Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №334/4896/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/4896/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/4896/26 Головуючий в 1 інст. Ісаков Д.О.

Провадження №33/807/976/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останньої на постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої лікарем у КНП «Клініка Сімейний лікар», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850, 00 грн,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду, 14 травня 2026 року о 07 год. 34 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по перехрестю вул. Антона Незоли - вул. Сергія Синенка в м. Запоріжжя під час початку руху не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, та під час увімкнення зеленого сигналу світлофору, що дозволяє рух, не надала дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя та здійснила зіткнення з автомобілем Audi, державний номерний знак НОМЕР_2 . В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження травмованих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що її вина підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом серії ЕПР1 №665601 від 14 травня 2026 року, складеним інспектором поліції та додатками до нього.

Щодо інших доказів на підтвердження її вини нічого не зазначено та не вказано, який саме доказ і що саме підтверджує.

Вказане свідчить про формальний підхід судом першої інстанції до розгляду справи щодо неї.

Так в матеріалах справи містяться її пояснення, в яких вона чітко вказувала на те, що почала рух і надалі продовжила його на дозволений сигнал світлофора, а водій іншого автомобіля наближаючись до перехрестя замість того, щоб зупинитись, оскільки йому на той момент вже горів заборонений сигнал світлофора, не зупинився, а продовжив здійснювати рух через перехрестя на заборонений сигнал світлофора, в результаті чого і сталось зіткнення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 з автомобілем під її керуванням.

Тобто, водій ОСОБА_2 не завершував рух, а цілеспрямовано рухався на заборонений сигнал світлофора, свідомо порушуючи ПДР України та намагаючись проїхати перехрестя.

Окрім цього, зі схеми місця ДТП, яка міститься в справі виходить наступне.

Ширина проїжджої частини вул. Сергія Синенка по якій рухався на своєму автомобілі водій ОСОБА_2 складає 9,70 метрів. Місце зіткнення автомобілів від правого краю проїжджої частини по вул.Сергія Синенка перебуває на відстані 4,70 метрів. Від місця зіткнення автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 знаходиться на відстані більше ніж 32 метри. Тобто, після зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_2 проїхав ще 30 м, тільки після цього зупинився, що свідчить про значну швидкість руху його автомобіля.

Таким чином, з аналізу вказаних у схемі місця ДТП даних виходить, що зіткнення відбулось з її автомобілем, коли її автомобіль вже перебував майже на середині проїжджої частини по вул.Сергія Синенка, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 (9,70 м. : 2 = 4,85 м.). Вона вже починала рух по вул.Антона Незоли від світлофора на зелений сигнал, який знаходиться за декілька метрів від перехрестя вул.Антона Незоли з вул.Сергія Синенка. В момент початку її руху на зелений сигнал світлофора автомобіля Audi під керуванням водія ОСОБА_2 на перехресті і перед перехрестям не було. Він з`явився та виїхав на перехрестя, коли вона була на ньому.

Загалом з моменту початку руху на зелений сигнал світлофора від стоп-лінії і до момент зіткнення нею було подолано відстань близько 25 метрів. Починала рух і далі їхала плавно на низькій швидкості, без різкого прискорення. Час, який нею було витрачено з моменту початку руху і до моменту зіткнення, складав близько 6 секунд.

Враховуючи, що ОСОБА_2 зупинився від місця зіткнення на відстані більше ніж 32 метри, то він виходить, що рухався з великою швидкістю і коли виїхав на перехрестя, то на ньому вже деякий час перебував її автомобіль, який почав рух на зелений сигнал світлофора, а ОСОБА_2 коли наближався до перехрестя і надалі коли вже виїжджав на перехрестя, то йому вже горів заборонений сигнал світлофора та він не повинен був здійснювати рух на заборонений сигнал світлофора, а повинен був зупинити свій автомобіль, як того вимагають ПДР України, однак ОСОБА_2 цього здійснено не було, а було допущено зіткнення з її автомобілем, який від удару навіть розвернуло в бік руху автомобіля Audi під керуванням водія ОСОБА_2 .

Всі вказані обставини спростовують версію ОСОБА_2 , яку він виклав у своїх поясненнях щодо обставин даної ДТП.

На думку апелянта, в її діях відсутні порушення, як п.10.1, так і п.16.5 ПДР України, а тому і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

23 липня 2026 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Бубнова Д.Ю. про долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення акт додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16 липня 2026 року із додатками до нього (схемою і фототаблицею); відповідь від КП «Запоріжміськсвітло» від 13 липня 2026 року за вих.№1036 на адвокатський запит, з додатками до нього (циклограмою роботи світлофора та схемою пофазного роз`їзду).

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 16 липня 2026 року, з урахуванням того, що працівниками поліції під час складання 14.05.2026 року схеми ДТП не було відображено відстань від стоп-лінії від якої починала свій рух на автомобілі Nissan Tiida, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на зелений сигнал світлофора по вул. Антона Незоли в напрямку вул. Дніпровське шосе в м. Запоріжжя і до місця ДТП, що має значення під час розгляду справи №334/4896/26, складено Акт додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.05.2026 року близько 07:34 години на перехресті вул. Антона Незоли (колишня - вул. Таганська) та вул. Сергія Синенка в м. Запоріжжя.

В ході вказаного Акту додаткового огляду місця ДТП було встановлено та зафіксовано відстань від місця початку руху автомобіля Nissan Tiida, н.з. НОМЕР_1 , а саме від стоп-лінії, який здійснювався на зелений сигнал світлофора по вул. Антона Незоли, в напрямку перехрестя даної вулиці з вул. Сергія Синенка і далі на вул. Дніпровське шосе та до місця зіткнення автомобілів Nissan Tiida, н.з. НОМЕР_1 та Audi, н.з. НОМЕР_3 , яка склала - 28,30 метрів.

Обставини, які зафіксовані у даному Акті додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.07.2026 року, мають значення для розгляду справи №334/4896/26.

Окрім цього, за адвокатським запитом від КП «Запоріжміськсвітло» отримано циклограму роботи світлофора на перехресті вул. Антона Незоли (колишня вул. Таганська) та вул. Сергія Синенка, в період часу з 07:20 години до 07:45 години 14.05.2026 року зі схемою пофазного роз`їзду, про що зазначалось ОСОБА_1 в її апеляційній скарзі та інформація, яка міститься у даній відповіді та документах підтверджують ті обставини про які зазначалось ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі і свідчать про її невинуватість у даному ДТП та, відповідно мають також важливе значення для розгляду справи №334/4896/26.

З аналізу вказаних документів виходить, що у разі якщо автомобіль Audi, н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , рухався зі швидкістю 50 км/год, то за 1 секунду його автомобіль долає відстань 13,89 метрів (50 км/год = 50*1000/3600 = 13,89 м/с), з огляду на що за 6 секунд даний автомобіль Audi проїхав відстань 83,34 метра (13,89 м х 6 с = 83,34 м).

Тобто, водій ОСОБА_2 , коли ОСОБА_1 загорівся зелений сигнал світлофора та вона почала рух, знаходився від перехрестя вул. Антона Незоли та вул. Сергія Синенка на відстані близько 80 метрів (при швидкості його руху 50 км/год) і вже тоді водію ОСОБА_2 загорівся червоний сигнал світлофора, який забороняв йому рух через дане перехрестя. В цьому випадку водій ОСОБА_2 повинен був знизити свою швидкість та зупинити свій автомобіль перед перехрестям вул.Антона Незоли та вул.Сергія Синенка, а не продовжити рух через нього.

З огляду на зазначене виходить, що у вказаній ДТП, яка трапилась 14.05.2026 року близько 07:34 години на перехресті вул. Антона Незоли та вул. Сергія Синенка в м. Запоріжжя винен саме водій автомобіля Audi, н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , а в діях ОСОБА_1 відсутні будь-які порушення ПДР України.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 участі не брала, 27 червня 2026 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, отримала копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції, що підтверджується поштовим повідомленням, 30 червня 2026 року її захисник – адвокат Бубнов Д.Ю. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , та вже 03 липня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. При цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 28 липня 026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , її захисник-адвокат Бубнов Д.Ю., інший учасник ДТП – ОСОБА_2 не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

На адресу Запорізького апеляційного суду від захисника-адвоката Бубнова Д.Ю., іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі та участі ОСОБА_1 .

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Бубнова Д.Ю., іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи, не проаналізував належним чином наявні в справі докази та не оцінив їх на предмет достатності для прийняття відповідного рішення, в цьому випадку - для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за інкриміноване їй адміністративне правопорушення. В оскаржуваній постанові не наведено переконливого обґрунтування, чому суд прийняв одні докази та відкинув інші.

Так, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №665601 від 14 травня 2026 року, згідно з яким, 14 травня 2026 року о 07-34 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по перехрестю вул. Антона Незоли - вул. Сергія Синенка в м. Запоріжжя, під час початку руху не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, та під час увімкнення зеленого сигналу світлофору, що дозволяє рух, не надала дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя та здійснила зіткнення з автомобілем Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає, чим порушила вимоги п.п.10.1, 16.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП;

До протоколу додано:

- схема місця дорожньо-транспортної пригоди, складена 14 травня 2026 року о 07-34 годині, де зафіксовано розташування транспортних засобів Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та Audi, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) після ДТП; місце зіткнення транспортних засобів, яке відбулось у м.Запоріжжя, на перехресті вул.Антона Незоли - вул.Сергія Синенка; напрямок руху транспортних засобів Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та Audi, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) до моменту зіткнення. Також, вказаною схемою зафіксовано факт пошкодження автомобілів Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), який внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження лівої частини; та Audi, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), який внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження передньої частини. Вказана схема складена за участю водіїв транспортних засобів Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та Audi, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), яка ними підписана без будь-яких зауважень та доповнень;

- письмові пояснення водія ОСОБА_1 , яка пояснила, що 14 травня 2026 року вона рухалась по вул.Антона Незоли через перехрестя вул.Сергія Синенка. Загорівся червоний сигнал світлофора, вона зупинила свій автомобіль, потім загорівся помаранчевий, вона підготувалась до руху, на зелений сигнал світлофора почала рух. Через перехрестя проїхав останній автомобіль і паралельно з нею, рушив ще один автомобіль (праворуч). Водій, що рухався з великою швидкістю по вул.Сергія Синенка, Audi, червоного кольору, в`їхав в її авто Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , зі сторони водія, у зв`язку з чим, її транспортний засіб повернуло паралельно руху водія Ауді. Після чого водій, який в`їхав в її автомобіль, продовжив рух, на її сигнали зупинитись, зупинив автомобіль. На прохання – викликати поліцію, відповів: «Тобі треба, ти і викликай». Після чого була викликана поліція. Внаслідок ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень та матеріальних збитків;

- письмові пояснення водія ОСОБА_2 , згідно з якими, він зазначив, що 14 травня 2026 року о 07-34 годині він керував транспортним засобом Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул.Сергія Синенка, переїжджаючи перехрестя з вул.Антона Незоли, не змінюючи напрямку рух, на зелений сигнал світлофора. На перехрестя з правого боку вилетів Нісан Тіда, д.н.з. НОМЕР_1 (не надавши йому переваги в русі), від чого відбулося зіткнення його автомобіля передньою правою частиною у ліву частину авто Нісан. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень та матеріальних збитків;

- заяву ОСОБА_1 про відмову в залученні її в якості потерпілої в рамках кримінального провадження за фактом ДТП, яка сталася 14 травня 2026 року;

- фотознімки з місця ДТП.

Дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатніх доказів в матеріалах справи немає.

Як убачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на таке.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №665601 від 14 травня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.п.10.1, 16.5 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 16.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.

На думку апеляційного суду, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази, які у своїй сукупності безумовно свідчили б про те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги п.п.10.1, 16.5 Правил дорожнього руху України, що і стало причиною вищевказаної ДТП.

В свою чергу, показання водіїв транспортних засобів з приводу обстановки та обставин ДТП є суперечливими, зокрема, в частині порядку проїзду перехрестя, який регулюється світлофором.

Так, водій ОСОБА_1 як під час оформлення адміністративних матеріалів, так і під апеляційного провадження, стверджувала, що вона, керуючи транспортним засобом Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , не порушувала жодних Правил дорожнього руху, напрямок руху не змінювала, безпечної швидкості руху дотримувалась, їхала зі швидкістю, що дозволена в межах населеного пункту, а сама дорожньо-транспортна пригода, на її думку, сталась внаслідок того, що водій ОСОБА_2 не знизив свою швидкість та не зупинив свій автомобіль перед перехрестям вул.Антона Незоли та вул.Сергія Синенка, а продовжив рух через нього.

ОСОБА_2 навпаки стверджував про те, що водій транспортного засобу Нісан Тіда, д.н.з. НОМЕР_1 , не надав йому переваги в русі.

Також, під час апеляційного розгляду стороною захисту був наданий акт додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16 липня 2026 року, складеного в присутності ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Бубунова Д.Ю., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з яким, були проведені заміри відстані від місця початку руху автомобіля Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме від стоп-лінії, який здійснювався на зелений сигнал світлофора по вул.Антона Незоли, в напрямку перехрестя даної вулиці з вул.Сергія Синенка та до місця зіткнення автомобілів Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 , та Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , яка становить 28,3м.

ОСОБА_2 заперечень з приводу зазначеного акта на адресу апеляційного суду не надано.

Крім того, під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 травня 2026 року, яка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без жодних зауважень, зафіксовано, що зіткнення транспортних засобів на проїзній частині, яка має ширину 9,7м, відбулось, коли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 проїхав більше ніж половину вказаного перехрестя – 4,7м. При цьому, після зіткнення автомобіль ОСОБА_2 ще проїхав відстань, яка складає 33,0м (1,8м+31,2м), а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 лише розвернуло від зіткнення транспортних засобів, у зв`язку із чим, апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 керував автомобілем зі значним перевищенням швидкості руху.

Отже, є слушними доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про те, що водій ОСОБА_2 , коли ОСОБА_1 загорівся зелений сигнал світлофора та вона почала рух, знаходився від перехрестя вул. Антона Незоли та вул. Сергія Синенка на відстані близько 80 метрів (при швидкості його руху 50 км/год) і вже тоді водію ОСОБА_2 загорівся червоний сигнал світлофора, який забороняв йому рух через дане перехрестя. В цьому випадку водій ОСОБА_2 повинен був знизити свою швидкість та зупинити свій автомобіль перед перехрестям вул.Антона Незоли та вул.Сергія Синенка, а не продовжити рух через нього.

Жодних клопотань, в тому числі щодо призначення експертного дослідження учасниками провадження не було заявлено.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, за відсутності доказів, які б беззаперечно свідчили про недотримання ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 16.5 Правил дорожнього руху, зважаючи на обставини справи, з урахуванням всіх наявних у справі доказів, в діях ОСОБА_1 не убачається порушень Правил дорожнього руху, які б перебували у прямому причинному зв`язку з вказаною подією ДТП, та відповідно в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На думку суду апеляційної інстанції, на спростування версії сторони захисту, зокрема і самої ОСОБА_1 , достатніх доказів немає, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом», чому суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є такими, що суперечать фактичним обставинам.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП скасувати.

Провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева