Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №346/4308/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4308/26

Провадження № 1-кп/346/729/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, без фіксування за допомогою технічних засобів, розглянувши у спрощеному судовому провадженні,

обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12026096180000150, в якому ОСОБА_2 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Микитинці Івано-Франківської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України, українець, одружений на утриманні має одну малолітню дитину; депутатом не обирався; раніше не судимий; із вищою освітою; людина з інвалідністю ІІІ групи; працівник ТОВ «Зелені Технології») обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 ,, з боку захисту обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник: ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

30 липня 2026 року о 21 год. 02 хв. до служби «102» надійшло повідомлення від військовослужбовця про те, що в АДРЕСА_2 , вісім чоловік перекрили проїзд. Під час виїзду групи оперативного реагування на місце події встановлено, що в АДРЕСА_2 , мешканці вулиці перекрили дорогу в напрямок лісового масиву, куди часто заїжджають невідомі автомобілі.

Під час перевірки транспортного засобу «Tesla Model 3», номерний знак НОМЕР_1 в салоні автомобіля було виявлено лампочку з нагаром коричневого кольору всередині, два згортки фольги з нагаром коричневого кольору, а також предмет, зовні схожий на ручку для викурювання, із вмістом речовини білого кольору. Вказані предмети належать ОСОБА_2 . Після їх виявлення, працівниками групи оперативного реагування зазначені предмети винесено із салону автомобіля та розміщено на його капоті. Крім того, під час проведення поверхневої перевірки ОСОБА_2 у нього виявлено та вилучено два поліетиленові зіп-пакети з кристалічною речовиною білого кольору, які належать останньому. Під час виїзду слідчо оперативної групи, у ході проведення огляду місця події на капоті автомобіля марки «Tesla Model 3» номерний знак НОМЕР_1 , виявлено та вилучено лампочку, всередині якої наявний нагар, два згортки фольги з нагаром коричневого кольору, предметом для викурювання із вмістом речовини білого кольору, а також два поліетиленові зіп-пакети із вмістом кристалічної речовини білого кольору.

Згідно з висновком експерта від 10.08.2026 року, надана на дослідження речовина містить психотропну речовину - PVP. Кількість PVP становить 0,5693 грама.

Згідно з висновком експерта від 11.08.2026 року, надані на дослідження нашарування речовини на внутрішніх поверхнях скляної колби від лампочки і пластикової трубки та на поверхнях двох відрізків фольги містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP. Маса психотропної речовини PVP становить 0,5694 г.

Таким чином, відповідно до висновків експертів, загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP становить 1.1748 г.

Таким чином ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_2 , згоден із цими обставинами, які були встановлені під час дізнання та не оспорює їх, про що подав письмову заяву (а.с.10-11).

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України. І з цих же мотивів та оскільки ОСОБА_2 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 в осудному стані, умисно, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 1 статті 309 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_2 винен у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді кримінального проступку, що передбачений частиною 1 статті 309 КК України.

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_2 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання за вказаний проступок, судом не встановлено, а тому ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинений ним кримінальний проступок на загальних підставах.

Суд погоджується із прокурором у тому, що відсутні обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 за вчинений ним проступок та передбачені частиною 1 статті 67 КК України. Але має місце обставина, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відносяться до обставин, які пом`якшують його покарання, зокрема: щире каяття обвинуваченого.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція частини 1 статті 309 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_2 та вказані судом вище і вказані нижче;

- суд враховує конкретні обставини, за яких ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, являється кримінальним проступком та кваліфікується за частиною 1 статті 309 КК України;

- суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення умисно, тобто з прямим умислом. Разом з цим, він визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку добровільно;

- суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 за вчинений ним проступок та передбачені ч.1 статті 67 КК України, відсутні;

- але разом з цим суд враховує, що обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку.

- ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Микитинці Івано-Франківської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України, українець, одружений на утриманні має одну малолітню дитину; депутатом не обирався, раніше не судимий, із вищою освітою; людина з інвалідністю ІІІ групи; працівник ТОВ «Зелені Технології».

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_2 покарання суд вважає, що за вчинений ним кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 309 КК України, з урахуванням частини 2 статті 53 КК України, йому слід призначити основне покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі: 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на підставі п.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 17000 гривень, оскільки 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень, а 1000 - саме 17000 гривень). Позаяк саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів.

А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Сторона обвинувачення підтвердила доказами (а.с.20,28,37 матеріалів кримінального провадження), що держава Україна понесла витрати на залучення експертів, на загальну суму 7220 гривень 40 копійок, а тому із ОСОБА_2 слід стягнути вказані витрати.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином:

- речовину яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,5693 грама; нашарування речовини на внутрішній поверхнях скляної колби від лампочки і пластикової трубки та на поверхнях двох відрізків фольги, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP масою 0.5694 грама; - знищити;

- мобільний телефон марки «Iphone 12» - повернути ОСОБА_2 .

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК України, відсутні.

Таким чином, на підставі всього викладеного і керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України.

Призначити ОСОБА_2 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України основне покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази у вигляді:

- речовини яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,5693 грама; нашарування речовини на внутрішній поверхнях скляної колби від лампочки і пластикової трубки та на поверхнях двох відрізків фольги, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP масою 0.5694 грама; - знищити;

- мобільний телефон марки «Iphone 12» - повернути ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 7220 (сім тисяч двісті двадцять) гривень 40 копійок на користь держави Україна, у якості компенсації витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статтею 394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_5