Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №331/1676/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 331/1676/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1676/25 Головуючий в 1 інст.Каретник Ю.М.

Провадження №33/807/122/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Буділки П.В. на постанову Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 10 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254776 від 23 лютого 2025 року зазначено, що 23 лютого 2025 року о 21:45 годині, м.Запоріжжя, вул.Дніпровська (Леппіка), 24, водій ОСОБА_1 керував ТЗ BMW 520, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога в медичному закладі відмовився, від керування ТЗ відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №263390 від 06 березня 2025 року зазначено, що 06 березня 2025 року о 01:53, м.Запоріжжя, вулиця Фортечна, 88Б, водій керував ТЗ BMW 520, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився під час відеозапису. Від керування ТЗ відсторонений, про повторність попереджений, авто припарковане без порушень ПДР, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник – адвоката Буділка П.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, оскільки, його огляд, як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на повідомлення військової частини про те, що стосовно ОСОБА_1 проводиться службове розслідування щодо самовільного залишення військової частини, не має належного правового висновку, оскільки службове розслідування було розпочато за постановою суду про витребування доказів.

Зауважує на тому, що ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою від 25 травня 2025 року.

В судове засідання, призначене на 14 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Буділка П.В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджено наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №263390 від 06 березня 2025 року; у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 березня 2025 року; у рапорті поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області капрала поліції Липового В.; у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; відеозаписом події; у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254776 від 23 лютого 2025 року; у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 лютого 2025 року; у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 17 грудня 2022 року; у рапорті поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області сержанта поліції Краснорудської К.; відеозаписом події.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в апеляційній скарзі не оспорюється.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.

Доводи захисника-адвоката Буділки П.В. в апеляційній скарзі про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З матеріалів справи, зокрема і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 керував не військовим автомобілем на час його зупинки працівниками поліції, а транспортним засобом, який, згідно з відомостями з протоколів ЕПР1№254776 від 23 лютого 2025 року, ЕПР1№263390 від 06 березня 2025 року, належить певній фізичній особі, та не виконував у той час завдання, пов`язаного з військовою службою, та жодного разу не казав про таке працівникам поліції.

Крім того, постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2025 року, клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Буділки П.В. про витребування доказів задоволено.

Постановою суду від 24 квітня 2025 року витребувано з певної військової частини стосовно ОСОБА_1 інформацію та документи на її підтвердження з таких питань: чи перебував ОСОБА_1 саме при виконанні обов`язків військової служби у розумінні ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час керування автомобілем 23 лютого 2025 року о 21:45 годині у АДРЕСА_2 ; чи перебував ОСОБА_1 саме при виконанні обов`язків військової служби у розумінні ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час керування автомобілем 06 березня 2025 року о 01:53 годині у АДРЕСА_3 ; чи ухвалювалися щодо ОСОБА_1 рішення про призупинення або закінчення проходження військової служби у розумінні ч.2 і ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які б були чинними у період із 23 лютого 2025 року по 06 березня 2025 року включно.

Командир військової частини листом від 12 травня 2025 року №1475/2/1712 на виконання зазначеної постанови у відповідь на цю постанову надав інформацію про те, що про факт перебування ОСОБА_1 у м. Запоріжжі 23 лютого 2025 року та 06 березня 2025 року стало відомо із вказаної постанови. Також, у цьому листі зазначено, що військовослужбовець старший солдат ОСОБА_1 перебував у м.Запоріжжі 23 лютого 2025 року та 06 березня 2025 року без відома свого безпосереднього командира, тобто самовільно залишив військову частину. По даному факту проводиться службове розслідування. Рішення про призупинення або закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», які б були чинними у період із 23 лютого 2025 року по 06 березня 2025 року, військовою частиною не приймалися.

Таким чином, вищезазначене додатково підтверджує те, що ОСОБА_1 під час складання стосовно нього вищезазначених протоколів у час і місці, вказаних у протоколах, не виконував завдання, пов`язане з військовою службою.

Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було.

Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Порушень з боку працівників поліції не убачається.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Буділки П.В. залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 10 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева