Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №916/5389/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. Одеса Справа № 916/5389/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,

секретар судового засідання Пелешок Т.С.,

за участю представників учасників справи:

від Фонду: Дудник О.С.,

від ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”: не з`явився,

від ДП ,,МТП ,,Чорноморськ”: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ”

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р., ухвалене суддею Щавинською Ю.М.,

у справі № 916/5389/25

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”

про виселення та стягнення 322725,70 грн,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Державного підприємства ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”

про стягнення 18322,20 грн,

встановив:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі – Фонд) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”(далі – ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”), в якій просить:

- стягнути з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 5230,30 грн, неустойку у розмірі 317221,28 грн та пеню у розмірі 274,12 грн;

- виселити ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме частини виробничого майданчику вантажного терміналу № 5 загальною площею 120,00 кв.м за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2026 р., зокрема: відкрито провадження у справі № 916/5389/25; залучено Державне підприємство ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ” (далі – Порт) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

У подальшому Порт звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить:

- змінити його процесуальний статус з третьої особи без самостійних вимог на третю особу із самостійними вимогами щодо предмета спору (з наданням усіх прав позивача);

- стягнути з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” 18322,20 грн неустойки.

В обґрунтування позову Порту вказано на порушення ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” умов договору оренди від 01.12.2006 р., що належить до державної власності, в частині неповернення майна після припинення дії орендної угоди, в зв`язку з чим нараховано неустойку згідно з ч.2 ст.785 ЦК України за період з вересня 2024 р. по травень 2025 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 р., зокрема, прийнято позовну заяву Порту як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до спільного розгляду з позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/5389/25.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. у справі № 916/5389/25 (суддя Щавинська Ю.М.): позов Фонду задоволено частково; стягнуто з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” неустойку у сумі 211039,32 грн; виселено ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме частини виробничого майданчику вантажного терміналу № 5 загальною площею 120,00 кв.м за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4; стягнуто з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” на користь Фонду судовий збір у сумі 4954,87 грн; у задоволенні решти позову відмовлено; у задоволенні позову Порту відмовлено.

Рішення, зокрема, мотивоване тим, що закон чітко й однозначно визначає ту особу, яка має право вимагати від наймача сплати неустойки за правилами ч.2 ст.785 ЦК України, й такою особою є саме наймодавець за договором. Останнім за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 5/75 від 28.09.2015 р. являється Фонд, а не Порт як балансоутримувач, у зв`язку з чим у стягненні з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” за позовом Порту неустойки у сумі 18322,20 грн слід відмовити.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Порт подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. у справі № 916/5389/25 в частині, якою у задоволенні позовних вимог Порту відмовлено, та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” неустойку у розмірі 18322,20 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до п.132 Порядку передачі майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 р., за нерухоме майно державних підприємств орендна плата спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% – балансоутримувачу майна, тобто Порт як балансоутримувач є отримувачем орендної плати у розмірі 30% від встановленого договором розміру орендної плати.

Визначена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка за своєю правовою природою являється санкцією, що розраховується, виходячи з розміру орендної плати, яка розподіляється між державним бюджетом та балансоутримувачем у пропорції 70%/30%, тому Порт заявляє самостійні вимоги у частині належної йому частки неустойки, що відповідає його майновому інтересу у спірних правовідносинах.

Судом першої інстанції не враховано, що у даній справі Порт є не лише балансоутримувачем орендованого майна, а й отримувачем 30% розміру орендної плати.

Окрім цього, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо того, що Фонд як представник власника орендованого майна має право заявити до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, проте неустойку, отримувачем якої є Фонд, обмежено частиною орендної плати у розмірі 70% орендної плати, а питання щодо стягнення неустойки в частині орендної плати, отримувачем якої являється балансоутримувач (30%), залишається невизначеним. За таких обставин, відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди неправомірно зменшується.

Фонд не має права на стягнення неустойки у подвійному розмірі від усієї орендної плати, оскільки Фонд та Порт є окремими юридичними особами, які наділені самостійними правами та обов`язками. Чинним законодавством не передбачено право Фонду звертатись до суду з вимогами про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення державного майна з оренди в інтересах балансоутримувача такого майна.

Постанови Верховного Суду від 18.06.2024 р. у справі № 910/12670/22 та від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18, на які містяться посилання в оскаржуваному рішенні, ухвалено за результатами розгляду спорів у неподібних правовідносинах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Порту на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. у справі № 916/5389/25; встановлено Фонду та ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.06.2026 р.; зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/5389/25.

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на закінчення встановленого судом строку, відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи не подано. При цьому в судовому засіданні представник Фонду усно просив залишити апеляційну скаргу Порту без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 р.: призначено справу № 916/5389/25 за апеляційною скаргою Порту на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. до розгляду в судовому засіданні; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 12.08.2026 р.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснити в розумний строк.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 р.: на підставі ч.11 ст.270 ГПК України за клопотанням представника Порту відкладено розгляд справи на 19.08.2026 р., оскільки повідомлені ним причини неявки визнані судом поважними.

В засідання суду 19.08.2026 р. представники учасників справи, окрім Фонду, не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення ухвали до електронного кабінету Порту та доказами направлення поштою ухвали на адресу реєстрації ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг”.

Окремо потрібно зазначити, що апеляційну скаргу на оскаржуване рішення подав і Фонд, проте ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 р. її повернуто у зв`язку з неусуненням недоліку апеляційної скарги шляхом сплати судового збору.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Порту, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За правилами ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що на розгляді перебуває апеляційна скарга Порту, який не погоджується з відмовою у задоволенні його позову, суд апеляційної інстанції на підставі ч.1 ст.269 ГПК України не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, якою частково задоволено позов Фонду.

28.09.2015 р. між Фондом (Орендодавець) та ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” (Орендар) за погодженням з Портом (Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/75 (Договір), за умовами п.1.1 якого (з урахуванням змін, внесених договором від 11.02.2019 р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме частину виробничого майданчику вантажного терміналу № 5, інв. № 4641, загальною площею 120,00 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4 та перебуває на балансі Балансоутримувача.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж… (п.3.5 Договору).

Цей договір укладено строком на 1 рік та діє з 28.09.2015 р. до 28.09.2016 р. включно… У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4 Договору).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 р. у справі № 916/703/24, яке набрало законної сили, встановлено, що Договір припинив дію 28.09.2020 р. Вказану обставину визнано в оскаржуваному рішенні преюдиційною за правилами ч.4 ст.75 ГПК України. Доводів щодо неправомірності зазначеного висновку суду першої інстанції апеляційна скарга Порту не містить.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Портом виставлено ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг” рахунки на оплату неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, а саме: № АН/3349 від 30.09.2024 р. на суму 2035,80 грн; № АН/3718 від 31.10.2024 р. на суму 2035,80 грн; № АН/4102 від 30.11.2024 р. на суму 2035,80 грн; № АН/4512 від 31.12.2024 р. на суму 2035,80 грн; № АН/431 від 31.01.2025 р. на суму 2035,80 грн; № АН/1009 від 28.02.2025 р. на суму 2035,80 грн; № АН/1646 від 31.03.2025 р. на суму 2035,80 грн; № АН/2102 від 30.04.2025 р. на суму 2035,80 грн; № АН/2573 від 31.05.2025 р. на суму 2035,80 грн. Загальна сума цих рахунків складає 18322,20 грн. Її неоплата спричинила звернення Порту до місцевого господарського суду з позовом третьої особи з самостійними вимогами в рамках провадження у даній справі.

Частинами 1 та 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України ,,Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В ч.2 ст.785 ЦК України передбачено, що, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Апеляційний господарський суд вказує, що зміст ч.2 ст.785 ЦК України свідчить про те, що правом на стягнення передбаченої нею неустойки законодавець наділив виключно наймодавця, тобто Орендодавця за Договором, яким є Фонд, а не Порт як Балансоутримувач майна.

Враховуючи викладене, те, що Закон України ,,Про оренду державного та комунального майна” не містить іншого правового регулювання питання щодо стягнення неустойки за прострочення обов`язку з повернення речі після припинення орендної угоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові Порту з тих підстав, що останній не може вимагати сплати штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України.

Також потрібно зауважити, що у випадку закінчення строку дії Договору, він є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором оренди, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, з урахуванням висновку, викладеного вище, Договір оренди є підставою виникнення права Орендаря користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою Орендодавцю та Балансоутримувачу орендної плати, погодженої умовами Договору, а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку Орендаря негайно повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст.759,762,763 ЦК України, ст.ст.283,284,286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у Орендаря виникає новий обов`язок – негайно повернути наймодавцеві річ.

Після припинення дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст.785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі.

Аналогічні висновки зроблено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19.

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду за правилами ч.4 ст.236 ГПК України, апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта, наведені в аспекті існування у нього можливості вимагати стягнення неустоуки, на закріплення в Договорі та законодавстві обов`яку Орендаря перерахувати Балансоутримувачу 30% орендної оплати, оскільки право на отримання частини орендних платежів Порт втратив одночасно із закінченням дії Договору, внаслідок якого регулятивні правовідносин за участю Порту припинились, натомість виникли охоронні правовідносини, учасником яких Балансоутримувач не є, про що свідчить диспозиція норми ч.2 ст.785 ЦК України.

Щодо тверджень скаржника про те, що Фонд обмежено у стягненні неустойки частиною у розмірі 70% орендної плати, в результаті чого питання щодо стягнення неустойки в частині орендної плати, отримувачем якої являється Балансоутримувач (30%), залишається невизначеним, а відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення орендованого майна після припинення Договору оренди неправомірно зменшується, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.2 ст.785 ЦК України Фонд як Орендодавець вправі стягувати неустойки у подвійному розмірі від усієї орендної плати, і діюче законодавство, в т.ч. Закон України ,,Про оренду державного та комунального майна” та/або Порядок передачі майна в оренду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, жодних виключень з цього правила не передбачають та не надають Балансоутримувачу державного майна право стягувати в будь-якому розмірі неустойку за несвоєчасне повернення майна.

Окремо колегія суддів вказує на доречність посилань місцевого господарського суду на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18 та від 18.06.2024 р. у справі № 910/12670/22, адже вони свідчать про необхідність розмежування прав Орендодавця та Балансоутримувача майна, тому, приймаючи до уваги зазначений контекст, можуть бути враховані при вирішенні спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком зміну чи скасування оскаржуваного рішення, яке, будучи ухваленим Господарським судом Одеської області у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. у справі № 916/5389/25 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ”.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 24 серпня 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Богатир К.В.

Павленко Н.А.