Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №642/6625/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6625/26

Провадження № 3/642/1308/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, -

встановив:

До Холодногірського районного суду м. Харкова з ВП № 2 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВВА № 162137 від 27 липня 2026 року, 27 липня 2026 року о 16 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов`язки по догляду за донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме пропускає навчання у закладі освіти без поважних причин, майже з усіх навчальних дисциплін, у зв`язку із чим дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що дитина наразі не відвідує коледж у зв`язку з виникненням конфліктної ситуації в зазначеному навчальному закладі. На цей час дитина навчається та відвідує інший навчальний заклад.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані матеріали не містять достатніх доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статей 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи суд повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати її обставини, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та оцінити наявні докази в їх сукупності.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення є не сам по собі певний негативний результат у поведінці або навчанні дитини, а ухилення батьків від виконання покладених на них законодавством обов`язків.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов`язані, зокрема, сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню нею передбачених такою програмою результатів навчання. Водночас стаття 53 цього Закону покладає безпосередньо на здобувача освіти обов`язок виконувати вимоги освітньої програми та досягати передбачених нею результатів навчання.

Тому самі по собі пропуски занять неповнолітньою особою та незадовільна успішність можуть свідчити про існування проблем у навчанні, однак для притягнення матері до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідно довести, у чому саме полягало її ухилення від виконання батьківських обов`язків, які конкретні дії вона повинна була вчинити, але безпідставно не вчинила, та форму її вини.

Із листа Харківського фахового коледжу технологій та дизайну вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студенткою першого курсу групи МК-12 та має значну кількість пропусків занять без поважних причин, є неатестованою та має незадовільні оцінки майже з усіх навчальних дисциплін; середній бал за перший семестр 2025–2026 навчального року становив 4,35 бала за дванадцятибальною системою.

Разом із тим цей же документ містить відомості, що зв`язок із класним керівником не підтримувала сама ОСОБА_2 : телефонні дзвінки та повідомлення залишалися без відповіді, у зв`язку з чим комунікація із закладом освіти здійснювалася через батька студентки. Батьку, ОСОБА_3 , протягом навчального року неодноразово повідомлялося про незадовільний стан відвідування занять та низьку успішність доньки, а 17 червня 2026 року його було запрошено до коледжу та попереджено про можливе звернення до служби у справах дітей.

Аналогічні обставини наведено у листі Служби у справах дітей по Холодногірському району від 27 липня 2026 року № 09-22/755/26, у якому йдеться про значну кількість пропусків занять неповнолітньою ОСОБА_2 , її низьку успішність та про те, що інформація щодо цих обставин протягом року надавалася батьку студентки.

Таким чином, зазначені документи підтверджують обставини, які характеризують відвідування та успішність самої неповнолітньої ОСОБА_2 , однак не містять конкретних відомостей про те, які саме передбачені законом батьківські обов`язки ОСОБА_1 свідомо або з необережності не виконувала, у чому полягало її ухилення та які заходи, будучи зобов`язаною і маючи можливість їх вжити, вона не вжила.

Більше того, у письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що проживає разом із донькою, їй було відомо про проблеми з навчанням дитини та після отримання відповідної інформації вона неодноразово проводила з донькою бесіди.

Зазначені пояснення не спростовані іншими наявними у справі доказами.

Водночас протокол про адміністративне правопорушення містить лише загальне твердження про те, що ОСОБА_1 «неналежно виконує свої батьківські обов`язки», оскільки її донька пропускає заняття та має незадовільні оцінки. У протоколі не конкретизовано, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання передбаченого законодавством обов`язку, які конкретні дії чи бездіяльність утворюють об`єктивну сторону правопорушення та якими доказами підтверджується винне ставлення особи до такого невиконання.

При цьому наявність у неповнолітньої значної кількості пропусків занять та незадовільних оцінок не може автоматично ототожнюватися з ухиленням її матері від виконання батьківських обов`язків, оскільки диспозиція частини першої статті 184 КУпАП передбачає відповідальність саме за винну поведінку батьків, а не за сам факт недостатньої успішності чи неналежної поведінки дитини.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі фіксує сформульоване щодо особи адміністративне обвинувачення, однак викладені у ньому обставини мають підтверджуватися сукупністю доказів, передбачених статтею 251 КУпАП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до частини другої статті 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд не вправі замість органу, який склав протокол, встановлювати нові фактичні обставини обвинувачення або самостійно відшукувати докази, необхідні для доведення вини особи.

Такий підхід відповідає гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03, рішення від 15 травня 2008 року) Європейський суд з прав людини застосовував гарантії справедливого судового розгляду до провадження про адміністративне правопорушення.

У справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року) ЄСПЛ звернув увагу на значення належної конкретизації фактичних обставин обвинувачення та недопустимість усунення судом недоліків обвинувачення таким чином, що особа фактично змушена захищатися від обставин, сформульованих уже самим судом. На цей висновок ЄСПЛ також посилався Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 639/5936/17.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи надані матеріали в сукупності, суд установив, що вони підтверджують наявність проблем із відвідуванням навчального закладу та успішністю неповнолітньої ОСОБА_2 , однак не доводять поза розумним сумнівом саме ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків.

Доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлено не сприяла навчанню доньки, ігнорувала відомі їй проблеми, відмовлялася від взаємодії із закладом освіти чи в інший конкретний спосіб ухилялася від виконання відповідних батьківських обов`язків, матеріали справи не містять.

Навпаки, документами закладу освіти підтверджено, що систематична комунікація щодо проблем із навчанням здійснювалася переважно з батьком дитини, а пояснення ОСОБА_1 містять відомості про проведення нею бесід із донькою після отримання інформації щодо навчальних проблем.

За таких обставин покладення на ОСОБА_1 адміністративної відповідальності лише на підставі самого факту пропусків занять та незадовільної успішності дитини ґрунтувалося б на припущенні про її винне ухилення від батьківських обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження у справі підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на недоведеність обов`язкових ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 184, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП — закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, якщо її не було оскаржено.

Суддя С.С. Балабай