Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №381/3764/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3023/26

381/3764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року з використанням системи «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» Лановим Є.М. подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ..

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 15.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №189189, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування ними.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржниківв тому числі за договором про позики №189189 від 15.03.2025 року.

Позивач зазначає, що таким чином, сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 12147,68 грн заборгованості, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредит, 347,68 грн - заборгованість по комісії, 7800,00 грн - заборгованість по штрафам, яку позивач просив стягнути, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2026 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставин справи.

Так, судом встановлено, що 15 березня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 189189 (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 44х7DR, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п.30 Договору «Юридичні адресита реквізитисторін».

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики 4000,00 грн. Строк позики/строк договору 15 днів (п. 2.2).

Процентна ставка (фіксована) 0,01% в день, діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 Договору.

Комісія 14,86% від суми позики, визначеної п.п.2.1 п.2 Договору, що складає 594,40 грн.

Дата надання позики 15.03.2025 року. Дата повернення позики 29.03.2025 року. Денна процентна ставка/день 1%. Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня 5,00% в день. Орієнтована реальна річна процентна ставка 3723,66%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 4600,00 грн.

Згідно п. 30 «Юридичні адреси та реквізити сторін» вказаний номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжної інструкції № 551434c2-11db-4aa1-acf3-30cd006d1816 ТОВ «Сіроко Фінанс» 15.03.2025 перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4000,00 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 189189, сума заборгованості за основною сумою боргу - 4000,00 грн, сума заборгованості по комісії 347,68 грн, сума заборгованості по пені 7800,00 грн, загальна сума заборгованості 12147,68 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 189189 від 15.03.2025 року станом на 23.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12147,68 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн; заборгованість по комісії становить 347,68 грн, заборгованість по штрафним санкціям становить 7800,00 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором надання кредиту № 189189, укладеним 15.03.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 ..

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Сіроко Фінанс» 15.03.2025 було укладено договір позики № 189189 (в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу кошти в сумі 4000,00 грн строком на 15 днів до 29.03.2025 року (включно), а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

15.03.2025 року кредитні кошти в сумі 4000,00 грн були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів в сумі 4000,00 грн у ТОВ «Сіроко Фінанс» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість складається із основного боргу 4000,00 грн, комісії 347,68 грн, пені 7800,00 грн, а всього 12147,68 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача в частині визначення заборгованості за тілом кредиту і процентами, визнає цей розрахунок арифметично правильним.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 7800,00 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована пеня підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 452,32 грн, з яких 5,60 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості по процентам, 246,72 грн - в рахунок погашення заборгованості по комісії, 200,00 грн - в рахунок погашення заборгованості за пенею.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що кредитором неправомірно зараховано грошові кошти в сумі 200,00 грн в рахунок погашення пені.

Відповідно до умов договору позики, у першу чергу сплачуються неустойка (пеня) та інші платежі, у другу чергу сплачуються всі прострочені Проценти за користування Позикою, Комісія, прострочена до повернення сума Позики (у випадку прострочення). Простроченими процентами за користування Позикою вважаються проценти, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування Позичальником Позикою у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором, у третю чергу сплачуються Ппроценти за користування позикою, Комісія, сума позики.

Отже, сплачені кошти в рахунок погашення пені мали бути враховані в рахунок погашення комісії за надання позики.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 4147,68 грн, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 147,68 грн заборгованість по комісії (347,68 грн - 200,00 грн зарахованих в рахунок погашення пені).

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп, то суд встановив наступне.

На підтвердження понесених витрат представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, детальний опис робіт.

Оцінюючи наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Надані позивачем документи підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, при цьому, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу і стягнути з відповідача на його користь 2000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача компенсацію витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 34% від первинно заявлених, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 905,22 гривень.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за договором позики № 189189 від 15.03.2025 року у сумі 4147 (чотири тисячі сто сорок сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 2 000,00 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 905,22 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА