Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №187/691/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2463/26 Справа № 187/691/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №12026042250000084 від 03.03.2026 за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Старовишневецьке Синельниківський район Дніпропетровської області; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ; громадянку України; освіта середня; не працює; не одружена; раніше не судима,-

визнано винною та засуджено:

- за ч.1 ст.361 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду;

- за ч.4 ст.185 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно статті 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов`язки.

Згідно пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 статті 76 КК на ОСОБА_7 покладені обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 - не обирався.

Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_9 (далі жертва, потерпіла) після перенесеної тяжкої хвороби, перебувала у безпорадному фізичному стані та потребувала стороннього догляду, у зв`язку з чим у період з жовтня 2024 року по січень 2025 року проживала за місцем мешкання свого рідного брата ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з ними за вказаною адресою також проживала співмешканка брата ОСОБА_7 (далі обвинувачена).

Оскільки жертва за станом здоров`я не могла самостійно користуватися мобільними пристроями та банківськими сервісами, вона довірила ОСОБА_7 у користування власний мобільний телефон «Redmi Note 10 Pro» (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ). Також потерпіла повідомила останній конфіденційні дані (логін та пароль) для авторизації в інформаційній (автоматизованій) системі мобільному додатку «Приват 24».

Вказаний доступ надавався виключно для здійснення визначених цільових платежів, а саме: оплати комунальних послуг за житло потерпілої та придбання продуктів харчування в її інтересах.

Однак обвинувачена діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, у період з 01.10.2024 по 01.01.2025, перебуваючи за місцем свого проживання, прийняла рішення про використання отриманих даних всупереч волі власниці. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання у роботу автоматизованих систем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачала їх наслідки, використовуючи мобільний додаток «Приват 24», що належить АТ КБ «ПриватБанк», банківська ліцензія №22 від 05.10.2011, встановлений на вищевказаному телефоні жертви, обвинувачена здійснила авторизацію в особистому кабінеті жертви без її згоди та поза межами наданих повноважень.

Внаслідок вказаних дій обвинувачена вчинила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи мобільного додатка «Приват24», який згідно із Законом України «Про платіжні послуги» є програмно-технічним комплексом, а відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно- комунікаційних системах» - інформаційною (автоматизованою) системою.

Вказане втручання призвело до порушення встановленого порядку маршрутизації та обробки інформації, а також забезпечило обвинуваченій можливість доступу до розпорядження грошовими коштами жертви.

Такі умисні дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.361 КК, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, обвинувачена отримавши доступ до керування рахунками потерпілої, в період часу з 01.10.2024 по 01.01.2025 перебуваючи за місцем свого проживання, діючи задля досягнення злочинного результату, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір, спрямований на особисте збагачення, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, введеного 24.02.2022 на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), а також враховуючи, що у подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, що охоплює весь період вчинення злочинних дій, маючи повний доступ до особистого кабінету, зареєстрованому у мобільному додатку «Приват 24» жертви, таємно, систематично здійснювала банківські операції з переказу грошових коштів на різні суми з банківської картки № НОМЕР_3 на загальну суму 100 000,00 гривень та з банківської картки № НОМЕР_4 на загальну суму 77 876,00 гривень, відкритих на ім`я жертви емітованих в АТ КБ «Приват Банк», на підконтрольний їй рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я її матері ОСОБА_11 , емітованої в АТ КБ «ПриватБанк», таким чином здійснила крадіжку вказаних грошових коштів на загальну суму 177 876,00 гривень, які належать жертві, спричинивши останній матеріальні збитки на вказану суму.

Такі умисні дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правової кваліфікації її дій за ч.1 ст.361, ч.4 ст.185 КК, порушує питання про скасування вироку в частині призначеного обвинуваченій покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до ч.ч.1,4 ст.59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

Вимогами ч.2 ст.59-1 КК визначено обов`язки, які суд покладає на особу у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду.

Натомість, як зауважує в апеляційній скарзі прокурор, суд призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.361 КК у виді пробаційного нагляду, безпідставно не застосував положення ч.2 ст.59-1 КК та взагалі не поклав на неї обмежувальні обов`язки.

З урахуванням вищенаведеного просить апеляційний суд скасувати вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року в частині призначеного обвинуваченій покарання та в цій частині ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.361 КК у виді 1 року пробаційного нагляду

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК покласти на обвинувачену обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно статті 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 статті 76 КК зобов"язати ОСОБА_7 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_9 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги та яка наполягала на її повному задоволенні, вислухавши обвинувачену, який не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, а також правова кваліфікація її дій за ч.1 ст.361, ч.4 ст.185 КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом в порядку ч.3 ст.349 КПК доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими та не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому апеляційним судом відповідно до ч.1 ст.404 КПК не перевіряються.

Колегія суддів апеляційного суду вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосуванням місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,4 ст.59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

Вимогами ч.2 ст.59-1 КК визначено обов`язки, які суд покладає на особу у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду.

Виходячи із вищезазначених норм, у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду особа зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються завжди - закріплені у пунктах 1-3 ч.2 ст.59-1 КК, та факультативні - передбачені пунктами 1-5 ч.3 ст.59-1 КК, тобто, які можуть покладатися додатково, залежно від характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення або необхідності більш суворого нагляду за засудженим, з огляду на його особу.

Структура покарання у вигляді пробаційного нагляду полягає в покладенні певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду, без зазначення обов`язків, є помилковим, оскільки у такому випадку не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК та імперативна норма, передбачена ч.2 ст.59-1 КК.

Проте суд першої інстанції, всупереч вказаним нормам матеріального права, в резолютивній частині вироку при призначенні обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду за ч.1 ст.361 КК, не застосував положення ч.2 ст.59-1 КК та не поклав на ОСОБА_7 обов"язки, передбачені п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що слушно зазначається в апеляційній скарзі прокурора.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Суд апеляційної інстанції, згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, з ухваленням апеляційним судом свого вироку в цій частині, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Дотримуючись приписів ч.15 ст.615 КПК, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку апеляційний суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючисьстаттями 404, 405, 407, 409, 413 та 418, 420 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року відносно обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.369, ч.4 ст.185 КК - скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.361 КК у виді 1 року пробаційного нагляду

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК покласти на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно статті 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 статті 76 КК зобов"язати ОСОБА_7 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4