Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №724/433/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 724/433/26

Провадження № 22-ц/801/1760/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокуСправа № 724/433/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),

суддів Оніщук В.В., Копаничук С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 724/433/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.05.2026, ухвалене у складі судді Копилової Л.В. в приміщенні суду в селищі Тиврів, повний текст рішення складено 26.05.2026, -

в с т а н о в и в :

12.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 4840293 від 19.08.2021 в розмірі 41676 грн 75 коп, з яких: 13336 грн cyмa зaбopгoвaності за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 26340,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000 грн зa6opгoвaність зa комісіями; витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір № 4840293, відповідно до п. 1.2 якого їй надано кредит в сумі 20000 грн. Відповідно до п. 1.5.2. договору встановлено проценти за користування кредитом в сумі 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови сплати кредиту, пролонгації строку користування ним, повернення, тощо.

25.07.2024 укладено договір № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4840293 з відповідачкою. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4840293.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4840293 від 19.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості позивача становить 41676 грн 75 коп, з яких: 13336 грн cyмa зaбopгoвaності за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 26340,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000 грн зa6opгoвaність зa комісіями.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.05.2026 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 4840293 від 19.08.2021 в розмірі 41676 грн 75 коп, з яких: 13336 грн cyмa зaбopгoвaності за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 26340,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000 грн зa6opгoвaність зa комісіями; судовий збір в сумі 2662 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла через підсистему «Електронний Суд» апеляційна скарга (вх № 7308/26-вх) ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.05.2026.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 7308/26-вх від 5.06.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3194,88 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : позивачем пропущено строк позовної давності (строк дії договору закінчився 17.03.2022), а з позовом позивач звернувся у 2026 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України); суд першої інстанції не мотивував свій висновок про виникнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 13336 грн (хоча розмір кредиту становить 20000 грн), відповідач платежів на користь позивача не здійснювала і борг не визнавала; позивачем не доведено укладання договору саме відповідачем та отримання нею коштів; недоведеність переходу права вимоги у належному розмірі; не доведено розмір заборгованості за кредитним договором; розмір процентів та комісії; розмір витрат на правничу допомогу 8000 грн є завищеною та неспівмірною сумою.

11.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшли від ТОВ «Факторинг Партнерс»:

клопотання (вх № 7639/26-вх) про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України, яке обґрунтовано тим, що справа має виняткове значення для позивача;

клопотання (вх № 7638/26-вх) про витребування доказів, в якому позивач просить поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів; витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» : (1) ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; (2) докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн., які 19.08.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 19.08.2021 по 24.08.2021; (3) інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; (4) інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 19.08.2021 по 24.08.2021; (5) інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Клопотання обґрунтовано тим, що в апеляційній скарзі відповідач заперечує факт укладення договору та перерахування йому кредитних коштів. В суді першої інстанції не подавалось зазначене клопотання, оскільки під час розгляду справи відповідачем не заперечувався факт отримання кредитних коштів. Відомості із банку позивач самостійно не може отримати, так як це є банківською таємницею, розголошення якої третім сторонам заборонено. Докази, які просить витребувати позивач потрібні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

відзив (вх № 7637/26-вх) на апеляційну скаргу.

13.06.2026 до апеляційного суду надійшли від ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 :

заперечення на клопотання (вх № 7700/26-вх) про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про розгляд апеляційної скарги з викликом (повідомленням) сторін. Здійснити розгляд справи без виклику сторін.

заперечення на клопотання (вх № 7701/26) про витребування доказів, оскільки клопотання подане з пропуском строку, спрямоване на отримання нового колючого доказу в суді апеляційної інстанції, не відповідає вимогам стате 83, 84, 127, 367 ЦПК України, є надмірним за обсягом, непропорційно втручається у банківську таємницю і фактично має на меті виправити недоліки доказування, допущені позивачем в суді першої інстанції;

відповідь на відзив (вх № 7704/26-вх), в якому, серед-іншого, представник відповідача просив задовольнити клопотання про витребування доказів, подане разом з апеляційною скаргою та відхилити доводи відзиву.

18.06.2026 до суду надійшли додаткові пояснення (вх № 7927) ТОВ «Факторинг Партнерс».

19.06.2026 до суду надішли заперечення ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткові пояснення.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.06.2026 в задоволенні клопотань ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.05.2026 у справі з ціною позову (41676,75 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4840293. Відповідно до п. 1.2 Договору сума - загальний розмір кредиту становить 20000 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме, шляхом переказу коштів на Картковий рахунок /а. с. 26-30/.

Відповідно до платіжної квитанції LIGPAY на картковий рахунок НОМЕР_4 , 19.08.2021 згідно договору 4840293 було перераховано 20000 грн. Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким ТОВ «МІЛОАН» укладено договір, ідентифікований ТОВ, зокрема: одноразовий ідентифікатор R68675, дата відправки 19.08.2021, номер телефону НОМЕР_3 /а. с. 53/.

25.07.2024 укладено договір № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4840293 /а. с. 8 - 20, 24/.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4840293 від 19.08.2021 року, за розрахунком позивача, згідно реєстру боржників до договору факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2024 становить 41676 грн 75 коп, з яких: 13336 грн cyмa зaбopгoвaності за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 26340,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000 грн зa6opгoвaність зa комісіями /а. с. 21, 54-56/.

Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не повернула вчасно заборгованість за кредитним договором 4840293 від 19.08.2021 тим самим не виконавши взяті на себе зобов`язання за договором, відтак стягненню з неї на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 41676,75 грн.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41676,75 грн зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору № 4840293 від 19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4840293. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором R8675 /а. с. 26-30/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 4840293від 19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Щодо доведеності відступлення права вимоги за договором № 4840293 від 19.08.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

У справі встановлено, що 25.07.2024 укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4840293. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло правом вимоги до відповідача за договором № 4840293 /а. с. 8 - 20, 24/.

Доказів того, що договір факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2024 визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «Мілоан» набуло статус нового кредитора за договором № 4840293від 19.08.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором № 4840293 від 19.08.2021, апеляційний суд зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1.5.2. договору № 4840293від 19.08.2021 проценти за користування кредитом становить: 7500.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме, шляхом переказу коштів на картковий рахунок /а. с. 26-30/.

Відповідно до платіжної квитанції LIGPAY на картковий рахунок MASTERCART 516874*28, 19.08.2021 згідно договору 4840293 було перераховано 20000 грн. Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким ТОВ «МІЛОАН» укладено договір, ідентифікований ТОВ, зокрема: одноразовий ідентифікатор R68675, дата відправки 19.08.2021, номер телефону НОМЕР_3 /а. с. 53/.

На аркушах справи 54-56 міститься розрахунок заборгованості позивача з якого вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість по тілу кредиту, процентів та комісії (833 грн (тіло кредиту), проценти 1645 грн, комісію 100 грн (21.10.2021, 9.11.2021, 24.11.2021, 9.12.2021, 24.12.2021, 8.01.2022, 25.01.2022, 10.02.2022). Отже, відповідачем сплачено заборгованість по тілу кредиту в сумі 833 х 8 платежів = 6664 (20000 - 6664 = 13336 грн (заборгованість по тілу кредиту).

Відповідно до розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4840293 від 19.08.2021, становить 41676 гривень 75 копійок, з яких: 13336 грн cyмa заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 26340,75 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2000 грн зa6opгoвaність зa комісіями, яка нарахована відповідно до п.1.5.1 договору /а. с. 21/.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено в заяві відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 2.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 2.04.2020 Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 6.09.2023 у справі № 910/18489/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 2.04.2020 до 30.06.2023.

Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в період виникнення спірних правовідносин).

У даній справі ТОВ «Факторинг Партнерс» пред`явило позов до суду 12.02.2026, на даний час воєнний стан в Україні триває, на час виникнення заборгованості відповідача та права позивача на пред`явлення позовних вимог строк позовної давності спочатку продовжувався на строк дії карантину (COVID-19) (до 30.06.2023), та був зупинений до 4.09.2025, оскільки на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. В період з 4.09.2025 по 12.02.2026 не пройшов трирічний строк позовної давності за позовними вимогами позивача.

Підставі вважати, що при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що дають підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині немає. Розмір витрат на правничу допомогу 8000 не можна вважати завищеним або неспівмірним зі складністю справи. Судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу зменшено з 16000 грн до 8000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.05.2026 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

С. Г. Копаничук