Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №914/2091/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2091/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Стронська А.І.

за участю представників учасників справи:

представник позивача – Симбірцев Є.В.

представник відповідача 1 – не з`явився

представник відповідача 2 – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз” від 04.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1366/26 від 05.04.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026, суддя Бургарт Т.І.)

у справі № 914/2091/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз”

до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бєл-Транс”

до відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Естейт-Агро”

про визнання договору відступлення правової вимоги недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсейлз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт-Агро» про визнання договору відступлення правової вимоги недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач покликається на недійсність договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТзОВ «Естейт-Агро» (первісним кредитором) та ТзОВ «Бєл-Транс» (новим кредитором), відповідно до якого новий кредитор набув права вимоги до позивача про сплату боргу в сумі 4 690 136, 02 грн, яке належало первісному кредитору за укладеним з позивачем договором поставки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 у справі №910/15962/24 з позивача стягнуто заборгованість в користь відповідача за трьома договорами про відступлення права вимоги.

Позивач оскаржив кожен із трьох договорів в межах окремих проваджень.

Підставами оскарження є положення додаткових угод до кожного із трьох договорів, якими встановлена заборона відступлення права вимоги без згоди боржника.

Разом з тим, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, позивач повинен був захищати свої права у спорі з відповідачем про стягнення боргу, а не оскаржувати договори про відступлення права вимоги у трьох окремих провадженнях, покликаючись на умови додаткових угоди вже після винесення судом рішення про стягнення заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз” подано апеляційну скаргу від 04.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1366/26 від 05.04.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2091/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник зазначає, що:

· суд встановив обставини, які виключали правомірність укладення оспорюваного договору, а саме: відсутність доказів письмового погодження позивачем відступлення права вимоги і відсутність належних та допустимих доказів направлення первісним кредитором рахунку-фактури у спосіб, передбачений договором. Однак, дійшов висновку, що права позивача не є порушеними;

· наявність у позивача порушеного права та майнового інтересу у даній справі є очевидним і прямо випливає зі змісту пункту 7.2 договору. Саме цей пункт Договору надав позивачу як боржнику право вирішувати, чи погоджувати заміну кредитора до настання граничних строків розрахунку.

· за відсутності направлення первісним кредитором рахунку-фактури, як це визначено в п.4.3. договору в редакції додаткової угоди від 01.04.2022 р., такий кредитор не набув права вимоги за договором поставки. Отже відповідач 2 не мав права вимоги, а отже і не міг її передати за оскаржуваним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бєл-Транс” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Естейт-Агро” не скористались наданим їм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсейлз» від 04.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1366/26 від 05.04.2026) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз” від 04.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1366/26 від 05.04.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі № 914/2091/25, розгляд справи призначено на 09.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 задоволено заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз” – Симбірцева Євгена Вікторовича від 01.06.2026 (вх. № 01-04/4619/26 від 01.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 та 04.08.2026 розгляд справи відкладено на 18.08.2026 .

Відповідачі 1 та2 участі уповноважених представників в судове засідання 18.08.2026 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 18.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, перебувння судової колегії у щорічній відпустці з 29.06.2026 по 24.07.2026 вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст.173 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Праймсейзл» з моменту реєстрації 09 березня 2017 року по 02 грудня 2024 здійснювало свою діяльність з первинним найменуванням «Торговий дім «Київ Хліб», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань та рішенням учасника товариства від 29 листопада 2024 року про зміну його найменування (а.с. 178-184).

16 серпня 2021 року між ТзОВ «Торговий дім «Київ Хліб» (покупцем) та ТзОВ «Естейт-Агро» (постачальником) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції та продуктів переробки № ТДКХ-16/08/2021ЕА, за змістом якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар згідно умов, визначених у специфікації, а покупець оплатити вартість товару протягом 180 банківських днів з дати поставки (п.3.1 3.2, 4.3 договору, а.с. 20, 22).

Відповідно до положень пункту 3.3 договору поставки, при здійсненні поставки постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну та акт приймання передачі товару (а.с.21).

На виконання умов договору поставки ТзОВ «Естейт-Агро» в період з серпня по жовтень 2021 року поставило, а ТзОВ «Торговий дім «Київ Хліб» прийняло товар на загальну суму 72 686 882,88 грн, про що сторонами складено відповідні первинні бухгалтерські документи (в тому числі видаткові накладні).

За умовами пункту 4.3 договору поставки, оплата поставленого товару здійснюється протягом 180 днів з дати поставки (а.с.22).

Однак, поставлений товар ТзОВ «Торговий дім «Київ Хліб» у визначений договором строк оплачено лише частково в сумі 67 996 746, 86 грн, внаслідок чого станом на початок 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 4 690 136, 02 грн, що визнається сторонами.

01 квітня 2022 року ТзОВ «Торговий дім «Київ Хліб» та ТзОВ «Естейт-Агро» укладено додаткову угоду до договору поставки від 16 серпня 2021 року, за змістом якої сторони погодили, що заборгованість покупця перед постачальником за договором поставки станом на 01 квітня 2022 року становить 4 690 136,02 грн (а.с.27).

Зазначеною додатковою угодою сторони також внесли зміни у пункт 4.3 договору поставки в частині строків оплати товару у розмірі узгодженої суми боргу, який встанолвено тривалістю 180 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від постачальника, що направляється на адресу покупця, вказану в розділі 11 договору.

Окрім цього, додатковою угодою сторони також доповнили договір пунктом 7.2, відповідно до якого жодна зі сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони до настання граничних строків розрахунку.

21 березня 2024 між ТОВ «Естейт Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «Бєл-Транс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №21/03-24, згідно пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги грошових зобов`язань, яке належить первісному кредитору та стає кредитором за зобов`язаннями ТОВ «Торговий дім «Київхліб» за договором поставки від 16.08.2021 на залишок заборгованості в сумі 4 690 136, 02 грн (пункт 1.1 та 1.2 договору, а.с.16-19).

Згідно пункту 1.4 договору відступлення прав вимоги № 21/03-24 від 21 березня 2024 року право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора.

Пунктом 3.1 договору відступлення права вимоги № 21/03-24 закріплено перелік документів, які передаються первісним кредитором новому кредитору.

Зокрема, сторони передали :

1. Документи, що підтверджують факт поставки товару згідно договору поставки на суму 72 686 882,88 грн:

- видаткові накладні (№ 156 від 20.10.2021, № 155 від 20.10.2021, № 154 від 20.10.2021, № 153 від 20.10.2021, № 152 від 19.10.2021, № 151 від 19.10.2021, № 150 від 19.10.2021, № 149 від 19.10.2021, № 148 від 19.10.2021, № 51 від 30.08.2021, № 52 від 30.08.2021, № 53 від 30.08.2021, № 54 від 30.08.2021, № 55 від 30.08.2021, № 56 від 31.08.2021, № 57 від 31.08.2021, № 58 від 31.08.2021, № 59 від 31.08.2021, № 133 від 01.10.2021, № 134 від 01.10.2021, № 141 від 18.10.2021, № 142 від 18.10.2021, № 143 від 18.10.2021, № 144 від 18.10.2021, № 145 від 18.10.2021, № 146 від 18.10.2021, № 147 від 18.10.2021);

- акти прийому-передачі товару (Акти: № 1-1 прийому-передачі товару від 30.08.2021 на суму 17 123 842, 32 грн, № 1-2 прийому-передачі товару від 18.10.2021 на суму 17 262 372 грн, № 2-1 прийому-передачі товару від 31.08.2021 на суму 13 279 357, 68 грн, № 2-2 прийому-передачі товару від 19.10.2021 на суму 12 313 104 грн, № 3-2 прийому-передачі товару від 20.10.2021 на суму 9 849 546 грн);

2. Документи, що підтверджують часткову оплату поставленого товару боржником на суму 67 996 746, 86 грн:

- банківські виписки, згідно яких боржником оплачено товар на суму 67 996 746, 86 грн, у зв`язку з чим заборгованість за договором поставки від 16.08.2021 станом на 21.03.2024 становить 4 690 136, 02 грн.

Позивачем не заперечується сума боргу за договором поставки від 16 серпня 2021 в розмірі 4 690 136, 02 грн, вимога за яким передана на підставі оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Бєл Транс» 02 квітня 2024 зверталося до позивача із повідомленням № 01-03/24 від 21 березня 2024 про заміну кредитора у зобов`язанні та необхідність здійснити оплату в розмірі 4690136,02 грн (а.с.52).

Вказане повідомлення отримано позивачем 12 квітня 2024 та залишено без відповіді, що не заперечується сторонами (а.с.54).

18 квітня 2024 ТзОВ «Бєл Транс» повторно звернулося до позивача із листом № 18-2/04 з вимогою про погашення боргу (а.с.55).

Зазначений лист отримано позивачем 22 квітня 2024 року (а.с.57). Відповідь на вказаний лист також не надавалася.

У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання добровільно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Праймсейлз» про стягнення заборгованості в розмірі 4690136, 02 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 № ТДКХ-16/08/2021ЕА та нарахованих 3 % річних - 11 725, 34 грн (справа № 910/15962/24).

У цій же справі (№ 910/15962/24) Господарським судом міста Києва розглядалися в об`єднаному провадженні одразу позови ТзОВ «Бєл-Транс» до ТзОВ «Праймсейлз»:

- про стягнення 4 701 861, 36 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 року (відступлення права вимоги за яким оспорюється в межах справи, що розглядається);

- про стягнення 3 360 573, 48 грн за договором поставки № ТДКХ-15/10Н від 15 жовтня 2021 року; та

- про стягнення 10 081 155, 90 грн за договором комісії № 0111-ТДКХ від 01 листопада 2018.

У кожній із зазначених справ ТзОВ «Бєл-Транс» набуло права вимоги до ТзОВ «Праймсейлз» на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 у справі №910/15962/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» в частині вимог про стягнення 4 701 861, 36 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 року та в частині вимог про стягнення 3 360 573, 48 грн за договором поставки від 15 жовтня 2021 року задоволено повністю. В частині вимог про стягнення 10 081 155, 90 грн за договором комісії від 01 листопада 2018 року - задоволено частково (присуджено до стягнення 9 143 905 , 57 грн) (а.с.63-72).

Не погоджуючись з винесеним рішенням Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 у справі №910/15962/24, ТзОВ «Праймсейлз» оскаржило його до Північного апеляційного господарського суду.

Одночасно ТзОВ «Праймсейлз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Бєл-Транс» та ТзОВ «Естейт-Агро» про визнання договору про відступлення права вимоги про стягнення 4 701 861, 36 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 року недійсним (який є предметом розгляду в межах цієї справи).

Окрім цього, ТзОВ «Праймсейлз» звернулося Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3627/25 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги про стягнення 3 360 573, 48 грн за договором поставки № ТДКХ-15/10Н від 15 жовтня 2021 року та до Господарського суду Вінницької області у справі №902/430/25 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги про стягнення 10 081 155, 90 грн за договором комісії № 0111-ТДКХ від 01 листопада 2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/15962/24 від 07 жовтня 2025 року (в межах розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Праймсейлз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025) провадження у справі зупинено до набрання законної сили:

- рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2091/25 (справа, що розглядається);

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3627/25 (про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги про стягнення 3 360 573, 48 грн за договором поставки № ТДКХ-15/10Н від 15 жовтня 2021 року);

- рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/430/25 (про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги про стягнення 10 081 155, 90 грн за договором комісії № 0111-ТДКХ від 01 листопада 2018).

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначає позивач, оскаржуваний договір є недійсним, оскільки укладений без його згоди до настання граничних строків розрахунку за договором, що суперечить пункту 7.2 договору поставки в редакції додаткової угоди.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, встановлено, що позивач був повідомлений про відступлення права вимоги невідкладно в день укладення договору 21 березня 2024 року, що ним визнається. Однак, не зважаючи на таке повідомлення, не заперечив його дійсність ні у відповідь на скеровані претензії, ні в ході судового провадження у спорі з новим кредитором про стягнення боргу на підставі оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

Більше того, позивач, отримавши вимогу від нового кредитора та надалі перебуваючи в судовому процесі з новим кредитором щодо стягнення коштів за договором про відступлення права вимоги, не висловлював жодних заперечень щодо недійсності цього правочину.

В той же час, позивачем не надано також і доказів звернення до первісного кредитора з будь якими претензіями щодо укладеного правочину без згоди боржника до завершення граничних строків розрахунків, як і доказів того, що ним вживалися заходи для врегулювання питання щодо повернення боргу з первісним кредитором в будь який спосіб впродовж періоду з часу виникнення боргу до переуступки права вимоги за ним.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутнім права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Відтак, судом першої інстанції правильно враховано, що станом на дату пред`явлення позову про визнання договору відступлення права вимоги недійсним кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» вже реалізував своє право на стягнення заборгованості в розмірі 4 690 136, 02 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 № ТДКХ-16/08/2021ЕА та нарахованих 3 % річних - 11 725, 34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 у справі №910/15962/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» в частині вимог про стягнення 4 701 861, 36 грн за договором поставки від 16 серпня 2021 року та в частині вимог про стягнення 3 360 573, 48 грн за договором поставки від 15 жовтня 2021 року задоволено повністю. В частині вимог про стягнення 10 081 155, 90 грн за договором комісії від 01 листопада 2018 року - задоволено частково (присуджено до стягнення 9 143 905 , 57 грн).

У постанові від 24.04.2024 у справі №643/651/21 ВС виснував, що наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 11.06.2024 у справі №309/2568/18).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» вже реалізував своє право на стягнення заборгованості, позов боржника ТОВ «Праймселз» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів.

Щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача.

Скаржника зазначає, що 04.03.2026 через систему «Електронний суд» ним було подано письмову промову у судових дебатах, у якій викладено детальні правові доводи щодо відсутності належних доказів виникнення права вимоги, ненастання строку виконання зобов`язання, порушення п. 7.2 договору поставки, недійсності договору відступлення права вимоги. Проте у тексті рішення суду першої інстанції відсутня будь-яка оцінка зазначеним доводам.

Колегія суддів зазначає, що письмова промова по суті дублює позицію позивача, викладену в позовній заяві, висловлену в судових засіданнях впродовж розгляду справи судом, оскільки судом повно висвітлено та оцінено основні позовні вимоги й докази у справі, суд не зобов`язаний дослівно цитувати чи робити окремі покликання в мотивувальній частині рішення на кожний аргумент із письмової промови представника позивача.

Скаржник зазначає, що до початку судового засідання 19.03.2026 представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, однак суд, не розглянувши подане клопотання, ухвалив рішення без належного процесуального розгляду справи за участю представника позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що справа розглядалась майже рік часу- 11.07.2025 судом відкрито підготовче провадження за позовною заявою ТОВ «Праймселз», 09.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду, розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема і за клопотанням позивача, рішення суду прийнято 19.03.2026, відтак учасникам процесу було надано достатньо часу для належної реалізації своїх процесуальних прав.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов`язком суду.

Якщо особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але суд не розглянув її клопотання про відкладення або без належного обґрунтування відмовив у його задоволенні, то таке процесуальне порушення не є підставою для скасування законного рішення суду.

Аналогічні висновки викладено в постанові ВП ВС від 8 липня 2026 року у справі № 757/52615/21-ц .

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2091/25.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2091/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Праймсейлз” від 04.05.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1366/26 від 05.04.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі №914/2091/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 24.08.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.