Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №642/6690/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6690/26

Провадження № 3/642/1321/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Балабай С.С., за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О., прокурора Васильця Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно з протоколом №589 від 06.08.2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ОСОБА_1 , будучи 21.09.2023 звільненим з посади державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Міжрегіональне управління), являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам п. 2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 09.08.2025 о 16:13 год., подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: з 01.01.2023 по 21.09.2023, (при звільненні) (далі - декларація при звільненні), чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор Василець Ю.О. у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення.

ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити. Зазначив, що 31 січня 2024 року ним була своєчасно подана щорічна декларація за 2023 рік, однак під час її подання він нібито помилково визначив вид декларації як «щорічна» замість «при звільненні». Стверджував, що ця декларація містила відомості за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року, тобто ті відомості, які мали бути відображені у декларації при звільненні.

Також ОСОБА_1 послався на повідомлення НАЗК від 31 липня 2025 року, після отримання якого 09 серпня 2025 року подав декларацію «при звільненні», вважаючи таке подання виправленням раніше допущеної помилки у визначенні виду декларації.

Крім того, ОСОБА_1 просив закрити провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вважаючи, що дворічний строк, передбачений ст. 38 КУпАП, сплив 31 січня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, відомості Єдиного державного реєстру декларацій, повідомлення НАЗК від 31 липня 2025 року, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та думку прокурора, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Каспійцева наказом начальника Східного межрегіонального управління юстиції №5108/04 з 02.01.2023 призначено на посаду держвиконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові межрегіонального управління юстиції. Відповідно до положень ч.2 ст. 1, ст. 6, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про державну службу» зазначена посада є посадою державної служби та віднесена до категорії «В» посад державної служби.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом начальника Східного межрегіонального управління юстиції від 20.09.2023 №8616/04 ОСОБА_1 б 21.09.2023 звільнено з займаної посади..

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України від 20.09.2023 №3384-ІХ) особи, які припинили діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену в підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

За змістом абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язана подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. За загальним правилом така декларація подається протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності.

Водночас пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» у редакції Закону України від 20 вересня 2023 року № 3384-IX встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларації відповідно до статті 45 Закону і кінцевий строк подання яких настав до дня набрання чинності Законом № 3384-IX, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

ОСОБА_1 припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, 21 вересня 2023 року, тобто до відновлення декларування. Відтак він був зобов`язаний не пізніше 31 січня 2024 року подати декларацію «при звільненні» за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року.

Окремо від цього обов`язку абзац другий частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» покладав на ОСОБА_1 , як на особу, яка припинила відповідну діяльність у 2023 році, обов`язок до 1 квітня 2024 року подати щорічну декларацію за 2023 рік із позначкою про припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, після звільнення у ОСОБА_1 існували два самостійні деклараційні обов`язки, різні за юридичною підставою, видом декларації та звітним періодом: до 31 січня 2024 року — подати декларацію «при звільненні» за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року; до 31 березня 2024 року включно — подати щорічну декларацію за 2023 рік після припинення діяльності.

Розмежування цих обов`язків відповідає і офіційним роз`ясненням НАЗК щодо осіб, які звільнилися у період з 01 січня 2023 року до 11 жовтня 2023 року включно: такі особи повинні були подати декларацію при звільненні до 31 січня 2024 року та окремо щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік до 31 березня 2024 року.

Отже, подання одного з цих видів декларацій не припиняло і не замінювало самостійного обов`язку щодо подання іншого виду декларації.

Із досліджених судом відомостей Єдиного державного реєстру декларацій установлено, що 31 січня 2024 року ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2023 рік.

Таким чином, щорічну декларацію за 2023 рік, обов`язок щодо подання якої мав бути виконаний не пізніше 31 березня 2024 року, ОСОБА_1 подав своєчасно - 31 січня 2024 року.

Водночас Реєстр не містить відомостей про подання ОСОБА_1 до 31 січня 2024 року декларації «при звільненні» за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року.

Декларація саме цього виду і за зазначений період була подана ним лише 09 серпня 2025 року о 16 год. 13 хв., тобто після закінчення встановленого законом строку.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про те, що подання 31 січня 2024 року щорічної декларації свідчить про своєчасне виконання ним обов`язку щодо подання декларації при звільненні, суд відхиляє.

Щорічна декларація за 2023 рік та декларація при звільненні за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року є різними видами декларацій, подання яких у конкретній ситуації ОСОБА_1 було зумовлене двома самостійними приписами статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 розділу XIII цього Закону.

Більше того, фактична деклараційна історія ОСОБА_1 підтверджує саме таке розмежування: щорічна декларація за 2023 рік була подана ним 31 січня 2024 року, тоді як декларація «при звільненні» за окремий звітний період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року - 09 серпня 2025 року.

Судом також досліджено повідомлення НАЗК від 31 липня 2025 року. Його зміст не підтверджує пояснень ОСОБА_1 про те, що НАЗК встановило помилкове визначення ним 31 січня 2024 року виду декларації та запропонувало виправити технічну помилку шляхом подання декларації з правильним видом.

Навпаки, у повідомленні НАЗК ОСОБА_1 поінформовано про те, що ним своєчасно не подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року.

Отже, повідомлення НАЗК стосувалося саме невиконання у встановлений строк самостійного обов`язку щодо подання декларації при звільненні, а не виправлення технічної помилки у виді декларації, поданої 31 січня 2024 року.

Після отримання цього повідомлення ОСОБА_1 09 серпня 2025 року подав саме декларацію «при звільненні» за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року.

За сукупністю наведених обставин пояснення ОСОБА_1 про те, що 09 серпня 2025 року він лише виправив технічну помилку, допущену 31 січня 2024 року при визначенні виду декларації, суперечать об`єктивним відомостям Реєстру та змісту повідомлення НАЗК від 31 липня 2025 року.

Суд оцінює такі пояснення як обрану ОСОБА_1 позицію захисту, спрямовану на уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони не узгоджуються з установленою послідовністю подання двох самостійних декларацій та змістом повідомлення НАЗК.

При цьому суд не ставить ОСОБА_1 у вину будь-яке порушення, пов`язане зі щорічною декларацією за 2023 рік: вона подана ним своєчасно. Предметом цього провадження є виключно несвоєчасне подання декларації «при звільненні», яка мала бути подана до 31 січня 2024 року, але фактично подана 09 серпня 2025 року.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом установлено, що ОСОБА_1 був суб`єктом декларування, на нього був покладений обов`язок виконання вимог фінансового контролю, у тому часлі своєчасного подання декларацій.

Разом із тим окремий обов`язок подати декларацію при звільненні за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року до 31 січня 2024 року ним виконаний не був.

Матеріали справи не містять обставин, які б об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 подати декларацію при звільненні у встановлений строк або могли бути визнані поважними причинами її несвоєчасного подання.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне без поважних причин подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Щодо клопотання про закриття провадження у зв`язку із закінченням строків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

ОСОБА_1 вважає, що дворічний строк накладення адміністративного стягнення необхідно обчислювати з моменту закінчення встановленого законом строку подання декларації - 31 січня 2024 року. Суд із такими доводами не погоджується.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Об`єктивна сторона цього правопорушення у цій справі полягає у фактичному поданні декларації після закінчення встановленого законом строку.

Сам по собі сплив установленого законом строку подання декларації не є днем вчинення закінченого правопорушення у формі несвоєчасного подання, оскільки необхідною ознакою такого складу є наступне фактичне подання декларації після спливу строку.

Як установлено судом, декларацію «при звільненні» за період з 01 січня 2023 року по 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 фактично подав 09 серпня 2025 року. Отже, саме 09 серпня 2025 року було вчинено закінчене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Тому передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП граничний дворічний строк з дня вчинення правопорушення станом на 24 серпня 2026 року не закінчився.

Вирішуючи питання про дотримання шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 149/2498/17, відповідно до якого початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем виявлення правопорушення органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення; днем виявлення може бути день, коли до такого уповноваженого органу надійшли відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2026 року НАЗК повідомило уповноважений орган Національної поліції про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації. Саме з цієї дати уповноважений на складання протоколу орган володів відомостями про можливе вчинення адміністративного правопорушення, а тому суд вважає 19 березня 2026 року днем його виявлення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Станом на день розгляду справи 24 серпня 2026 року шестимісячний строк з дня виявлення правопорушення, який обчислюється з 19 березня 2026 року, не закінчився. Не закінчився і встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП граничний дворічний строк з дня вчинення правопорушення - 09 серпня 2025 року.

За таких обставин підстави для закриття провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відсутні.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер правопорушення, конкретні обставини його вчинення, те, що щорічну декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подав своєчасно, а декларацію при звільненні подав після отримання повідомлення НАЗК, суд вважає необхідним та достатнім накласти адміністративне стягнення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, — штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає стягненню з особи, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 38, 40-1, 172-6, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у порядку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя С.С. Балабай