Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №645/4397/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/4397/25 Головуючий суддя І інстанції Шевченко Г. С.

Провадження № 22-ц/818/4580/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року по справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заборону прийняття до виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Томчука Д.С. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа у справі №645/4397/25 виданого 08.12.2025 року, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилався на ті обставини, що Харківським апеляційним судом 30.03.2026 року в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року по справі № 645/4397/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, було задоволено його заяву про зупинення апеляційного провадження - до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Національній гвардії України. Оскільки оскаржене ним заочне рішення не набрало законної сили, заявник просив суд визнати виконавчий лист у справі №645/4397/25 виданого 08.12.2025 року, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 11 травня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Томчук Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального та матеріального права просить її скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що заочне рішення Немишлянського районного суду міста Харкова по цивільній справі №645/4397/25 не набуло законної сили, а тому згідно до п. 6 Розділу XIX Наказу від 20.08.2019 року за №814 «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» відсутні підстави для звернення його до виконання.

Також звертає увагу колегії суддів на те, що згідно до пунктів 5, 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Саєнко К.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, за безпідставністю наведених в ній аргументів.

Вказує, що виконавчий лист був 08.12.2025 виданий судом не помилково, а на підставі заочного рішення суду, яке на цю дату вже набрало законної сили в порядку, передбаченому статтею 289 ЦПК України. Заява про перегляд заочного рішення була подана відповідачем, проте у її задоволенні судом відмовлено; апеляційна скарга на заочне рішення подана лише 27.02.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України, та вже після видачі виконавчого листа. Жодного судового рішення, яким змінено правовий статус заочного рішення суду першої інстанції, на сьогодні не існує: заочне рішення не скасоване, не зупинене у виконанні судом, його законність на момент видачі виконавчого листа не була під сумнівом.

Звертає увагу, що виданий 08.12.2025 виконавчий лист відповідає вимогам частини першої статті 431 ЦПК України, згідно з якою виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а також вимогам пункту 6 Розділу XIX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.08.2019 № 814. На момент видачі цей виконавчий лист був похідним від судового рішення, що набрало законної сили, а сам факт подальшого подання апеляційної скарги (вже після видачі виконавчого листа) аж ніяк не свідчить про помилковість дій суду на момент її видачі.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд зазначив, що заявником та його представником до суду не надано відомостей, які свідчать про те, що виконавчий лист видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Посилання заявника на ті обставини, що в Єдиному державному реєстрі відсутнє зазначення дати набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі свідчить про те, що її скасовано у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду, однак це не свідчить про те, що виконавчий лист судом видано помилково, також заочне рішення від 15.10.2025 по цивільній справі №645/4397/25 не скасовано. Об`єктивні дані про те, що обов`язок боржника відсутній чи виконаний - в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню, передбачені ст.432 ЦПК України, в цьому випадку - відсутні, а належним способом захисту прав заявника до розгляду справи судом апеляційної інстанції є саме зупинення виконавчого провадження, що і було зроблено державним виконавцем, згідно даних АСВП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.10.2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму неустойки (пені) за прострочення аліментів по ВП НОМЕР_2 за період з вересня 2021 року по квітень 2025 року, станом на 30.04.2025 у розмірі 143262 грн. 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

20.01.2026 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа по цивільній справі №645/4397/25 виданого 08.12.2025 Немишлянським районний судом м. Харкова.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 було поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Томчук Денис Сергійович, про перегляд заочного рішення від 15.10.2025 по цій цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - залишено без задоволення.

Роз`яснено заявнику, що він може оскаржити вказане заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, тобто з 09.02.2026.

В межах місячного строку, 30.03.2026 року Харківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року в складі судді Шевченко Г.С. по справі №645/4397/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

30.03.2026 року задоволено також заяву ОСОБА_1 та було зупинене апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 - до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Національній гвардії України.

Згідно постанови від 07.04.2026 державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник О.Ю. зупинено виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа від 08.12.2025 по цивільній справі №645/4397/25.

Відповідно до положень частини другої ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 09 вересня 2021 року в справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року в справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга ст.432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

За таких обставин, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року в справі №824/2/22.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року в справі №520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року в справі №824/67/20, від 09 червня 2022 року в справі №2-118/2001.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Згідно ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини другої ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У даному випадку виконавчий лист був виданий після спливу строку на його оскарження, у передбаченому ст. 289 ЦПК України порядку. Після подачі зави про перегляд заочного рішення вказаною ухвалою суду першої інстанції від 09.02.2026 було задоволено заяву відповідача та поновлення йому процесуальний строк на розгляду заяви про перегляд заочного рішення, яке в результаті перегляду судом першої інстанції - залишено без змін.

Наведені з цього приводу у відзиві на апеляційну скаргу вищевказані аргументи відповідають матеріалам справи та спростовують доводи скарги, які є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Тому, апелянт у даному випадку у разі необхідності не позбавлений права звернутися до виконавця з відповідною обґрунтованою заявою про зупинення виконавчого провадження на час розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів не вбачає законних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, висновки суду першої інстанції доводами скарги не спростовані. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей щодо виконання боржником рішення суду й заявник не довів належними та допустимими доказами наявність передбачених положеннями ст.432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів відхиляє, за їх необґрунтованістю.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий - В.Б. Яцина.

Судді - Ю.М. Мальований.

О.В.Маміна.