Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №644/1148/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/1148/24 Головуючий суддя І інстанції Сітало А. К.

Провадження № 22-ц/818/3340/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, пов`язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Харківводоканал» в особі представника Васькова Олександра Юрійовича на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року по справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про захист прав споживачів, застосування позовної давності та перерахунок нарахувань за житлово-комунальні послуги, стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та після збільшення позовних вимог просив:

1) визнати факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги (послуги централізованого водопостачання та водовідведення) за період з 01.11.2020 року по 31.10.2023;

2) застосувати строки позовної давності 3 (три) роки, при сплаті за житлово-комунальні послуги, які надаються КП «Харківводоканал» споживачу ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2020;

3) визнати заборгованість, яка утворилася до 01.11.2020 року, а саме: за послуги централізованого водопостачання у розмірі - 6598,65 грн., за послуги централізованого водовідведення у розмірі - 4035,63 грн., як таку, що не підлягає стягненню, у зв`язку зі спливом позовної давності;

4) зобов`язати КП «Харківводоканал» провести перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з урахуванням позовної давності (3 роки) та невідповідністю наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення розміру заборгованості, яка утворилася до 01.11.2020; 5) зобов`язати КП «Харківводоканал» не стягувати плату за житлово-комунальні послуги, які фактично не надаються, а саме: за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання у розмірі - 441,33 грн., за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення у розмірі - 391,71 грн., за послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення - 770,38 грн., за 2022-2024 роки та провести перерахунок за ці послуги; 6) стягнути з КП «Харківводоканал» на його користь в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3000000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що КП «Харківводоканал» нараховує йому борг, починаючи з 1995 року. Договір про надання житлово-комунальних послуг, між ним та КП «Харківводоканал» не укладався. Позивач не згоден з розміром заборгованості, який йому нараховує КП «Харківводоканал».

Згідно зведеної картки абонента ( ОСОБА_1 ) за особовим рахунком № НОМЕР_1 , станом на 01.01.2024, за весь період надання послуг, відповідач нарахував позивачу заборгованість: за послуги централізованого водопостачання (індекс «В») - 6825,99 грн.; за послуги централізованого водовідведення (індекс «К») - 4505,06 грн.; за абонентське обслуговування водопостачання та водовідведення (індекс «А») - 408,38 грн.; за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання (індекс «ВВ») - 230,76 грн.; за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення (індекс «ВК») - 208,68 грн.

Позивач є пенсіонером з інвалідністю (2 група), отримує мінімальну пенсію у розмірі 2093,00 грн, іншого доходу немає. Через скрутне матеріальне становище у листопаді 2023 року звертався до Пенсійного фонду з заявою про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Проте, отримав відмову через нараховану заборгованість, строк позовної давності якої минув, за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал».

06.11.2023 позивач сплатив заборгованість за послуги централізованого водопостачання у розмірі - 3500,0 грн., за останні 3 роки, за період з 31.10.2020 по 31.10.2023, як зазначено у відповідній квитанції. 06.11.2023 позивач сплатив заборгованість за послуги централізованого водовідведення у розмірі - 2500,0 грн., за останні 3 роки, за період з 31.10.2020 по 31.10.2023, як зазначено у відповідній квитанції.

Позивач не визнає розмір нарахованої заборгованості, за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка утворилась до 01.11.2020 року.

У відповідача відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення у обсязі та якості, яка відповідає розміру нарахованої заборгованості до 01.11.2020 року.

Враховуючи те, що відповідач проявляв пасивну поведінку, своєчасно не звертався з позовом до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, тим самим не проявляв зацікавленість в повернені боргу, просить суд застосувати строки позовної давності, 3 (три) роки, при сплаті за житлово-комунальні послуги та визнати заборгованість, яка утворилася до 01.11.2020, а саме: за послуги централізованого водопостачання у розмірі - 6598,65 грн., за послуги централізованого водовідведення у розмірі - 4035,63 грн., як таку, що не підлягає стягненню, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо нарахування заборгованості за абонентське обслуговування водопостачання та водовідведення, обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 зазначив наступне.

Згідно зведеної картки абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 починаючи з лютого 2022 року, відповідач нараховує позивачу плату за послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення; за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення.

Станом на 01.01.2024 відповідачем нараховано сплату за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання у розмірі - 391,47 грн., за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення у розмірі - 346,17 грн.; за послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення у розмірі - 681,49 грн.

06.11.2023 позивач сплатив заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі - 6000,0 грн (3500 грн. + 2500 грн.). Позивач не сплачував за абонентське обслуговування водопостачання та водовідведення; за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення. Проте, відповідач незаконно, частину суми, сплаченої за послуги водопостачання та водовідведення, зарахував у якості сплати: за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання у розмірі - 101,22 грн., за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водовідведення у розмірі - 91,40 грн., за абонентське обслуговування водопостачання та водовідведення у розмірі - 178,93 грн.

На запит ОСОБА_1 від 07.01.2024, відповідач не надав ніяких доказів (актів) щодо фактичного виконання (проведення): абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення; утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого холодного водопостачання та водовідведення, за весь період нарахувань за надані послуги, за адресою проживання позивача ( АДРЕСА_1 ).

Згідно Публічного договору про утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, який розміщено на офіційному інтернет-сайті відповідача (https://vodokanal.kharkov.ua/content/contract):

Споживач має право: на отримання від виконавця своєчасно та належної якості послуг згідно із законодавством України та цим Договором; звертатися до суду в разі порушення Виконавцем умов цього Договору. При проведенні робіт Виконавець зобов`язаний: своєчасно, згідно графіку, проводити утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення (господарсько-побутової та зливової каналізації); роботи із технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем виконуються Виконавцем три рази на рік згідно з графіком, розробленим Виконавцем. Види робіт та використані матеріали при проведенні утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем відображаються Виконавцем у Технічному акті, який підписується не менш як двома Споживачами, які проживають у цьому багатоквартирному будинку.

Технічні акти проведення робіт із технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення відповідачем не надані, докази фактичного надання послуг відсутні, відповідно позивач має право не сплачувати за послуги, які фактично не надаються.

В обґрунтування відшкодування моральної шкоди зазначив, що він є особою пенсійного віку, яка отримує пенсію на рівні прожиткового мінімуму, яка є єдиним джерелом для існування, є особою з інвалідністю 2 групи. Сплачувати за житлово-комунальні послуги без призначення субсидії, він не в змозі. Нарахована заборгованість за період, який перевищує позовну давність 3 роки, позбавляє права позивача на отримання субсидії на сплату житлово-комунальних послуг. Позивачу не вистачає мінімальної пенсії на харчування та лікування. Через нараховану заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги позивачу не вистачить коштів для задоволення мінімальних фізіологічних потреб. Нанесена позивачу моральна шкода за нарахування заборгованості за послуги, які фактично не надавались або надавались в неповному обсязі та неналежної якості, полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, глибокому відчутті несправедливості, незручностях, розчаруваннях, негативних емоціях з приводу безпідставного незаконного та протиправного нарахування заборгованості.

У зустрічному позові представник відповідача за первісним позовом КП «Харківводоканал» - Панасенко І.О. позов не визнала та просила стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість у сумі 13 164,74 грн., яка складається з наступного: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 1999 по 31 січня 2024 у сумі 6822 грн. 05 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2006 по 31 січня 2024 у сумі 4273 грн. 79 коп.; за абонентське обслуговування за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 616 грн. 94 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 348 грн. 57 коп.; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 315 грн 26 коп.; інфляційні втрати - 573 грн. 61 коп.; 3% річних від простроченої суми - 214 грн. 52 коп.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та являється споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .

В порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 37 Правил № 690, п.п. 18, 30 Правил № 630, відповідач неналежним чином виконував зобов`язання з оплати наданих послуг.

Внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 11 095 грн 84 коп, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 1999 по 31 січня 2024 у сумі 6822 грн 05 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2006 по 31 січня 2024 у сумі 4273 грн 79 коп.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Поважність пропуску КП «Харківводоканал» позовної давності відносно звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 обґрунтовується наступним.

КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно-позовну роботу. Особливість ситуації КП «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7 - 8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

Сума судового збору, встановлена для пред`явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам з найбільшою сумою боргу.

У зв`язку з чим, представник відповідача за первісним позовом просить суд вважати, що строк позовної давності для звернення КП «Харківводоканал» до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 пропущено з поважних причин.

Звертає увагу суду, що підприємство зверталося з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з 1999 по 2013 рік у наказному провадженні, але судовий наказ №2н-3676/19 скасовано 15.11.2013.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 11 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов КП «Харківводоканал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (місце знаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, код ЄДРПОУ 03361715) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2024 у сумі 12,05 грн., за абонентське обслуговування за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 616 грн 94 коп, за обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 348 грн 57 коп., за обслуговування внутрішньо будинкових систем водовідведення з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 315 грн 26 коп., інфляційні втрати у сумі 573 грн 61 коп., 3% річних від простроченої суми - 214 грн. 52 коп., а всього стягнути 2080,95 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, КП «Харківводоканал» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 12,05 грн, змінити в цій частині рішення та стягнути заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 роки у розмірі 3681,70 грн, заборгованість а послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 роки у розмірі 2854,48 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що КП «Харківводоканал» вважає помилковим висновок суду про зарахування в оплату позовних вимог в межах строків позовної давності часткові оплати ОСОБА_1 , а саме: - за водопостачання у розмірі 3500,00 грн та за водовідведення у розмірі 2500,00 грн від 06.11.2023;- за водопостачання у розмірі 297,81 грн та за водовідведення 226,32 грн від 14.06.2024.

Помилковість полягає в тому, що оплати за водопостачання у розмірі 3500,00 грн та за водовідведення у розмірі 2500,00 грн від 06.11.2023 вже враховані у розрахунку заборгованості наданому до суду, а оплати за водопостачання у розмірі 297,81 грн та за водовідведення 226,32 грн від 14.06.2024 не покривають поточних платежів за послуги за попередні місяці 2024 року. Тому рішення підлягає частковому скасуванню зі зміною розміру стягнення.

В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_1 просить рішення скасувати, задовольнити його позовні вимоги, в задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

КП «Харківводоканал» не зазначає на підставі чого він надає ОСОБА_1 послуги з абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення, не надає жодних доказів фактичного надання цих послуг. По-перше, між Позивачем та Відповідачем відсутній індивідуальний договір про надання послуг, в якому прописано істотні умови, в тому числі щодо ціни послуг, вимог до якості послуг, прав та зобов`язань сторін тощо.

По-друге, у КП «Харківводоканал» відсутні докази, які підтверджують фактичне надання ним послуг з абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 , а саме: 1) витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги; 2) здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами; 3) нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги; 4) обслуговуванням та заміна вузлів комерційного обліку води.

По-третє, КП «Харківводоканал» нав`язав ОСОБА_1 послуги абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення, без його волі та порушив ст. 627 ЦК України: Свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд не надав жодної правової оцінки доводам та аргументам ОСОБА_1 щодо відсутні належних доказів фактичного надання послуг та стягнення заборгованості без законних підстав, за обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення.

КП «Харківводоканал» нав`язав ОСОБА_1 послуги шляхом приєднання, без його волі, до договору про утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення.

Надані копії актів виконаних робіт та звіти з витрат матеріалів, не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують фактичне надання послуг з обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення у повному обсязі.

Відсутні належні докази фактичного надання послуг за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, у повному обсязі; на актах відсутні всі підписи співробітників зазначених посад КП «Харківводоканал» та Споживачів (не менше 2 осіб); обсяг проведених робіт не відповідає затвердженому обсягу; акти є підробленими.

Стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, за період з 01.03.2019 по 01.02.2022, є безпідставним та протиправним. Під час дії воєнного стану заборонено нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість.

Наявність карантинних продовжень не звільняє Позивача від обов`язку діяти добросовісно та вчасно звертатися за захистом свого права.

Враховуючи недобросовісну поведінку КП «Харківводоканал» та зловживання процесуальними правами, заборгованість може бути стягнуто з ОСОБА_1 за три роки, з дати пред`явлених вимог у позовній заяві (з 31.01.2024 по 01.02.2021).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Особливо якщо Позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Харківводоканал» ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що ним сплачено заборгованість саме за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, без врахування абонентської плати та обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем, тому розрахунок заборгованості проведений судом є обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів кожної зі скарг, та вважає, що апеляційних скаргу КП «Харківводоканал» слід задовольнити частково, а скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.

Суд своє рішення мотивував наступним.

Враховуючи те, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також запровадження на всій території України карантину до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені ст.257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд приходить до висновку, що період заборгованості до 11.03.2017 року виходить за межі позовної давності.

Враховуючи строк позовної давності за який може бути стягнута заборгованність зі ОСОБА_1 та здійсненні ним оплати 06.11.2023 за водопостачання за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 3500,00 грн. та оплату за водовідведення за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 2500,00 грн. Та під час судового розгляду 14.06.2024 оплату за водопостачання за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 у сумі 297,81 грн. та оплату за водовідведення за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 у сумі 226,32 грн., вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього боргу за водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню, оскільки за розрахунком суду зробленим на підставі наявних у справі документів, з урахуванням строку позовної давності, у нього на час ухвалення рішення наявна переплата, за вказані послуги та за вказаний період за водопостачання у сумі 116,11 грн., а за водовідведення наявний борг у сумі 128,16 грн. Таким чином, у ОСОБА_1 за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 наявний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 12,05 грн.

Доводи ОСОБА_1 про те, що строки позовної давності сплили щодо вимог за комунальні послуги до 01.11.2020 року, є безпідставними, оскільки на підставі зазначених вище законів строки позовної давності було продовжено на строк дії карантину в Україні.

В зв`язку з викладеним, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про визнання заборгованості, яка утворилася до 01.11.2020 року, такою, що не підлягає стягненню у зв`язку зі спливом позовної давності. Також не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Харківводоканал» провести перерахунок заборгованості за послугу централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням позовної давності 3 роки, яка утворилася до 01.11.2020 року. Крім того, списання заборгованості, яка знаходиться поза межами строку позовної давності не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що КП «Харківводоканал» не доведено надання послуг за які представник КП просить стягнути кошти, що вказані представником КП «Харківводоканал» послуги фактично не надавалися, спростовуються сукупністю наданих суду доказів.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання КП «Харківволоканал» послуг споживачу ОСОБА_1 , суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини порушення КП «Харківводлоканал» вимог Закону України«Про захистправ споживачів» щодо ОСОБА_1 .

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з КП «Харківволоканал» моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн. суд враховує, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що діями КП «Харківводоканал» йому було завдано моральних страждань. Надані ОСОБА_1 письмові документи не підтверджують наявності заподіяної моральної шкоди. В зв`язку з викладеним суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Власник несе витрати на утримання належного йому майна, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою житлово-комунальних послуг, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 2 статті 2 Закону України «Про житлово- комунальні послуги»).

За статтею 12 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.

Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та являється споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .

В порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 37 Правил № 690, п.п. 18, 30 Правил № 630, ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання з оплати наданих послуг.

Внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 11 095 грн 84 коп, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 1999 по 31 січня 2024 у сумі 6822 грн 05 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2006 по 31 січня 2024 у сумі 4273 грн 79 коп.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 суду двох квитанцій від 06.11.2023, ним здійснено оплату за водопостачання за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 3500,00 грн. та оплату за водовідведення за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 2500,00 грн. Сплата вказаних сум підтверджується і даними наявними у зведеній картці абонента ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду ОСОБА_1 сплатив 14.06.2024 за водопостачання за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 - 297,81 грн. та за водовідведення за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 - 226,32 грн. У вказаних квитанціях конкретно вказано послуги за які вноситься оплата та періоди.

КП «Харківводоканал» нараховано ОСОБА_1 573 грн 61 коп - сума інфляційних витрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання та 214 грн 52 коп - три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до проведеного судом розрахунку сума інфляційних витрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання становить 573,61 грн., три проценти річних від простроченої суми становлять 214,52 грн.

Зазначені суми нараховувалися на наявний у ОСОБА_1 на час подання зустрічного позову боргу: за водопостачання та водовідведення у сумі 536,18 грн., за абонентське обслуговування за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 616 грн. 94 коп.; за обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання за період з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 348 грн. 57 коп.; за обслуговування внутрішньо будинкових систем водовідведення з 01 лютого 2022 по 31 січня 2024 у сумі 315 грн 26 коп., що разом становлять суму 1816,95 грн.

Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року закріплено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачем, як споживачами послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування, тобто з 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних заявлені за період з 01.02.2019 по 31.01.2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року.

Матеріали справи свідчать про те, що квартира АДРЕСА_3 , підключена до мережі централізованого водопостачання та водовідведення.

Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідача підключена до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ці послуги у зазначений період надавались, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата. Нарахування плати за послуги водопостачання здійснено відповідно до п.11 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність договірних зобов`язань з КП «Харківводоканал» не спростовують факт отримання послуг послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від підприємства, що відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Отже, доводи скарги ОСОБА_1 не знайшли свого належного підтвердження у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.

Враховуючи строк позовної давності за який може бути стягнута заборгованність зі ОСОБА_1 та здійсненні ним оплати 06.11.2023 за водопостачання за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 3500,00 грн. та оплату за водовідведення за період з 31.10.2020 по 31.10.2023 у сумі 2500,00 грн. Та під час судового розгляду 14.06.2024 оплату за водопостачання за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 у сумі 297,81 грн. та оплату за водовідведення за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 у сумі 226,32 грн., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього боргу за водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню, оскільки за розрахунком суду зробленим на підставі наявних у справі документів, з урахуванням строку позовної давності, у нього на час ухвалення рішення наявна переплата, за вказані послуги та за вказаний період за водопостачання у сумі 116,11 грн., а за водовідведення наявний борг у сумі 128,16 грн. Таким чином, у ОСОБА_1 за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 наявний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 12,05 грн.

Таким чином, сума яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складається з боргу за надані послуги: з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 12,05 грн., абонентського обслуговування у розмірі 616,94 грн, обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання у сумі 348, 57 грн., обслуговування внутрішньо будинкових систем водовідведення у сумі 315,26 грн., інфляційних втрат у розмірі 573, 61 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми - 214,52 грн., що разом складають суму 2080, 95 грн.

Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що строки позовної давності сплили щодо вимог за комунальні послуги до 01.11.2020 року, є безпідставними, оскільки на підставі зазначених вище законів строки позовної давності було продовжено на строк дії карантину в Україні.

Проте помилковим є висновок суду щодо зарахування в оплату заборгованості оплати ОСОБА_1 за водопостачання у розмірі 3500 грн та за водовідведення у розмірі 2500 грн від 06.11.2023 та у сумі 297,81 грн та 226,32 грн від 14.06.2024

З розрахунку заборгованості з урахування строків позовної давності, що суми у розмірі 2500 та 3500 грн від 06.11.2023 року враховані КП «Харківводоканал» при розрахунку заборгованості, та з урахування здійснених платежів ОСОБА_1 заборгованість за послуги з водопостачання складає 3681,70 грн та за послуги з водовідведення 2854,48 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено зазначену суму заборгованості.

З наведених підстав рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 12.05 грн слід скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 3681 грн 30 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 2854,48 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Таким чином, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягаї частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» в особі представника Васькова Олександра Юрійовича задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 12.03.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 12.05 грн скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 3681 грн 30 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.01.2024 року у розмірі 2854,48 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М. Мальований.

О.В. Маміна.