Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №910/1248/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. Справа№ 910/1248/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Крижного О.М.

Іванова В.П.

без виклику представників учасників справи;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Панцир»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (повний текст рішення суду складено 22.04.2026)

у справі № 910/1248/26 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Панцир»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Кейс»

про стягнення 166 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Панцир» (далі - позивач, ТОВ «Агро Панцир») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Кейс» (далі - відповідач, ТОВ «Альфа Кейс») про стягнення 166000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 09-02/24 від 01.03.2024 в частині оплати вартості виконаних позивачем проєктних робіт. Позивач зазначає, що ним виконано та передано відповідачу передбачений договором результат робіт, однак відповідач здійснив оплату лише частково - у розмірі 174000,00 грн, у зв`язку з чим, на думку позивача, утворилася заборгованість у розмірі 166000,00 грн, яку позивач просив стягнути за рішенням суду.

2. Узагальнена позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/1248/26 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем належного виконання своїх зобов`язань за договором та настання передбачених ним умов для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої суми, зокрема з огляду на відсутність доказів передачі відповідачу результатів проєктних робіт, непідписання відповідачем акта здавання-приймання виконаних робіт та наявність зауважень щодо результату робіт, які позивач у подальшому враховував шляхом доопрацювання проєктної документації.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність преюдиціального значення обставин, установлених у справі №917/8/25, з огляду на відмінність предмета спору в зазначених справах.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, ТОВ «Агро Панцир» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/1248/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Агро Панцир» до ТОВ «Альфа Кейс» про стягнення 166 000,00 грн задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, зокрема щодо належного виконання позивачем умов договору, передання результату виконаних робіт та наявності підстав для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої суми. Крім того, скаржник не погодився з висновком суду щодо відсутності преюдиціального значення обставин, установлених у рішенні Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі №917/8/25.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 4992,00 грн.

5. Узагальнені доводи відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що позивач не виконав у повному обсязі передбачені договором зобов`язання щодо розроблення та погодження проєктної документації, а тому підстав для стягнення заявленої суми немає.

Відповідач послався на те, що ним здійснено оплату за договором у загальному розмірі 174000,00 грн, тоді як доопрацьована проєктна документація не була передана разом з належним актом здавання-приймання виконаних робіт.

Також відповідач наголосив, що після складання акта від 16.08.2024 позивач доопрацьовував проєктну документацію з урахуванням зауважень замовника, однак після усунення недоліків акт здавання-приймання виконаних робіт складений та переданий відповідачу не був. Окремо відповідач зазначив про неналежне оформлення первинного акта, який не містив необхідних відомостей про виконані роботи.

Відповідач підкреслив, що обов`язок зі сплати заявленої суми не виник, оскільки передбачена договором доопрацьована проєктна документація не була передана разом з актом здавання-приймання виконаних робіт.

Щодо рішення у справі №917/8/25 відповідач зазначив, що встановлені в ньому обставини підтверджують, зокрема, внесення позивачем змін до проєктної документації з урахуванням зауважень замовника, що, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання робіт на момент їх первісної передачі.

З огляду на викладені доводи відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 матеріали апеляційної скарги ТОВ «Агро Панцир» у справі №910/1248/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Крижного О.М., Іванова В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «Агро Панцир» відкрито апеляційне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

7.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ТОВ «Агро Панцир» та ТОВ «Альфа Кейс» 01.03.2024 укладено договір №09-02/24 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язався своїми силами і засобами, за завданням відповідача і за його рахунок, розробити та узгодити із усіма дозвільними та контролюючими органами влади комплект проєктної документації, необхідний для виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті: «Нове будівництво виробничо-складської будівлі з побутовими приміщеннями в с. Св`ятопетрівське Бучанського району Київської області, кадастровий номер 3222485800:02:004:0031», а відповідач - прийняти проєктну документацію та оплатити її вартість.

Згідно з п. 1.1 договору сторони узгодили перелік робіт, зокрема: подання заявки від відповідача для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на будівництво від відповідача (в залежності від класу наслідків); ведення технічного нагляду за об`єктом будівництва; ведення авторського нагляду за об`єктом будівництва; виконання технічного паспорта об`єкта будівництва (за наявності інших будівель на земельній ділянці, вартість виконання зміниться в залежності від обсягів); декларація про готовність об`єкта або акт готовності (в залежності від класу наслідків); внесення поштової адреси в реєстр ЄДЕССБ; реєстрація права власності на об`єкт.

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач зобов`язався передати позивачу вихідні дані, необхідні для розробки документації згідно з ДБН А.2.2-3-2014 в повному обсязі або в обсязі необхідному для виконання окремих розділів проєкту та іншу інформацію щодо об`єкта в наступному складі: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; витяг з державного земельного кадастру; інженерно-геологічні вишукування (В) та інженерно-геодезичні вишукування (В) в масштабі 1:500 та в масштабі 1:2000; завдання на проєктування; технічні умови для підключення електричних мереж.

За умовами п. 1.5 договору зміст і строки виконання основних етапів визначаються календарним планом (додаток № 3) та кошторисом (додаток № 2), які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.5 договору сторони узгодили, що у разі ненадання відповідачем вихідних даних, зазначених у п. 1.2 договору, проєктна документація розробляється в повному обсязі та підлягає повній оплаті.

Відповідач зобов`язався вчасно передати позивачу передбачені п. 1.2 договору документи, всіляко сприяти позивачу у виконанні проєктних робіт (п. 3.1 договору).

Позивач зобов`язався своєчасно та якісно виконувати роботи згідно із завданням на проєктування та календарним планом робіт і передавати роботи відповідачу по накладній на отримання документації (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 6.2 договору він діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами його умов.

Розділом 2 договору сторони узгодили порядок розрахунків. Зокрема, ціна робіт включає оплату за фактично виконаний позивачем обсяг проєктної документації і становить 580 000,00 грн, яка сплачується в такому порядку: (1) аванс 10% ціни проєктної документації, що складає 58 000,00 грн, для виконання містобудівного розрахунку та подання заяви для отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки; (2) аванс 20% ціни проєктної документації 116000,00 грн, для виконання проєктної документації, після виконання позивачем п. 2.2.1. договору; (3) 20 % ціни проєктної документації 116 000,00 грн, не пізніше 5 банківських днів з дня передачі відповідачу проєктної документації, з одночасним підписанням відповідачем акта здавання-приймання виконаних робіт без зауважень; (4) аванс в розмірі 15 % ціни проєктної документації 87000,00 грн, для виконання технічного та авторського нагляду за об`єктом будівництва, після виконання відповідачем п. 2.2.3. договору; (5) аванс в розмірі 15 % ціни проєктної документації 87000,00 грн, для отримання дозвільної документації для початку та завершення будівництва, після виконання п. 2.2.4 договору; (6) оплата в розмірі 20% ціни проєктної документації 116 000,00 грн, за отримання декларації про готовність об`єкта та отримання права власності з одночасним підписанням відповідачем акта здавання-приймання виконаних робіт без зауважень.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив попередню оплату за договором у загальному розмірі 174 000,00 грн (платіжні інструкції від 04.03.2024 №11124 на суму 58000,00 грн та від 15.04.2024 №11148 на суму 116 000,00 грн долучено до позову).

Згідно з п.п. 1.6 - 1.7 договору позивач зобов`язався не пізніше настання кінцевого строку, визначеного у п. 1.5. договору передати результати проєктних робіт (документацію) відповідачу разом з актом здавання-приймання робіт в двох екземплярах.

Відповідач протягом 10 календарних днів від дня одержання проєктної документації та акта здавання-приймання робіт зобов`язаний направити позивачу підписаний акт здавання-приймання робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за виконані роботи, до предмета доказування, зокрема, належить факт виконання позивачем відповідних робіт на підставі договору.

На підтвердження виконання робіт на суму 340 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено копію акта здачі-приймання виконаних проєктних, вишукувальних та додаткових робіт від 16.08.2024 №09-02/24-2 на суму 340 000,00 грн. За змістом акта позивачем виконано роботи, які відповідають умовам договору. Водночас акт не містить ані посилання на договір (його реквізити), ані переліку виконаних робіт. Також зазначений акт не містить підпису уповноваженого представника відповідача.

Водночас матеріали справи містять рішення Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/8/25 за позовом ТОВ «Альфа Кейс» до ТОВ «Агро Панцир» про розірвання договору та стягнення 188338,36 грн.

Зазначеним рішенням встановлено, зокрема, що у зв`язку з ненаданням ТОВ «Альфа Кейс» ТОВ «Агро Панцир» в повному обсязі вихідних даних в частині містобудівної документації (містобудівні умови та обмеження) ТОВ «Агро Панцир» розробило проєктну документацію за договором без містобудівних умов та обмежень та передало виконані роботи ТОВ «Альфа Кейс» (п. 8.8 рішення), а з дослідженого під час судового розгляду робочого проєкту вбачається, що ТОВ «Агро Панцир» частково виконало підрядні роботи за договором; при цьому вартість таких частково виконаних робіт склала 340 000,00 грн, в той час як ціна робіт за договором включає оплату за фактично виконаний ТОВ «Агро Панцир» обсяг проєктної документації у розмірі 580 000,00 грн, тобто ТОВ «Агро Панцир» визначило суму виконаних робіт за договором за вирахуванням сум, які підрядник міг одержати у випадку повного виконання ним договору (п. 8.9 рішення).

Також Господарським судом Полтавської області встановлено, що після направлення ТОВ «Агро Панцир» акта здачі-приймання виконаних проєктних, вишукувальних та додаткових робіт від 16.08.2024 № 09-02/24-2 ТОВ «Альфа Кейс» відмовилося від прийняття часткового виконання робіт за договором, надавши мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою про погодження розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди до Договору та повернення сплачених ним коштів у розмірі 174 000,00 грн (п. 8.12 рішення). Також ТОВ «Агро Панцир» після здачі-приймання частково виконаних проєктних, вишукувальних та додаткових робіт за актом № 09-02/24-2 від 16.08.2024 вносило зміни в проєктну документацію з урахуванням направлених ТОВ «Альфа Кейс» зауважень щодо виконаних робіт, що вбачається з відповіді ТОВ «Агро Панцир» від 30.08.2024 за № 62 (п. 8.15 рішення).

За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/8/25 набрало законної сили 27.06.2025.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №909/1147/17).

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиціальні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень (п.п. 74-75 постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №140/6115/21).

Наведені обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/8/25 за позовом ТОВ «Альфа Кейс» до ТОВ «Агро Панцир» про розірвання договору та стягнення 188 338,36 грн, відповідачем не спростовані.

7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Між ТОВ «Агро Панцир» та ТОВ «Альфа Кейс» виникли договірні правовідносини з виконання проєктних робіт.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, при вирішенні питання про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заявленої позивачем суми необхідно виходити не лише з факту виконання позивачем певного обсягу робіт, а й з погодженого сторонами договором порядку їх здавання та приймання, а також моменту виникнення обов`язку замовника з оплати.

Як убачається з умов договору, сторонами погоджено поетапний порядок розрахунків за проєктну документацію.

Зокрема, п. 2.2.3 договору передбачено, що 20 % ціни проєктної документації, що становить 116 000,00 грн, сплачуються не пізніше п`яти банківських днів з дня передачі відповідачу проєктної документації з одночасним підписанням відповідачем акта здавання-приймання виконаних робіт без зауважень.

Таким чином, сторони у договорі визначили конкретну обставину, яка зумовлює виникнення у відповідача обов`язку зі сплати зазначеної частини вартості робіт - передачу проєктної документації та її прийняття замовником без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

За п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проєктних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Умовами п.п. 1.6 - 1.7 договору сторони безпосередньо погодили порядок здавання та приймання результату робіт, відповідно до якого підрядник передає замовнику результати проєктних робіт разом з актом здавання-приймання, а замовник протягом 10 календарних днів від дня одержання проєктної документації та акта зобов`язаний направити підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

При цьому, оцінюючи значення непідписання замовником акта, колегія суддів враховує сформований Верховним Судом у спорах з підрядних правовідносин підхід, відповідно до якого саме по собі непідписання замовником акта не виключає виникнення обов`язку з оплати реально виконаних робіт, якщо замовником не надано обґрунтованої відмови від їх прийняття у встановлений строк (див. mutatis mutandis постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності відхилення судом першої інстанції фактичних обставин, встановлених у справі № 917/8/25, лише з огляду на різні предмети позову у згаданій справі та у справі, що переглядається, оскільки предмет позову як матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є індивідуальним для кожного позову.

У зв`язку з цим факти виконання позивачем робіт на суму 340000 грн, передання замовнику результату робіт, висловлення ТОВ «Альфа Кейс» зауважень щодо переданої проєктної документації та подальше внесення ТОВ «Агро Панцир» змін до цієї документації беруться до уваги апеляційним господарським судом як установлені у справі №917/8/25. Зазначені фактичні обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України повторному доказуванню не підлягають.

Водночас помилковість відповідного підходу суду першої інстанції не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на інші обставини, які підлягають врахуванню у справі, що переглядається.

Так, після пред`явлення підрядником 16.08.2024 результату робіт замовник не підписав акт здавання-приймання виконаних робіт від 16.08.2024, а заявив зауваження щодо результату виконаних робіт, у зв`язку з чим підрядник вносив зміни до проєктної документації. Акт від 16.08.2024 складений до такого доопрацювання, а тому сам по собі не підтверджує пред`явлення до приймання доопрацьованого результату виконання робіт. Доказів пред`явлення доопрацьованого результату робіт до приймання замовником у передбаченому договором порядку та, відповідно, настання погоджених сторонами умов для здійснення заявленого до стягнення платежу позивач не надав.

Ця обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Зі свого боку, відповідно до ч. 1 ст. 852 ЦК України, у разі відступу підрядника від умов договору підряду, якщо це погіршило роботу, або інших недоліків у роботі замовник має право вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у розумний строк.

У справі, що переглядається, позивач повинен був довести не лише загальну вартість виконаних ним робіт, а й те, що відповідно до погодженого сторонами порядку розрахунків настав строк сплати саме заявленої до стягнення суми.

Настання таких обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що в разі ненадання відповідачем вихідних даних, зазначених у п. 1.2 договору, проєктна документація розробляється в повному обсязі та підлягає повній оплаті.

Наслідки невиконання замовником обов`язку щодо сприяння підряднику передбачені також ч. 2 ст. 850 ЦК України, відповідно до якої, якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Як установлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/8/25, відповідач не надав позивачу в повному обсязі передбачені договором вихідні дані, а вартість фактично виконаних позивачем робіт становила 340000,00 грн.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що ані п. 2.5 договору, ані ч. 2 ст. 850 ЦК України не встановлюють іншого, ніж погоджений сторонами договором, порядку здавання-приймання фактично виконаного результату робіт та не визначають іншого моменту настання строку його оплати. Зазначені положення визначають майнові наслідки ненадання замовником необхідного сприяння та не дають підстав ототожнювати встановлення вартості фактично виконаної частини робіт із настанням строку виконання відповідного грошового зобов`язання.

Отже, встановлені у справі № 917/8/25 обставини ненадання відповідачем частини вихідних даних та виконання позивачем робіт вартістю 340 000,00 грн не звільняють позивача від обов`язку довести в цій справі настання передбачених договором умов для здійснення заявленого до стягнення платежу, зокрема пред`явлення замовнику до приймання доопрацьованого результату робіт після внесення до проєктної документації змін за результатами висловлених замовником зауважень.

Щодо заявленого позивачем розміру заборгованості у сумі 166000,00 грн колегія суддів зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, зазначену суму позивач визначив як різницю між установленою вартістю фактично виконаних ним робіт у розмірі 340 000,00 грн та сплаченими відповідачем за договором коштами у загальному розмірі 174 000,00 грн.

Водночас умовами договору сторони не передбачили, що встановлення вартості фактично виконаної частини робіт саме по собі є підставою для сплати замовником різниці між такою вартістю та сумою раніше здійсненої попередньої оплати. Натомість п. 2.2 договору погоджено поетапний порядок розрахунків із визначенням розміру кожного платежу та обставин, з настанням яких відповідний платіж підлягає здійсненню.

Зокрема, після здійснених відповідачем платежів у розмірі 58 000,00 грн та 116 000,00 грн наступний передбачений п. 2.2.3 договору платіж становить 116 000,00 грн та пов`язаний сторонами з переданням замовнику проєктної документації з одночасним підписанням акта здавання-приймання виконаних робіт без зауважень. Наступні платежі за договором випливають з виконання інших визначених сторонами етапів робіт.

Отже, арифметична різниця між вартістю фактично виконаних робіт та сумою здійсненої попередньої оплати сама по собі не свідчить про настання строку виконання грошового зобов`язання саме в такому розмірі.

Установлення у справі № 917/8/25 факту виконання позивачем робіт вартістю 340000,00 грн підтверджує вартість фактично виконаної частини робіт, однак не підміняє встановленого сторонами порядку розрахунків та не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача простроченого грошового зобов`язання у сумі 166 000,00 грн.

При цьому матеріали справи не дають підстав віднести різницю у 50 000,00 грн між заявленими до стягнення 166 000,00 грн та наступним передбаченим п. 2.2.3 договору платежем у розмірі 116 000,00 грн до будь-якого іншого платежу, строк здійснення якого відповідно до умов договору настав.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що само по собі встановлення факту виконання певного обсягу робіт не є тотожним встановленню настання строку обов`язку замовника з їх оплати, якщо договором передбачено окремий порядок здавання-приймання цих робіт та розрахунків за їх виконання.

Отже, суд першої інстанції хоча й дійшов помилкового висновку щодо відсутності преюдиціального значення встановлених у справі №917/8/25 обставин, правильно вирішив спір по суті, оскільки зазначені преюдиціально встановлені обставини самі по собі не спростовують висновку про недоведеність позивачем настання передбачених договором умов для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявлених до стягнення коштів.

Інші аргументи сторін досліджені апеляційним господарським судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного господарського суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, та яку апеляційний господарський суд в силу ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява №65518/01) від 06.09.2005.

8. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, умови укладеного сторонами договору, недоведеність позивачем настання передбачених п. 2.2.3 договору умов для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявлених до стягнення коштів, а також з урахуванням наведених вище висновків, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Допущене судом першої інстанції помилкове ненадання преюдиціального значення окремим фактичним обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/8/25, не мало наслідком неправильне вирішення спору по суті.

9. Судові витрати

Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/1248/26, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ «Агро Панцир».

Поряд з цим, до апеляційної скарги ТОВ «Агро Панцир» долучено докази сплати судового збору у розмірі 4992,00 грн, в той час як судовий збір за подання апеляційної скарги підлягав сплаті в розмірі 3993,60 грн (3328 * 150 % * 0,8).

Таким чином, ТОВ «Агро Панцир» має право звернутись до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

З огляду на викладене, керуючись статтями 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Панцир» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/1248/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі №910/1248/26 залишити без змін.

3. Покласти на позивача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 910/1248/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді О.М. Крижний

В.П. Іванов