Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №645/6463/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/6463/25 Головуючий суддя І інстанції Мартинова О. М.

Провадження № 22-ц/818/3348/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: у зв`язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Волкова Івана Миколайовича на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» про визнання протиправним наказу

в с т а н о в и в :

22.09.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волкова І.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1290814 від 19.09.2025 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», якою просить суд:

- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 4 ст. 40 протиправним, вчиненими з порушенням трудового законодавства без повного та всебічного з`ясування обставин;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» внести зміни до наказу №17/к/тр від 15.09.2025 р. «про припинення трудового договору» ОСОБА_1 в частині причини звільнення, замінивши текст «п.4 ст. 40 КЗпП України» на «ст. 38 КЗпП України». Крім того, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 24000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ", на посаду начальника охорони автотранспортних засобів та був звільнений наказом від 15.09.2025 року № 17/к/тр на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, тобто за прогул без поважних причин. З даним наказом ОСОБА_1 не згоден, оскільки відповідач діяв всупереч закону, та невірно застосував при звільненні п. 4 ст. 40 «прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин».

Представник зазначив, що ОСОБА_1 , як працівник за весь час своєї трудової діяльності, жодного разу не порушував трудової дисципліни з усіма роботодавцями, з якими був у трудових відносинах, завжди сумлінно виконував посадові обов`язки. За час роботи і до моменту звільнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався.

При цьому представник вказав, що мати у своїй трудовій біографії факт звільнення за прогул без поважних причин для ОСОБА_1 є ганебним та дуже його пригнічує, так як позивач вважає це неприпустимим для нього, є порушенням його трудових прав, та свавіллям з боку роботодавця. Разом з тим, представник позивача звернув увагу, що про бажання припинити трудові обов`язки ОСОБА_1 повідомив роботодавця заздалегідь, просив його звільнити ще з 01.09.2025 року, так як він мешкає в зоні ведення активних бойових дій, а саме в Золочівській селищній територіальній громаді селі Чорноглазівка, яке знаходиться поряд з кордоном з країною агресором та на цій території є обмеження в виїзді транспорту, а іноді без власного авто неможливо виїхати взагалі. Оскільки, автомобіль ОСОБА_1 зламався, та нажаль можливості прибувати вчасно на роботу з зони активних бойових дій він не мав змоги, тому і подав заяву про звільнення, з метою не зловживання довірою роботодавця. ОСОБА_1 пояснив це роботодавцю, однак з невідомих причин, відповідач вирішив фактично зганьбити позивача, безпідставно звільнивши його за прогул. 15.09.2025 року ОСОБА_1 подзвонили та попросили забрати наказ про звільнення. При цьому, ОСОБА_1 мав розумні очікування, що відповідач його звільнить з роботи за власним бажанням, на підставі раніше поданої заяви, однак ознайомившись з наказом 16.09.2025 року позивач був приголомшений підставами звільнення, так як він був звільнений за порушення трудової дисципліни без поважних причин. Однак про саме поважні причини його відсутності були обґрунтованими вмотивованими та роботодавець знав про них.

Також звернув увагу, що відповідач жодним чином не виконав вимоги трудового законодавства, щодо встановлення поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, та в протиправний спосіб прийняв неправомірне рішення - звільнення за прогул. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана. Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: зателефонувати працівнику або членам його родини; написати працівнику в доступні месенджери; надіслати листа на особисту електронну скриньку; відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності. Жодного з вищезгаданого відповідачем не було зроблено взагалі.

Відповідач знехтував особливостями положення ОСОБА_1 , який постійно мешкає в зоні активних бойових дій, в період військового часу, знехтував тією особливістю, що позивач з поважних причин не може прибути на робоче місце через активні бойові дії, знав про прохання позивача звільнити його, однак вчинив протиправно. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Волков І.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що Відповідач звільняючи Позивача за прогул наказом від 15.02.2025 року, не оцінив його заяву про звільнення з 01.09.2025 року. Позивач, мав "розумні очікування" на звільнення з 01.09.2025 року за поданою ним заявою на підставі ст. 38 КЗпП.

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що заява Позивача на звільнення з 01.09.2025 року не була розглянута Відповідачем взагалі, на неї не було реакції у вигляді відмови. Позивачу від Відповідача не надходило письмової відмови у звільненні на підставі ст. 38 КЗпП, такого документу також немає в матеріалах справи. Прийнявши заяву на звільнення з 01.09.2025 року Позивач керувався принципом "мовчазної згоди", та сподівався що буде звільнений саме за ст. 38 КЗпП. Всупереч цьому Позивача було звільнено за прогул лише з 15.09.2025 року, хоча Відповідач був достеменно обізнаний, що фактично Відповідач уже не вийде на роботу та не може продовжувати трудові стосунки.

Суд першої інстанції проігнорував той факт, що у разі звільнення Позивача за прогул Відповідач мав дотриматись визначеної законом процедури, однак він цього не зробив.

Звертає увагу на документ, який міститься в матеріалах справи, який надано Відповідачем - Витяг з табелю обліку використання робочого часу за серпень 2025 року та вересень 2025 року. В графі "Відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин)" стоїть "НЗ", що свідчить про нез`ясовані причини. Для звільнення Позивача за прогул, Відповідач мав би яка мінімум табелювати прогул, однак документально це спростовується табелем робочого часу наданих Відповідачем. Наказом від 05.12.2008 N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" прогул в табелі має бути зазначено "|Прогули | Код буквений "ПР" Код цифровий "24", однак цього в табелі немає. Таким чином, якщо Позивач не табельований як "прогул" то він і не міг бути звільнений за це.

Суд безпідставно не врахував ту обставину мешкання Позивача в районі бойових дій, а заначив лише, що положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2136-IX на позивача не поширюються, оскільки його робоче місце знаходиться поза межами території активних бойових дій. Така оцінка є невірною, так як саме мешкання Позивача в районі активних бойових дій, і стало підставою бажання звільнитись за ст 38 КЗпП, саме через неможливість подальшого своєчасного та регулярного відвідання робочого місця, і стало причиною неможливості виконувати посадові обов`язки у обумовлений трудовим договором час.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Полімер інтех холдінг» - Кірносов В.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що під час розгляду справи було встановлено та не заперечувалось Позивачем та його представником, що і Позивачу, і його представнику було повідомлено з боку роботодавця про те, що Позивач має бути присутнім на своєму робочу місці до моменту вирішення питання щодо припинення з ним трудових відносин. Однак, Позивачем таке повідомлення було проігноровано, на роботу він так і не вийшов, що підтверджується змістом доповідних записок від 28.08.2025 та 01.09.2025, актом про відвідування ОСОБА_1 вдома від 28.08.2025 та актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 28.08.2025, 29.08.2025, 01.09.2025-05.09.2025, 08.09.2025-12.09.2025, 15.09.2025 (копії містяться у матеріалах справи). Відповідно до вказаних актів Позивач з 28.08.2025 по 15.09.2025 на роботі не з`являвся, від надання пояснень щодо відсутності на роботі відмовився

Відповідачем було повністю дотримано порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначений нормами Кодексу законів про працю України. Відповідач вживав усіх можливих заходів для з`ясування причин відсутності Позивача, а саме: телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування за місцем проживання.

У свою чергу Позивач після подання через представника заяви про звільнення за власним бажанням самовільно припинив виходити на роботу, не надавши при цьому жодних доказів поважних причин для скорочення двотижневого строку попередження, передбаченого статтею 38 КЗпП України.

Невихід на роботу без поважних причин у період, коли працівник зобов`язаний виконувати свої трудові обов`язки (до моменту фактичного звільнення), є прогулом і слугує підставою для звільнення з ініціативи роботодавця. Дисциплінарний проступок у вигляді прогулу було виявлено та зафіксовано Відповідачем відповідними актами про відсутність Позивача на робочому місці (від 28.08.2025, 29.08.2025, 01.09.2025-05.09.2025, 08.09.2025-12.09.2025, 15.09.2025), актом про відвідування Позивача за місцем проживання (від 28.08.2025), актом про відмову Позивача надавати пояснення щодо його відсутності на робочому місці (від 01.09.2025) (копії містяться у матеріалах справи)

Відсутність у наданому Відповідачем у суді першої інстанції витязі з табелю позначки «ПР» жодним чином не спростовує факту прогулу та не впливає на правомірність звільнення Позивача.

За весь період роботи Позивач не звертався до Відповідача ні з письмовими, ні з усними заявами щодо неможливості продовжувати виконувати свою трудову функцію через проживання в зоні ведення активних бойових дій. Також Позивачем ані під час роботи, ані під час подачі заяви про звільнення, ані згодом не було надано ні усних пояснень, ні письмових доказів щодо наявності будь яких поважних причин неприбуття на роботу. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості виконувати роботу або хоча б повідомити роботодавця про причини своєї відсутності. Водночас матеріали справи свідчать про самовільне припинення виконання трудових обов`язків без належного інформування роботодавця.

Відсутність прямої норми щодо обов`язку повідомляти роботодавця про місце свого мешкання не звільняє працівника від дотримання загальних принципів добросовісності у трудових правовідносинах та обов`язку належного виконання трудової функції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевіривши її доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Суд своє рішення мотивував наступним.

ОСОБА_1 , маючи зобов`язання продовжувати виконання своїх трудових обов`язків протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України, припинив виходити на роботу, про причини нез`явлення на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року керівництво ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не повідомив, жодних документів, підтверджуючих наявність поважних причин, не надав.

Зі свого боку стороною відповідача було здійснено ряд дій для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме: телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування вдома, за адресою зазначеною в заяві при прийнятті на роботу: АДРЕСА_1 , про що свідчать відповідні акти та доповідні записки працівників ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ».

ОСОБА_1 не довів та не надав доказів проживання у період з серпня 2025 року по вересень 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території активних воєнних (бойових) дій.

Разом з тим, стороною позивача також не надано належних та допустимих доказів про обставини поважності своєї відсутності на роботі в період з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року, а саме: хвороба матері позивача - ОСОБА_2 та несправність особистого автомобіля.

29.08.2025 року ОСОБА_1 особисто перебував у місті Харкові, що підтверджується довіреністю, виданою ним на ім`я Волкова І.М. для представлення його інтересів щодо звільнення, яку було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. (а.с. 63)

За даними єдиного реєстру нотаріусів приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Карафетової К.В., знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 64).

Отже, незважаючи на фактичну можливість прибути до місця роботи, ОСОБА_1 до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не з`явився та свої трудові обов`язки не виконував.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на неможливість з`являтися на роботу є недоведеними та спростовуються фактичними обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника та його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При розгляді позовів про скасування наказу про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», що не заперечується сторонами.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 02.10.2019 року останній просив прийняти його на роботу в ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» з 03.10.2019 року на посаду контролера на контрольно-пропускному пункті (а.с. 39).

Заявою від 01.09.2025 року адресованою керівнику ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» позивач ОСОБА_1 просив звільнити його за власним бажанням з 01.09.2025 року відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 5).

Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» №17/к/тр від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника охорони (пожежної, сторожової та ін.) за прогул без поважних причин за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного наказу про звільнення, підставою для звільнення позивача стало те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 28.08.2025 р. по день звільнення. З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений через свого представника - адвоката Волкова І.М. 15.09.2025 року, що підтверджується його власноручною розпискою.

Після подання заяви про звільнення ОСОБА_1 на роботу більше не вийшов, що не заперечується самим позивачем та підтверджується наступними доказами.

Так, з доповідної записки інспектора відділу кадрів ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Селицької О. від 28.08.2025 року вбачається, що 28.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 не з`явився на роботі, про причини відсутності не повідомив. Додатково вказано, що з 15.08.2025 року по 27.08.2025 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. 27.08.2025 року ОСОБА_1 надіслав інспектору текстове повідомлення у месенджері «Viber», у якому повідомив про закриття листка непрацездатності цього ж дня, а також про те, що має намір звільнитися з роботи, при цьому просив звільнити його з 27.08.2025 року. У відповідь інспектор зазначила ОСОБА_1 , що 28.08.2025 року йому потрібно стати до роботи, а для проведення процедури звільнення необхідна його особиста присутність на підприємстві для подачі письмової заяви про звільнення та оформлення відповідних документів. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що він наразі перебуває поза межами міста Харкова та після повернення прибуде на роботу з метою оформлення усіх необхідних документів, пов`язаних зі звільненням. Однак станом на 28.08.2025 року відповідна письмова заява про звільнення від ОСОБА_1 не надходила. Разом з тим, інспектор зазначила, що цього ж дня за допомогою месенджера «Viber» ОСОБА_1 повідомив, що буде у понеділок або у вівторок (тобто 1 чи 2 вересня 2025 року). У табелі обліку робочого часу за 28.08.2025 року зроблено відмітку про неявку ОСОБА_1 з нез`ясованих причин. Також інспектор просила вжити заходів для встановлення причин неявки ОСОБА_1 на роботі та здійснення додаткової фіксації факту його відсутності (а.с.40).

Сторонами не заперечується, що 27.08.2025 року, 28.08.2025 року та 01.09.2025 року ОСОБА_1 підтримував зв`язок з інспектором відділу кадрів ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Селицькою О. за допомогою месенджера «Viber», що підтверджується відповідним скріншотом месенджера «Viber» (а.с. 56-59).

Як вбачається з витягу з електронного реєстру листків непрацездатності №6784 7379 8341 2717 ОСОБА_1 у період з 15.08.2025 року по 27.08.2025 року перебував на лікарняному (а.с. 60).

Зі змісту доповідної записки юрисконсульта ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Велічко Д. від 01.09.2025 року вбачається, що 01.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 не з`явився на роботі. Проте в цей день до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» прибув Волков І.М. , який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.08.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. за реєстровим №911, та подав від імені ОСОБА_1 заяву про його звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України з 01.09.2025 року. Заяву було прийнято юрисконсультом особисто, про що зроблено відмітку на примірнику заяви, який залишився у представника ОСОБА_1 . Під час прийняття заяви юрисконсульт запитала у представника ОСОБА_1 про причини відсутності останнього на робочому місці, проте Волков І.М. повідомив, що йому про це не відомо. Додатково юрисконсульт проінформувала представника, що ОСОБА_1 зобов`язаний перебувати на робочому місці до моменту вирішення питання щодо припинення з ним трудових відносин, оскільки в іншому випадку його може бути звільнено за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. На зазначене зауваження Волков І.М. коментарів не надав (а.с.41).

Згідно змісту акту №1 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_4 від 28.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 28.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. З метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, ними здійснено телефонний дзвінок на гучному зв`язку на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 . За вказаним номером мобільного ніхто не відповів. За допомогою месенджера «Viber» о 13:15 ОСОБА_1 повідомив текстовим повідомленням Селицьку О. , що він буде на роботі у понеділок або у вівторок (тобто 1 чи 2 вересня 2025 року). З`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 28.08.2025 року не вдалось (а.с. 42).

Разом з тим, зі змісту акту №2 про відвідування вдома ОСОБА_1 від 28.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю. та начальником відділу збуту Смирновим О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 28.08.2025 року об 11 год. 15 хв. відвідано вдома за адресою проживання: АДРЕСА_1 начальника охорони ОСОБА_1 , з метою з`ясування причин його відсутності на робочому місці 28.08.2025 року. Встановити, чи перебуває вдома ОСОБА_1 не вдалось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив. Виїхати за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , неможливо, у зв`язку із тим, що на території Золочівської територіальної громади ведуться активні бойові дії (а.с. 43).

Зі змісту акту №3 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 29.08.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 29.08.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. Про причини відсутності ОСОБА_1 нікого не повідомляв (а.с. 44).

Також зі змісту акту №4 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 01.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. , юрисконсульта Велічко Д. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 01.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00. З метою з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, декілька разів було здійснено телефонні дзвінки на гучному зв`язку на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 . Об 11:16 ОСОБА_1 перетелефонував на номер Селицької О. та повідомив, що має намір звільнитися та протягом 30 хвилин приїде на роботу для подання відповідної заяви. Проте особисто він не з`явився, а прибув його представник за довіреністю Волков І.М. , який від імені ОСОБА_1 подав заяву про звільнення останнього. Про причини відсутності на роботі ОСОБА_1 представник не повідомив. О 12:10 Селицька О. знову зателефонувала ОСОБА_1 на гучному зв`язку, повідомила йому, що, незважаючи на подання заяви про звільнення, він зобов`язаний перебувати на робочому місці до вирішення питання щодо припинення трудових відносин, а також поцікавилася причинами його відсутності. На поставлене запитання ОСОБА_1 відповіді не надав, зберігаючи мовчання. Лише відповів, що виходити на роботу не буде. Таким чином, зясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці не вдалось, оскільки від надання пояснень він відмовився (а.с. 45).

Окрім того, зі змісту акту №5 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 02.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 02.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 46).

Також, зі змісту акту №6 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 03.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 03.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 47).

Разом з тим, зі змісту акту №7 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 04.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 04.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 48).

Крім того, зі змісту акту №8 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 05.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 05.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 49).

Також, зі змісту акту №9 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 08.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 08.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 50).

Окрім того, зі змісту акту №10 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 09.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 09.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 51).

Разом з тим, зі змісту акту №11 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 10.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 10.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 52).

Також, зі змісту акту №12 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 11.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 11.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 53).

Крім того, зі змісту акту №13 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 12.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 12.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 54).

Разом з тим, зі змісту акту №14 про відсутність на робочому місці начальника охорони ОСОБА_1 від 15.09.2025 року, складеного директором з матеріально-технічного забезпечення Некрасовим Ю., начальником відділу збуту Смирновим О. та інспектором відділу кадрів Селицької О. ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», вбачається, що 15.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом усього робочого дня з 09:00 до 18:00 (а.с. 55).

Відповідно до витягу з табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» за 28.08.2025 року, 29.08.2025 року, 01.09.2025 року, 02.09.2025 року, 03.09.2025 року, 04.09.2025 року, 05.09.2025 року, 08.09.2025 року, 09.09.2025 року, 10.09.2025 року, 11.09.2025 року, 12.09.2025 року та 15.09.2025 року зроблено відмітки про неявку ОСОБА_1 з нез`ясованих причин (а.с.61-62).

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом із тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення само по собі не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 01 вересня 2025 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою про звільнення за власним бажанням згідно частини першої статті 38 КЗпП України, та вважаючи, що подав таку заяву, він належним чином повідомив роботодавця про своє бажання звільнитися, на роботу не вийшов, вважаючи себе звільненим.

Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Своє бажання щодо звільнення за статтею 38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Відмова у звільненні є порушенням законодавства про працю, проте факт небажання роботодавця звільняти працівника треба підтвердити. Отже, у разі подання заяви про звільнення за власним бажанням працівникові потрібно надати документи, що підтверджують факт подання такої заяви та отримання її роботодавцем.

Зі змісту доповідної записки юрисконсульта ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Велічко Д. від 01.09.2025 року вбачається, що 01.09.2025 року начальник охорони ОСОБА_1 не з`явився на роботі. Проте в цей день до ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» прибув Волков І.М. , який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.08.2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. за реєстровим №911, та подав від імені ОСОБА_1 заяву про його звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України з 01.09.2025 року. Заяву було прийнято юрисконсультом особисто, про що зроблено відмітку на примірнику заяви, який залишився у представника ОСОБА_1 . Під час прийняття заяви юрисконсульт запитала у представника ОСОБА_1 про причини відсутності останнього на робочому місці, проте Волков І.М. повідомив, що йому про це не відомо. Додатково юрисконсульт проінформувала представника, що ОСОБА_1 зобов`язаний перебувати на робочому місці до моменту вирішення питання щодо припинення з ним трудових відносин, оскільки в іншому випадку його може бути звільнено за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. На зазначене зауваження Волков І.М. коментарів не надав (а.с.41).

Отже, ОСОБА_1 , не отримавши згоди на розірвання договору у запропоновану дату, мав зобов`язання продовжувати виконання своїх трудових обов`язків протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП України, але припинив виходити на роботу, про причини нез`явлення на роботі з 28.08.2025 року по 15.09.2025 року керівництво ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» не повідомив, та жодних документів, підтверджуючих наявність поважних причин, не надав.

Зі свого боку стороною відповідача було здійснено ряд дій для з`ясування причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, а саме: телефонні дзвінки, листування у Viber, відвідування вдома, за адресою зазначеною в заяві при прийнятті на роботу: АДРЕСА_1 , про що свідчать відповідні акти та доповідні записки працівників ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що заявлені позивачем вимоги не знайшли свого підтвердження, останнім не доведений факт порушення товариством порядку звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із вчиненням ним прогулу без поважних на те причин.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова Івана Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді - Ю.М. Мальований.

О.В. Маміна.