Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №910/12040/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. Справа№ 910/12040/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукова К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чернюшок М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026, повний текст якого складено та підписано 03.03.2026.

у справі №910/12040/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» (далі позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі відповідач, Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 № 10-р/тк.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення з огляду на таке:

- відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого законодавством про захист від недобросовісної конкуренції, оскільки використання на фасаді аптечного закладу словосполучення «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» є оціночною характеристикою і діапазоном, що само по собі не свідчить про надання недостовірної інформації чи введення споживачів в оману;

- висновки антимонопольного органу ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, зокрема на неперевіреній заяві фізичної особи, маніпулятивному опитуванні споживачів, проведеному з порушенням принципу валідності через понад чотири роки після ймовірного порушення, упереджених поясненнях конкурентів, а також акті фіксації інформації в мережі Інтернет, що не відображає дійсних цін на момент виникнення спірних правовідносин;

- накладений штраф є дискримінаційним, непропорційним та визначеним унаслідок зловживання відповідачем своїми дискреційними повноваженнями, оскільки його розмір безпідставно у десятки разів перевищує штрафи, застосовані територіальними відділеннями в аналогічних справах до інших суб`єктів господарювання;

- відповідачем без об`єктивних на те причин пропущено передбачені законом гранично допустимі строки розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що перевищили трирічний період і є безумовною підставою для закриття провадження;

- позивача притягнуто до відповідальності поза межами законодавчо встановлених строків давності внаслідок системної бездіяльності відповідача та відсутності активних процесуальних дій під час збору доказів.

Норми права, на які посилається позивач: статті 8, 19, 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, статті 15-1, 21, 27, 28-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», статті 35, 36, 37, 37-1, 42, 49, 52, 59, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статті 3, 4, 7 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», Закон України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України», стаття 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статті 4, 11, 20, 161, 162 ГПК України.

Короткий зміст заперечень Відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 22.10.2025, у якому заперечує проти всіх викладених у ній доводів, вважає її безпідставною, необґрунтованою та просить відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» у повному обсязі.

Доводи відповідача обґрунтовуються таким:

- розміщення на фасаді аптечного закладу інформації «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» без підтвердження її достовірності є поширенням інформації, що вводить споживачів в оману щодо цінової політики, створює хибне уявлення про наявність цінових переваг та могло вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів, надаючи позивачу неправомірні конкурентні переваги;

- антимонопольний орган діяв у межах наданих законом повноважень та обґрунтовано використав результати опитування споживачів як належний доказ, оскільки Порядок проведення опитування не містить часових обмежень щодо його проведення відносно періоду поширення спірної інформації, а отже, принцип валідності порушено не було;

- позивач умисно перешкоджав збору доказів у справі, не надавши на вимоги територіального відділення запитувану інформацію щодо закупівельних та роздрібних цін на визначений перелік лікарських засобів, у зв`язку з чим відповідач правомірно використав відомості з відкритих джерел та інформацію від конкурентів;

- штраф накладено правомірно, з урахуванням обставин перешкоджання збору доказів, при цьому його розмір не перевищує п`яти відсотків доходу позивача за попередній звітний рік, а Порядок розрахунку штрафу не підлягає застосуванню, оскільки розгляд антимонопольної справи було розпочато до набрання чинності відповідними змінами до законодавства;

- тривалий строк розгляду справи був зумовлений об`єктивними обставинами, пов`язаними із запровадженням карантину та воєнного стану, а також недобросовісною поведінкою позивача, який ігнорував вимоги комітету, при цьому нові законодавчі норми щодо граничних строків розгляду справ не мають зворотної дії в часі для юридичних осіб згідно з Конституцією України;

- притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності відбулося в межах строків давності, оскільки перебіг трирічного строку давності було зупинено на час розгляду антимонопольним органом справи про недобросовісну конкуренцію відповідно до законодавчих приписів.

Відзив на позовну заяву обґрунтовується приписами статей 8, 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, статей 1, 15-1, 20, 21, 27, 28, 28-1, 30 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», статей 1, 35, 36, 37-1, 41, 50, 56, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статей 3, 7 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статей 1, 10, 26 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу», Закону України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України», Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», а також статей 42, 46, 74, 80, 162, 165, 236 ГПК України.

Короткий зміст відповіді на відзив на позовну заяву

05.11.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з аргументами відповідача, вважає наведені ним підстави для відмови в позові необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на неповному аналізі обставин справи, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувавши оскаржуване рішення антимонопольного органу.

Доводи позивача обґрунтовуються таким:

- відповідач допустив надмірно тривалий розгляд антимонопольної справи без прийняття обов`язкового розпорядження про її зупинення, що призвело до стану правової невизначеності та позбавило позивача належного захисту, при цьому посилання на карантинні обмеження та воєнний стан є безпідставними та не виправдовують бездіяльності державного органу;

- процесуальні норми щодо граничних строків розгляду справ підлягають негайному застосуванню, відтак твердження відповідача про неможливість їх ретроактивного застосування до юридичних осіб є хибним та суперечить актуальній практиці Верховного Суду;

- позивача протиправно притягнуто до відповідальності поза межами трирічного строку давності, оскільки зупинення перебігу цього строку не може бути виправданням у разі надмірного зволікання та неналежного виконання своїх функцій антимонопольним органом;

- застосований штраф є дискримінаційним порівняно з іншими аналогічними справами, а передача справи від територіального відділення до комітету для накладення більшого розміру штрафу відбулася без офіційного рішення та належного документального обґрунтування, що свідчить про упередженість і зловживання дискреційними повноваженнями;

- висновки відповідача щодо факту порушення ґрунтуються на неналежних доказах, зокрема на помилковому ототожненні форми упакування з формою реалізації лікарського засобу (20 капсул замість 10), маніпулятивному та нерелевантному в часі опитуванні споживачів, а також на акті фіксації інформації з інтернету, який не відображає дійсних цін у спірний період.

Відповідь на відзив обґрунтовується приписами статей 3, 8, 19, 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, статей 15-1, 28-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», статей 37-1, 38, 52, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а також статей 165, 166, 236 ГПК України.

Короткий зміст судового рішення що оскаржується

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 910/12040/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 № 10-р/тк відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства було правомірно встановлено факт вчинення позивачем порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у зв`язку з чим оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України є законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо доводів сторін суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- стосовно недоведеності факту правопорушення суд зазначив, що зібраними відповідачем доказами (зокрема матеріалами фотофіксації, результатами опитування споживачів та поясненнями конкурентів) підтверджується факт поширення на фасаді аптечного закладу позивача неправдивої інформації «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка могла вплинути на наміри споживачів, при цьому для кваліфікації такого порушення достатнім є встановлення самого факту його вчинення без обов`язкового доведення настання негативних наслідків для конкуренції;

- щодо дискримінаційності та непропорційності накладеного штрафу суд вказав, що розмір штрафу визначено відповідачем правомірно, у межах наданих йому дискреційних повноважень (у розмірі 2 % від доходу позивача за попередній звітний рік, що не перевищує гранично допустимих 5 %), з урахуванням обставин перешкоджання позивачем збору доказів та припинення ним порушення;

- стосовно спливу граничних строків розгляду антимонопольної справи суд відхилив доводи позивача, оскільки на момент прийняття розпорядження про початок розгляду справи (10.09.2020) законодавство не встановлювало граничних строків розслідування, а норми щодо обмеження таких строків застосовуються лише до справ, розпочатих після 01.01.2024;

- щодо притягнення до відповідальності поза межами строків давності суд зауважив, що перебіг трирічного строку давності було правомірно зупинено відповідачем у день початку розгляду антимонопольної справи (10.09.2020), відтак оскаржуване рішення прийнято в межах визначених законодавством строків;

- стосовно використання відповідачем неналежних доказів суд констатував, що антимонопольний орган не обмежений у виборі джерел інформації, а проведене ним опитування споживачів є належним і допустимим доказом (поясненнями третіх осіб), який у сукупності з іншими зібраними матеріалами обґрунтовано покладено в основу оскаржуваного рішення.

Судове рішення обґрунтовано приписами статті 11 ЦК України, статей 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 236, 240 ГПК України, статей 3, 4, 5, 7, 19 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статей 1, 35, 37-1, 38, 41, 42, 48, 50, 56, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статей 1, 15-1, 20, 21, 27, 28, 28-1, 30 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», статей 1, 10, 26 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу», а також Закону України від 09.08.2023 № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» звернулося з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 № 10-р/тк.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються таким:

- за посиланням апелянта суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи для визначення дійсного змісту напису «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», що призвело до неповного встановлення обставин справи;

- судом формально та поверхнево констатовано законність рішення Антимонопольного комітету України без надання мотивованої оцінки всім аргументам позивача та без самостійного детального дослідження зібраних у справі доказів;

- у діях позивача відсутній склад інкримінованого правопорушення, оскільки суд не надав належної оцінки відсутності доказів щодо фіксації банеру, різниці в обсягах придбаного товару (блістерів) у порівнюваних аптеках, наявності конфлікту інтересів у конкурентів, а також маніпулятивному характеру проведеного опитування споживачів і недопустимості акта фіксації з мережі Інтернет (WayBackMachine);

- висновок суду про законність накладеного штрафу є помилковим, оскільки такий штраф є дискримінаційним, непропорційним та встановленим у результаті зловживання дискреційними повноваженнями і непрозорої процедури порівняно з іншими аналогічними рішеннями органів Антимонопольного комітету України;

- судом не враховано доводів про те, що розгляд справи тривав майже п`ять років, що суттєво перевищує розумні строки та законодавчо встановлені трирічні граничні строки розгляду антимонопольних справ (стаття 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), а притягнення до відповідальності відбулося з порушенням строків давності (стаття 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») та без урахування актуальної судової практики Верховного Суду.

Апеляційна скарга обґрунтовується приписами статей 8, 58, 129 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, статті 28-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», статей 37-1, 42, 52, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», пункту 1 статті 3 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а також статей 11, 13, 73, 74, 76, 86, 98, 99, 100, 236, 238, 253, 255, 256, 267, 269, 275, 277 ГПК України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До Північного апеляційного господарського суду 01.05.2026 надійшов відзив Антимонопольного комітету України, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/12040/25 без змін.

У поданому відзиві Комітет зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із повним і всебічним з`ясуванням обставин справи, тоді як доводи апелянта зводяться до незгоди з висновками суду щодо доведеності факту правопорушення. Комітет наголошує на тому, що матеріали антимонопольної справи № 66/60/73-рп/к.20 у повному обсязі підтверджують факт поширення позивачем неправдивої інформації «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка вводить споживачів в оману щодо цінової політики закладу, та звертає увагу на результати проведеного опитування споживачів, які свідчать, що 66,04 % респондентів сприймають вказану інформацію як вказівку на низькі ціни, що надало позивачу неправомірних конкурентних переваг. Крім того, відповідач вважає безпідставними твердження скаржника про порушення строків розгляду справи та притягнення до відповідальності, оскільки законодавство не містило граничних строків розгляду справ на момент виникнення правовідносин, а перебіг строку давності було зупинено на час розгляду справи відповідно до вимог закону. Разом з цим наголошується, що накладений штраф у розмірі 2 282 758,00 грн відповідає вимогам законодавства, є пропорційним та не перевищує 5% доходу позивача за 2024 рік, при цьому свої заперечення Антимонопольний комітет України обґрунтовує посиланнями на норми Господарського процесуального кодексу України, Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» та Закону України від 30.11.2016 № 929 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 витребувано матеріали справи у Господарського суду міста Києва у цій справі. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МВВ Інструментс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/12040/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.06.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.06.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.06.2026 (включно). Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 01.06.2026 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо заявленого в апеляційній скарзі позивачем клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у справі №910/12040/25. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

У судовому засіданні 08.06.2026 суд оголосив перерву до 10.08.2026.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

В судове засідання 10.08.2026 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

В апеляційній скарзі позивач звернувся з клопотанням про призначення у справі №910/12040/25 судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизу.

Скаржник просив доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (адреса: вулиця Сім`ї Бродських, 6, Київ, 03057) та поставити на вирішення експертизи питання щодо того, чи має слово «ЦІН» у словосполученні «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» вказівку на ціну окремої товарної позиції чи на ціни всього асортименту товару; чи містить ознака «НИЗЬКА ЦІНА» співставлення рівня цін з множиною аптек чи з однією конкретною аптекою; а також яким є об`єктивний зміст вказаного словосполучення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши заявлене клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне:

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності певних умов.

Зокрема, експертиза призначається, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Також обов`язковою умовою є те, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань, або наявні висновки викликають обґрунтовані сумніви, або якщо учасник справи мотивував неможливість надати експертний висновок у встановлені строки з поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Тобто експертиза є доцільною лише у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи предмет та підстави позову, учасник справи не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який у подальшому міг би бути оцінений судом при дослідженні доказів.

Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку.

Лише у разі відсутності такої можливості, що має бути належним чином підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

Більше того, згідно зі статтею 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами статті 86 цього Кодексу.

З огляду на приписи статей 99, 101 ГПК України, за оцінкою суду апеляційної інстанції, апелянтом не доведено підстав для призначення судової експертизи під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів враховує, що встановлення факту введення в оману оціночними судженнями у рекламі оцінюється з точки зору пересічного споживача та не потребує спеціальних лінгвістичних знань.

У даному випадку суд має достатньо можливостей самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі вже поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Якщо ж наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінка може бути здійснена господарським судом самостійно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання апелянта про призначення у справі судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.

За інформацією, яку надало ТОВ «МВВ Інструментс» листом від 20.12.2021 № 134 (вх. Відділення № 60-01/6127 від 23.12.2021), ТОВ «МВВ Інструментс» здійснює діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами через мережу аптечних закладів, які йому належать:

- Аптека № 3, за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 8-10 (літера А), види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 1, за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 74, види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 1 (аптеки № 3, м. Київ, вул. Багговутівська, 8-10 (літера А)), за адресою: Київська обл, м. Обухів, вул. Каштанова, 52, КНП Обухівської районної ради "Обухівська ЦРЛ", терапевтичне відділення, види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 3 (аптеки № 3, м. Київ, вул. Багговутівська, 8-10 (літера А)); за адресою: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 17, корп. 2 акушерсько-гінекологічно корпусу Київської міської лікарні № 18, 1-й поверх, види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 2 (аптеки № 3, м. Київ, вул. Багговутівська, 8-10 (літера А)); за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130, Амбуліторія ПАТ "Київського КПК", види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 6 (аптеки № 13, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 23), за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 14, Медичний центр ПП "БМГ-Сервіс", види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 9, за адресою: м. Київ, вул. Деревлянська, 14, види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 10, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 107 А/1, види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 11, за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 13, за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 23, види діяльності -роздрібна;

- Аптека № 4 Мировая аптека, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 11 (літера А), види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 14 Мировая аптека, за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, види діяльності - роздрібна;

- Аптека № 15 Мировая аптека, за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 182, види діяльності -роздрібна;

- Аптека № 16 Мировая аптека, за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 1 (літера "А"), види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 4 (аптеки № 10, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 107 А/1), за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Київська, 1, КНП Обухівської районної ради "Обухівська ЦРЛ", поліклініка №2, види діяльності - роздрібна;

- Аптечний пункт № 5 (аптеки № 4 Мировая аптека, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 11, (літера А)), за адресою: м. Київ, б-р Академіка Вернадського, 53, літ. "В-4", Дитяча клінічна лікарня № 5 Святошинського р-ну м. Києва, види діяльності - роздрібна.

До Антимонопольного комітету України надійшла заява громадянина ОСОБА_1 від 26.05.2020 (вх. 14-01/196-АМ). У заяві повідомлялося, що на фасаді аптечного закладу за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 23 , розміщено рекламний банер з текстом: «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН». Ця інформація вплинула на наміри заявника придбати ліки саме в цій аптеці. Заявник надав докази (фіскальні чеки від 23.05.2020 № 66362 та № 0018192), згідно з якими, у цьому аптечному закладі він придбав препарат «Креон 10 000» (капсули) за ціною 145,00 грн. Того ж дня в аптеці «Біла ромашка» (м. Київ, Дніпровська набережна, 12, належить ТОВ «ФОЗЗІ-ФАРМ») він придбав ідентичний препарат за ціною 129,00 грн.

Додатково заявник здійснив фотофіксацію Банера, на якому поруч із написом «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» містилася адреса аптеки, телефон (044) 500 05 08, торговельна марка МИРОВАЯ АПТЕКА®, а також інформація про акції, що діяли з 16.10.2019 по 16.12.2019 року.

Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ розпочало розгляд справи №66/60/73-рп/к.20.

В ході розгляду цієї справи встановлено таке.

Аптечний заклад за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 23, розміщено рекламний банер з текстом: «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН». належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс , основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (код КВЕД 47.73).

Приналежність аптеки та використання ТМ «МИРОВАЯ АПТЕКА®» підтверджено актом фіксації Відділення АМКУ від 06.07.2020 (дані з вебсайту Держлікслужби) та листом самого ТОВ «МВВ Інструментс» від 20.12.2021 № 134, у якому Товариство визнало належність йому Аптеки № 13 за вказаною адресою, а також інших аптек під ТМ «Мировая аптека».

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки Комітету про те, що Банер був розміщений саме в інтересах ТОВ «МВВ Інструментс», оскільки він містив точну адресу закладу, телефон та найменування бренду Товариства, а інформація про інших замовників на Банері була відсутня.

Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ в ході розслідування у справі № 66/60/73-рп/к.20 неодноразово направляло вимоги Товариству про надання інформації щодо ціноутворення (від 16.06.2020, 23.11.2020, 22.11.2021, 03.03.2023), які Товариство ігнорувало або виконувало неповністю.

У зв`язку з цим органи АМКУ тричі притягували ТОВ «МВВ Інструментс» до відповідальності за перешкоджання розслідуванню:

- Рішення від 24.06.2021 № 60/50-р/к (неподання інформації).

- Рішення від 08.12.2022 № 60/48-р/к (подання інформації в неповному обсязі).

- Рішення від 04.12.2023 № 64-р/тк (неподання інформації).

Суд першої інстанції встановив, що Товариство так і не надало доказів чи пояснень на підтвердження того, що його ціни є «низькими», обмежившись твердженням, що не замовляло Банер і не знає, хто його розмістив.

Також судом першої інстанції встановлено, що для об`єктивного встановлення обставин Відділення провело опитування 53 респондентів у м. Києві, результати якого засвідчили:

- 64,15% респондентів (34 особи) відповіли «ТАК» на питання, чи могла б вплинути на Ваш намір щодо придбання товарів в аптечному закладі інформація «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка розміщена на рекламному банері на фасаді аптечного закладу, а 35,85% опитаних (19 осіб) відповіли «НІ»;

- 66,04% опитаних (35 осіб) сприймають інформацію «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка розміщена на рекламному банері на фасаді аптечного закладу, як вказівку, що продаж товарів у цьому аптечному закладі здійснюється за низькими цінами порівняно з іншими аптечними закладами;

- 32,1% (17 осіб) респондентів сприймають інформацію «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка розміщена на рекламному банері на фасаді аптечного закладу, як таку, що не містить вказівки на рівень цін у цьому аптечному закладі;

- 1,9% (одна особа) респондентів надали свій варіант сприйняття такої інформації («швидше як рекламна фраза»).

Отже, відповідно до результатів Опитування для 66,04% споживачів інформація «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яка розміщена на рекламному Банері на фасаді Аптечного закладу, сприймається ними як вказівка, що продаж товарів у цьому аптечному закладі здійснюється за низькими порівняно з іншими аптечними закладами цінами та для 64,15% респондентів зазначена інформація могла б вплинути на їх наміри щодо придбання товарів у такому аптечному закладі.

Суд першої інстанції, спираючись на практику Верховного Суду (справи № 910/450/20, № 910/23532/13 та ін.), визнав результати опитування належним та допустимим доказом, оскільки Комітет наділений правом самостійно визначати засоби доказування.

Крім того, Відділення отримало позицію конкурентів - ТОВ «ТАС-ФАРМА» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФАРМ», які підтвердили, що ціна є ключовим критерієм для споживача. Розміщення непідтвердженої інформації про «низькі ціни» вводить покупця в оману та створює неправомірну перевагу на ринку для такого суб`єкта.

24.06.2025 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 10-р/тк «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 66/60/73-рп/к.20, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення на фасаді аптечного закладу № 13, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Інформація, доступ до якої обмежено, неправдивих відомостей «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» (п. 1 резолютивної частини рішення Комітету).

Накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» штраф у розмірі 2 282 758, 00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (п. 2 резолютивної частини рішення Комітету).

Щодо кваліфікації порушення суд першої інстанції встановив, що інформація «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» є неправдивою, оскільки фактична ціна на препарат «Креон 10 000» в Аптечному закладі Відповідача була вищою, ніж у конкурента поруч, а ТОВ «МВВ Інструментс» не довело протилежного (зокрема через ненадання запитуваних АМКУ даних про роздрібні та закупівельні ціни станом на травень-червень 2020 року).

Суд зазначив, що відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», для кваліфікації правопорушення достатньо встановлення самого факту поширення оманливої інформації, яка може вплинути на наміри споживачів, і не вимагається доведення настання реальних збитків (позиція Верховного Суду у справі № 910/18025/17 та ін.). Навіть один введений в оману споживач (у даному випадку - заявник ОСОБА_1 ) є достатньою підставою для фіксації порушення.

З огляду на це, суд першої інстанції погодився з висновком Комітету про те, що дії ТОВ «МВВ Інструментс» є недобросовісною конкуренцією, що могла надати Товариству неправомірні переваги на ринку не за рахунок власних досягнень, а шляхом обману. Факт відсутності Банера станом на 2022 та 2024 роки (зафіксовано Актами Відділення) свідчить лише про припинення порушення, але не спростовує факту його вчинення раніше (зокрема, у травні 2020 року).

Суд першої інстанції перевірив правомірність накладеного штрафу та процесуальні строки та у цій частині встановив таке.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», штраф може становити до 5% доходу за останній звітний рік. Дохід Товариства за 2024 рік склав 114 137 900,00 грн. Накладений Комітетом штраф становить 2% від цієї суми, що повністю відповідає вимогам законодавства та принципу пропорційності, враховуючи системне перешкоджання збору доказів з боку Товариства.

Щодо строків розгляду: суд відхилив доводи Товариства про порушення АМКУ строків розгляду справи та констатував, що розгляд справи здійснювався за нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» в редакції, чинній до 01.01.2024 (до набрання чинності Законом № 3295-IX). Попередня редакція Закону не встановлювала граничних строків тривалості розслідування з моменту прийняття розпорядження до винесення рішення. Відповідно, Комітет діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень без порушення строків давності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення АМКУ прийнято в межах повноважень, на підставі належним чином зібраних та оцінених доказів, а доводи ТОВ «МВВ Інструментс» не спростовують факту вчинення ним порушення конкурентного законодавства.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За висновком суду апеляційної інстанції, спірні правові відносини, що виникли між сторонами регулюються такими нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Стаття 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про рекламу» недобросовісна реклама забороняється. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені статтею 26 цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, відповідний орган державної влади має право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства, приймати рішення про визнання реклами недобросовісною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товару на ринку.

За змістом ч. 1 ст. 1 цього Закону, суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, пов`язаних відносинами контролю. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.

Згідно ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено у п. 1 розділу ІІI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та застосувавши норми матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов таких висновків.

Щодо доводів скаржника про відсутність у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» складу правопорушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», та безпідставність відмови суду першої інстанції у призначенні судової експертизи:

В цій частині своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що словосполучення «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» є оціночною характеристикою і діапазоном, що не свідчить про введення споживачів в оману, висновки контролюючого органу ґрунтуються на неналежних доказах (порівнянні однієї товарної позиції - лікарського засобу «КРЕОН 10 000», результатах опитування споживачів та акті фіксації з мережі Інтернет), а суд необґрунтовано відмовив у проведенні судової лінгвістичної експертизи.

Колегія відхиляє цей довід з таких підстав.

Відповідно до статті 15-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

{Абзац другий частини другої статті 15-1 із змінами, внесеними згідно із Законом №124-IX від 20.09.2019}

Згідно зі статтею 41 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів (ч.1). Під час розгляду справи орган Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіального відділення збирають докази шляхом вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, а також отримують докази від інших органів влади (ч.3).

Отже, органи Антимонопольного комітету України самостійно визначають джерела та засоби доказування.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, призначення судової експертизи є правом, а не обов`язком суду і здійснюється лише у разі потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, які не можуть бути встановлені без їх застосування. Разом з тим тлумачення загальновживаних рекламних вивісок на предмет введення споживачів в оману не потребує спеціальних технічних чи лінгвістичних знань, оскільки оцінюється через призму звичайного сприйняття споживача.

Апеляційний суд відхиляє цей довід скаржника, оскільки розміщення на фасаді аптечного закладу напису «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» об`єктивно формує у споживачів уявлення про загальний низький рівень цін на весь асортимент товарів у цьому закладі порівняно з іншими учасниками ринку. Факт реалізації ідентичного лікарського засобу за вищою ціною порівняно з сусідньою аптекою конкурента підтверджує недостовірність поширеної інформації.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у призначенні експертизи, а результати опитування споживачів та інші зібрані матеріали правомірно визнані належними доказами у їх сукупності. Отже правовий висновок суду першої інстанції ґрунтується на безпосередньому застосуванні імперативних норм спеціального антимонопольного законодавства та приписів статей 73, 76, 86 ГПК України щодо належності, допустимості та достатньості доказів.

Сукупність належних та допустимих доказів, які залучені до справи свідчать про те, що інформація «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», яку розміщувало Товариство на фасаді Аптечного закладу, є неправдивою інформацією, оскільки ТОВ «МВВ Інструментс» не надало доказів на підтвердження того, що товари в Аптечному закладі реалізуються за низькими цінами. При цьому, під час розгляду антимонопольної справи встановлено, що ціна на лікарський засіб («КРЕОН» 10 000, капсули) в Аптечному закладі Товариства є вищою за ціну на ідентичний лікарський засіб, що реалізується в аптеці його конкурента (Аптечний заклад «Біла ромашка», що належить ТОВ «ФОЗЗІ-ФАРМ»).

Повідомлення Товариством на фасаді Аптечного закладу інформації «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» вплинуло на наміри споживачів щодо придбання лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів у такому аптечному закладі, у зв`язку із чим ТОВ «МВВ Інструментс» могло посилити конкурентну позицію та отримати перед іншими суб`єктами господарювання, що здійснюють господарську діяльність на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів, зокрема перед ТОВ «ФОЗЗІ-ФАРМ» і ТОВ «ТАС-ФАРМА», неправомірні переваги в конкуренції не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивих відомостей.

Отже, дії ТОВ «МВВ Інструментс» щодо поширення на фасаді Аптечного закладу інформації «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН» є порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення неправдивої інформації, що вводить в оману.

Щодо доводів скаржника про сплив граничних строків розгляду справи та строків давності притягнення до відповідальності

В цій частині апелянт посилається на те, що провадження у справі підлягало закриттю у зв`язку зі спливом трирічного строку розгляду антимонопольної справи згідно зі статтею 37-1 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» та спливом строків давності притягнення до відповідальності відповідно до статті 28-1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції» з урахуванням ретроактивної дії норм на підставі статті 58 Конституції України.

Колегія суддів, здійснивши системний аналіз доводів апеляційної скарги в частині порушення органом Антимонопольного комітету України строків розгляду справи та спливу строків притягнення позивача до відповідальності, дійшла висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

Апелянт стверджує, що Закон України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України», яким запроваджено граничні строки розгляду справ (стаття 37-1), пом`якшує або скасовує відповідальність. Відтак, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися до спірних правовідносин ретроактивно в силу прямої дії статті 58 Конституції України, незважаючи на приписи перехідних положень Закону України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX, справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2024), розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.

Розгляд антимонопольної справи щодо позивача розпочато 10.09.2020. Редакція Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», чинна на той момент, не містила статті 37-1 та не встановлювала граничних преклюзивних строків для прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України.

Довід апелянта про застосування статті 58 Конституції України ґрунтується на хибному ототожненні норм матеріального та процесуального права. Запровадження граничних строків розгляду справи є нормою процедурною (процесуальною), яка регламентує порядок діяльності владного органу. Ця норма не декриміналізує діяння, не знімає відповідальність за недобросовісну конкуренцію і не зменшує розмір санкції (штрафу). За загальним правилом дії законів у часі, процесуальні норми застосовуються за принципом «час керує дією».

Конституційний Суд України у Рішенні від 19.04.2000 № 6-рп/2000 розтлумачив, що положення частини першої статті 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР щодо зворотної дії в часі стосуються виключно законів, які скасовують або пом`якшують юридичну відповідальність особи. Отже, за загальновизнаною правовою доктриною та усталеною судовою практикою, ця конституційна норма регулює дію законів матеріального права. Натомість запровадження нових процесуальних процедур та строків діяльності для державних органів (зокрема граничних строків розгляду справ, встановлених статтею 37-1 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції») не є скасуванням чи пом`якшенням відповідальності суб`єкта господарювання. Такі процедурні зміни регулюються правилом «час керує дією» і під пряму дію статті 58 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР не підпадають, що виключає можливість їх ретроактивного застосування всупереч прямим приписам перехідних положень законодавства.

Враховуючи викладене колегія відхиляє, що довід апелянта слід відхилити, адже суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин законодавство, чинне на момент їх виникнення та розгляду справи Комітетом, виконавши пряму імперативну вказівку законодавця, викладену в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX. Підстав для закриття антимонопольного провадження у зв`язку із прийняттям нового закону не було.

Щодо доводів про сплив строку притягнення до відповідальності, встановленого статтею 28-1 Закону України від 07 червня 1996 року № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», та «нерозумність» тривалості розслідування

В цій частині апеляційної скарги апелянт вказує, що строк давності притягнення до відповідальності становить три роки, а розгляд справи органом Антимонопольного комітету України тривав майже п`ять років (з 10.09.2020 по 24.06.2025). Посилаючись на практику Верховного Суду щодо «нерозумності строків» та принципу «належного урядування», скаржник стверджує, що зупинення строків не може тривати безкінечно, а тривала бездіяльність Відділення позбавляє його права накладати штраф.

Суд апеляційної інстанції відхиляє цей довід з огляду на таке.

Згідно зі статтею 28-1 Закону України від 07 червня 1996 року № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції» суб`єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.

Матеріалами справи підтверджено, що ймовірне порушення мало місце у період 2019-2020 років. Розгляд справи № 66/60/73-рп/к.20 розпочато розпорядженням від 10.09.2020, тобто в межах трирічного строку. Відтак, перебіг давності легітимно зупинився.

Оцінюючи доводи апелянта про «бездіяльність» органу та нерозумність майже п`ятирічного розгляду, апеляційний суд зобов`язаний застосувати принцип добросовісності та оцінити поведінку обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, розгляд антимонопольної справи ускладнювався виключно систематичним перешкоджанням з боку самого позивача. ТОВ «МВВ Інструментс» послідовно ухилялося від надання запитуваної інформації, за що тричі було притягнуто до відповідальності:

- рішенням від 24.06.2021 № 60/50-р/к;

- рішенням від 08.12.2022 № 60/48-р/к;

- рішенням від 04.12.2023 № 64-р/тк.

Загальноправовий принцип «ніхто не може отримати вигоду зі своєї недобросовісної поведінки» виключає можливість скасування законного рішення владного органу лише через те, що строк його прийняття був затягнутий внаслідок саботажу самої особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до усталеної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема, сформульованої у постановах щодо застосування доктрини venire contra factum proprium - заборони суперечливої поведінки), правосуддя не може захищати особу, яка діє недобросовісно. Хоча Верховний Суд у низці справ (на які посилається апелянт) вказував на неприпустимість штучного затягування розгляду справ органом АМКУ, така правова позиція застосовується до випадків невмотивованої бездіяльності самого владного органу. У випадку ж, коли тривалість розслідування об`єктивно зумовлена ухиленням суб`єкта господарювання від надання доказів та виконанням ним обов`язків, покладених конкурентним законодавством, тривалість такого розгляду вважається об`єктивно виправданою.

На підставі викладеного колегія суддів констатує, що зупинення перебігу строку давності на час розгляду антимонопольної справи відбулося на підставі прямої вказівки закону. Довготривалий розгляд справи № 66/60/73-рп/к.20 був наслідком недобросовісної процесуальної поведінки самого позивача, який систематично перешкоджав збору доказів органом АМКУ. Спроба позивача використати власне зловживання правами як підставу для уникнення відповідальності за спливом строків є неприпустимою і суперечить базовим засадам господарського судочинства. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення АМКУ прийняте в межах строків притягнення до відповідальності.

Щодо доводів скаржника про дискримінаційність, непропорційність та надмірність накладеного штрафу:

Апелянт наголошує на тому, що штраф у розмірі 2 282 758,00 грн є дискримінаційним та непропорційним, оскільки у подібних справах територіальні відділення Антимонопольного комітету України накладали штрафи у розмірі 68 000,00 грн. Скаржник вважає, що передача справи від територіального відділення до центрального апарату Комітету була здійснена штучно з метою накладення більшого розміру штрафу, що свідчить про упередженість, непрозорість процедури та зловживання органом своїми дискреційними повноваженнями.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції», вчинення суб`єктом господарювання недобросовісної конкуренції тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції за останній звітний рік. Згідно з частиною шостою статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України або його адміністративною колегією. Органи Комітету мають законні дискреційні повноваження щодо визначення розміру штрафу в межах встановленого ліміту, враховуючи обставини справи та процесуальну поведінку правопорушника.

Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить 68 000,00 грн) приймаються виключно Антимонопольним комітетом України або адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Колегія суддів зазначає, що специфіка відповідальності за порушення конкурентного законодавства полягає у тому, що розмір штрафу не є фіксованою абсолютною величиною (як, наприклад, в адміністративному чи кримінальному праві), а є відносною величиною, яка розраховується пропорційно до фінансового обороту (доходу) конкретного правопорушника. Метою такого законодавчого підходу є забезпечення індивідуалізації відповідальності та досягнення стримуючого (превентивного) ефекту санкції.

З огляду на це, порівняння апелянтом абсолютних сум штрафів (68 000,00 грн у справах інших суб`єктів та 2 282 758,00 грн у його справі) є методологічно хибним та юридично некоректним. Рівність перед законом у конкурентному праві означає застосування єдиного підходу до розрахунку штрафу у відсотковому співвідношенні до доходу, а не накладення однакових за розміром сум на малий бізнес та великі торговельні мережі.

Судом встановлено, що чистий дохід позивача за 2024 рік склав 114 137 900,00 грн. Накладений Комітетом штраф становить рівно 2 % від цієї суми, що є значно нижчим за максимальну межу у 5 %, дозволену законом. Відтак, враховуючи розмір розрахованого штрафу, що об`єктивно перевищував 68 000,00 грн, справа в силу імперативних вимог частини шостої статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» підлягала обов`язковій передачі на розгляд адміністративної колегії центрального апарату. Це є виконанням процесуального обов`язку органом, а не зловживанням дискрецією чи проявом упередженості.

Крім того, визначаючи розмір штрафу саме на рівні 2 % від доходу, відповідач обґрунтовано врахував обтяжуючі обставини: системне та тривале перешкоджання позивачем розслідуванню справи, що підтверджується трьома окремими рішеннями про притягнення Товариства до відповідальності за неподання інформації у цій же справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 у пункті 73 сформулювала висновок про те, що дискреційні повноваження органу не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути такі рішення.

Разом з цим, у справі що розглядається, здійснюючи такий судовий контроль на підставі статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», господарські суди перевіряють виключно законність та обґрунтованість рішення органу, проте не наділені повноваженнями перебирати на себе виключну адміністративну компетенцію Антимонопольного комітету України. З огляду на це, суд не може замінювати собою владний орган у питанні визначення конкретного розміру штрафу або здійснювати його перерахунок за власною ініціативою, якщо такий штраф накладено у межах граничних розмірів, встановлених законом, а оскаржуване рішення містить належні мотиви застосування відповідної санкції.

Отже, довід апелянта про дискримінаційність та непропорційність штрафу підлягає відхиленню. Апеляційний суд констатує, що розмір штрафу визначено відповідачем індивідуально, з дотриманням принципу співмірності (2% від річного доходу при максимально можливих 5%), у спосіб та в межах повноважень, передбачених статтею 21 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції» та статтею 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції». Мотиви, якими керувався Комітет при визначенні суми (зокрема, обтяжуючі обставини щодо перешкоджання збору доказів), належним чином розкриті в оскаржуваному рішенні. Будь-яких ознак свавілля чи дискримінації в діях антимонопольного органу судом не встановлено, а відтак підстави для втручання у дискреційні повноваження відповідача відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №910/12040/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 20.08.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков