Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №910/6173/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Справа№ 910/6173/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Сергієнко-Колодія В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Коваль В.Б.

від відповідача: Верховський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 про забезпечення позову до його подання

у справі №910/6173/26 (суддя Чебикіна С.О.)

особи, які можуть отримати статус:

позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер"

відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гара"

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

22.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «КТД ЮПІТЕР» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми 38 490 000,00 грн, що обліковуються на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРА» № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «ПІВДЕННИЙ».

Заявник обґрунтовує вимоги заяви наступними доводами:

- ТОВ «КТД ЮПІТЕР» має намір звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору №231207 від 07.12.2023, який укладено від імені ТОВ «КТД ЮПІТЕР» виконавчим директором ОСОБА_1 із ТОВ «ГАРА» та повернення отриманого за таким правочином, а саме грошових коштів у сумі 38 490 000, 00 грн. ТОВ «КТД ЮПІТЕР» має намір звернутися із позовною заяву про визнання вказаного договору недійсним на підставі статті 232 ЦК України, а саме його вчинення у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_1 , який обіймав на ТОВ «КТД ЮПІТЕР» посаду виконавчого директора, із керівництвом та засновниками ТОВ «ГАРА», де на час укладення спірного договору працювала дружина ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка в подальшому очолила ТОВ «ГАРА»;

- за оспорюваним договором грошові кошти були сплачені безпідставно, із використанням скомпрометованого КЕП та без відома й погодження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ЮПІТЕР»;

- невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРА» істотно погіршився, що підтверджується даними публічної фінансової звітності за 2025 рік;

- показники звіту про фінансові результати за 2025 рік вказують на задекларований збиток відповідача в розмірі 9 887,00 грн, а чистий дохід від реалізації продукції впав у 287 разів (до 981 000,00 грн проти 263 690,00 грн у 2024 році), що свідчить про фактичне припинення підприємством виробничо-комерційної діяльності;

- протягом 2025 року істотно погіршилася структура активу та пасиву відповідача: дебіторська заборгованість зменшилася більше ніж на 78 000 000,00 грн (із 150 737,8 тисяч до 72 669,1 тисяч гривень), товарні запаси залишаються незначними (6 444,50 грн), фінансові зобов`язання зменшилися лише на 20 000 000,00 грн, а власний капітал зменшився майже на 4 000 000,00 грн (до 29 381,00 грн);

- з огляду на відсутність доходів від реалізації продукції та скорочення дебіторської заборгованості при збереженні обсягу кредиторської заборгованості, єдиним можливим джерелом погашення боргу та виконання судового рішення у випадку задоволення позову є поточні залишки грошових коштів на рахунку в банку;

- заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, не завдадуть збитків та негативно не вплинуть на господарську діяльність відповідача, оскільки арештовані кошти фактично не вибудуть з його власності й володіння, а товариство не буде обмежене у використанні інших банківських рахунків для ведення діяльності та отримання коштів;

- підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні, оскільки факт завдання збитків у результаті арешту рахунку відсутній.

Заявник обґрунтовує свою заяву статтею 232 ЦК України, а також статтями 136, 137, 138, 139, 141 ГПК України.

Короткий ухвали місцевого господарського суду що оскаржується

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/6173/26 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" про забезпечення позову до його подання та накладено арешт на грошові кошти в межах суми 38 490 000,00 грн, які обліковуються на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" № НОМЕР_1 в АБ "Південний".

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Суд азначив, що заявник належними, допустимими та достовірними доказами довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися з позовом про визнання недійсним договору №231207 від 07.12.2023 та стягнення (повернення) 38 490 000,00 грн. Суд дійшов висновку про наявність безпосереднього зв`язку між невжиттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, вказавши, що заходи забезпечення позову спрямовані на підтримання "status quo" та збереження існуючого становища, аби уникнути ризику зміни обставин, внаслідок якої судове рішення вже не призведе до захисту прав позивача. Обраний захід у вигляді арешту коштів є співмірним і адекватним, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача чи припинення його господарської діяльності та не порушить права інших осіб, підкресливши, що арешт коштів не є тотожним стягненню (кошти залишаються у власності боржника та лише знерухомлюються з метою недопущення їх виведення).

Суд обґрунтував свою ухвалу статтею 232 ЦК України, статтями 13, 74, 80, 136, 137, 140, 141, 144, 234 ГПК України, а також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

29.05.2026 ТОВ «ГАРА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі № 910/6173/26, в якій просить суд її скасувати та відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Юпітер» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що:

- оскаржувана ухвала та заява про забезпечення позову були відсутні в електронному кабінеті апелянта в підсистемі ЄСІТС станом на 28.05.2026, незважаючи на обов`язковість направлення документів, а про зміст оскаржуваного рішення товариству стало відомо лише від банківської установи, в якій було накладено арешт на кошти;

- вжиті заходи забезпечення позову є передчасними, винесеними з порушенням норм процесуального та матеріального права і за неповного з`ясування дійсних обставин справи, оскільки заявник приховав від суду, що оспорюваний договір № 231207 від 07.12.2023 було укладено на виконання договору про закупівлю № 2с від 01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КТД Юпітер» та Службою безпеки України, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРА» належним чином виконало зобов`язання зі встановлення додаткового устаткування на 18 безпілотних літальних апаратів загальною вартістю 38 760 000,00 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами без зауважень кошторисом та актом приймання-передачі;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРА» є розробником та сертифікованим виробником безпілотних авіаційних комплексів «ESSE» і відповідно до наказу Міністерства цифрової трансформації України № КВ 55 від 26.02.2024 віднесене до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; - накладення арешту на грошові кошти прямо втручається та блокує господарську діяльність скаржника з виконання державних замовлень, у тому числі для Сил спеціальних операцій Служби безпеки України, позбавляючи товариство можливості закуповувати дороговартісні комплектуючі та постачати стратегічно необхідні безпілотні апарати на лінію фронту;

- спір щодо визнання недійсним договору № 231207 від 07.12.2023 та питання вжиття аналогічних заходів забезпечення позову шляхом арешту коштів вже розглядалися в межах справи № 910/1477/24, де рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Юпітер» було відмовлено в повному обсязі через недоведеність порушення прав, а накладені арешти -скасовано;

- у межах порушеного заявником кримінального провадження від 05.02.2024 №12024105060000067 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 752/4178/25 було скасовано попередньо накладений арешт на майно, а 28.05.2026 слідчий суддя відмовив стороні обвинувачення в повторному накладенні арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРА»;

- заявник, будучи належним чином повідомленим про результати розгляду справи №910/1477/24 та отримавши повний текст постанови апеляційного суду 15.04.2026, замість касаційного оскарження вчинив зловживання процесуальними правами і ввів суд в оману, повторно звернувшись із заявою про забезпечення позову за відсутності нових підстав чи обставин із метою створення штучних перешкод господарській діяльності контрагента;

- заявник не надав жодних належних та достовірних доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або що майно чи кошти відповідача можуть зникнути, ґрунтуючи свої вимоги виключно на припущеннях.

Свою апеляційну скаргу заявник обґрунтовує нормою матеріального права, передбаченою статтею 232 ЦК України, а також нормами процесуального права, закріпленими у пункті 11 частини третьої статті 2, частині другій статті 42, статті 43, статтях 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 136, пункті 1 частини першої статті 137, статтях 255 та 256 ГПК України, додатково посилаючись на частину п`яту статті 191 КК України в контексті порушеного кримінального провадження.

Правова позиція ТОВ "КТД ЮПІТЕР" щодо апеляційної скарги

17.07.2026 ТОВ "КТД ЮПІТЕР" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, наводячи такі доводи:

- підстави позовів у цій справі та справі №910/1477/24 не є тотожними, оскільки поточні вимоги обґрунтовані фіктивністю правочину та зловмисною домовленістю представників сторін задля штучного формування заборгованості;

- питання обґрунтованості позову та оцінка доказів щодо реальності оспорюваного договору не вирішуються на стадії розгляду заяви про забезпечення позову;

- твердження апелянта про блокування його оборонної та господарської діяльності є безпідставними, оскільки фінансова звітність за 2025 рік свідчить про фактичне припинення діяльності компанією та падіння її доходів у 287 разів порівняно з періодом, коли арешт вже діяв;

- заявник не зловживає процесуальними правами, оскільки існує реальна загроза неможливості виконання майбутнього рішення суду через дефіцит фінансового ресурсу у скаржника та наявність у нього понад 153 000 000,00 грн кредиторської заборгованості, на погашення якої можуть бути спрямовані арештовані кошти.

ТОВ "КТД ЮПІТЕР" обґрунтовує свій відзив нормами статей 232, 234 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статті 21 Закону України «Про інформацію», статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження справи №910/6173/26. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Гара" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 про забезпечення позову у справі №910/6173/26. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 03.08.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 27.07.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 27.07.2026 (включно). Явку учасників справи не визнано обов`язковою.

У зв`язку перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу суду, на лікарняному, розгляд справи 03.08.2026 не відбувся. У зв`язку з цим розгляд справи перенесено на 12.08.2026.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2026 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Розгляд клопотань

До апеляційної скарги відповідачем долучено додаткові докази, а саме:

- копію ухвали від 28.05.2026 у справі №752/4178/25;

- копію рішення від 17.12.2024 у справі №910/1477/24;

- копію постанови від 24.02.2026 у справі №910/1477/24;

- копію наказу Міністерства цифрової трансформації України від 26.02.2024 та додатка до нього (перелік);

- копію листа ПАГС про надання копій документів у справі №910/1477/24;

- копію платіжної інструкції №296 від 28.05.2026;

- копію сертифікату відповідності від 08.02.2024;

- роздруківка витягу з АТ «Укрпошти» №0411639713725;

- копію ухвали Голосіївського районного суду від 18.05.2026 у справі №752/4178/25.

Розглянувши подані докази, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, на стадії апеляції нові докази приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник об`єктивно не міг подати їх до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції розглядав заяву про забезпечення позову без повідомлення та виклику сторін, ч. 1 ст. 140 ГПК України, оскільки відповідач не знав про це провадження, то він фізично не міг вчасно надати докази або заперечення.

З метою дотримання закріплених у статті 13 ГПК України принципів змагальності та рівності сторін, забезпечення права особи на справедливий суд та повноцінний судовий захист, а також для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про співмірність та обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову, колегія суддів визнає причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними у розумінні частини 3 статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції ухвалив задовольнити клопотання відповідача та прийняти подані ним додаткові докази до розгляду, долучивши їх до матеріалів справи.

31.07.2026 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копію листа Національної поліції України №176129/ВРОТЗ-2026 від 21.05.2026.

У судовому засіданні 12.08.2026 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання та відмову у долученні зазначеного доказу до матеріалів справи. Відмовляючи у долученні доказу, колегія суддів виходить з того, що заявником (позивачем) не обґрунтовано та не доведено неможливості подання вказаного документа до суду першої інстанції під час звернення із заявою про забезпечення позову. Звертаючись до апеляційного суду з новим доказом, позивач не навів виняткових обставин у розумінні статті 269 ГПК України, які б об`єктивно перешкоджали йому надати цей документ під час розгляду питання в місцевому господарському суді, зважаючи на те, що він є ініціатором процесу забезпечення позову. Відтак, наведене виключає можливість прийняття такого доказу на стадії апеляційного перегляду.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також пов`язаності такого заходу із предметом позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, з огляду на положення статей 13, 15, 74 ГПК України господарський суд має оцінити обґрунтованість як доводів заявника, так і аргументів іншої сторони щодо відсутності підстав і необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або третіх осіб, а отже, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу та яким саме чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх у межах одного цього судового провадження за його позовом, не звертаючись до суду ще раз, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги відхиляє з огляду на наступне.

Правова позиція апеляційного суду

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Щодо ризику невиконання рішення суду та доведення фінансового стану відповідача

Скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції про утруднення виконання майбутнього рішення ґрунтуються на припущеннях та неправильній оцінці фінансової звітності. Колегія суддів відхиляє цей довід з огляду на таке.

У спорах майнового характеру, де предметом є стягнення грошових коштів (зокрема, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення), об`єктом захисту є здатність боржника виконати фінансове зобов`язання. Матеріалами справи (зокрема, фінансовою звітністю відповідача за підсумками 2025 року) підтверджується, що чистий дохід підприємства істотно впав, задекларовано збитки за наявності значної кредиторської заборгованості. Ці обставини в сукупності свідчать про об`єктивне зниження ліквідності боржника.

Колегія суддів враховує релевантну правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. У зазначеному пункті Верховний Суд прямо наголосив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

З огляду на наведене та керуючись закріпленим у статті 79 ГПК України стандартом вірогідності доказів (на обов`язковості застосування якого наголошено в пункті 25 вказаної постанови), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Оскільки від заявника не вимагається доведення факту вчинення майбутнім відповідачем безпосередніх дій із приховування коштів, надані заявником докази критичного погіршення фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Гара» є належними, вірогідними та цілком достатніми для підтвердження обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту банківського рахунку може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.

Зважаючи на вказане, заявник належними доказами довів наявність ризиків, з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, тоді як апелянт ці ризики не спростував.

Апелянт стверджує про безпідставність арешту з огляду на наявність підписаного акта приймання-передачі устаткування. Натомість заявник у відзиві вказує на те, що документи підписані пов`язаними особами (від позивача - виконавчим директором ОСОБА_1., від відповідача - його дружиною ОСОБА_2 ) внаслідок зловмисної домовленості з метою штучного формування заборгованості для виведення з підприємства 38 490 000,00 грн.

Щодо цих обставин колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд не вирішує спір по суті, не досліджує обставини виконання договору та не здійснює оцінку доказів, що стосуються безпосередньо предмета позову. Метою забезпечення позову є виключно гарантування виконання майбутнього судового рішення. З`ясування факту наявності чи відсутності зловмисної домовленості є предметом доказування під час розгляду справи по суті, а на стадії забезпечення позову достатнім є наведення заявником обґрунтованих мотивів та логічних доводів щодо характеру порушеного права, чого заявником було дотримано.

Щодо співмірності заходів забезпечення та статусу підприємства оборонної галузі

Щодо доводів апелянта про неспівмірність заходів забезпечення позову та його статус підприємства оборонно-промислового комплексу, колегія суддів зазначає таке.

Частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно зі сталою судовою практикою, реалізація принципу співмірності передбачає, що вжиті заходи не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Колегія суддів усвідомлює важливість безперебійної роботи підприємств оборонної галузі в умовах правового режиму воєнного стану, введеного Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"». Водночас Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» не встановлює абсолютного процесуального імунітету таких підприємств від застосування до них заходів забезпечення позову. Арешт не може бути накладено виключно на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, передбаченому законодавством. Проте скаржником у порядку статті 74 ГПК України не надано жодних належних та допустимих доказів (довідок банківської установи тощо) на підтвердження того, що рахунок, на який накладено арешт, має статус спеціального, використовується виключно для виконання державних оборонних контрактів або що арешт спірної суми на одному конкретному рахунку неминуче призведе до повного зупинення його виробничої діяльності.

З огляду на те, що інформація про кількість відкритих банківських рахунків, залишки коштів на них та рух активів є інформацією з обмеженим доступом, тягар доказування факту блокування господарської діяльності покладається саме на відповідача. Докази, що підтверджували б неможливість ведення відповідачем діяльності через вжиті судом заходи, у матеріалах справи відсутні. Більше того, матеріали справи свідчать, що у 2025 році дохід скаржника впав у 287 разів (до 981 тис. грн порівняно з 263 млн грн у попередньому році), що прямо спростовує твердження апелянта про те, що саме оскаржуваний арешт (вжитий у травні 2026 року) є першопричиною неможливості ведення ним виробничої діяльності.

Оцінюючи наявність ризиків утруднення виконання судового рішення, апеляційний суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, де суд наголосив: «Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.»

Отже, враховуючи наявність у відповідача значної кредиторської заборгованості та об`єктивні ознаки стрімкого згортання його фінансово-господарської діяльності, вжитий місцевим господарським судом захід є адекватним, співмірним і необхідним для збереження status quo до вирішення спору по суті.

У цьому контексті колегія суддів додатково акцентує увагу на тому, що заходи забезпечення позову, вжиті до подання позовної заяви з метою оперативного реагування на потенційні ризики, мають виключно тимчасовий характер. Відповідно до положень статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали станом на момент її постановлення, оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції виходячи з тих обставин та доказів, які були наявні на час вирішення відповідної заяви. Водночас залишення оскаржуваної ухвали без змін у межах апеляційного провадження жодним чином не позбавляє скаржника процесуального права, визначеного статтями 143 та 145 ГПК України, звернутися безпосередньо до місцевого господарського суду із заявою про зміну або скасування вжитих заходів забезпечення позову. Реалізуючи це право, відповідач не позбавлений можливості надати нові належні та допустимі докази на підтвердження того, що ризики утруднення чи невиконання судового рішення об`єктивно відсутні, що фінансовий стан підприємства дозволяє безперешкодно виконати майбутнє рішення, або що обставини, які слугували підставою для вжиття таких заходів, наразі відпали.

Щодо зловживання процесуальними правами

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що заявник зловживає процесуальними правами (порушує статтю 43 ГПК України) через попередній розгляд справи № 910/1477/24.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Законодавець передбачив механізм забезпечення позову до його подання саме як інструмент оперативного реагування для збереження існуючого становища та уникнення незворотної втрати майна боржника у невідкладних ситуаціях.

Судом встановлено, що підстави майбутнього позову у цій справі істотно відрізняються від справи № 910/1477/24: попередній спір стосувався перевищення повноважень виконавчим директором (стаття 241 ЦК України), тоді як у даній справі заявник обґрунтовує вимоги статтями 232 ЦК України - зловмисною домовленістю представників сторін правочину.

Колегія констатує що звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав, у тому числі шляхом подання заяви про забезпечення позову з іншими правовими та фактичними підставами, є реалізацією конституційного права на судовий захист і не може безумовно визнаватися зловживанням процесуальними правами без доведення умислу на перешкоджання правосуддю.

Щодо скасування арешту коштів у кримінальному провадженні

Посилання скаржника на ухвали слідчого судді від 18.05.2026 та 28.05.2026 про скасування арешту на ці ж кошти в межах кримінального провадження не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Частина 6 статті 75 ГПК України містить вичерпний перелік судових рішень кримінального судочинства, які є обов`язковими для господарського суду (зокрема, вирок, що набрав законної сили). Ухвали слідчого судді, постановлені під час досудового розслідування щодо заходів забезпечення кримінального провадження, не мають преюдиційного значення для вирішення господарського спору. Кримінальне та господарське судочинство мають різні цілі та стандарти доказування. Колегія суддів, оцінивши вказані ухвали як письмові докази в порядку статті 86 ГПК України, зазначає, що скасування арешту слідчим суддею за правилами кримінального процесу не усуває встановлених у цій господарській справі майнових ризиків невиконання судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Під час апеляційного перегляду справи колегією встановлено, що у заяві про забезпечення позову наявна очевидна розбіжність між заявленим розміром майбутніх позовних вимог у розмірі 38 490 000,00 грн та сумою, на яку заявник просить накласти арешт у прохальній частині у розмірі 39 480 000,00 грн. Разом з тим, зі змісту вказаної заяви вбачається, що під час формування її прохальної частини заявником було допущено механічну описку. Водночас, дотримуючись приписів частини четвертої статті 137 ГПК України щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив заяву виключно в межах доведеної суми майбутніх позовних вимог (38 490 000,00 грн), об`єктивно усунувши допущену заявником розбіжність без надмірного порушення майнових прав відповідача.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду. Підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у цій справі колегія суддів не вбачає.

Судові витрати

Згідно з приписами статті 129 ГПК України, у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з її розглядом, покладаються на особу, яка подала скаргу.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн покладаються на скаржника і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/6173/26 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 21.08.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова