Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №641/386/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/249/2026 Справа № 641/386/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Маньковської О.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Онопко В.С., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Нікуліної О.М., секретаря судових засідань - Макарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що познайомилась із ОСОБА_3 у 2011році влітку, коли перебували на відпочинку в АР Крим та з листопада 2012 року почала з ним проживати однією сім`єю у квартирі його матері - відповідача у справі, за адресою: АДРЕСА_1 . 07.11.2014р. ОСОБА_3 був засуджений до 4-х років позбавлення волі, та відбував покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія» №100, куди позивач їздила на побачення. Через деякий час, позивачка зустріла іншого чоловіка та народила від нього дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але до народження доньки стосунки із батьком дитини припинила. Дізнавшись про вагітність позивачки, ОСОБА_3 заборонив їй робити аборт, та сказав, що буде виховувати дитину як свою. Після народження доньки, позивач ОСОБА_1 зареєструвала дитину за ст. 135 СК України, проте в графі «батько» зазначила « ОСОБА_5 ». В жовтні 2017 року ОСОБА_6 було звільнено умовно-достроково від відбування покарання. Після звільнення вони знову почали жити разом в квартирі матері ОСОБА_6 - відповідача в цій справі. Друзі та знайомі сприймали позивача ОСОБА_1 - як дружину ОСОБА_6 , вони постійно були разом, їздили разом на відпочинок та виховували доньку. ОСОБА_6 тривалий час не міг працевлаштуватись, тому вона працювала та забезпечувала сім`ю. Дитина позивачки, називала та сприймала ОСОБА_6 за батька. На початку повномасштабного вторгнення сім`я переїхала проживати в квартиру матері позивачки, де вони зробили ремонт за спільні кошти, за адресою: АДРЕСА_2 . У жовтні 2022 року ОСОБА_3 був призваний за мобілізацією до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив службу на посаді механіка-водія військової частини НОМЕР_1 та постійно відправляв ОСОБА_7 грошові перекази на рахунковий рахунок позивачки, в тому числі, для придбання продуктів харчування та сплати комунальних платежів. В ІНФОРМАЦІЯ_3, позивачу зателефонував побратим ОСОБА_6 та повідомив про його загибель. Крім того, 27.12.2024р., мати ОСОБА_8 отримала сповіщення про загибель сина - ОСОБА_9 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в п.Отрадноє, Суджанського району, Курської області. Також позивач вказала, що ОСОБА_9 у своїх анкетних даних зазначив, що він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Особисте розпорядження про виплату одноразової грошової допомоги конкретним особам на випадок своєї загибелі, ОСОБА_9 не складав. Ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_10 в період з 20.10.2017р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 в зареєстрованих шлюбах не перебували. Позивач вказала, що метою встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9 є необхідність реалізації її прав зі звернення до відповідних органів задля одержання одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю військовослужбовця, тому просила позовні вимоги задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 20.10.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідачем ОСОБА_2 наданий до суду відзив на позовну заяву (а.с. 101) від 04.07.2025 року, в якому, остання зазначає, що ОСОБА_9 - її син, який загинув під час бойових дій. Заперечуючи проти позову, пояснила, що, твердження позивача ОСОБА_1 , про те, що після умовно-дострокового звільнення ОСОБА_6 в жовтні 2017 й до повномасштабного вторгнення вона проживала разом з ОСОБА_6 однією сім`єю за місцем проживання його матері - відповідача по справі ОСОБА_2 - не відповідає дійсності, оскільки він відбував покарання на підставі вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. Зазначила, що з 19.10.2017року по 31.07.2018року проживала разом з сином за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що вимога позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не доведена жодними належними та допустимими доказами та не підтверджено, що у період з 20 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 мав з ОСОБА_1 спільний бюджет, що вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Третя особа Міністерство оборони України, надали суду заперечення від 10.02.2026 року по справі (а.с.37-39), вказавши, що позивач не довела свого проживання разом з померлим військовослужбовцем, не надала на підтвердження даного факту належних та допустимих доказів, тому просили в задоволенні позову відмовити, розглянути справу за їх відсутності.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 24.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 12.02.2025 року витребувано докази та закрито підготовче судове засідання.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 26.02.2026 року витребувано докази.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, пояснила, що жили з ОСОБА_6 разом з 2010 року. Вказала, що ОСОБА_6 був двічі засуджений, але вона з ним не втрачала зв`язку, відвідувала в колонії. В період з 2014 року по 2017 рік, ОСОБА_6 був засудженим та перебував в місцях позбавлення волі. В цей час вона познайомилась з іншим чоловіком, завагітніла від нього та народила в 2016 році дитину. Зателефонувала ОСОБА_6 , розказала, на що він відповів «це моя донька». Перебуваючи у пологовому будинку, спілкувалась із ОСОБА_6 . Спільних дітей вони не мали. Вказала, що він був кращим батьком для її дитини. Не записав офіційно себе батьком дитини, оскільки вона б втратила статус «матері одиначки» та соціальну допомогу від держави. В 2017 році він звільнився з місць позбавлення волі та у 2018 році знову був взятий під варту, де перебував до лютого 2022 року. Після звільнення не міг влаштуватись на роботу, оскільки всі боялись брати на роботу раніше судиму особу, тоді він вирішив мобілізуватися та захищати Батьківщину з жовтня 2022 року. Поки ОСОБА_6 не працював, вона його утримувала, працювала у салоні краси, працюючи під запис на АДРЕСА_3 . Після звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_6 приходив до неї додому. Раніше проживали по АДРЕСА_4 , потім у її квартирі АДРЕСА_5 . Він підтримував сім`ю, перераховував гроші. Вказала, що з частини їй зателефонували та повідомили, що ОСОБА_6 загинув, просили дати номер телефону матері. З матір`ю вона спілкувалась, підтримувала стосунки. Документи з військової частини про загибель ОСОБА_6 прийшли на її адресу. Перебуваючи на службі, ОСОБА_6 приїздив у відпустку на 2-3 дні у 2023 році та на 10 днів й весь час проживав у неї. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6 , в квартирі матері. Позивач вказала, що вони з ОСОБА_6 проживали разом з 2017 року, вели спільний бюджет, платили за квартиру, купували дитині подарунки, здійснювали спільні покупки. До того, як мобілізувався, ОСОБА_6 гроші не давав, оскільки вона його утримувала. Після мобілізації, постійно був з дитиною на зв`язку, телефонував їй. Гроші які надсилав ОСОБА_6 , були витрачені на сім`ю.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що познайомилась з ОСОБА_11 у 2014 році. ОСОБА_6 звільнився в 2017 році та знову був затриманий у 2018 році - звільнився в лютому 2022 року. У лютому 2022 року був призваний на службу в ЗСУ, не міг влаштуватись на роботу. Їздив в Англію на навчання, аби потім воювати. У 2023 році приходив у відпустку на 3 - 4 доби. В 2020 році ОСОБА_6 познайомив її з донькою ОСОБА_12 , їй тоді було 3-4 роки. В 2023 році він намагався їх зблизити, їздили в парк, де гуляли. Заперечувала щодо спільного проживання сина з позивачем. Зазначила, що син проживав вдома, за місцем реєстрації, до позивача їздив іноді, її як дружину не представляв. Пояснила, що до 2024року працювала та отримувала пенсію, а в подальшому отримувала пенсію та одержувала орендну плату за надання квартири в оренду, ОСОБА_6 брав в неї гроші та їздив до ОСОБА_12 та її доньки. ОСОБА_13 - донька позивача, називала ОСОБА_6 батьком, й спілкувались вони як батько з донькою. Проте, ОСОБА_14 донькою не називав, та дружиною ОСОБА_15 не визнавав. Вказала, що їй зателефонував друг ОСОБА_6 та повідомив про його загибель.

Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 06.02.2002р. має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 .

Як вбачається з довідки Центрального відділу ДРАЦС від 18.03.2026р., ОСОБА_1 , ОСОБА_9 за проведеною перевіркою в період з 20.10.2017р. по ІНФОРМАЦІЯ_3, актових записів про шлюб щодо вказаних осіб не виявлено (а.с.170).

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - с.Отрадноє, Суджанського району, Курської області, РФ, актовий запис про смерть № 07 від 06.01.2025р.(а.с.12). Згідно сповіщення сім`ї від 27.12.2024р.№4063, командуванням повідомлено ОСОБА_2 про смерть сина - ОСОБА_9 під час виконання бойового завдання н.п. Отрадноє, Суджанського р-ну, Курської області (а.с.13).

На підтвердження факту спільного проживання з померлим ОСОБА_9 за період з 20.10.2017р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачем надано: копії фотознімків, де зображені позивач, її донька та ОСОБА_9 , Доповідь по факту зникнення безвісті на полі бою ст.солдата, призваного по мобілізації ОСОБА_9 від 25.08.2024р., де в анкетних даних зазначено, що ОСОБА_9 мав цивільний шлюб, в графі «родичі» вказана дружина - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , мати - ОСОБА_2 (а.с.17).

Згідно з випискою по банківському рахунку в Монобанку в період з 01.01.2022р. - 30.09.2024р., на рахунок ОСОБА_1 надходили перерахування грошових коштів в період з 25.10.2023р. по 03.08.2024р. від ОСОБА_9 на загальну суму 69 780,00 грн. (а.с.20).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 02.06.2020р. на підставі договору купівлі-продажу зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_16 -матір`ю ОСОБА_1 (а.с.26).

Також судом були допитані свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які вказували на спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_8 . Повернулась до міста Харкова в 2022 році під час війни. Познайомилась із ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у серпні 2022 року, спілкувалась із ними та дружила. Проживали в одному дворі по АДРЕСА_9 . Вони жили в трикімнатній квартирі на третьому поверсі, але не пам`ятає у другому чи третьому під`їзді. Зазначила, що її донька - ОСОБА_20 , а ОСОБА_13 - донька ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , одного віку, вони разом навчались. ОСОБА_6 забирав їх з навчання. ОСОБА_13 називала та вважала ОСОБА_6 татом, вони постійно були на зв`язку. Пояснила, що вважала їх повноцінною сім`ю та їй не було відомо, що ОСОБА_6 не рідний батько ОСОБА_21 . Зазначила, що ОСОБА_10 розповідала, що вони роблять ремонт, із чоловіком мають спільні та взаємозамінні обов`язки. ОСОБА_6 був призваний на службу восени 2022 року, проте, приходив декілька разів у відпустку та вони зустрічались та спілкувались. Вказала, що бувала в гостях у ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , думала, що квартира, де живе сім`я, належить їм. Бачила, що робиться ремонт. ОСОБА_6 у квартирі поводився як хазяїн. Крім того, зазначила, що в квартирі бачила багато спільних фотографій. У сім`ї були кішка та собака. ОСОБА_10 у 2022 році не працювала, казала, що ОСОБА_6 перераховує їй гроші на життя.

Свідок ОСОБА_18 , 1967 року народження, пояснив, що проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_10 . Мав друга ОСОБА_22 , який познайомив його з ОСОБА_6 у 2010 році та одночасно із ОСОБА_11 . З ОСОБА_6 мав тісні відносини, останній був молодше за нього. ОСОБА_6 забирав ОСОБА_15 на ОСОБА_23 разом із ним з роботи. Потім ОСОБА_10 та ОСОБА_6 поїхали відпочивати й тоді його арештували. Він двічі відбував покарання у виді позбавлення волі. ОСОБА_10 допомагала ОСОБА_6 , возила передачі. Також зазначив, що він відправляв ОСОБА_6 гроші як в тюрму, так і в ЗСУ, коли останній призвався. Зазначив, що ОСОБА_10 робила ремонт у квартирі та він попросив свого приятеля допомогти їй безкоштовно. Після того, як ОСОБА_6 звільнився в останній раз з місць позбавлення волі, то пішов служити. Коли він приходив у відпустку - 5 разів, то ОСОБА_6 постійно знаходився у ОСОБА_12 , де знаходились його речі, вони зустрічались та спілкувались разом. Він бував у гостях у ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , які жили разом із дитиною 9-ти років у трикімнатній квартирі на 3-му поверсі в 1-му під`їзді по АДРЕСА_9 . Квартира ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від його місця проживання за адресою АДРЕСА_11 , знаходиться на відстані 300 м. ОСОБА_6 зустрічав ОСОБА_15 з роботи. Зазначив, що дитина називала ОСОБА_6 татом та бачив як на кладовищі дитина кричала та в неї була істерика. Про вдочеріння ОСОБА_21 , ОСОБА_6 нічого не розказував. Не пам`ятає, аби ОСОБА_6 називав ОСОБА_15 дружиною. Пояснив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 жили разом на АДРЕСА_4 у 2010 році як сім`я. Вказав, що ОСОБА_6 загинув в Курській області.

Свідок ОСОБА_19 , 1965 року народження, пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_12 . Знає ОСОБА_15 з дитинства, оскільки вони проживають в одному під`їзді. ОСОБА_10 на третьому поверсі, а він на другому по діагоналі. Познайомився із ОСОБА_6 всередині літа 2022 року, коли той підійшов та попросив відчинити двері в під`їзд, та дізнався, що хлопець проходить військову підготовку у Львівській області. Знає, що хлопець навідувався, приїзжав та ночував, гуляв з дитиною, щоранку гуляв з собакою. Також, вказав, що в квартирі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 робили ремонт, коли протікали труби, вони міняли. Ремонт робили наймані робітники. Вказав, що ОСОБА_6 привіз крісло-кокон в упаковці, велике з металевим каркасом, сказав, що купив, але воно не пройшло у двері, тоді вони його залишили у коморі. Зазначив, що ОСОБА_6 був у відпустці взимку у лютому 2023 року та приїздив до ОСОБА_12 у формі. Також, бачив, що ОСОБА_6 влітку приїздив двічі, подарував дитині скутер, катався з нею на роликах. Вони гуляли, у них є багато фотографій у фейсбуці. Вказав, що ОСОБА_6 дуже часто ночував. ОСОБА_6 жив з літа до осені, потім його мобілізували. Вказав, що спілкувався як з сусідами. Пояснив, що йому не відомо які стосунки були між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , але вони гуляли разом, ходили в кафе. В квартиру заходив у зв`язку з ремонтними роботи, але в гостях не бував. Побачив ОСОБА_6 влітку 2023 року, він йшов із квітами. На під`їзді встановлений домофон, він відкрив самостійно двері. Не бачив, аби ОСОБА_6 ніс продукти харчування в квартиру до ОСОБА_12 . Йому відомо, що чоловік воював на півдні.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Суд враховує, що надані позивачем докази на підтвердження факту спільного проживання, наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю є недостатніми у своїй сукупності для встановлення зазначеного факту.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які заперечували факт спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Так, свідок ОСОБА_24 ,1986 року народження, в судовому засіданні пояснив, що дружив з ОСОБА_6 зі школи. Зазначив, що разом із ОСОБА_6 познайомились із ОСОБА_11 під час відпустки на морі, точно не пам`ятає в якому році, приблизно в період з 2010-2012 році. Пояснив, що в період з 2010 року ОСОБА_6 зустрічався з іншими дівчатами також, оскільки з ОСОБА_11 не жив. Вказав, що ОСОБА_6 приїздив на район, де він мешкає, із ОСОБА_11 , казав, що зустрічається із цією жінкою та має з нею близькі стосунки. За життя, ОСОБА_6 декілька разів був засуджений та відбував покарання. Вказав, що ОСОБА_6 , перебуваючи в колонії, зателефонував йому та розповів, що у ОСОБА_12 з`явився чоловік, поки він сидить за гратами та розказав про народження у неї доньки. Після того, як ОСОБА_6 звільнився з місць позбавлення волі, то проживав вдома у своєї матері, що територіально знаходиться неподалік від його будинку АДРЕСА_13 . Аби ОСОБА_6 жив десь в іншому місці, йому про такий факт не було відомо. ОСОБА_6 з ОСОБА_11 періодично зустрічався, дружиною її ніколи не називав. Про вдочеріння дитини ОСОБА_12 не казав йому. Зазначив, що бачив 2-3 рази, коли ОСОБА_6 брав відпустку на 2-3 дні. Чому ОСОБА_6 вказав ОСОБА_15 своєю дружиною у військових документах - йому не відомо. ОСОБА_6 не казав йому, що хоче одружитися.

Свідок ОСОБА_25 , 1965 року народження, пояснила, що є сусідкою матері ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_14 на 8-му поверсі, а їх квартира знаходиться на 7-му по різним стоякам. Вказала, що часто спілкувалась із їх сім`єю, зокрема, з матір`ю ОСОБА_6 , але не дружила. Її син, який помер у 2019 році, та ОСОБА_6 ходили в одну школу, постійно бачила його та після школи спілкувались, але вже не часто. З жінками не бачила ОСОБА_6 ніколи. Син розказував, що ОСОБА_6 зустрічається із дівчиною, вона працює перукарем та його забезпечує. Якось їхала із ОСОБА_6 у ліфті та він сказав, що зустрічається із дівчиною, проте одружуватись не збирається. Якось у грудні 2024 року, бачила, як до них приходила дівчина, сказала, що до тітки ОСОБА_27 , що вона дружина ОСОБА_6 . Вона була з компанією, та у нетверезому стані, на що вона відповіла, що не пустить їх в під`їзд, оскільки вони їй не знайомі. Зазначила, що подробиць про ОСОБА_6 вона не знає. Позивачку не пам`ятає. Син їй розповідав, що ОСОБА_6 у 2016-2017 році можливо захоче одружитись із ОСОБА_11 , так син назвав дівчину ОСОБА_6 . Останній раз бачила ОСОБА_6 у 2017 році. В 2022 році вона його не бачила, знає, що він відбував покарання. Матір розказувала, що ОСОБА_6 туди потрапив через погану компанію. ОСОБА_27 , матір ОСОБА_6 , працює двірником, син проживав із нею, часто його бачила, але після 2022 року не бачила жодного разу, оскільки, як розповідала ОСОБА_27 , він відбував строк покарання. Також їй відомо зі слів відповідача, що син давав їй гроші на операцію.

Свідок ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пояснила, що була сусідкою ОСОБА_28 до 2018 року. Знала ОСОБА_6 змалечка. Дуже тісно спілкувались та дружили сім`ями. Відомо, що він відбував покарання декілька разів. Коли звільнився в 2017 році, то прийшов жити до матері, він її дуже любив. Матір його забезпечувала, він жив за її рахунок. В Крим їздив за рахунок матері, ОСОБА_28 . Вказала, що бачила ОСОБА_6 коли він прийшов з виправної колонії обидва рази. Потім він поїхав на Західну Україну , у них на Волині дядько, звідки його й забрали в армію. Потім поїхав в Англію , на навчання. Йшла війна. Вказала, що коли ОСОБА_6 приїжджав в останній раз, в ІНФОРМАЦІЯ_3, розмовляла з ним, сидячи за столом вдома у відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_6 просив вмовити маму звільнитись з роботи, й вона спитала у нього про ОСОБА_15 , на що він відповів, що ОСОБА_7 не довіряє, оскільки після звільнення з Темнівської виправної колонії (№ 100), вона народила дитину від іншого чоловіка, а коли звільнився вдруге з Олексіївської виправної колонії (№ 25) - у неї був інший чоловік, якийсь таксист, коли приїхав востаннє - вона його відштовхувала, відчував, що у ОСОБА_12 хтось є. Пояснила, що бачила ОСОБА_15 декілька разів, коли вона приїздила до ОСОБА_6 на таксі із різними питаннями. ОСОБА_33 ніколи не казала, що у неї є невістка, також не бачила, аби ОСОБА_10 до неї приходила. Крім того, вказала, що їй не відомо, аби ОСОБА_6 жив у ОСОБА_12 . Зазначила, що їх чотири подруги: вона, матір ОСОБА_6 - ОСОБА_33 і ще дві жінки, вони тісно спілкуються, однак, про те, що ОСОБА_6 спілкується із ОСОБА_11 та про існування дитині вона не знала. Пояснила, що ОСОБА_6 жив за рахунок матері, в Крим з ОСОБА_11 їздив також за її рахунок. Проте, що ОСОБА_10 його утримувала їй не відомо, оскільки він постійно просив гроші у мами. Також, пояснила, що після виписки з лікарні, ОСОБА_36 привезли додому, але ОСОБА_10 жодного разу не приходила. Востаннє, будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 приходив на 2 дні до матері додому, купив їй чоботи, сумку, костюм, також саме він давав гроші на операцію матері, однак, про те, що він давав гроші ОСОБА_7 та її доньці їй не відомо. Пояснила, що ОСОБА_6 у ОСОБА_12 не проживав, спільного господарства вони не вели, ОСОБА_6 повністю утримувала мати. Вказала, що за помини ОСОБА_6 , гроші платила його матір. ОСОБА_10 грошей не давала, давали інші люди.

Крім того, згідно вироку Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 17.05.2019р., яким за ч.2 ст.186 КК України був засуджений ОСОБА_9 з призначенням покарання до 4 років позбавлення волі, вказано, що строк затримання ОСОБА_9 рахувати з 31.07.2018р. Також згідно вироку, ОСОБА_9 раніше був засуджений 07.11.2014р. Дзержинським райсудом м.Харкова за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 19.10.2017року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 6 днів.

Як вбачається з довідки від 28.02.2025р., виданої ДУ «Олексіївська ВК №25» (а.с.60), згідно картки обліку побачень засудженого ОСОБА_9 , адміністрацією установи надавались 6 разів дозволи на побачення ОСОБА_1 з засудженим ОСОБА_9 , який відбував покарання в установі з 22.08.2019 по 28.07.2022р., а саме: 16.10.2019,02.10.2020р., 20.11.2020р., 23.06.2021р., 01.09.2021р., 17.02.2022р.- короткострокові побачення. В графі «родичі» в картці обліку побачень від 22.08.2019р., вказана мати - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказана як співмешканка (а.с.60). Також зазначено щодо отримання засудженим 8-ми посилок від матері ОСОБА_2 .

Згідно довідки від 15.05.2025р., виданої ДУ «Олексіївська ВК №25» (а.с.89), ОСОБА_9 відбував покарання за вироком Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 17.05.2019р. за ч.2 ст.186 КК України за призначеним покаранням до 4 років позбавлення волі. Прибув до установи 22.08.2019р., звільнений 29.07.2022року.

Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2022року, ОСОБА_9 , засудженого вироком Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 17.05.2019р., звільнити умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 10 днів.

Таким чином, як вбачається з аналізу досліджених документів, ОСОБА_9 з 07.11.2014р. по 19 жовтня 2017 року перебував в місцях позбавлення волі за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.11.2014р. За вироком Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 17.05.2019р.ОСОБА_9 перебував під вартою з 31.07.2018р. до 29.07.2022року та відбував покарання в Олексіївській ВК №25. Вподальшому, 03.10.2022року був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_1 . В графі «батько» вказаний ОСОБА_5 на підставі ст.135 СК України (а.с.27).

Таким чином, позивач не надала жодних доказів на підтвердження наявності у неї та ОСОБА_9 взаємних обов`язків щодо утримання майна, проведення його ремонту, сплати комунальних послуг, спільного придбання майна чи побутової техніки, актів обстеження умов проживання, переписок.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт її проживання з ОСОБА_9 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 20 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_8, оскільки надані позивачем копії фотографій, на яких зображений ОСОБА_9 з ОСОБА_1 та її донькою, відомості про перерахунок ОСОБА_9 їй грошових коштів, зазначення в анкетних даних в Доповіді по факту зникнення безвісті на полі бою ОСОБА_9 як дружини останнього - ОСОБА_1 - самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склалися та мали місце у період з 20 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 усталені відносини, які притаманні подружжю.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач- ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код в ЄДРПОУ НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_15

Суддя О.О.Маньковська