Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №335/999/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/999/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/999/26 Головуючий в 1 інст. Рибалко Н.І.

Провадження №33/807/1046/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргами захисника-адвоката Мельнікової А.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 20 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000, 00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду, 28 січня 2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571976 від 21 січня 2026 року.

Відповідно до вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що 21 січня 2026 року, о 15-15 годині, м. Запоріжжя, вул.Сєдова 11, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння, проводився у встановленому законом порядку лікарем-наркологом у медичному закладі КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, що підтверджується висновком № 193 від 21 січня 2026 року. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПРД України, про повторність попереджений.

ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.9.а Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мельнікова А.А. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , однак адвокатом неодноразово були подані клопотання по відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, або перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі.

Під час проведення огляду ОСОБА_1 працівники поліції присутні не були.

Транспортний засіб, яким він керував, працівниками поліції зупинено безпідставно.

На думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні відомості: відсутні відомості щодо місця роботи ОСОБА_1 , матеріали справи не містять розписки про передачу транспортного засобу тверезому водію, акт огляду та направлення на огляд.

Відеозапис не містить фіксування ознак сп`яніння у водія, відсутнє роз`яснення водію вимог ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, наслідків відмови від проходження огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео фіксації, поясненнях свідків тощо.

Доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, аналогічні доводам, які викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Мельнікової А.А.

В судове засідання, призначене на 14 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Мельнікова А.А. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, ОСОБА_1 причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.

Захисник-адвокат Мельнікова А.А. подала на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи щодо ОСОБА_1 за її відсутності.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду за допомогою SMS – повідомлення за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідною довідкою у додатку «Viber» судова повістка є доставленою, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280,283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571976 від 21 січня 2026 року, згідно з яким, 21 січня 2026 року, о 15-15 годині, м. Запоріжжя, вул.Сєдова 11, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №193 від 21 січня 2026 року. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, авто припарковано без порушень ПДР, чим порушив п.2.9а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують та швидкість реакції КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 21 січня 2026 року;

- у висновку №193 від 21 січня 2026 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння (б-pvp);

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія НОМЕР_2 від 09 грудня 2006 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Шандор Л., згідно з яким, остання доповідає, що 21 січня 2026 року о 15-15 годині в м.Запоріжжя, вул.Сєдова, 11, було зупинено ТЗ Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем.

Під час спілкування з останнім виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, неприродна блідість обличчя. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком лікаря-нарколога №193 від 21 січня 2026 року.

На водія ОСОБА_1 було складено протокол ЕПР1 №1571926 за ч.1 ст.130 КУпАП. Вилучено ПВ: АВВ 002952. Видано ТД: ТЗ 147012. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений. Фізична сила та спецзасоби не застосовувались.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними, допустимими та достатніми.

Згідно з оскаржуваною постановою, у судові засідання, призначені на 12 лютого 2026 року, 22 квітня 2026 року, 18 травня 2026 року, 13 червня 2026 року, 18 червня 2026 року та 20 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлень про виклик до суду за номером мобільного телефону, зазначеним ним у матеріалах справи. Відповідно до довідок про доставку SMS-повідомлень, повідомлення були доставлені до кожного із призначених судових засідань.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Перевіряючи доводи апелянтів, про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , однак адвокатом неодноразово були подані клопотання по відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, або перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

Те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не завадило суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 , не спростовано.

Доводи сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння був проведений за відсутності поліцейських та відеозапис не містить фіксування ознак сп`яніння у водія, є безпідставними з огляду на таке.

З наявного в справі відеозапису убачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з виявленням в нього таких ознак сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, неприродна блідість обличчя, на що ОСОБА_1 з власної ініціативи запропонував працівникам поліції поїхати до медичного закладу. Після чого працівники поліції знову зазначили ОСОБА_1 про наявність в нього певних ознак наркотичного сп`яніння та запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 погодився.

Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак сп`яніння (яке на думку працівників поліції – було наркотичним) направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу.

Згідно з направленням від 21 січня 2026 року, працівниками поліції у результаті огляду ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, неприродна блідість обличчя. Огляд за допомогою спеціального технічного приладу не проводився у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи убачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі проводився у строк та порядку, передбачених ст.266 КУпАП, у присутності поліцейського.

Так, по прибуттю до медичного закладу лікарем-наркологом було надано ОСОБА_1 одноразовий стаканчик для здачі біологічного матеріалу, після здачі біологічного матеріалу лікарем-наркологом був проведений огляд ОСОБА_1 .

Згідно з висновком №193 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 січня 2026 року, наданим КНП «Обласним клінічним закладом психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння у вказаній установі 21 січня 2026 року о 15-35 годині. За наслідками огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (б-pvp).

Зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

У вищевказаному висновку лікаря міститься підпис самого ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Відомостей про те, що останній не погодився з результатами огляду та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.

Доводи сторони захисту про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки це об`єктивно не спростовує факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння.

Більш того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

У пункті 5 "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», про що останніми ОСОБА_1 було повідомлено.

Крім того, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не оспорював законність такої зупинки, а навпаки зупинився перед патрульним автомобілем сам, включив аварійний сигнал, вийшов з транспортного засобу, і почав питати у працівників дорогу до певного населеного пункту. Працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з дотриманням вимог "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану". Порушень з боку працівників поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апелянтів щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Доводи сторони захисту, що відеозапис не містить роз`яснення водію вимог ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, є також безпідставними та спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема відеозаписом, з якого убачається, що працівником поліції ОСОБА_1 після проходження останнім огляду в медичному закладі, були роз`яснені положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та останнього ознайомлено з місцем та часом розгляду справи, що підтверджується його підписом.

Інші доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а) ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

При цьому, статтею 266 КУпАП не передбачено обов`язковості застосування технічних засобів відеозапису під час огляду осіб лікарем в медичному закладі.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

Даних про те, що останній оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги ОСОБА_1 , захисника-адвоката Мельнікової А.А. залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 20 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева