Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №914/4143/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/4143/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 (повне рішення складено 20.05.2026, суддя Н.Є. Березяк)

у справі № 914/4143/25

за позовом Шептицької окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі позивача Великомостівської міської ради Львівської області, м. Великі мости Львівської області,

до відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», м.Винники Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про стягнення шкоди в розмірі 414 796,79 грн

За участю представників:

від прокуратури – Дмитришин Ю.М.

від позивача – не з`явився

від відповідача – Левицький А.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від третьої особи – не з`явився

Господарський суд Львівської області у рішенні від 07.05.2026 ухвалив: - задоволити позовні вимоги Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Великомостівської міської ради Львівської області; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» на користь Великомостівської міської ради Львівської області 414 796,79 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» на користь Львівської обласної прокуратури 4977,56 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі № 914/4143/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/4143/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у цій справі.

02.07.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/4143/25.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що ліс є природним ресурсом загальнодержавного значення, а обов`язок щодо його охорони та захисту, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійного лісокористувача. Суд встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної бездіяльності відповідача, шкоди, причинного зв`язку та вини. Для відповідальності постійного лісокористувача не має вирішального значення встановлення безпосередніх осіб, які здійснили незаконну рубку, оскільки відповідальність може наставати за невжиття належних заходів щодо охорони лісу. Факт незаконної рубки підтверджено протоколами огляду місця події, а розмір шкоди — розрахунком Державної екологічної інспекції та висновком судової інженерно-екологічної експертизи, якою визначено шкоду у сумі 414 796,79 грн. Доводи відповідача щодо відсутності акта перевірки суд відхилив, оскільки такий акт не є єдиним доказом правопорушення. Також суд врахував, що відповідач не надав альтернативного розрахунку шкоди та не довів відсутності своєї вини. Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності за стандартом переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність відповідача спричинила незаконну рубку та заподіяння шкоди, а тому наявні правові підстави для її відшкодування.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- для покладення на відповідача деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України, необхідним є доведення сукупності всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Сам по собі факт незаконної рубки дерев невстановленими особами не є достатньою підставою для покладення відповідальності на постійного лісокористувача. Позивач мав довести, які саме обов`язки щодо охорони та ведення лісового господарства були порушені відповідачем, у чому конкретно полягала його протиправна бездіяльність та яким чином саме така бездіяльність спричинила заподіяння шкоди. Водночас, оскаржуване рішення не містить встановлення конкретних порушень з боку відповідача, а обмежується загальним посиланням на його статус постійного лісокористувача;

- ДП «Ліси України» вживало передбачених законодавством заходів для охорони лісових насаджень, а саме, за лісовими обходами були закріплені працівники державної лісової охорони, яким визначено відповідні посадові обов`язки щодо охорони та захисту лісу. Факт незаконної рубки був виявлений та зафіксований саме працівниками державної лісової охорони, що свідчить про виконання ними покладених функцій. При цьому, лісові масиви є відкритими територіями, доступ до яких не може бути фізично обмежений у будь-який час. Працівники лісової охорони працюють в межах встановленого робочого часу та мають право на перерви і щотижневий відпочинок. Законодавство не покладає на постійного лісокористувача обов`язку забезпечувати безперервний цілодобовий фізичний контроль за кожним деревом. Отже, саме по собі вчинення незаконної рубки невстановленими особами не свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків та не доводить наявності його вини;

- в основу визначення розміру шкоди покладено висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 13.06.2025 № СЕ-19/114-24/18743-ФХЕД, однак такий висновок не може автоматично підтверджувати розмір збитків. Експертиза проводилася за матеріалами, наданими ініціатором дослідження, без належного натурного обстеження місця події, а питання визначення розміру шкоди не належить до спеціальних завдань відповідної інженерно-екологічної експертизи.

Крім того, для правильного визначення шкоди необхідно достовірно встановити кількість незаконно зрубаних дерев, їх породу, діаметр та ознаки, які безпосередньо впливають на розмір відповідних такс. Відсутність достовірних вихідних даних виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди;

- саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, зокрема факт протиправної поведінки відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними. Натомість, суд першої інстанції фактично переклав на відповідача обов`язок доводити відсутність вини, не встановивши попередньо належними доказами сам факт його протиправної поведінки. Також, у матеріалах справи відсутній акт перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства, складений уповноваженим органом державного нагляду в установленому законом порядку. Матеріали кримінального провадження, протоколи огляду місця події та витяг з ЄРДР самі по собі не підтверджують наявності цивільно-правової вини відповідача, факту його протиправної бездіяльності та дійсного розміру шкоди.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:

- підставою для пред`явлення позову є неналежне виконання відповідачем покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень. Факт безпосереднього здійснення незаконної рубки третіми невстановленими особами не виключає відповідальності постійного лісокористувача, оскільки саме на нього покладено обов`язок забезпечувати охорону лісу від незаконних рубок;

- в даному випадку встановлено факт незаконної рубки дерев, наявність та розмір заподіяної шкоди, протиправну бездіяльність відповідача щодо забезпечення належної охорони лісу, а також причинний зв`язок між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою. Саме невиконання відповідачем обов`язку щодо охорони лісових насаджень створило умови для незаконної рубки третіми особами. При цьому, відповідач не надав належних доказів, які б спростовували його вину або підтверджували вжиття достатнього комплексу заходів для належної охорони лісу;

- чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку заходів, виконання яких автоматично звільняє постійного лісокористувача від відповідальності за незаконну рубку. Водночас, відсутність такого переліку не звільняє відповідача від обов`язку вживати всіх необхідних і достатніх заходів для забезпечення охорони лісу. Сам по собі факт виявлення незаконної рубки, повідомлення правоохоронних органів чи вчинення інших окремих дій не свідчить про належне виконання обов`язку щодо охорони лісових насаджень;

- факт незаконної рубки підтверджується протоколами огляду місця події від 19.04.2023 та 29.07.2024, у яких зафіксовано кількісні та якісні характеристики пнів. Під час оглядів були присутні уповноважені представники відповідача, які не заявляли про неправильність проведених вимірювань, а також працівники Державної екологічної інспекції, які здійснювали відповідні вимірювання із застосуванням сертифікованих засобів. Відсутність окремого акта перевірки Державної екологічної інспекції сама по собі не спростовує факту незаконної рубки та не є підставою для відмови у позові.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини:

Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023141310000123 від 11.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України, за фактом незаконної рубки дерев у кварталах № 41, 40, 47, 37, 39, 42, 31, 32, 34, 35, 36 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

06.04.2023 провідним інженером охорони та захисту лісу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Грищук О.І. складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого, у кварталах № 41, 40, 47, 38, 39, 42 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку дерев загальною кубомасою 26 куб. м.

Відповідно до іншого акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.04.2023, складеного провідним інженером охорони та захисту лісу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Грищук О.І., у кварталах № 31, 32, 34, 35, 36 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку дерев загальною кубомасою 300 куб. м.

19.04.2023 слідчим СВ ВП № 2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, за участю спеціаліста — державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», проведено огляд місця події у лісовому масиві на території Червоноградського району, що є територією Шептицького району Львівської області.

В ході вказаного огляду встановлено незаконну рубку дерев у кварталах № 31, 32, 34, 35, 36, 38, 39, 40, 41, 42 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Надалі, під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено розбіжність щодо номера одного з кварталів Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», у якому було виявлено незаконну рубку дерев. Зокрема, в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 06.04.2023, складеному філією «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», незаконна рубка дерев зазначена у кварталі № 38, тоді як в огляді місця події від 19.04.2023 незаконну рубку дерев зазначено у кварталі № 37.

З метою уточнення номера кварталу, в якому було виявлено незаконну рубку дерев, прокурором скеровано на адресу філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» запит в порядку ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з інформацією філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 79/21.17-02-2024 від 01.03.2024 повідомлено, що з метою уникнення розбіжностей у номерах кварталів за основу необхідно брати протокол огляду місця події від 19.04.2023, у якому зазначено квартал № 37 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

29.07.2024 під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023141310000123 слідчим СВ ВП № 2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, за участю спеціаліста — державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області та представника філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також за допомогою сертифікованого приладу обміру — рулетки, проведено додатковий огляд місця події у лісовому масиві на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Згідно з протоколом додаткового огляду місця події від 29.07.2024, місцем незаконної рубки, є лісовий масив, що знаходиться у Любельському лісництві Червоноградського району, який на даний час є територією Шептицького району Львівської області, а саме: у кварталі № 41, виділі № 3 — 4 пні породи сосна діаметром 45, 72, 30, 24 см, сухостійні; у кварталі № 40, виділі № 3 — 7 пнів породи сосна діаметром 39, 34, 35, 32, 32, 38, 28 см, сухостійні; 1 пень породи сосна діаметром 35 см, сироростуча; у кварталі № 39, виділі № 4 — 1 пень породи сосна діаметром 47 см, сухостійна; у кварталі № 47, виділі № 1 — 4 пні породи сосна діаметром 22, 27, 42, 36 см, сухостійні; 1 пень породи вільха діаметром 20 см, сухостійна; у кварталі № 42, виділі № 3 — 1 пень породи вільха діаметром 42 см, сухостійна; 2 пні породи береза діаметром 28, 23 см, сухостійні; 12 пнів породи сосна діаметром 32, 32, 30, 26, 26, 33, 27, 27, 28, 30, 35, 31 см, сухостійні; у кварталі № 31, виділі № 16 — 33 пні породи сосна діаметром 32, 32, 32, 32, 32, 39, 42, 42, 38, 38, 38, 43, 43, 30, 44, 46, 40, 40, 40, 40, 40, 40, 35, 35, 35, 34, 41, 37, 37, 33, 36, 36, 45 см, сухостійні; 9 пнів породи вільха діаметром 20, 10, 28, 58, 25, 30, 30, 40, 40 см, сухостійні.

Таким чином, за результатами додаткового огляду місця події від 29.07.2024 зафіксовано незаконну рубку дерев порід сосна, вільха та береза у кварталах № 31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Також, у вказаному кримінальному провадженні до проведення відповідних розрахунків залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.

07.08.2024 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу слідчого скеровано лист № 06-2700 щодо розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення незаконної рубки 75 дерев порід сосна, вільха, береза у кварталах № 31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське ЛГ» ДП «Ліси України», визначеної згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Згідно з розрахунком розміру шкоди, заподіяної самовільною (незаконною) рубкою дерев породи сосна, вільха, береза у кварталах № 31, 39, 40, 41, 42, 47 Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України», який розрахований відповідно до додатка № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір шкоди становить 390 161,15 грн.

Крім того, в ході досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, на підставі постанови слідчого, 13.06.2025 експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Артишко М.В. проведено судову інженерно-екологічну експертизу.

За результатами експертного дослідження наданих матеріалів кримінального провадження № 12023141310000123 від 11.04.2023, експертом зроблено висновки про те, що рубка лісу в кварталах № 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог природоохоронного законодавства. Встановлено недотримання вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів при виявленій рубці лісу в кварталах № 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район), а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України. Експертом також встановлено, що рубка лісу в кварталах № 41, 40, 39, 47, 42, 31 на території Любельського лісництва філії «Львівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (Червоноградський район) проведена з недотриманням вимог законодавства України про раціональне використання, охорону та відтворення лісових ресурсів, а саме ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 19 Лісового кодексу України. Розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч чинним вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 414 796,79 грн.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Великомостівської міської ради Львівської області, Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області листами № 14.58/03-22-5358вих-25 від 21.11.2025 та № 14.58/03-22-5750вих-25 від 11.12.2025 повідомлено Великомостівську міську раду Львівської області про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь Великомостівська міська рада Львівської області повідомила окружну прокуратуру листами № 1842/02-12 від 25.11.2025 та № 1933/02-12 від 12.12.2025 про те, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, у сумі 414 796,79 грн не відшкодовані та що радою заходи до стягнення зазначеної шкоди не вживалися.

Крім того, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 23.12.2025 № 14.58/03-22-6000вих-25 прокурором повідомлено Великомостівську міську раду Львівської області про те, що до Господарського суду Львівської області буде заявлено позовну заяву в інтересах держави — Великомостівської міської ради Львівської області до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» про стягнення 414 796,79 грн шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

Відтак, з огляду на встановлені під час досудового розслідування обставини незаконної рубки дерев, результати додаткового огляду місця події від 29.07.2024, розрахунок Державної екологічної інспекції у Львівській області та висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 13.06.2025, яким визначено розмір заподіяної шкоди у сумі 414 796,79 грн, а також беручи до уваги те, що Великомостівською міською радою Львівської області заходів щодо стягнення зазначеної шкоди не вживалося та завдані збитки не відшкодовано, Шептицька окружна прокуратура Львівської області звернулася в інтересах держави в особі Великомостівської міської ради Львівської області до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Львівське лісове господарство» про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в розмірі 414 796,79 грн.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку.

За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України), постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За змістом ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

За змістом ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування зазначеної норми підлягають встановленню факт заподіяння шкоди, протиправність поведінки її заподіювача, причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою, а також вина особи у її заподіянні.

У спірних правовідносинах протиправність поведінки відповідача полягає не у безпосередньому здійсненні незаконної рубки, а у невиконанні/ неналежному виконанні покладеного на нього законом обов`язку щодо охорони та захисту лісів.

Відповідно до ст.107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 86, 105 та 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Закон покладає на постійного лісокористувача не обов`язок виконати окремі формально визначені заходи, а обов`язок забезпечити належну охорону та захист лісів, як результат здійснення комплексу організаційних, контрольних і превентивних заходів. Саме факт виявлення незаконної рубки в межах закріпленої за відповідачем лісової ділянки в сукупності з відсутністю доказів належного виконання такого обов`язку свідчить про неналежне здійснення охорони лісу. Верховний Суд неодноразово зазначав, що для покладення відповідальності на постійного лісокористувача не вимагається встановлення невиконання конкретної окремої дії, якщо відповідач не довів належного виконання покладених законом обов`язків щодо охорони лісу (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 23.01.2025 у справі № 914/669/22).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 914/669/22, розглядаючи спір за аналогічних правовідносин за участю Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зазначив, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не має вирішального значення, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є встановлення порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами. Верховний Суд також зазначив, що вина постійного лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках лісового фонду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Із встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення. Такий обов`язок має активний характер і передбачає не формальне закріплення функцій охорони, а їх реальне виконання.

Факт незаконної рубки сам по собі не створює автоматичної підстави для покладення відповідальності. Водночас, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належної організації охорони відповідної лісової ділянки та, що шкода виникла незалежно від його поведінки.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належне та ефективне здійснення відповідачем заходів охорони у період, коли була вчинена незаконна рубка, або про існування об`єктивних обставин, що виключали можливість запобігання такому правопорушенню. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували системність контролю, достатність організаційних заходів чи неможливість запобігти заподіянню шкоди навіть за умов належного виконання обов`язків.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, обмежився посиланням на загальне закріплення за працівниками державної лісової охорони відповідних лісових обходів та на факт виявлення ними незаконної рубки, однак не надав доказів фактичного здійснення такими працівниками заходів охорони саме у кварталах № 31, 39, 40, 41, 42, 47 у період, що передував виявленню незаконної рубки, а також доказів проведення систематичних обходів, патрулювання чи інших превентивних заходів, спрямованих на недопущення незаконних рубок у зазначених кварталах.

Колегія суддів надаючи оцінку доводам відповідача про те, що за відповідними лісовими обходами були закріплені працівники державної лісової охорони, на яких покладено обов`язки щодо охорони та захисту лісу, а факт незаконної рубки був ними виявлений та зафіксований, зазначає таке:

Саме по собі документальне закріплення за працівниками відповідних лісових обходів та наявність у них посадових обов`язків щодо охорони лісу не свідчить про фактичне та належне виконання відповідачем обов`язку із забезпечення охорони лісових насаджень у конкретний період та на конкретній території, де відбулася незаконна рубка. Виявлення вже вчиненого правопорушення також не підтверджує вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на його недопущення.

Відповідачем не наведено конкретних обставин та не надано належних і допустимих доказів щодо періодичності та фактичного проведення обходів саме у відповідних кварталах, здійснення систематичного контролю за станом лісових насаджень, проведення відповідних профілактичних та превентивних заходів, а також інших обставин, які б свідчили про те, що незаконна рубка відбулася за умови належного виконання ним установленого законом обов`язку щодо охорони лісу.

Доводи скаржника про неможливість забезпечення цілодобового фізичного контролю за кожним деревом не спростовують встановленого законом обов`язку постійного лісокористувача забезпечувати охорону та захист лісів. Закон не вимагає фізичного контролю за кожним деревом у кожну одиницю часу, однак покладає на постійного лісокористувача обов`язок організувати та здійснювати комплекс заходів, достатніх для належної охорони лісу від незаконних рубок.

За таких обставин, неналежне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо охорони лісу перебуває у причинному зв`язку із заподіяною шкодою, оскільки саме на відповідача,як постійного лісокористувача, покладено обов`язок організувати охорону відповідних лісових насаджень від незаконних рубок, а відповідачем не доведено, що вчинення незаконної рубки сталося незалежно від належного виконання ним такого обов`язку.

Причинний зв`язок, у даному випадку, полягає в тому, що неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо охорони лісу створило умови для здійснення незаконної рубки третіми особами саме на території, за охорону якої відповідач відповідає як постійний лісокористувач. Про наявність такого зв`язку свідчить не лише факт рубки, а й її значний обсяг, що не дає підстав розцінювати подію як випадковий одиничний випадок. Відповідач, у свою чергу, не довів, що за належного виконання ним обов`язків охорони заподіяння шкоди було неминучим.

Презумпція вини не звільняє позивача від обов`язку довести факт протиправної поведінки відповідача, заподіяння шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою. Після встановлення таких обставин обов`язок доведення відсутності вини покладається на відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи акта перевірки Державної екологічної інспекції, колегія суддів зазначає таке.

Сам по собі факт відсутності окремого акта перевірки не свідчить про недоведеність факту незаконної рубки або розміру заподіяної шкоди, оскільки відповідні обставини підлягають встановленню судом на підставі всієї сукупності належних, допустимих та достовірних доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановленої кількості незаконно зрубаних дерев та розміру заподіяної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами огляду місця події від 19.04.2023 встановлено незаконну рубку загалом 329 дерев. Водночас, під час додаткового огляду місця події 29.07.2024 у кварталах № 41, 40, 39, 47, 42, 31 Любельського лісництва безпосередньо зафіксовано 75 пнів із зазначенням щодо кожного породи дерева, діаметра та його ознаки. Саме зазначені дані були покладені в основу визначення розміру шкоди. За результатами судової інженерно-екологічної експертизи розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою, визначено у сумі 414 796,79 грн, а тому колегія суддів вважає доведеними як факт незаконної рубки 75 дерев, щодо яких наявні необхідні ідентифікаційні дані, так і розмір заподіяної шкоди у сумі 414 796,79 грн.

При цьому, відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність зафіксованих у зазначених документах даних, та не надав доказів того, що представники відповідача під час проведення оглядів заперечували щодо встановленої кількості, породи чи діаметра пнів. Отже, відсутність саме акта перевірки не спростовує інших доказів, якими підтверджуються обставини незаконної рубки.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неналежності висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 13.06.2025 № СЕ-19/114-24/18743-ФХЕД як доказу розміру заподіяної шкоди, слід зазначити таке:

Посилання скаржника на те, що експертне дослідження проведено за матеріалами кримінального провадження без самостійного натурного обстеження місця події, саме по собі не свідчить про недопустимість або недостовірність висновку експерта. Визначальним є те, чи були надані експерту вихідні дані, достатні для вирішення поставлених перед ним питань та чи узгоджуються зроблені ним висновки з іншими доказами у справі.

Як встановлено судом, в основу експертного дослідження покладено, зокрема, матеріали огляду місця події, у яких безпосередньо зафіксовано кількість, породу та діаметр незаконно зрубаних дерев. При цьому, зазначені відомості отримані під час проведення огляду місця події за участю слідчого, спеціаліста Державної екологічної інспекції та представника відповідача, а під час додаткового огляду 29.07.2024 вимірювання здійснювалися із застосуванням сертифікованого засобу вимірювання.

Доводи про відсутність достовірних вихідних даних щодо кількості, породи та діаметра зрубаних дерев також не знаходять підтвердження в матеріалах справи, оскільки такі дані наведені безпосередньо у протоколі додаткового огляду місця події від 29.07.2024. Відповідачем не надано доказів того, що наведені у протоколі відомості є недостовірними, як і не подано іншого розрахунку шкоди, здійсненого на підставі відмінних фактичних даних.

Саме по собі заперечення апелянта щодо виду судової експертизи не спростовує її доказового значення, оскільки суд оцінює висновок експерта у сукупності з іншими доказами.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі № 914/4143/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 24.08.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік