Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №335/12706/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/12706/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/12706/25 Головуючий в 1 інст.Апаллонова Ю.В.

Провадження №33/807/615/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Грамчук М.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останньої – адвоката Грамчук М.О. на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

Згідно з постановою суду, 16 грудня 2025 року о 02-13 годині в м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.44 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась, на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування відсторонена.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Грамчук М.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд фактично застосував санкцію до ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах має статус «інша особа», як до особи зі статусом «водій».

Огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, оскільки остання є військовослужбовцем.

Апелянт звертає увагу на те, що транспортний засіб BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований та не рухався, з часом під`їхали поліцейські попросили вийти з машини. В машині, на час коли під`їхали поліцейські, було три особи- ОСОБА_1 та два її знайомі, які під`їхали до будинку в якому мешкають, припаркувались на парковці та перебували в машині, не здійснюючи рух. З огляду на викладене, з відеозапису, який долучено до протоколу, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відтак, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керувала автотранспортом та не перебувала за кермом.

Крім того, в пункті 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №541970 від 16 грудня 2025 року зазначено технічний засіб відеозапису БК 474247, 474967, 474996.

При цьому, відео, з боді камери поліцейського БК 474247, 474967, 474996, яке є невід`ємним додатком до протоколу, зафіксовано не факт правопорушення ОСОБА_1 , а процес складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Натомість, відеозапис, який додано до матеріалів судової справи, не підписані КЕП уповноваженої особи, здійснені на невідомий пристрій, не містять прив`язки до місцевості не є безперервними, що в свою чергу не дає можливості встановити фактичні обставини справи. Так, зокрема, з зазначених відео не можливо ідентифікувати транспортний та безпосередньо його зупинку поліцейськими. З зазначених відео вбачається рух неопізнаного транспортного засобу, переривання відео та припарковане авто, знов; переривання відео і вже далі відео з бодікамер поліцейських щодо процедури складання протоколу.

ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження медичного огляду, а просила зачекати її командира, посилаючись на внутрішні розпорядчі документи та просила викликати ВСП.

При цьому, з цих же відеозаписів БК 474247, 474967, 474996 вбачається, що працівники поліції не перевіряли координацію рухів чи реакцію очей водія на світло чи невідповідність поведінки обстановці, проте зазначили в протоколі, що вбачаються ознаки порушення координації руху, мови, поведінки тощо, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Заявлене захисником-адвокатом Грамчук М.О. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки вперше апеляційну скаргу на вищезазначену постанову суду першої інстанції адвокат Грамчук М.О. подала 13 лютого 2026 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, проте постановою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу адвоката Грамчук М.О. повернуто особі, яка її продала. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції була отримана апелянтом 02 березня 2026 року, та вже 03 березня 2026 року захисник-адвокат Грамчук М.О. подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2026 року, в якій, окрім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

Заслухавши аргументи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , її захисника-адвоката Грамчук М.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541970 від 16 грудня 2025 року, з якого убачається, що 16 грудня 2025 року о 02-13 годині в м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.44 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки ТЗ за допомогою Alcotest Drager 6820 та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилась на місці зупинки ТЗ. Від керування ТЗ відсторонена. Про повторність попереджена, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що у ОСОБА_1 виявлені такі ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 не проводився у зв`язку із відмовою останньої на місці зупинки транспортного засобу;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16 грудня 2025 року;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та не отримання останньою посвідчення водія згідно обліків ІПНП;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Тєлєнкова Д., згідно з яким, останній доповідає, що 16 грудня 2025 року під час несення служби за адресою: м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.44, було зупинено транспортний засіб BMW X5 д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є діючим військовослужбовцем. Під час спілкування з водієм були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки ТЗ. Також під час перевірки документів за базою ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування такими ТЗ. Відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕПР1 №541870 за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову серії ЕНА 6351657 за ч.2 ст.126 КУпАП. ПВ не вилучалось, ТД не видавався.

Від керування транспортним засобом відсторонена шляхом паркування ТЗ без порушення ПДР, про повторність попереджена. Подія зафіксована на БК 474996, 474247, 474967.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлена належним чином. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП її неявка не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Грамчук М.О., вказав, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення, про що подала до суду письмове клопотання. В обґрунтування позиції зазначила, що транспортний засіб BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований та не рухався, з часом під`їхали поліцейські попросили вийти з машини. В машині, на час коли під`їхали поліцейські, було три особи ОСОБА_1 та два її знайомі, які під`їхали до будинку, в якому мешкають, припаркувались на парковці та перебували в машині ,не здійснюючи рух. З огляду на викладене, з відеозапису, який долучено до протоколу, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відтак, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не керувала автотранспортом та не перебувала за кермом. Також, у пункті 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №541970 від 16.12.2025 р. зазначено технічний засіб відеозапису БК 474247, 474967, 474996. При цьому, відео, з боді камери поліцейського БК 474247, 474967, 474996, яке є невід`ємним додатком до протоколу, зафіксовано не факт правопорушення ОСОБА_1 , а процес складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, з відеозаписів БК 474247, 474967, 474996 вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження медичного огляду, а просила зачекати її командира, посилаючись на внутрішні розпорядчі документи, та просила викликати ВСП. При цьому, з цих же відеозаписів БК 474247, 474967, 474996 убачається, що працівники поліції не перевіряли координацію рухів чи реакцію очей водія на світло, чи невідповідність поведінки обстановці, проте зазначили в протоколі, що вбачать ознаки порушення координації руху, мови, поведінки тощо, що не відповідає фактичним обставинам справи.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Грамчук М.О. навели доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту в т.ч. самою ОСОБА_1 при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначила про те, що вона не відмовлялася від проходження огляду, а лише очікувала свого командира, оскільки в них в підрозділі такі правила (внутрішні накази): не проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за відсутності керівництва. Такого наказу на руках вона не має.

При цьому, ОСОБА_1 сам факт керування нею транспортним засобом, за обставин, зазначених в протоколі, не заперечувала. Зазначає, що в той день вони сиділи в машині в цивільному одязі, розмовляли, десь через хвилин 20 до них підійшли працівники поліції. Вона сказала, що вона є водієм і не має посвідчення водія. Постанову за ст.126 КУпАП вона не оскаржувала. Вважає, що при її огляді на стан сп`яніння мають бути присутні або її керівник, або представники ВСП, оскільки вона є діючим військовослужбовцем. Також, ОСОБА_1 підтвердила, що в той день вона вживала алкогольні напої. Зазначила, що у зв`язку з позбавленням її права керування транспортними засобами, вона буде позбавлена можливості вжити заходів щодо отримання посвідчення водія.

Захисник-адвокат Грамчук М.О. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду, а просила працівників поліції зачекати свого командира. На думку сторони захисту, ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності, оскільки не могла вчинити інакше, не виконати наказ командира про проходження такого огляду лише за його присутності.

Також захисник зазначила про те, що ОСОБА_1 на момент складання щодо неї адміністративних матеріалів не мала статусу «водія», а мала статус «інша особа», що виключає накладення на неї додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування.

Допитаний у судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_2 , зазначив, що він є командиром ОСОБА_1 , знає останню як військовослужбовця, та характеризував її лише з позитивного боку.

Свідок зазначив, що він, керуючись положеннями ст.266-1 КУпАП, своїм підлеглим надав усний наказ про проходження будь-якого огляду («продувки» або здачі біологічного матеріалу) лише за його присутності. Даний наказ стосувався лише тих, хто «в строю» - виконує завдання.

Причину знаходження ОСОБА_1 в місці, зазначеному в протоколі, пояснити не зміг.

Зазначив, що був обізнаний про те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія. Транспортний засіб, яким вона керувала, не належить військовій частині, належність вказаного транспортного засобу йому не відома.

Що стосується доводів захисника-адвоката Грамчук М.О., викладених в апеляційній скарзі, про те, що суд фактично застосував санкцію до ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах має статус «інша особа», як до особи зі статусом «водій», апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як убачається з інформації, викладеної у листі ККС ВС №718/0/158-25 від 04 грудня 2025 року, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення в ході вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в тих випадках, коли особа такого права не мала або була його позбавлена, є підстави, з урахуванням статті 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічного тому, що був сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відповідно до якої особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Доводи захисника-адвоката Грамчук М.О., викладені в апеляційній скарзі, про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, оскільки остання є військовослужбовцем, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З матеріалів справи, серед іншого і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 керувала не військовим автомобілем, який не належить до військової частини, в якій проходить службу ОСОБА_1 , та не виконувала завдання, пов`язаного з військовою службою, та жодного разу не казала про таке працівникам поліції, а зазначала про те, що в цей день вживала алкогольні напої, дійсно відмовилася від проходження такого огляду, оскільки не було її командира, та прибула до місця, де може переночувати.

Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було.

Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самою ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Що стосується доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, про те, що з відеозапису, який долучено до протоколу, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відтак, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керувала автотранспортом та не перебувала за кермом, то суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи.

З долученого до протоколу відеозапису убачається, що водієм транспортного засобу «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_1 була саме ОСОБА_1 , яка знаходилася за кермом транспортного засобу.

Сама ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечувала факту керування транспортним засобом та зазначила про те, що вона не має посвідчення водія. Не заперечувала вказаного факту ОСОБА_1 і при апеляційному розгляді.

Стосовно доводів апелянта про те, що відеозапис, який додано до матеріалів судової справи, не підписані КЕП уповноваженої особи, здійснений на невідомий пристрій, не містить прив`язки до місцевості та не є безперервними, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Матеріальний носій є лише способом збереження інформації та має значення переважно тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія: один і той самий електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися між собою лише часом і датою створення.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 (справа № 487/5684/19, провадження № 51-1569км21) зазначив, що оригіналом електронного документа у правовому розумінні є будь-який його примірник незалежно від електронного носія інформації, за відсутності обґрунтованих сумнівів у достовірності (незмінності) змісту первинно створеного документа. Необхідність встановлення первинного електронного документа може виникнути лише у разі наявності сумнівів щодо його достовірності, зокрема ознак зміни чи втручання у зміст файлу.

Долучений до матеріалів справи оптичний диск з відеозаписом виготовлено з метою надання інформації, що має значення для справи, та він є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, яка зберігається на технічному пристрої поліцейського в електронному вигляді у формі файлів.

Таким чином, електронний файл у вигляді відеозапису, записаний на оптичний носій, є оригіналом (відображенням) електронного документа, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі зберігання інформації на кількох електронних носіях кожен із примірників вважається оригіналом електронного документа.

Крім того, КУпАП не містить вимог щодо обов`язкового долучення до протоколу про адміністративне правопорушення саме того носія, на який безпосередньо здійснено відеозапис, а також щодо засвідчення такого запису електронним цифровим підписом.

Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, також не передбачає обов`язковості накладення електронного цифрового підпису на відеофайли.

З приводу доводів сторони захисту про те, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду щодо ОСОБА_1 , оскільки остання не відмовлялась від проведення такого огляду, а просила зачекати її командира, посилаючись на внутрішні розпорядчі документи та просила викликати ВСП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З наявного в справі відеозапису убачається, що патрульний автомобіль рухається за транспортним засобом, який заїжджає на паркову, зупиняється. На місці водія знаходиться ОСОБА_1 , стосовно якої у працівників поліції в ході спілкування виникла підозра про перебування її в стані алкогольного сп`яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 вказала, що згодна, але за присутності або її командира, або представників ВСП. При цьому працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що вони не будуть чекати її командира, а також роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 зазначила «добре». Поведінка ОСОБА_1 свідчила про її відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, працівником поліції зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснені її права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з`ясовано, чи буде вона заявляти клопотання чи надавати пояснення, на що остання зазначила, що не буде. ОСОБА_1 було повідомлено, що оскільки вона відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога, тому має очікувати на складання адміністративних матеріалів.

Надалі зафіксовано процедуру оформлення адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 працівниками поліції.

Далі, з відеозапису убачається процедура ознайомлення працівниками поліції ОСОБА_1 з адміністративними матеріалами, проте ОСОБА_1 зазначила про те, що підписи ставити відмовляється, оскільки немає командира.

Отже, як зазначено вище, зміст наявного в матеріалах справи відеозапису свідчить про те, що поведінка водія ОСОБА_1 свідчила про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим, працівниками поліції на водія ОСОБА_1 обґрунтовано було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 неодноразово була повідомлена працівниками поліції про наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, працівники поліції після того, як ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд на стан сп`яніння, пославшись на те, що вона не має права проходити такий огляд без свого командира, роз`яснили, що ОСОБА_1 буде відсторонена від керування транспортним засобом та на неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Проте, остання, будучі повідомленою про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, не змінила своєї думки та фактично відмовилась від проходження огляду.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Порушень з боку поліцейських не убачається. Після виявлення у ОСОБА_1 певних ознак алкогольного сп`яніння, висловили останній пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння, що повністю узгоджується з вимогами закону.

Так, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на думку суду апеляційної інстанції, не є переконливою та спростовується вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 свідчила про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає також непереконливими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В своїй постанові від 21 грудня 2018 року Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.

Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Апеляційним судом з дослідженого відеозапису встановлено, що під час оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 не повідомляла поліцейським про існування якихось обставин, передбачених ст.18 КУпАП, які б об`єктивно перешкоджали пройти огляд на стан спяніння.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Грамчук М.О., не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Грамчук М.О. строк на апеляційне оскарження постанови Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Грамчук М.О. залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева