувся до суду з регресним позовом до апелянта. Відтак, існують обґрунтовані підстави вважати, що встановлені у справі № 904/3979/25 обставини можуть мати преюдиційне значення при вирішенні Господарським судом Одеської області у справі № 916/91/26 позову ПрАТ «СК «Євроінс Україна» до ТОВ «Компанія «Укравтологістика» про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті даної ДТП, що свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про його права та обов`язки.

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного суду, апелянт має процесуальне право на оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, а тому клопотання позивача про закриття апеляційного провадження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів виходить з такого.

Ключовою підставою для скасування оскаржуваного рішення апелянт вважає відсутність допустимих доказів щодо розміру шкоди, заподіяної належному ТОВ «Смарт Рішення ЮА» транспортному засобу марки «RЕNAULT» SR/JSRDL/JSRDL4, н.з. НОМЕР_3 , в результаті ДТП, що мала місце 23.04.2024 у м.Дніпро по вул.Щепкіна біля буд.8, з вини водія належного ТОВ «Компанія «Укравтологістика» транспортного засобу марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 .

При цьому висновок експерта Крутінь В.І. № 10253 від 29.05.2025 апелянт вважає недопустимим доказом через відсутність у експерта повноважень на час проведення експертизи та дату його складання. Вказані доводи апелянта колегією суддів визнаються безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п.4 наказу Міністерства юстиції України № 1138/5 від 14.03.2022 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», у редакції до 06.05.2025, коли вказаний пункт втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1224/5 від 06.05.2025, продовжується строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5 «Питання діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України» установлено, що судові експерти, яким строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю продовжувався відповідно до пункту 4 наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 № 1138/5 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», і які в період дії воєнного стану до набрання чинності цим наказом не підтверджували кваліфікацію судового експерта (не продовжували строк дії Свідоцтва) відповідно до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, зобов`язані підтвердити підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю протягом 12 місяців з дня набрання чинності цим наказом. Судові експерти, які підтверджували кваліфікацію судового експерта за відповідною експертною спеціальністю (продовжували термін дії Свідоцтва) в цей період або яким присвоєно кваліфікацію судового експерта за відповідною експертною спеціальністю в цей період, зобов`язані підтвердити підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю протягом трьох років з дня присвоєння кваліфікації судового експерта або останнього підтвердження кваліфікації судового експерта. Якщо з дня присвоєння кваліфікації судового експерта або останнього підтвердження кваліфікації судового експерта (продовження терміну дії Свідоцтва) на день набрання чинності цим наказом пройшло більше двох років, строк для підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю збільшується на один рік.

Згідно з відомостями з електронного Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, судовий експерт Крутінь Володимир Ігорович має свідоцтво судового експерта з виду експертизи «транспортно-товарознавча експертиза», вид експертної спеціальності 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» № 1382, строк дії якого закінчувався 16.11.2024. Наступне рішення Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про підтвердження підвищення кваліфікації судового експерта Крутінь В.І. прийнято 21.08.2025.

Таким чином, з наведених нормативних приписів вбачається, що у період з 17.11.2024 по 06.05.2025 право судового експерта Крутінь В.І. на проведення експертизи не припинялося, а строк дії його свідоцтва автоматично продовжився на підставі п.4 наказу Міністерства юстиції України № 1138/5 від 14.03.2022. З моменту набрання чинності наказом Міністерства юстиції України № 1224/5 від 06.05.2025, судовий експерт Крутінь В.І. був зобов`язаний підтвердити підвищення кваліфікації протягом дванадцяти місяців, тобто до 07.05.2026. Відповідне підтвердження кваліфікації відбулося 21.08.2025, тобто в межах встановленого дванадцятимісячного строку. При цьому ані п.4 наказу Міністерства юстиції України № 1138/5, ані п.3 наказу Міністерства юстиції України № 1224/5 не містять положень про те, що непідтвердження кваліфікації до набрання чинності наказом № 1224/5 припиняє право експерта на проведення експертизи у період до такого підтвердження. Навпаки, п.3 наказу № 1224/5 встановлює обов`язок підтвердити кваліфікацію протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим наказом, що свідчить про те, що право експерта на проведення експертизи зберігається до спливу цього строку. Отже, станом на 29.05.2025 (дату складання висновку) судовий експерт Крутінь В.І. мав чинне свідоцтво та право на проведення судової експертизи відповідного виду експертизи та експертної спеціальності, а своєчасне підтвердження кваліфікації 21.08.2025 лише засвідчило відповідність експерта встановленим вимогам та підтвердило чинність його повноважень як у минулому, так і на майбутнє.

За таких обставин, відсутні наведені в апеляційній скарзі підстави вважати висновок судового експерта Крутінь В.І. № 10253 від 29.05.2025 таким, що складений неуповноваженою особою. Отже, доводи апелянта про зупинення права експерта на проведення експертизи у період з 17.11.2024 по 21.08.2025 ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та не враховують спеціального регулювання, встановленого на період дії воєнного стану.

Апелянт також стверджує, що висновок експерта Крутінь В.І. містить необґрунтовані інженерно-технічні висновки, зокрема, щодо технологічної неможливості ремонту капота та правих передніх дверей, а також містить необґрунтовані ціни на роботи та запчастини, оскільки вони істотно відрізняються від цін, зазначених у звіті ФОП Рябчук А.В. Вказані доводи не приймаються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено, зокрема, коли, де, ким, на якій підставі була проведена експертиза, які матеріали експерт використав, а також перелік використаних довідкових джерел інформації. З матеріалів справи вбачається, що висновок експерта Крутінь В.І. № 10253 від 29.05.2025 містить докладний опис проведених досліджень, обґрунтування використаних методик, перелік пошкоджень, виявлених під час огляду, а також ремонтну калькуляцію № 0775 від 29.05.2025. Експертом було проведено особистий огляд транспортного засобу, що підтверджується актом огляду та фототаблицями. Відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

Сам по собі факт відсутності апелянта під час огляду не спростовує достовірності зафіксованих експертом пошкоджень. Апелянт, після залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не був позбавлений можливості подати суду власні докази на спростування висновку експерта, покладеного в основу оскаржуваного судового рішення, або клопотати про призначення судової експертизи, проте таким правом не скористався.

Щодо розбіжностей у цінах між висновком експерта Крутінь В.І. та звітом ФОП Рябчук А.В., колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав звіт ФОП Рябчук А.В. недопустимим доказом, оскільки оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб, що є порушенням п.5.1 Методики. Водночас, розбіжності в цінах самі по собі не свідчать про необґрунтованість висновку експерта Крутінь В.І., оскільки цей висновок містить посилання на джерела інформації, зокрема, довідкові матеріали, що використовуються в експертній практиці. Апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта Крутінь В.І., а також не наведено обґрунтованих сумнівів щодо його правильності.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати висновок експерта Крутінь В.І. неналежним чи недопустимим доказом у підтвердження розміру матеріального збитку, завданого позивачу.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання наявності договору страхування, встановлення особи водія, його зв`язку з роботодавцем та права власності на транспортний засіб.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять достатні докази на підтвердження цих обставин. Зокрема, факт укладення договору страхування підтверджується Страховим актом № 187943/1/2024, Розрахунком суми страхового відшкодування та платіжною інструкцією про виплату страхового відшкодування, що свідчить про визнання страховиком не лише наявності відповідних правовідносин з ТОВ «Компанія «Укравтологістика», а й настання страхового випадку.

Особа водія, винного у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі № 204/4803/24, яка набрала законної сили. Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не позбавлений можливості самостійно отримувати та досліджувати відомості з відкритих державних реєстрів, оскільки такі відомості є загальнодоступними, а державні органи, включаючи суди, мають доступ до них в електронній формі. Використання судом за власною ініціативою таких відомостей не є порушенням процесуальних норм, а навпаки, покликане зберегти баланс між змагальністю сторін та публічним інтересом в ефективності судочинства, виступає засобом боротьби з недобросовісною поведінкою учасників судочинства та не є механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у правовому висновку, викладеному у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23.

26.06.2026 під час апеляційного провадження судом отримана відповідь № 2944814 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо надання права користування ТЗ належному користувачу, відповідно до якої власником транспортного засобу марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «Компанія «Укравтологістика».

29.06.2026 під час апеляційного провадження судом отримано з Єдиного державного реєстру судових рішень (з повним доступом) постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі № 204/4803/24 (провадження № 3/204/1893/24), з якої вбачається, що винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - ДТП, що мало місце 23.04.2024 у м.Дніпро по вул.Щепкіна біля буд.8, з участю транспортних засобів марки «RЕNAULT» SR/JSRDL/JSRDL4, н.з. НОМЕР_3 , та марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Вищезазначеними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 , належного апелянту. При цьому наявність у постанові Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10.06.2024 у справі № 204/4803/24 описки у зазначенні найменування юридичної особи, у якій ОСОБА_1 працює на посаді водія («Укртранслогістика» замість «Компанія «Укравтологістика»), а також невжиття заходів до її виправлення у встановленому процесуальним законом порядку, не спростовує висновків апеляційного суду про те, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1 , а транспортний засіб, яким він керував, належить апелянту.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не були отримані та оцінені такі докази, проте суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку після залучення до участі у справі третьої особи, усунув ці недоліки.

При цьому ТОВ «Компанія «Укравтологістика», будучи як власник транспортного засобу учасником правовідносин зі страхування цивільно-правової відповідальності, а також як роботодавець - учасником трудових правовідносин з найманими працівниками, мало змогу подати до суду докази у спростування вищезазначених встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин у разі їх невідповідності фактичним обставинам, проте жодних доказів на спростування таких висновків не надало, обмежившись виключно наведенням в апеляційній скарзі сумнівів у правильному їх встановленні судом першої інстанції.

Навпаки, звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ «Компанія «Укравтологістика» не заперечила того факту, що саме апелянт є власником транспортного засобу марки «RЕNAULT PREMIUM», н.з. НОМЕР_2 . Крім того, право власності апелянта на транспортний засіб непрямо підтверджується також існуванням страхових правовідносин з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» щодо цього транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції з питання про включення ПДВ до суми збитків, яке залежить від фактичного проведення ремонту, колегія суддів зазначє наступне.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19, від 21.12.2020 у справі № 911/286/20 та від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо виключення ПДВ, оскільки висновок експерта, на який посилався позивач, не окремо ПДВ у сумі збитків не виділяв, а відповідач не довів наявності підстав для зменшення заявленої суми на суму ПДВ. Відтак, суд присудив стягнення саме у розмірі, визначеному експертним дослідженням, без додаткового обчислення ПДВ.

Доводи апелянта про те, що страхова виплата може бути тільки одна та у зв`язку з цим 63526,03 грн мають вважатися безпідставно виплаченою сумою коштів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст.1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст.1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Колегія суддів наголошує, що часткова виплата не припиняє зобов`язання страховика в цілому, а лише у відповідній частині згідно зі ст.599 ЦК України. Відповідно до ст.529 ЦК України, кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Позивач погодився з частковою виплатою та просив у позові стягнути лише недоплачену частину, що не може свідчити про безпідставність отриманих коштів. Вимоги апелянта повернути 63526,03 грн як безпідставно отримані кошти суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки ця сума була сплачена страховиком на виконання договору страхування, а не в порядку кондикції. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно стягнув різницю між загальним розміром шкоди, визначеним на підставі належного висновку експерта, та добровільно виплаченим страховим відшкодуванням. Колегія суддів також констатує, що виплата страховиком потерпілій особі страхового відшкодування частинами не змінює загальний розмір матеріальної відповідальності апелянта перед страховиком у порядку регресу. Таким чином, доводи апелянта про необхідність виплати страхового відшкодування виключно одним платежем є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України, підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є прийняття судом першої інстанції судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Як встановлено колегією суддів, апелянт не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції у той час як рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується його прав та обов`язків, адже під час розгляду справи був встановлений розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП з участю транспортного засобу апелянта, та визначено суму страхового відшкодування, що підлягала стягненню зі страховика, заявлену в подальшому страховиком до стягнення з апелянта в порядку регресу.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 910/22454/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 03.04.2019 у справі № 909/68/18, визначено алгоритм дій суду у разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи, який полягає в наступному.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Безумовним наслідком залучення судом до участі у справі особи, про права, інтереси та (або) обов`язки прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суджу з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи шляхом винесення відповідної ухвали, а от питання про скасування судового рішення згідно з правилами ст.281 ГПК України вирішується шляхом ухвалення окремого судового рішення у формі постанови.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України. Водночас, колегія суддів зауважує, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 апелянта залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що усунуло вказане порушення на стадії апеляційного перегляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 904/3979/25 підлягає скасуванню з підстави, передбаченої п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі. Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень апелянта по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість. Наведені апелянтом доводи та обсяг використаних процесуальних прав після залучення до участі у справі не спростували висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції з процесуальної підстави та ухвалює нове рішення, при цьому доводи апеляційної скарги по суті спору є безпідставними, колегія суддів, керуючись ч.1 ст.277 ГПК України, приймає таке саме рішення про задоволення позову.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що незалучення судом першої інстанції ТОВ «Компанія «Укравтологістика» до участі у вирішенні спору в якості третьої особи відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи з меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п.6 даної постанови, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з процесуальної підстави та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

8. Розподіл судових витрат

Зважаючи на вирішення спору на користь позивача, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням судові витрати ТОВ «Компанія «Укравтологістика», якого залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта та розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 50, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «УКРАВТОЛОГІСТИКА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі №904/3979/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі №904/3979/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІШЕННЯ ЮА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» (код ЄДРПОУ: 22868348; місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд. 102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РІШЕННЯ ЮА» (код ЄДРПОУ 43578158; місцезнаходження: 49127, м.Дніпро, вул.Гаванська, буд. 16) суму на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 54419 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн14 к. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 к. - судового збору.

Доручити видачу наказу Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 20.08.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів