Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №725/2128/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4

та сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ТзОВ «Руш» - ОСОБА_7 на вирок Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернівці, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, раніше судимої:

-14.12.1994 р. вироком Ленінського районного суду м. Чернівці за ч.3 ст.14, ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-25.11.1998 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч.3 ст.81 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-11.10.2002 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

-14.02.2008 р. вироком Садгірського районного суду м. Чернівці за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-08.12.2011 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 2ст. 185, ч. 1ст. 304, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

-22.03.2018 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 2ст. 185, ч.1 ст. 187, ст. 69, 70 КК України до 2 років позбавлення волі,

-11.11.2020 року вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 місяців арешту;

ЄУНСС:725/2128/26

Провадження №11кп/822/248/26 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_8

Категорія: ч.4 ст.185 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1

- 18.11.2020 року вироком Чернівецького апеляційного суду за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі,

-23.12.2022 року вироком Садгірського районного суду м.Чернівці за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, 24.10.2024 року згідно з ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області звільнена від відбування покарання у зв`язку прийняттям закону про декриміналізацію,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обраховано з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання в період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТзОВ «РУШ» матеріальну шкоду у розмірі 4376 (чотири тисячі сімдесят шість) гривень 50 коп.

На вказаний вирок районного суду представник потерпілого ТзОВ «Руш» - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченої та доведеності її вини у скоєному, просить вирок Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року скасувати в частині звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Також просить виключити з обставин, що пом`якшують покарання, часткове відшкодування завданого збитку та визнати обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, безпідставно застосував до обвинуваченої положення ст. 75 КК України та призначив покарання, яке за своїм видом і порядком відбування не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.

Вказує, що судом не враховано дані про особу ОСОБА_6 , яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, має численні судимості за корисливі злочини, реально відбувала покарання у виді позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробила та продовжила вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення в період незнятої і непогашеної судимості.

Крім того, зазначає, що непогашена судимість ОСОБА_6 , зокрема за ч.1 ст.304 КК України, утворює рецидив злочинів, який суд першої інстанції безпідставно не визнав обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п.1 ч. 1 ст. 67 КК України.

Також вважає безпідставним врахування судом часткового відшкодування шкоди як обставини, що пом`якшує покарання, оскільки викрадений товар обвинувачена продала, отримані кошти витратила на власні потреби, а матеріали кримінального провадження не містять належних доказів фактичного відшкодування потерпілій стороні завданої шкоди.

Звертає увагу і на те, що ОСОБА_6 не працює, стабільного джерела доходу не має, систематично вчиняє корисливі правопорушення, раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за дрібні крадіжки, має негативну характеристику за місцем проживання, зловживає спиртними напоями та не дотримується загальноприйнятих норм поведінки.

За таких обставин, на думку апелянта, виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства є неможливим, а застосування щодо неї положень ст. 75 КК України не забезпечить мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Як було встановлено вироком суду першої інстанції та апеляційним судом, 22.01.2026 року о 15 год. 19 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «ЄВА», який розташований в м. Чернівці, вулиця Кобилянської буд. 16, що належить ТзОВ «РУШ», в умовах воєнного стану, який був введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який діє по теперішній час, реалізуючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, протиправно з корисливих мотивів, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для інших осіб, шляхом вільного доступу, викрала із полиці магазину парфуми « Versace Crystal Noir», об?ємом 30 мл, згідно висновку експерта N?CE-19/126-26/1142-TB вартістю 2013 грн. 53 коп. та «Versace Bright Crystal Absolu», об?ємом 30 мл, згідно висновку експерта N?CE-19/126-26/1141-ТВ вартістю 2362 грн. 97 коп.

Після чого, ОСОБА_6 , не розрахувавшись за вищевказаний товар пройшла повз касу магазину, чим своїми умисними діями спричинила ТзОВ «РУШ» матеріальну шкоду на загальну суму 4 376 грн. 50 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками: повторно, в умовах воєнного стану.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, який доповів зміст оскарженого вироку та доводи апеляційної скарги, думку представника потерпілого, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, міркування прокурора, пояснення обвинуваченої, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила вирок суду залишити без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченій й останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, та розглянув провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом було з`ясовано правильність розуміння учасниками змісту цих обставин, добровільність їх позиції та роз`яснено наслідки такого порядку розгляду.

З огляду на наведене, а також враховуючи межі апеляційного перегляду, визначені ст.404 КПК України, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 , фактичних обставин кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій апеляційним судом не перевіряються, оскільки в апеляційній скарзі не оспорюються.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст.75 КК України, колегія суддів виходить із такого.

За змістом ч.1 ст.75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе за умови обґрунтованого висновку суду про можливість її виправлення без відбування призначеного покарання.

Суд першої інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судима за умисні корисливі кримінальні правопорушення, реально відбувала покарання у виді позбавлення волі, однак після звільнення знову вчинила умисне кримінальне правопорушення проти власності.

Наведене свідчить, що попередні заходи кримінально-правового впливу не забезпечили її виправлення, а тому підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання немає.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, безпідставно звільнивши ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно до ст.409, п.4 ч.1 ст.420 КПК України вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та звільнення її від його відбування з випробуванням підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів виходить із вимог ст.50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідати ступеню тяжкості вчиненого, даним про особу винної, а також установленим обставинам, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, колегія суддів ураховує, що вона вчинила тяжкий злочин, однак предметом посягання були дві одиниці товару загальною вартістю 4376 грн. 50 коп., якими вона заволоділа шляхом вільного доступу в торговельній залі магазину, крім того, кримінальне правопорушення мало ненасильницький характер та не спричинило тяжких чи незворотних наслідків. Даних про використання ОСОБА_6 умов воєнного стану для полегшення вчинення крадіжки матеріали провадження не містять.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України колегія суддів визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, її вік, а також визнання цивільного позову, що свідчить про усвідомлення нею обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Поряд з цим, колегія суддів не визнає часткове відшкодування завданого збитку обставиною, яка пом`якшує покарання, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів фактичного добровільного відшкодування ОСОБА_6 заподіяної шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , колегія суддів визнає: рецидив злочинів.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що покарання навіть у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.185 КК України, буде надмірно суворим, непропорційним фактичним обставинам учиненого та не відповідає меті покарання, визначеній ст.50 КК України.

Натомість установлені обставини, що пом`якшують покарання, у поєднанні з конкретними обставинами вчиненого, його наслідками, а також особою обвинуваченої ОСОБА_6 істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення та дають підстави для застосування ч.1 ст.69 КК України та призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.185 КК України.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання буде індивідуалізованим, пропорційним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, відповідатиме засадам справедливості й буде необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 407, 409, 414, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ТзОВ «Руш» - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року щодо ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України в частині призначення їй покарання скасувати.

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 24.08.2026р.

В іншій частині вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3