Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №635/1389/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/1389/26 Головуючий суддя І інстанції Карасава І. О.

Провадження № 33/818/1533/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- адвоката Мамалуй М.О., а також представника потерпілого - адвоката Ганга Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мамалуй М.О. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, мешканка м. Харкова,

визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Поряд з цим з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 02 лютого 2026 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 в Харківській області, Харківському районі, с. Мала Рогань, траса Київ-Харків-Довжанський 520 км керувала транспортним засобом «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 на слизькій ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечного інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку з правого боку, чим порушила вимоги п. 12.1, п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. В результаті вищевказаний дій ОСОБА_1 автомобілі отримали механічні пошкодження, власник зазнав матеріальних збитків.

В своїй апеляційній скарзі захисник Мамалуй М.О. просила судову постанову скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на те, що в матеріалах цієї справи відсутні відомості, необхідні для її об`єктивного вирішення справи, зокрема відсутні відомості про максимально дозволена швидкість руху на цій ділянці дороги, а також швидкість автомобілів у момент їх зіткнення. Поряд з цим захисник посилалась на порушення працівниками поліції Інструкції щодо заповнення протоколу про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим захисник просила поновити їй пропущений процесуальний строк оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2026 року посилаючись на те, що ОСОБА_1 не приймала участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, а копію постанови захисник отримала в електронному кабінеті лише 07.04.2026року.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк для подачі апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Мамалуй М.О. в інтересах ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Мамалуй М.О. повідомила, що ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та просила розглянути апеляційну скаргу без її участі, оскільки їх позиція захисту повністю узгоджена.

Поряд з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник потерпілого - адвокат Ганга Д.Г. повідомив, що потерпілий ОСОБА_2 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу без участі потерпілого. Оскільки правова позиція між ними узгоджена в повному обсязі.

Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268, 269 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у цій справі без участі ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 за обов`язковою участю захисника Мамалуй М.О. та представника потерпілого - адвоката Ганга Д.Г.

Крім цього, захисник Мамалуй М.О. просила призначити судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення експертного дослідження у цій справі, про яке клопотав захисник, оскільки у справі достатньо відомостей для перевірки об`єктивності рішення суду першої інстанції, а також перевірки апеляційних доводів, що не вимагає наявність фахових технічних знань.

З огляду на викладене встановлення обставин події дорожньо-транспортної пригоди не пов`язано з необхідністю залучення спеціалістів автотехників і застосування спеціальних технічних знань, що обумовлює відмову в задоволенні клопотання про призначення автотехнічної експертизи з приводу встановлення події ДТП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Мамалуй М.О., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а також пояснення представника потерпілого - адвоката Ганга Д.Г., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 , винною, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; схемі місця ДТП; письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; рапорті працівника поліції.

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк.1) вбачається, що 02.02.2026 року о 15:00 год. ОСОБА_1 на трасі Харків-Довжанський керувала автомобілем «Форд» на слизькій ділянці дороги, яка має дві смуги руху в одному напрямку, не вибрала безпечної швидкості руху не дотрималась безпечного інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем Тойота, який рухався в попутному напрямку з правого боку.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник не заперечувала, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Форд» та була учасником цієї ДТП.

Відповідно до відомостей, які містяться в цьому протоколі вочевидь вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про те, що стосовно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчать її власноручні підписи у цьому протоколі.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані її захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, не зверталися з позовом до суду в порядку КАС України щодо незаконності дій працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Тобто ОСОБА_1 не скористалася своїм правом звернутись зі скаргою на дії працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно неї.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 та її захисника, а також відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі та схемі місця ДТП відповідають дійсності, тому можуть бути доказами у справі.

Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 11) вбачається, що місцем зіткнення автомобілів є 520 км автодороги Київ-Харків-Довжанський. Також вбачається, що ця ділянка дороги має по дві смуги руху у кожному напрямку. Автомобіль потерпілого ОСОБА_2 рухався у бік м. Харкова у крайній правій смузі руху. ОСОБА_1 також рухалась у бік м. Харкова. Також вбачається, що зіткнення автомобілів відбулось на крайній правій смузі руху, саме в якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він 02.02.2026 року рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у правій смузі руху та відчув удар з лівого боку, після чого зрозумів, що автомобіль, який намагався його обігнати врізався у його автомобіль підчас обгону(арк. 6).

Поряд з цим, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 02.02.2026 року вона керувала автомобілем з м. Чугуєва до м. Харкова та під час руху почала зрівнюватись з автомобілем, який рухався в попутному напрямку в правій смузі та коли автомобілі зрівнялись її автомобіль вже носило в різні боки. Вона намагалася вирівняти автомобіль, однак не впоралась з керуванням та її автомобіль врізався в автомобіль, який рухався поруч з правого боку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.(арк.5).

Крім цього, відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 4) автомобіль, яким керував ОСОБА_2 отримав пошкодження переднього та заднього лівого крила передніх та задніх лівих дверей, лівого порога, переднього бамперу. А автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 отримав пошкодження передньої та задньої лівих дверей та переднього а заднього лівих крил.

Відомості схеми місця ДТП об`єктивно узгоджуються з відомостями письмових пояснень учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, оцінюючи відомості схеми місця ДТП, пояснень учасників ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем намагалась здійснити маневр випередження автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у крайній правій смузі. Однак, виконуючи маневр випередження, не врахувавши погодних умов та стану покриття проїжджої частини, не обравши безпечний інтервал між автомобілями, ОСОБА_1 не впоралася з керуванням та допустила зіткнення з автомобілем Тойота, який рухався в попутному напрямку праворуч від неї.

Крім того, належить врахувати відомості світлин, які містяться в матеріалах цієї справи (арк. 13), з яких вбачається, що на автодорозі, по якій рухалась ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , була ожеледиця та лежав сніг, що свідчить про те, що водії транспортних засобів повинні були обирати безпечну швидкість руху для того, щоб безпечно керувати транспортними засобами, що спростовує твердження апелянта про необхідність встановлення допустимої швидкості руху на цій ділянці дороги, оскільки поза розумним сумнівом вбачається, що за таких погодних умов безпечна швидкість руху повинна бути значно меншою ніж допустима на цій ділянці автотраси.

Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно ж вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та притягнуто за ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника Мамалуй М.О. про поновлення їй пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2026 року - задовольнити, поновивши їй цей строк.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Мамалуй М.О. про призначення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи.

Апеляційну скаргу захисника Мамалуй М.О. - залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков