Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №712/5794/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/5794/25

Провадження № 1-кп/712/383/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої (адвоката) ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2025 за № 12025255330000353, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, депутатом, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 09.03.2025 близько 11 години 20 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6 , у ході конфлікту, з метою спричинення фізичного болю, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої наніс їй один удар кулаком лівої руки в область обличчя (носу), внаслідок чого вона впала на спину, вдарившись потилицею, тим самим завдавши потерпілій фізичного болю, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що, перебуваючи у своєму будинку, почув на вулиці шум та метушню. У зв`язку з цим він вийшов на вулицю, де побачив, що його сусід здійснює забивання труб та огороджує земельну ділянку, яка, на думку ОСОБА_4 , йому не належить. Побачивши зазначені дії, ОСОБА_4 вирішив втрутитися та спробував зупинити процес встановлення огорожі, оскільки вважав, що сусід неправомірно займає земельну ділянку. Під час цього між ним, сусідом та потерпілою виник конфлікт, у ході якого розпочалася штовханина. За словами ОСОБА_4 , у процесі конфлікту потерпіла вкусила його за руку. Після цього потерпіла почала повільно втрачати рівновагу та падати на землю. ОСОБА_4 заперечив, що завдавав потерпілій будь-якого удару, зазначивши, що, можливо, лише відштовхнув її в момент конфлікту, зокрема у зв`язку з тим, що вона вкусила його за руку. Також ОСОБА_4 зазначив, що, на його думку, саме сусіди були ініціаторами конфліктної ситуації, оскільки саме їхні дії щодо встановлення огорожі на спірній земельній ділянці стали причиною виникнення суперечки та подальшої штовханини. Цивільний позов не визнав.

Захисник в судовому засіданні просила виправдати та визнати недоведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення , зокрема умислу.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, його вина підтверджується показами потерпілої, свідків та матеріалами справи, які були досліджені та оголошені в судовому засіданні, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що між нею, її чоловіком ОСОБА_8 та їхніми сусідами виник конфлікт з приводу зеленої зони, розташованої біля їхнього будинку. Сусіди виливали на зазначену територію хімічні та машинні мастила, у зв`язку з чим, як вона зазначає, перебування на власному подвір`ї стало некомфортним. Вона разом із чоловіком, дізналася про незаконне використання та забруднення сусідами цієї території, після чого вони вирішили самостійно здійснювати її озеленення.09.03.2025 приблизно об 11 годині вона разом із чоловіком ОСОБА_8 перебувала на зазначеній території та займалася висадженням зелених насаджень. ОСОБА_4 разом зі своїм зятем, побачивши їх, підійшли до них, після чого виникла штовханина. Вона зазначає, що ОСОБА_4 та його зять удвох почали утримувати її чоловіка ОСОБА_8 . Зять ОСОБА_4 , схопив ОСОБА_8 за руку та намагався забрати кувалду, а ОСОБА_4 схопив ОСОБА_8 за одяг у ділянці грудей та утримував його. Вона намагаючись звільнити руку свого чоловіка від захвату ОСОБА_4 , вкусила останнього за руку. Після цього, ОСОБА_4 завдав їй удару кулаком у ділянку голови, внаслідок чого вона втратила свідомість.

- показами свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що 09.03.2025 приблизно о 11 годині 20 хвилин він перебував у будинку своєї тещі ОСОБА_6 . У цей час почув раптові крики з подвір`я. Визирнувши у вікно, побачив конфлікт, який супроводжувався штовханиною. Серед учасників конфлікту були його теща ОСОБА_6 , тесть ОСОБА_8 , сусід ОСОБА_4 та його зять. Він зазначив, що незадовго до цієї події між вказаними особами, вже виникала сварка з приводу зеленої зони, розташованої біля будинку. Він під час конфлікту бачив, як ОСОБА_4 та його зять тримали ОСОБА_8 за одяг та намагалися забрати у нього кувалду, якою той забивав стовпчики для озеленення зеленої зони. ОСОБА_6 підійшла до них та почала відштовхувати руки ОСОБА_4 , якими він тримав ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_4 лівою рукою завдав ОСОБА_6 удару в область обличчя, внаслідок чого вона втратила свідомість. Штовханина тривала приблизно від 5 до 10 хвилин. При цьому жодних перешкод, які б заважали йому спостерігати за подіями, не було, а тому він мав можливість бачити перебіг конфлікту. Після припинення конфлікту він поїхав за правовою допомогою до адвоката;

- показами свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що незадовго до події 09.03.2025 між ним, його дружиною ОСОБА_6 та сусідами виник конфлікт з приводу зеленої зони, розташованої біля їхнього будинку. Сусіди на його думку, незаконно зайняли зазначену територію та виливали на неї машинні мастила, що, як він зазначає, створювало незручності для проживання. У зв`язку з цим він разом із дружиною звертався до міської ради. За результатами звернення, їм було повідомлено про незаконне зайняття сусідами зеленої зони, про що також було направлено відповідний лист. 09.03.2025 приблизно об 11 годині він разом із дружиною ОСОБА_6 вийшли на територію зеленої зони для проведення робіт з її озеленення. Після того, як ОСОБА_4 та його зять побачили їх, вони підійшли до них та намагалися перешкодити проведенню робіт. Зять ОСОБА_4 схопив його за руку та намагався забрати кувалду, якою він, перед цим забивав стовпчик. У цей же час ОСОБА_4 схопив його за одяг у ділянці грудей та утримував його. Побачивши це, його дружина ОСОБА_6 підійшла до них та почала відтягувати руку ОСОБА_4 , якою він його утримував. Крім того, зазначив, що, на його думку, ОСОБА_4 мав намір завдати йому удару, оскільки він бачив його погляд у цей момент. Однак, рука ОСОБА_4 зіскочила, унаслідок чого удар лівою рукою був завданий ОСОБА_6 в область обличчя. Після цього ОСОБА_6 втратила свідомість.

- даними протоколу огляду предметів з додатком флеш накопичувачем, згідно якого оглянуто відеозапис події, на якому зображено, як ОСОБА_4 наносить удар потерпілій в обличчя, після чого остання падає та втрачає свідомість;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту з додатком фототаблицею та диском за участі потерпілої ОСОБА_6 , під час якого остання відтворила обставини, за яких їй було нанесено удар ОСОБА_4 в область обличчя;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту з додатком фототаблицею та диском за участі свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок відтворив, за яких обставин потерпілій спричинено удар в обличчя;

- даними висновку експерта № 02-01/272 від 21.04.2025, згідно якого у ОСОБА_6 мала місце травма голови зі струсом головного мозку. Вказана травма голови могла виникнути за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8 .

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Всі надані прокурором докази сторона захисту не оспорювала, про неналежність чи недопустимість не заявляла.

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Разом з тим, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, як і обґрунтовано ставляти під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Допитаний свідок зі сторони захисту, а саме: ОСОБА_10 , вказав, що являється зятем обвинуваченого. Останній повідомив, що вийшов на вулицю коли почув шум. Коли вийшов на вулицю там побачив сусідів ОСОБА_11 , після чого до них вийшов ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , та між ними всіма почався конфлікт. Конфлікт був між чоловіками. В ході конфлікту сусдіка ОСОБА_6 , зі слів свідка, почала падати та по ньому спустилась на землю. Хто їй міг нанести удар - не бачив.

Свідок ОСОБА_12 , яка являється дружиною обвинуваченого, вказала, що в них біля подвір`я сусіди забивали труби, у зв`язку з чим вона, її чоловік ОСОБА_4 та їх зять вийшли на вулицю. Коли вийшов ОСОБА_4 він почав забирати кувалду у ОСОБА_8 . В ході протистояння, свідок побачила як потерпіла лежала на землі.

У судовому засіданні були ретельно перевірені твердження сторони захисту щодо дій обвинуваченого про те, що він не навмисно наніс удар потерпілій, захищаючи себе, які суд вважає такими, що спрямовані на пом`якшення відповідальності та не відповідають встановленим обставинам в судовому засіданні.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 в цій частині, оскільки вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_6 , показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими доказами.

Будь-яких об`єктивних, належних та допустимих доказів того, що обвинувачений заподіяв потерпілій побої з метою захисту своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої, стороною захисту не надано, не встановлено зазначеної обставини й судом

Отже, проаналізувавши всі зібрані по справі докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України як умисні дії, які виразилися в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виразилася у безпосередньому фізичному впливі на потерпілу ОСОБА_6 , що викликало у останньої відчуття фізичного болю, що підтверджується висновком № 02-01/272 від 21.04.2025, відповідно до якого тілесних ушкоджень, які б свідчили про можливу боротьбу або можливий самозахист у потерпілої не виявлено.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом, оскільки ОСОБА_4 діяв свідомо на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Обвинувачений ОСОБА_4 є осудним суб`єктом злочину.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

За ступенем тяжкості вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 статтею 126 КК України, є кримінальним проступком (стаття 12 КК України).

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, судом не встановлено, оскільки останній в ході судового розгляду вину не визнав, щиро не каявся, матеріальну та моральну шкоду потерпілій не відшкодовував.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно є пенсіонером.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Саме цей вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_13 . заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та витрат на правничу допомогу.

При вирішенні цивільного позову суд керується наступним .

Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особі, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3980,00 грн. не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_6 не доведено необхідність проходження МРТ шийного відділу хребта, МРТ поперекового грижового відділу хребта, так як вони не узгоджуються із призначенням лікаря, а саме заявлені витрати стосуються медичної діагностики загального стану здоров`я позивача, а не наслідків події, яка є предметом даного кримінального провадження.

Згідно з ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, суд зазначає, що твердження позивача про завдання їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій обвинуваченого є обґрунтованим, але значно завищеним, тому у зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілої ОСОБА_14 необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень.

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вбачається зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною захисту не надано доказів, про те, що розмір витрат на правову допомогу, не є співмірним та завищеним, у зв`язку із чим, суд вважає стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у повному обсязі в розмірі 20 000 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Судові витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді штрафу п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та судових витрати за правову допомогу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн та судові витрати за правову допомогу у сумі 20 000 грн., всього 35 000,00 грн.

Речові докази, а саме : медичну картку стаціонарного хворого №4786, яка передана на відповідальне зберігання до КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», залишити за належністю; флеш накопичувач із відеозаписом події від 09.03.2025, який зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Соснівський районний суд м.Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1