Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №211/14034/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №211/14034/25

Провадження № 1-кп/211/818/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222750000917 від 29.10.2025року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого відповідно до ст. 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 №56 військовослужбовця військової служби за мобілізацією сержанта ОСОБА_9 зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 . Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язують сержанта ОСОБА_9 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України. У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, сержант ОСОБА_9 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків. Однак, сержант ОСОБА_9 під час проходження військової служби за мобілізацією, 11.03.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, самовільно залишив місце розташування підрозділу та несення служби в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. Так, сержант ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно, тимчасово ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 11.03.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, самовільно залишив місце розташування підрозділу та несення служби в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , та не повернувся до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 та до 30.03.2025 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин. За час відсутності на службі ОСОБА_9 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд до 30.03.2025.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та пояснив, що з лютого 2025 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_2 . 11.03.2025 самовільно покинув місце служби і поїхав до себе додому у м. Лозова Харьківської області. 30.03.2025 він був затриманий співробітниками поліції, які доставили його до військової частини.

Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, а саме:

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 №1694 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення сержантом ОСОБА_9 військової частини;

- актом службового розслідування від 11.04.2025 з додатками;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 №71 про визнання ОСОБА_9 таким, що самовільно покинув територію військової частини та зняття останнього з усіх видів забезпечення з 12.03.2025;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 №1429 про результати службового розслідування відносно сержанта ОСОБА_9 .

Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є доведеною та кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч.5 ст.407 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який не судимий.

Обставинами, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно застосувати реальне покарання з ізоляцією його від суспільства і відносно обвинуваченого необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не підлягає змінам.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України , суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання - 27.11.2025 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_9 залишити попередній - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1