Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №524/9298/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №524/9298/26

Суддя: Пальчик О. О.

Справа № 524/9298/26

Провадження 3/524/1873/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Пальчик Оксана Олександрівна, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 20.07.2026 року о 19-40 год. у м. Кременчуці по пр. Свободи, буд. 28/42 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився по невідомим суду причинам, повідомлявся належним чином.

Згідно зі ч. 2 ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , оскільки його явка до судового засідання не є обов`язковою.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Кононенко В.А. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, про що подав відповідне клопотання.

Вислухавши захисника Кононенка В.А., дослідивши матеріали справи, переглянувши долучений до справи відеозапис, приходжу до наступних висновків.

У п.2.5.Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно п.п. 3.7, 3.12, 3.13 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою регламентований порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведення лабораторних досліджень на визначення на наркотичного засобу або психотропних речовин у медичному закладі є обов`язкове. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкіряного покриву обличчя і рук. Якщо в обстежуваної особи неможливо взяти названі зразки, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.

Розділом Х наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 року передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже поліцейський вправі пред`явити водію транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння лише за наявності підстав вважати, що останній має ознаки такого стану.

При детальному вивченні долученого відеозапису встановлено наступне.

Після зупинки транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, не проводячи будь яких дій направлених на це. Після цього поліцейський пропонує водію проїхати в медичний заклад. ОСОБА_1 зазначає, що він не перебуває у стані наркотичного сп`яніння та може пройти огляд на місці зупинки і що він разом з дружиною поспішає до своєї дитини, на що інспектор вказав, що на місці пройти огляд не можна, а треба тільки їхати до лікарні. Водій попросив час та відійшов разом з іншим працівником поліції до службового автомобіля, де працівники поліції повідомили один одному, що вважають, що водій не перебуває у стані наркотичного сп`яніння, але все одно треба складати протокол.

Тобто, працівники поліції цією розмовою самі підтвердили той факт, що вони не вбачають у водія ознак наркотичного сп`яніння, але протокол про адміністративне правопорушення треба скласти, що на думку суду є очевидною провокацією зі сторони працівників поліції.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 веде себе адекватно, швидко та змістовно відповідає на питання поліцейських, не заперечує пройти огляд на місці зупинки та неодноразово повідомляє, що він не перебуває у стані наркотичного сп`яніння, має цілком нормальний зовнішній вигляд. Після цього на ОСОБА_1 складається протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поряд із зазначеним, суд зазначає, що ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 на місці зупинки не виявляли, (співробітники патрульної поліції не вчинили дії, з яких слідує їх виявлення та дієва перевірка, як-то огляд долонь та рук, перевірка реакції зіниць очей на світло, перевірка стійкості ходи).

При цьому відомостей про те, щоб ОСОБА_1 відмовлявся проходити огляд на стан сп`яніння, або вчиняв дії спрямовані на ухилення від проведення такого огляду, відеозапис не містить. Аналіз вказаного відеозапису дає суду достатні підстави на об`єктивний сумнів щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

З огляду на досліджений судом відеозапис, суд вважає, що з поведінки поліцейських, вбачається створення умов для отримання відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України.

У відповідності до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів поза розумним сумнівом винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 1ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене та на зазначений конституційний припис, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 266 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена на протязі 10 діб до судової палати Полтавського апеляційного суду в кримінальних справах через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано. Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя Оксана ПАЛЬЧИК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua