Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №347/1021/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/1021/26

Провадження № 22-ц/4808/1573/26

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Косівського районного суду від 12 червня 2026 року під головуванням судді Крилюк М.І. у м. Косів,

в с т а н о в и в:

В квітні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1397-9057. Позивач зазначає, що перед укладенням договору відповідач був ознайомленим з його умовами, Правилами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту та іншими документами, розміщеними на офіційному вебсайті товариства, після чого підписала договір шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 2 000 грн. Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачем.

Разом з тим відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Станом на 27.03.2026, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить загальний розмір заборгованості 12 885 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10 585 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 300 гривень.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 2 885,00гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 10 000,00 гривень.

Позивач просив стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину в сумі 10 000 грн, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 2 000 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 8 000 грн.

Рішенням Косівського районного суду від 12 червня 2026 року задоволено частково позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1397- 9057 від 20.05.2024 в розмірі 3 000 грн, а також судовий збір у розмірі 798,72 грн.

У апеляційній скарзі представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме правову природу процентів які просив стягнути позивач, а також неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.4.10 кредитного договору - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.45% за кожен день користування кредитом.

Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 30 днів, протягом якого настає обов`язок сплати відсотків саме за користування кредитними коштами.

В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором 1397-9057 від 20.05.2024, станом на 27.03.2026 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк, що погоджений між сторонами.

Відповідно до п. 6.9. договору позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця.

Проте, ОСОБА_1 як споживач не відмовився в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів і продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає.

Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1051 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана відповідачу.

Просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1397-9057 від 20.05.2024 року у розмірі 3 000 грн та 798,72 грн судового збору скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 000 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн, а прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8 000 грн.

Представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідач сам кредитний договір не оспорював та підтвердив, що підписував його, при цьому не погоджується з розміром нарахованих штрафних санкцій, які в п`ять разів є більшими за тіло кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції в своєму рішенні правильно зазначив, що сума боргу суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та є несправедливою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». На думку відповідача рішення суду є законним та обґрунтованим.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором №1397- 9057 від 20.05.2024 в загальному розмірі 3 000 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 2000 грн та частково задовольнив заборгованість за відсотками в розмірі 1000 грн, зменшивши їх з тих підстав, що умови договору є несправедливими до споживача у цій частині і розмір відсотків значно перевищує суму основного боргу.

З колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду про повне стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2 000 грн, однак не погоджується з частковим задоволенням позову в частині стягнення відсотків у розмірі 1 000 грн, ураховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1397-9057. Перед укладенням договору відповідач був ознайомленим з його умовами, Правилами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту та іншими документами, розміщеними на офіційному вебсайті товариства, після чого підписала договір шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Зі змісту вказаного договору, Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиці обчислення споживчого кредиту (додаток № 3), а також Паспорта споживчого кредиту (додаток № 4) (а.с. 49-54) вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, порядком укладення електронного договору, розміром кредиту, процентною ставкою та іншими істотними умовами договору.

Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредитні кошти у сумі 2 000 грн.

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору розмір кредиту 2 000 грн; дата надання/видачі кредиту 20.05.2024.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п. 4.6 договору).

Згідно з пунктом 4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Пунктом 4.10 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.45% за кожен день користування кредитом

Згідно п. 4.13 договору строк кредитування 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 19.05.2025.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи (додаток № 6), довідкою про перерахування суми кредиту (додаток № 7).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом 27.03.2026, виникла заборгованість в загальному розмірі 12 885,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10 585 грн, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 300 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 2 885 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином та в повному обсязі. Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії № 1397-9057 від 20.05.2024 відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2 000 грн.

Відповідач в свою чергу визнає та не заперечував факту отримання ним суми кредиті в розмірі 2000 грн.

Водночас відповідач свої обов`язки щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав.

Судом першої інстанції встановлено, що після отримання кредитних коштів відповідач не скористався правом на відмову від договору. Такі дії свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору та існування договірних правовідносин між сторонами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом 27.03.2026 у відповідач за цим договором виникла заборгованість в загальному розмірі 10 000 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 2 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8 000 грн.

Судом встановлено, що відповідач, уклавши з позивачем електронний договір, за яким останньою отримано послуги з надання коштів у кредит, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 8 000 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, згідно з вищезазначеним розрахунком заборгованості, відсотки за весь період кредитування нараховувались в розмірі 1.45 % від суми кредиту за період з 20.05.2024 року по 19.05.2025 року, тобто в межах строку дії договору (365 днів).

При перевірці правильності здійснених позивачем розрахунків, апеляційний суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 року - не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року - не більше 1 %.

Договір про відкриття кредитної лінії №1397-9057 від 20.05.2024 укладено після набрання чинності пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення вказаної норми застосовується до даного кредитного договору.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що відсотки за користування кредитними коштами за вказаним договором повинні розраховуватися наступним чином:

- 20.05.2024 року по 20.08.2024 року, 2 000 грн. х 1,45% (процентна ставка) х 93 днів = 2 697 грн. - 21.08.2024 року по 19.05.2025 року, 2 000 грн. х 1 % (процентна ставка) х 272 днів = 5 440 грн. Загалом проценти: 2 697 грн. + 5 440 грн = 8 137 грн. Разом з тим, позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі просив стягнути 8 000 грн нарахованих відсотків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд приходить висновку, що саме 8 000 грн заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача, оскільки він добровільно не виконує своїх зобов`язань.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за кредитним договором в розмірі 2 000 грн, тому в цій частині рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є правильним і його слід залишити в силі.

Оскаржуване рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють кредитні відносини, тому є підстави, передбачені п. 2, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України для зміни судового рішення в цій частині та стягнення з відповідача 8 000 грн заборгованості за відсотками за кредитним договором на користь позивача.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, позовні вимоги задоволені частково, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судових витрат, які поніс позивач, та розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.

Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволенні на 100%.

За подання позовної заяви товариство сплатило 2 662,40 грн, тому має право на компенсацію понесеної суми судового збору.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3 999,60 грн і позивач просив скасувати рішення в повному обсязі не урахувавши, що суд першої інстанції задовольнив позов у частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000 грн. Апеляційним судом задоволено позовні вимоги про стягнення у повному обсязі відсотків при зміні рішення суду першої інстанції, тому апелянт має право на компенсацію 3 194,88 грн пропорційно до частки задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 12 червня 2026 року в частині стягнення відсотків за кредитним договором №1397-9057 від 20.05.2024 та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»(код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ) 8 000 (вісім тисяч) грнзаборгованості за відсотками за кредитним договором №1397-9057 від 20.05.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»2 662,40 грн судового збору за подання позову та 3 194,88 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 24 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В.Пнівчук Є.Є. Мальцева