Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №335/2717/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/2717/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/2717/26 Головуючий в 1 інст.Мінаєв М.М.

Провадження №33/807/866/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останньої – адвоката Лобаченка О.В. на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду, 17 березня 2026 року до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 811631 від 10 березня 2026, щодо громадянки ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаним протоколом встановлено, що 10 березня 2026 року о 19-52 годині в м.Запоріжжя, по вулиці Величара (попередня назва – Сергія Тюленіна), біля буд.13, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керувала транспортним засобом Skoda Kamiq, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук та поведінки, що не відповідає обстановці, але від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою портативного газоаналізатора або в медичному закладі відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування відсторонена, про повторність попереджена.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Лобаченко О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що відмова на місці зупинки не була спробою приховати стан сп`яніння чи уникнути відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом, ОСОБА_1 протягом 2- годинного вікна, визначеного п. 7 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного... сп`яніння...» (наказ МВС/МОЗ №1452/735) та ч. 4 ст. 266 КУпАП, а саме — о 21:50 того ж вечора (через 1,5 години після складання протоколу), самостійно прибула до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР.

Згідно з Висновком на підставі акту медичного огляду №766 від 10 березня 2026 року, стан сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено (0,00 проміле).

Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що цей висновок не є належним доказом, оскільки ОСОБА_1 інкримінується саме відмова.

Крім того, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам форс-мажору та безпеки. Зупинка транспортного засобу відбулася під час офіційно оголошеної повітряної тривоги в Запорізькій області (тривала з 19:43 по 19:53 та з 19:59 по 23:33).

ОСОБА_1 перебувала у стані сильного душевного хвилювання через загрозу обстрілу та життю (у місті Запоріжжя, яке є прифронтовим) якнайшвидше дістатися безпечного місця (укриття), оскільки в автомобілі перебувала дитина.

Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує правам і свободам громадян, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Поведінка ОСОБА_1 була продиктована пріоритетом збереження життя дитини та пасажирів, що підтверджується відеозаписом, де вона зазначала, що нервує через зупинку та обставини.

Заявлене захисником-адвокатом Лобаченком О.В. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

18 травня 2026 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, захисник-адвокат Лобаченко О.В. вперше подав апеляційну скаргу, яку повернуто постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2026 року, яка була отримана адвокатом Лобаченком О.В. 24 травня 2026 року та вже 25 травня 2026 року, захисник-адвокат Лобаченко О.В. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2026 року, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року, ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Лобаченко О.В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, серед іншого і шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті судової влади України.

21 липня 2026 року захисник-адвокат Лобаченко О.В. вдруге подав на адресу апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 викликалася до суду за допомогою SMS – повідомлення за номером телефону, вказаним в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber», судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України. Крім того, захисник ОСОБА_1 – адвокат Лобаченко О.В. підтвердив, що ОСОБА_1 обізнана про розгляд справи через додаток «Дія».

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення її права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте остання у судові засідання не з`явилася.

Крім того, розгляд справи вже відкладався за клопотанням захисника-адвоката Лобаченка О.В. Доказів поважності причин неявки сторони захисту у судові засідання суду не надано.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Лобаченка О.В. може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Лобаченка О.В., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611631 від 10 березня 2026 року, з якого убачається, що 10 березня 2026 року о 19-52 годині в м.Запоріжжя, по вулиці Величара (попередня назва – Сергія Тюленіна), буд.13, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керувала транспортним засобом Skoda Kamiq, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager» та у медичному закладі, водій відмовилась на місці зупинки ТЗ. Від керування відсторонена шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Про повторність попереджена, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 березня 2026 року;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що у ОСОБА_1 виявлені такі ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager не проводився у зв`язку із відмовою останньої на місці зупинки транспортного засобу;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останньою посвідчення водія НОМЕР_3 від 20 червня 2014 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті командира взводу 2 роти 3 батальйону 1 полку УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Остапчука Д., згідно з яким, останній доповідає, що 10 березня 2026 року о 19:52 під час несення служби за адресою: м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул.Величара, 14, на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб SKODA KAMIQ, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 .

Під час спілкування у водія було виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась у встановленому законодавством порядку. Було складено протокол серії ЕПР1 №611631 за ч.1 ст.130 КУпАП. Посвідчення водія не вилучалось (пред`явила у додатку «ДІЯ»), тимчасовий дозвіл не видавався. Від керування транспортним засобом відсторонена, про повторність попереджена. Подія фіксувалась на БК №474146, №471427, телефон Iphone 14 Pro.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, ОСОБА_1 в судовому засіданні факту відмови від проходження огляду не заперечувала, однак вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала. Пояснила, що алкогольні напої перед керуванням автомобілем не вживала. В салоні автомобіля, яким вона керувала, дійсно був запах алкоголю, але не від неї, а від пасажирів, які дійсно перед тим вживали алкогольні напої, і яких вона саме через це відвозила за місцем проживання. Свою відмову від проходження огляду ОСОБА_1 пояснила недовірою до поліцейських і побоюванням за своє життя та здоров`я, оскільки її зупинили в темний час доби на неосвітленій ділянці дороги, навколо неї було багато людей у формі, раніше вона в подібних ситуаціях не бувала, тому побоювалась також обману з боку поліцейських. Саме через страх в неї, можливо, тремтіли руки. Вона зателефонувала своєму знайомому, якого не назвала, який порадив їй нікуди не їхати і відмовитись від проходження огляду. Перед складанням протоколу поліцейські роз`яснювали їй, що відмова від проходження огляду тягне таку ж відповідальність, як і керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Тому, відразу після складання протоколу вона звернулась за допомогою до адвоката, який порадив негайно прибути до медичного закладу, де з власної ініціативи пройти медичний огляд і отримати відповідний висновок. Вона так і зробила, протягом найближчої години пройшовши такий медичний огляд.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лобаченко О.В. підтримав доводи своєї підзахисної, а також послався на раніше подані письмові пояснення по суті справи, провадження у якій просив закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Зокрема, у вказаних поясненнях зазначено, що через півтори години після складання протоколу ОСОБА_1 прибула до медичного закладу - Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької Обласної Ради та пройшла офіційне медичне освідчення. Згідно з Висновком на підставі акту медичного огляду №766, стан сп`яніння не виявлено (0.00 проміле). Відмова ОСОБА_1 від «Драгера» на місці зупинки не була спробою приховати стан сп`яніння, оскільки вона негайно підтвердила свою тверезість у спеціалізованому закладі, що має пріоритетне значення перед суб`єктивною оцінкою поліції. Зупинка відбулася під час офіційно оголошеної повітряної тривоги (тривала з 19:43 по 19:53 та 19:59 по 23:33). Перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання через загрозу життю, ОСОБА_1 прагнула якнайшвидше дістатися безпечного місця (укриття). Процедура тестування на місці вимагала тривалого перебування на відкритому просторі поруч з автомобілем, що створювало пряму небезпеку, до того ж в автомобілі знаходилася дитина та ще один пасажир. Згідно зі ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена в стані крайньої необхідності. Відмова ОСОБА_1 була продиктована пріоритетом збереження життя та здоров`я. Також поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 право пройти огляд саме в медичному закладі після відмови від технічного засобу на місці, що є порушенням п.6 Постанови КМУ №1103, а констатували відмову. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, порушення процедури огляду є підставою для визнання протоколу недійсним. Згідно з Інструкцією (наказ МВС/МОЗ №1452/735), огляд у закладі охорони здоров`я проводиться не пізніше двох годин після виявлення підстав для нього. Якщо водій протягом 2 годин після зупинки приїхав до лікарні й отримав висновок «тверезий», це спростовує мету правопорушення. Відмова на місці часто трактується як реалізація права на поглиблений огляд у лікаря, а не спроба приховати сп`яніння. Висновок медичного закладу, отриманий у межах 2-х годин, є об`єктивним доказом відсутності стану сп`яніння, що нівелює суспільну небезпеку діяння. Зупинка під час повітряної тривоги додає важливий юридичний аспект — стан крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП). Водій міг поспішати в укриття або перебувати у стресовому стані через небезпеку, що пояснює відмову витрачати час на «Драгер» посеред вулиці під загрозою обстрілу, це вбачається на відеозапису, де після зупинки ОСОБА_2 повідомляє працівникам поліції, що не вживала алкоголю, а нервує через зупинку. Працівники поліції не забезпечили право водія на безпеку під час процедури оформлення, та не врахували обставини повітряної тривоги.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, та, крім того, всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, були перевірені судом першої інстанції, та ним надана відповідна правова оцінка.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в апеляційній скарзі не оспорюється.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.

Що стосується доводів захисника-адвоката Лобаченка О.В., викладених в апеляційній скарзі, про те, що зупинка транспортного засобу відбулася під час офіційно оголошеної повітряної тривоги в Запорізькій області (тривала з 19:43 по 19:53 та з 19:59 по 23:33), були перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана відповідь в оскаржуваній постанові, з якою погоджується і апеляційний суд.

Як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 не вказувала про те, що не бажає проходити огляд на стан сп`яніння саме через повітряну тривогу та не зазначала, що бажає пройти огляд після відбою повітряної тривоги.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає також непереконливими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В своїй постанові від 21 грудня 2018 року Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.

Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Апеляційним судом з дослідженого відеозапису встановлено, що під час оформлення адміністративного матеріалу ОСОБА_1 не повідомляла про якісь обставини, передбачені ст.18 КУпАП.

З матеріалів справи, в т.ч. з відеозапису, жодних порушень з боку поліцейських при оформленні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 не убачається.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зверталася з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Лобаченка О.В., на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Те, що ОСОБА_1 самостійно пройшла огляд на стан сп`яніння та такого стану у нього не виявлено, згідно з висновком лікаря №766 від 10 березня 2026 року, який складений 10 березня 2026 року, не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Викладених вимог щодо порядку проходження огляду ОСОБА_1 не дотримано, оскільки огляд проводився не у присутності поліцейського.

В свою чергу, згідно з положеннями вищевказаної статті, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Більш того, стосовно ОСОБА_1 складено протокол не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На викладене обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику – адвокату Лобаченку О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Лобаченка О.В. залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева