Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №607/19874/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19874/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/805/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

позивачки — ОСОБА_1 ,

представника третьої особи — Висоцької Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/19874/242 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 06 квітня 2026 року) та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року (постановлену суддею Черніцькою І.М., повний текст якої складено 06 травня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Моторне (транспортне) страхове бюро України, акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, апелянтка), в інтересах якої діяв адвокат Вербицький О.Р., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі — АТ «СК «Мега-Гарант») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2022 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування відповідача, в результаті якої пошкоджено належний позивачці автомобіль Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 . На місці ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, де відповідач визнав свою у вину. На момент настання даної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СК «Мега-Гарант». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн, франшиза 2500 грн. Згідно Звіту про оцінку №220/22 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 08 грудня 2022 року, ринкова вартість автомобіля Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням проценту додаткового зменшення ринкової вартості на момент здійснення дослідження становить 535834.78 грн, вартість відновлюваного ремонту після пошкодження 160991.20 грн, а матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу для страхового відшкодування становить 60192.50 грн. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2026 року стягнуто з страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 60192.50 грн. Разом з тим, відповідачем сплачено позивачці 2500 грн франшизи, однак залишилося не відшкодовано 100798.70 грн, як різниця між фактичним розміром матеріальних збитків та страховою виплатою.

У зв`язку з наведеним та врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з відповідача:

- 100798.70 грн - матеріальної шкоди;

- 7066.96 грн – 3% річних;

- 19454.76 грн - інфляційних втрат;

- 20000 грн - моральної шкоди,

а всього на загальну суму 147320.42 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 100798.70 грн матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та 1008.00 грн в рахунок сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь МТСБУ 684.00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

30 березня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви позивачка вказала, що її позов задоволено частково. Стороною позивача понесено витрати на допомогу адвоката у розмірі 33500 грн, на підтвердження чого надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 березня 2026 року. Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на користь позивачки 33500 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2024 року у справі №607/8423/24, яке набрало законної сили 17 січня 2025 року, стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 60192.50 грн, 4500.00 грн за проведення огляду та оцінки пошкодженого автомобіля і визначення матеріальних збитків, 26103.87 грн пені, 2084.34 грн - 3% річних, 3040.56 грн втрат від інфляції, 5000.00 грн моральної шкоди, що загалом складає 100921.27 грн.

Зазначає, що висновок суду у справі №607/8423/24 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди із страховика АТ «СК «Мега-Гарант» мотивований виною страховика у неприйнятті рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування, а також у невиплаті страховиком страхових сум потерпілій особі, тобто у невиконанні страховиком своїх зобов`язань.

Разом з тим, предметом позовних вимог ОСОБА_1 у справі №607/19874/24 в частині стягнення моральної шкоди є стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 внаслідок його винних дій у пошкодженні транспортного засобу позивачки при здійсненні ДТП, яке мало місце 30 листопада 2022 року, а також відмова відповідача у відшкодуванні матеріальної шкоди позивачці понад суму страхового відшкодування, тобто різниці між розміром збитків та страховою виплатою.

На думку сторони позивача, заявлені позивачкою вимоги про відшкодування моральної шкоди у справі №607/19874/24 та вимоги у справі №607/8423/24 не є тотожними, оскільки через пошкодження автомобіля з вини ОСОБА_4 у подальшому ОСОБА_1 не могла використовувати автомобіль за призначенням, змушена була змінити свій спосіб життя і пересуватись по питаннях власного побуту громадським транспортом та користуватись послугами таксі через відсутність власного автомобіля. Із-за відсутності коштів на ремонт чи придбання іншого автомобіля погіршились стосунки із чоловіком, вона змушена була звертатися за допомогою до адвоката для складання досудової претензії та позовної заяви, звертатись до суду із позовом, приходити в судові засідання, частина з яких не відбувалась через неприбуття відповідача та його представника до суду, що в сукупності призвело до постійного нервового напруження та до вимушених змін в організації життя, а також неотримання позивачкою станом по сьогодні відшкодування, що завдало і продовжує завдавати їй моральної шкоди, котра мінімально оцінена у розмірі 20000.00 грн.

У зв`язку з наведеним позивачка просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в даній частині задоволити.

Також ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в судових засіданнях 19 січня 2026 року та 26 березня 2026 року сторона позивача повідомила суд, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки розгляд справи триває з 2024 року, тому детальний розрахунок наведений в акті здачі-приймання виконаних робіт від 30 березня 2026 року, тобто після ухвалення рішення по суті спору та не міг бути поданий раніше.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 33500 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

09 червня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від МТСБУ надійшов відзив на апеляційні скарги.

Відзив мотивований тим, що докази заподіяння позивачці моральної шкоди, або підтвердження визначеного розміру відшкодування такої в матеріалах справи відсутні. На момент ДТП за кермом перебувала не позивачка, тобто моральної шкоди від пережитої події в якості водія виникнути не могло. Натомість, факт тривалого судового розгляду, через який відповідач не відшкодовував шкоду, не може бути використаних для обгрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Крім того, МТСБУ погоджується з мотивами суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, що у позові позивачка зазначила орієнтований розмір витрат на оплату послуг адвоката 15000 грн. Будь-які докази на підтвердження понесення таких витрат ні до позову, ні до винесення судового рішення, окрім договору про надання правової допомоги від 01 березня 2023 року, позивачкою подано не було. Так, до закінчення судових дебатів, представник позивачки повідомляв, що надасть такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачкою долучено Акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 10/03/23 від 30 березня 2026 року на суму 33500 грн. Разом з тим, позивачка не повідомляла суд про те, що розмір судових витрат буде більшим, ніж зазначено у попередньому розрахунку.

Також зазначає, що МТСБУ на етапі апеляційного провадження очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 500.00 грн, що підтверджується доданою копією додаткової угоди № 252 від 18 травня 2026 року, а також витягом з договору про надання послуг в сфері права від 21 грудня 2022 року, який наявний в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та стягнути на користь МТСБУ судові витрати, понесені на етапі апеляційного провадження, в розмірі 500.00 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої апеляційні скарги підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник третьої особи МТСБУ — адвокат Висоцька Х.О. проти апеляційних скарг заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подана лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Jaguar XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 02 серпня 2022 року.

30 листопада 2022 року по проспекту Злуки в м.Тернопіль близько 11:30 год. мала місце ДТП з участю автомобіля Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_6 , та належного позивачці автомобіля Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . На місці ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається із вказаного повідомлення від 30 листопада 2022 року, останнє підписане обома учасниками ДТП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . У Розділі 12 «Обставини» учасником ДТП ОСОБА_4 поставлено відмітки у п.п.13 та 17, а саме: «під час повороту ліворуч та під час порушення знаку переваги руху або червоного світла». Зі сторони іншого учасника ОСОБА_8 будь- які відмітки у Розділі 12 «Обставини» не здійснені. У розділі 11 значено видимі пошкодження транспортних засобів, у тому числі Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 : фара права передня, капот, бампер, решітка, рама номерного знака.

Також учасниками ДТП зображено Схему ДТП, згідно якої встановлено, що відповідач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи із другорядної дороги, де стоїть знак дати дорогу, не надав перевагу транспортному засобу Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення.

Вказані обставини не заперечив ОСОБА_4 у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Будучи присутнім у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснив, що не заперечує факт ДТП та її обставини. На місці ДТП вони викликали поліцію, однак враховуючи те, що пошкодження були незначні, які мали відшкодуватись страховиком, вони вирішили скласти повідомлення про ДТП. Він оплатив ОСОБА_9 франшизу, оскільки так було передбачено умовами його страхового полісу. Вказав, що не заперечує своєї вини у її вчиненні, однак вважає, що також є вина іншого водія ОСОБА_5 .

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СК «Мега-Гарнат», що не заперечувалось сторонами та підтверджується рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2024 року справі № 607/8423/24.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільна правова відповідальність водія транспортного засобу марки Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у АТ «СК «Мега-Гарант», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майна — 130000 грн, франшиза 2500.00 грн.

30 листопада 2022 року ОСОБА_7 повідомив АТ «СК «Мега-Гарант» про ДТП, в якому зазначив, що 30 листопада 2022 року в 11:30 год водій автомобіля Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по лівій смузі руху на проспекті Злуки в напрямку вулиці Збаразька. Під`їхавши до перехрестя вул.Спортивної та перехрестя Злуки, зі стоянки магазину «Універсам» виїхав автомобіль Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі його автомобілю, не зважаючи на знак 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого відбулася ДТП. Учасниками ДТП вказано наступні транспортні засоби:

1) Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , водій ОСОБА_7 ;

2) Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_4 , власник та водій ОСОБА_4 .

Зазначив, що водій оплатив франшизу. Приблизний розмір завданої шкоди становить 150000 грн, що підтверджується повідомленням про ДТП від 30 листопада 2022 року.

Цього ж дня ОСОБА_7 подав до АТ «СК «Мега-Гарант» заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно роздруківки по банківській картці ОСОБА_7 встановлено, що 01 грудня 2022 року ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_7 2500.00 грн франшизи.

Відповідно до Звіту про оцінку №220/22 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 09 грудня 2022 року, складеного ФОП ОСОБА_10 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Jaguar XF, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 160991.20 грн. Вартість матеріального збитку транспортного засобу, завданого власнику ТЗ (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу ТЗ) – 60192.50 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2024 року в справі № 607/8423/24, яке набрало законної сили 17 січня 2025 року, стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 60192.50 грн, 4500.00 грн - за проведення огляду та оцінки пошкодженого автомобіля і визначення матеріальних збитків, 26103.87 грн - пені, 2084.34 грн - 3% річних, 3040.56 грн – інфляційних втрат, 5000.00 грн - моральної шкоди, що загалом складає 100921.27 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20:

«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:

(1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;

(2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

(див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:

- наявність моральної шкоди;

- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;

- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;

- вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування:

(а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок;

(б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19)».

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56).

Як вказано в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 944/1122/21: «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

У справі, яка переглядається апеляційним судом, позивачка посилається на те, що через пошкодження її автомобіля з вини ОСОБА_4 , вона була позбавлена можливості використовувати автомобіль за призначенням, змушена була змінити свій спосіб життя і пересуватись по питаннях власного побуту громадським транспортом та користуватись послугами таксі. Через відсутність коштів на ремонт чи придбання іншого автомобіля відчувала постійний дискомфорт та пригніченість, нервозність, погіршились стосунки із чоловіком внаслідок постійних сварок через відсутність автомобіля, перебувала та перебуває у постійних хвилюваннях через невідомість щодо отримання відшкодування заподіяної шкоди та збитків, змушена була звертатися за допомогою до адвоката для складання досудової претензії та позовної заяви, звертатись до суду із позовом та приходити в судові засідання, частина з яких не відбувалась через неприбуття відповідача та його представника до суду, що призвело в сукупності до постійного нервового напруження та до вимушених змін в організації життя, а також неотримання позивачкою на час розгляду справи відшкодування, що завдало і продовжує завдавати їй моральної шкоди, котра оцінена нею у розмірі 20000.00 грн.

В даному конкретному випадку апеляційний суд вважає, що позивачкою повністю доведено, що пережиті нею негативні емоції досягли рівня «страждань», що може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Апеляційний суд зауважує, що у повсякденному житті часом можуть виникати ситуації, коли особа зазнає негативних емоцій через певні дії/бездіяльність оточуючих, проте не кожен такий випадок свідчить про те, що такі негативні емоції досягли рівня страждань, і можуть бути трансформовані у грошовий еквівалент шляхом стягнення моральної шкоди з винуватця їх виникнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення Київського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2024 року в справі № 607/8423/24 встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталася із позовом до АТ «СК «Мега-Гарант» та судом стягнуто із страховика 5000.00 грн завданої моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком виходячи з наступного.

Так, у справі № 607/8423/24 предметом позову були вимоги ОСОБА_1 про стягнення:

- 60192.50 грн - страхового відшкодування;

- 4500.00 грн - послуг за проведення огляду та оцінки пошкодженого автомобіля і визначення матеріальних збитків;

- 26103.87 грн – пені;

- 2084.34 грн – 3% річних;

- 3040.56 грн – втрат від інфляції;

- 10000.00 грн моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №607/8423/24 про стягнення моральної шкоди, позивачка посилалася на те, що 30 листопада 2022 року близько 11:30 год на перехресті проспекту Злуки та вул.Спортивна» у м.Тернополі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованих транспортних засобів марки Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_11 , та Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Однак через неправомірні дії страховика АТ «СК «Мега-Гарант», з вини страхувальника якого сталася дорожньо-транспортна пригода, що полягали у невиплаті належного позивачу страхового відшкодування, позивачка тривалий термін, через відсутність коштів на ремонт пошкодженого транспорту, не мала можливості використовувати власний транспортний засіб за призначенням, перебувала та перебуває у постійних хвилюваннях через невідомість щодо отримання страхового відшкодування, через необхідність телефонувати на гарячу лінію страховика щоб дізнатись про терміни виплат, звертатися за допомогою до адвоката, що призвело в сукупності до нервового напруження та до вимушених змін в організації життя, а також неотримання позивачкою на сьогодні страхового відшкодування від страхової компанії змушує її звертатися до суду за захистом своїх прав, що завдає позивачці моральної шкоди.

Отже позивачка просила стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з ст.23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з ст.28 Закону № 1961-IV).

Натомість у справі №607/19874/24 предметом позову були вимоги ОСОБА_1 про стягнення:

- 100798.70 грн - матеріальної шкоди;

- 7066.96 грн – 3% річних;

- 19454.76 грн - інфляційних втрат;

- 20000 грн - моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №607/8423/24 про стягнення моральної шкоди, позивачка посилалася на те, що через винні дії відповідача ОСОБА_4 , що полягали у пошкодженні транспортного засобу позивачки внаслідок ДТП, яке мало місце 30 листопада 2022 року, а також відмови відповідача у здійсненні відшкодування матеріальної шкоди позивачці понад суму страхового відшкодування, тобто різниці між розміром збитків та страховою виплатою, позивачка у подальшому не могла використовувати автомобіль за призначенням, змушена була змінити свій спосіб життя, що створювало постійний дискомфорт та пригніченість, нервозність.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що позовні вимоги та підстави позову у справах №607/19874/24 та №607/8423/24 не є тотожними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачка у справі № 607/8423/24 також просила стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження майна, в зв`язку із чим у справі №607/19874/24 безпідставно відмовив в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Апеляційним судом встановлено, що від часу ДТП пройшло більше трьох років, відповідно позивачка в цей період зазнає емоційні та моральні страждання, незручності і обмеження у зв`язку з порушенням звичайного способу життя та життєвих зв`язків.

Отже, оскільки позивачкою доведено заподіяння їй моральної шкоди, характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, у зв`язку з чим, апеляційний суд вбачає достатні і обґрунтовані правові підстави для стягнення моральної шкоди в розмірі 10000.00 грн, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000.00 грн, апеляційний суд вважає завищеною, належними доказами не підтвердженою.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалення нового, яким з відповідача в користь позивачки слід стягнути моральну шкоду, заподіяну в результаті ДТП в розмірі 10000.00 грн.

За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року.

30 березня 2026 року позивачка подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви позивачка вказала, що позов задоволено частково. Нею понесено витрати на допомогу адвоката у розмірі 33500 грн, на підтвердження чого надала акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 березня 2026 року. Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на її користь 33500 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Представник відповідача — адвокат Кайда Н.Я. подала до суду першої інстанції заперечення. Вважає, що судом вирішено питання судових витрат, оскільки на користь позивача стягнуто судовий збір, а у задоволенні решти вимог відмовлено. Окрім того, позивачка не надала такі докази до закінчення судових дебатів, у той час коли справа неодноразово переносилась та у позивачки був час для їх заявлення. Відсутні докази на підтвердження реальності понесення таких витрат. Також заявив клопотання про зменшення розміру витрат до 2000 грн, посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність. Посилаючись на наведене, просив залишити заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже, розподіл судового збору у справі здійснює суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження понесення позивачкою витрат на правничу допомогу представником позивачки - адвокатом Вербицьким О.Р. надано наступні докази:

- копію Договору правової допомоги адвоката від 01 березня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Вербицьким О.Р., предметом якого є надання клієнту юридичних послуг адвоката та правової допомоги; ціна договору: підготовка та подання претензії – 500.00 грн за 1 арк; підготовка та подання адвокатського запиту – 1000.00 грн за 1 арк; підготовка тексту позовної заяви з оформленням розрахунків по стягненню шкоди, пені, неустойки – 1500.00 грн за 1 арк; участь адвоката в судовому засіданні – 1000.00 грн за 1 засідання;

- копію акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором правової допомоги адвоката від 30 березня 2023 року, згідно якої Вербицька-Глива О.О. з однієї сторони, та адвокат Вербицький О.Р. з другої сторони, уклали даний Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором правової допомоги адвоката від 01 березня 2023 року про наступне: юридичні послуги та правову допомогу в представленні та захисті інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції в частині щодо стягнення в судовому порядку страхового відшкодування матеріального збитку, завданого Клієнту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30 листопада 2022 року, адвокатом виконано своєчасно та у повному обсязі, претензій з приводу виконання договору №l правової допомоги адвоката від 01 березня 2023 року клієнт не має. Розрахунок обсягу та вартості наданих адвокатом послуг за Договором №1/03/23 правової допомоги адвоката від 01 березня 2023 року:

- підготовка тексту позовної заяви з оформленням розрахунків по стягненню шкоди, пені, неустойки – 10500.00 грн, 7 аркушів;

- заява про збільшення позовних вимог — 3000 грн, 6 аркушів;

- участь в судових засіданнях – 20000.00 грн, 20 засідань;

а всього на суму – 33500.00 грн.

Таким чином витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка жодним чином не обґрунтувала поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, оскільки в судових засіданнях в суді першої інстанції сторона позивача неодноразово повідомляла суд, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Судом встановлено, що розгляд справи тривав з 2024 року, стороною позивача детальний розрахунок складений в акті здачі-приймання виконаних робіт від 30 березня 2026 року, тобто після ухвалення рішення по суті спору (26 березня 2026 року), що на думку колегії суддів свідчить про існування перешкоди та є поважною причиною не подання такого доказу суду до закінчення судових дебатів у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено частково на 75.20% (на суму 110798.70 грн від 147320.42 грн).

Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачці адвокатом Вербицьким О.Р. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивачки роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та не є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 30 березня 2023 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) щодо розрахунку фіксованої ставки за кожен аркуш підготовленого процесуального документа, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП та є справою середньої складності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у загальному розмірі 33500.00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути відповідача на користь позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 15000.00 грн.

Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Отже доводи позивача в апеляційній скарзі частково знаходять своє підтвердження.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року скасувати та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 15000.00 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат за апеляційний розгляд.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 147320.42 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу позивачки. Загалом позовні вимоги задоволено на суму 110798.70 грн, що становить 75.20% ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 1366.03 грн (платіжна інструкція №7044-P708-73PA-KK67 від 12 вересня 2024 року, платіжна інструкція №P41M-9331-B5CA-XBTB від 11 листопада 2024 року, платіжна інструкція №1H1M-5T67-PPM9-P26K від 21 серпня 2025 року), та відповідно 1453.44 грн (платіжна інструкція №E6C9-8E75-XPKK-6XK7 від 06 травня 2026 року, платіжна інструкція №HX6P-H590-5X08-PP8E від 19 травня 2026 року).

Отже з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1027.25 грн (1366.03/100*75.20%) та 1092.98 грн (1453.44/100*75.20%), а всього 2120.23 грн.

Що стосується понесених третьою особою - МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 500 грн, колегія суддів вважає, що такі не підлягають стягненню, оскільки оскаржуваними судовими рішення не вирішувалися питання про права та обов`язки третьої особи, тому відсутні підстави вважати що такі витрати відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди — скасувати та ухвалити в даній частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Моторне (транспортне) страхове бюро України, акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000.00 грн моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року в частині стягнення сплаченого судового збору – скасувати.

В решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року – задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2026 року — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, а також судовий збір за розгляд даної справи в суді першої та апеляційної інстанції розмірі 2120.23 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 21 серпня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак