Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №359/362/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/2792/2026

Справа №359/362/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання цивільно-правового договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтував тим, що в 2024 році він був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 та під психологічним тиском його змусили підписати цивільно-правовий договір, який не був результатом його вільного та усвідомленого волевиявлення. ОСОБА_1 не мав можливості відмовитись, не отримав повної та достовірної інформації про зміст та правові наслідки такого договору, внаслідок примусу підписав договір. Тому ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним цивільно-правовий договір, підписаний ним у ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2024 році, як такий, що укладений під впливом примусу та без вільного волевиявлення.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.21-22).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.53).

3. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

Позивач направив до суду заяву, якою підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити, а також розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав на те, що позивачем не зазначено індивідуальних ознак оспорюваного цивільно-правового договору, а саме: дати та місце укладення, предмет, права та обов`язки сторін, строк дії договору, тощо. Позивачем не приєднано до позовної заяви копії оспорюваного договору. Тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З відеозапису, наданого позивачем (а.с.10), вбачається, що автомобіль під його керуванням був зупинений працівником патрульної поліції. На вказаному відеозаписі зафіксований порядок спілкування між позивачем та патрульним поліції щодо причини зупинення автомобіля.

Зі змісту рапорту від 06 листопада 2024 року, складеного поліцейським взводу 2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП рядовим поліції Урдою В.О., вбачається, що 06 листопада 2024 року о 10.35 годині під час патрулювання був виявлений громадянин ОСОБА_1 , який не мав при собі військово-облікових документів. Даний громадянин був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення» ЦК України.

5. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з вимогами статей 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з положенням ч.1 ст.77, а також ч.1 та ч.2 ст.80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Всупереч вимогам ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, позивач не довів факт застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони. Сам по собі факт доставлення позивача працівниками патрульної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 не свідчить про застосування до нього фізичного чи психологічного тиску.

Крім цього, суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 , стосовно того, що позивачем не зазначено в позовній заяві та не надано до суду примірника оспорюваного договору, з якого можливо було б встановити всі істотні умови оспорюваного договору. Вказана обставина ставить під сумнів існування договору, укладеного в 2024 році між сторонами по справі. Відтак суд не вправі визнати недійсним договір у зв`язку з ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення такого договору.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним цивільно-правового договору, підписаного ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2024 році.

7. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції (а.с.9) вбачається, що при зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.203, ст.202-204, ст.231 ЦК України, ч.1 ст.77, ч.1 та ч.2 ст.80, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання цивільно-правового правочину недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду - 12 серпня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський