Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №398/3712/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3712/26

провадження №: 2/398/3680/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», представник позивача Шкапенко Олександр Віталійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі — АТ «А-Банк») звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 482,33 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір № A245CT15510857707 про надання кредиту за послугою «Швидка готівка» в розмірі 30 000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % річних. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем Заяви Клієнта простим електронним підписом. Банк свої зобов`язання виконав та надав позичальнику кредитні кошти. Відповідач належним чином не виконував умови договору щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 04.06.2026 утворилась заборгованість у розмірі 53 482,33 грн, яка складається з: 23 376,47 грн — заборгованість за тілом кредиту, 30 105,86 грн — заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією та пенею не нараховувалась і до стягнення не заявляється. Крім того, позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Під час подання позовної заяви ним було заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Зареєстроване місце проживання відповідача встановлено судом при відкритті провадження у справі на підставі відповіді старости Шарівського старостинського округу Новопразької селищної ради: 28044, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, с. Шарівка, вул. Садова, буд. 23. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за вказаним зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи на підставі наявних доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а АТ «Акцент-Банк» виконало переддоговірний обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця.

12 березня 2020 року відповідач подав до АТ «Акцент-Банк» Заяву Клієнта № A245CT15510857707 про надання послуги «Швидка готівка». Заява підписана ОСОБА_1 простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 о 14 год 35 хв. Цим же підписом відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів). Відповідно до п. 11 Заяви, ця Заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

сума кредиту — 30 000,00 гривень;

строк кредитування — 36 місяців (з 12.03.2020 по 11.03.2023 включно), кількість щомісячних платежів — 36;

процентна ставка — фіксована, 75,00 % річних;

комісія за надання фінансового інструменту — 0,00 гривень;

розмір щомісячного ануїтетного платежу — 2 134,62 гривні;

загальні витрати за кредитом — 45 297,85 гривні; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 75 297,85 гривні; реальна річна процентна ставка — 107,86 %.

На підставі вказаної Заяви АТ «Акцент-Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 грн. Це підтверджується меморіальним ордером № TR.13923546.23992.1162 від 12.03.2020 про видачу кредиту згідно з договором № A245CT15510857707, а також випискою по картці, згідно з якою 12.03.2020 о 14 год 36 хв на рахунок відповідача № НОМЕР_2 зараховано 30 000,00 грн, а о 14 год 48 хв ці кошти отримано відповідачем готівкою через касу банку.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості та випискою по кредиту відповідач у період з 10.06.2020 по 10.03.2021 здійснив десять платежів на загальну суму 22 800,00 грн, з яких на погашення тіла кредиту спрямовано 6 623,53 грн, а 16 176,47 грн — на погашення процентів. Останній платіж здійснено 10 березня 2021 року, після чого відповідач припинив виконання зобов`язань за договором.

Проценти за користування кредитом нараховувалися банком на залишок заборгованості до 11 червня 2023 року включно; з 12 червня 2023 року весь залишок тіла кредиту переведено у прострочену заборгованість і нарахування припинено, у зв`язку з чим розмір заборгованості з 12.06.2023 до дати звернення до суду залишається незмінним.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 04 червня 2026 року заборгованість становить 53 482,33 грн, з яких 23 376,47 грн — заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 30 105,86 грн — заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією та пенею не нараховувалась. Контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України установлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформульовано висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Цей висновок підтверджено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зазначено, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку з надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання такого переддоговірного обов`язку є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між кредитодавцем АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № A245CT15510857707 від 12 березня 2020 року, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору у формі Заяви Клієнта підтверджується використанням відповідачем простого електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів у розмірі 30 000,00 грн підтверджується меморіальним ордером від 12.03.2020 та випискою по картці, які містять усі необхідні реквізити, ідентифікують отримувача і є належними та достатніми доказами фактичного перерахування коштів на рахунок відповідача та їх отримання останнім.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, сплату щомісячних платежів припинив 10 березня 2021 року, суму кредиту та процентів у встановлені строки не сплатив. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав. За таких обставин вимога позивача про стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23 376,47 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 30 105,86 грн, суд виходить з такого.

Умова про застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 75,00 % річних міститься безпосередньо у п. 6 Заяви Клієнта та у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графіку платежів), підписаних відповідачем електронним підписом. Отже, сторони у належній письмовій (електронній) формі досягли згоди щодо цієї істотної умови договору, а тому позивач має право на одержання процентів за користування кредитом.

Водночас суд не може погодитися із заявленим позивачем періодом нарахування процентів. У позовній заяві позивач зазначає, що кредит надано строком на 39 місяців, тобто до 11 червня 2023 року. Це твердження спростовується наявними у справі доказами: згідно з п. 5 Заяви Клієнта строк кредиту становить 36 місяців; згідно з розділом 2 Паспорта споживчого кредиту строк кредитування — 36 місяців, а кількість щомісячних платежів — 36; графік платежів містить саме 36 щомісячних платежів, останній з яких припадає на 11 березня 2023 року; сам Паспорт споживчого кредиту зберігає чинність до 12 березня 2023 року. Жоден із підписаних сторонами документів не встановлює строку кредитування тривалістю 39 місяців. Отже, погоджений сторонами строк кредитування становить 36 місяців — з 12 березня 2020 року по 11 березня 2023 року включно.

Відповідно до наведеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Відтак нарахування банком процентів за період з 12 березня 2023 року по 11 червня 2023 року є безпідставним.

Суд відхиляє як підставу для нарахування процентів до 11 червня 2023 року застереження Паспорта споживчого кредиту про те, що в разі наявності у Клієнта заборгованості зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів Банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості. По-перше, це положення визначає виключно право кредитодавця на дострокове розірвання договору, а не строк кредитування чи період нарахування процентів. Воно розраховане на випадок прострочення, допущеного в межах строку кредитування, і не може застосовуватися після спливу цього строку, оскільки договір, строк дії якого закінчився, не може бути розірваний достроково. Ні Заява Клієнта, ні Паспорт споживчого кредиту, ні графік платежів не містять умови про подовження строку кредитування або про право банку нараховувати проценти за користування кредитом протягом 90 днів після його спливу. По-друге, за буквальним змістом наведеного застереження передбачені ним обставини настали значно раніше: останній платіж відповідач здійснив 10 березня 2021 року, а тому заборгованість зі сплати щомісячного платежу тривалістю понад 90 днів існувала вже у 2021 році. Відлік банком 90-денного строку саме від 11 березня 2023 року, тобто від дати останнього платежу за графіком, не ґрунтується ні на тексті цього застереження, ні на інших умовах договору. До того ж правом на дострокове розірвання договору кредитодавець не скористався — як зазначено в самій позовній заяві, письмові вимоги відповідачу не направлялися. По-третє, Паспорт споживчого кредиту, як зазначено вище, є способом підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку з інформування споживача, а не формою фіксації волі сторін та змісту договору (постанова Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Тому вміщені в ньому застереження у будь-якому разі не можуть змінювати погоджену сторонами у п. 5 Заяви Клієнта умову про 36-місячний строк кредитування. Крім того, умови договору про споживчий кредит розроблені кредитодавцем, а тому в разі неясності їх змісту тлумачення здійснюється на користь споживача як сторони, яка не є розробником цих умов.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості залишок заборгованості за процентами станом на 12 березня 2023 року, тобто в межах строку кредитування, становив 28 564,72 грн, тоді як станом на 11 червня 2023 року — 30 105,86 грн. Таким чином, за межами строку кредитування безпідставно нараховано проценти у розмірі 1 541,14 грн (30 105,86 – 28 564,72), у стягненні яких слід відмовити.

Правильність такого висновку підтверджується і зіставленням з погодженими сторонами умовами кредитування: загальна сума процентів, правомірно нарахованих за весь строк кредитування, становить 44 741,19 грн (16 176,47 грн, фактично сплачених відповідачем у рахунок процентів, та 28 564,72 грн залишку), що не перевищує визначеного Паспортом споживчого кредиту та графіком платежів розміру загальних витрат за кредитом — 45 297,85 грн. Натомість заявлений позивачем розмір процентів (16 176,47 грн + 30 105,86 грн = 46 282,33 грн) перевищує погоджену сторонами загальну вартість кредиту.

Суд враховує також, що вимог, які ґрунтуються на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач у цій справі не заявляв, а тому суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, вирішує спір у межах заявлених вимог.

Заборгованість за комісією та пенею позивачем не нараховувалась і до стягнення не заявлена, тому це питання предметом судового розгляду не є.

За таких обставин позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 51 941,19 грн, з яких 23 376,47 грн — заборгованість за тілом кредиту та 28 564,72 грн — заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог на суму 1 541,14 грн належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджено понесення судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Загальна сума заявлених майнових вимог становить 53 482,33 грн, задоволено вимоги на суму 51 941,19 грн, що становить 97,12 % від заявленої суми позову. Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2 585,68 грн.

Доказів наявності інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, позивач суду не надав.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263–265, 268, 280–282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № A245CT15510857707 від 12 березня 2020 року у розмірі 51 941 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сорок одна) гривня 19 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 585 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 68 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський