Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №322/41/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 322/41/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/41/25 Головуючий в 1 інст.Губанов Р.О.

Провадження №33/807/93/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Хачатурова Р.С., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Хачатурова Р.С. на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 березня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 04 січня 2025 року об 11 год. 25 хв. на 59 км автодороги Запоріжжя Донецьк в Запорізькому районі Запорізької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ TF698K н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Хачатуров Р.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення працівниками поліції вимог Інструкції під час здійснення відеозапису події, оскільки сам відеозапис не є безперервним.

Сторона захисту посилається на наявність у ОСОБА_1 певного захворювання, яке може впливати на результати огляду, оскільки при цьому захворюванні випари ацетону можуть підвищувати результати огляду на стан сп`яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного приладу Драгер.

Вважає, що результати огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, не можуть вважатись достовірними через наявність у особи захворювання, що може об`єктивно спотворити ці результати.

З принципу дії алкотестера «Драгер» слідує, що він фіксує алкоголь не в крові (як зазначено в інструкції), а в видихаємих парах етанолу в повітрі.

На думку сторони захисту, мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп`яніння згідно з нормами міжнародного права, повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, тобто 0,25‰.

03 червня 2025 року захисник – адвокат Хачатуров Р.С. подав клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до моменту звільнення останнього з військової служби, та призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації.

Щодо клопотання захисника – адвоката Хачатурова Р.С. про зупинення провадження у справі, апеляційний суд звертає увагу на таке.

За змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб – учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, клопотання захисника – адвоката Хачатурова Р.С. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби задоволенню не підлягає.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Хачатуров Р.С. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Хачатурова Р.С., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з урахуванням поданих клопотань, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №212601 від 04 січня 2025 року, згідно з яким, 04 січня 2025 року об 11-25 годині в смт Новомиколаївка на 59 км автодороги Запоріжжя-Донецьк водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ TF698K, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу алкотестер «DRAGER 6810». Результат огляду - проба позитивна, 0,44 ‰. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у журналі єдиного обліку, згідно з яким, ЄО №56 від 04 січня 2025 року об 11:54 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04 січня 2025 року об 11-54 годині за адресою: Новомиколаївський район, смт Новомиколаївка, вул.Невідома, БП 3-03, потрібен наряд, зупинили ТЗ ЗАЗ Сенс НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем, під час перевірки наявні ознаки алкогольного сп`яніння;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 січня 2025 року;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою Alcotest Drager 6810, результат огляду на стан сп`яніння: проба позитивна 0,44 ‰;

- у роздруківці тесту газоаналізатору Alcotest 6810, тест №2600, проведений 04 січня 2025 року об 11-48 год., результат тесту 0,44‰;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 28 липня 2021 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Перетятка А., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення чергування 04 січня 2025 року БП 3-03 приблизно об 11-40 годині для перевірки був зупинений автомобіль ДЕУ СЕНС, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, тремтіння пальців рук). Дана подія зареєстрована на лінію 102, фіксувалася на бодікамеру DM4643.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою, в судовому засіданні захисник підтримав свої клопотання просив закрити провадження оскільки вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом. Додатково звертав увагу на те, що відеозапис не є безперервним, згоди з результатом огляду як такої не було, що на ОСОБА_1 здійснювався тиск. Втім зауважив, що за умови, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 , просив не призначати додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При апеляційному розгляді справи захисник ОСОБА_1 – адвокат Хачатуров Р.С. навів доводи, які є аналогічними тим, що містяться в апеляційній скарзі.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_1 певного захворювання, яке може впливати на результати огляду, оскільки при цьому захворюванні випари ацетону можуть підвищувати результати огляду на стан сп`яніння проведеного за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, не є слушними, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, до медичного закладу їхати не забажав на огляд, про наявність в нього певного захворювання працівникам поліції не зазначав, що підтверджується відеозаписом, який суд належним чином проаналізував в оскаржуваній постанові.

Окрім того, у акті огляду у графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Також, підпис останнього міститься і у роздруківці з технічного приладу.

Тому підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу не було.

Сама по собі наявність у ОСОБА_1 певного захворювання правильності висновків суду першої інстанції не спростовує.

Доводи сторони захисту з зазначеного приводу не є переконливими, з огляду на результати проведеного огляду, які вдвічі перевищують допустиму норму, а також враховуючи встановлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про те, що з принципу дії алкотестера «Драгер» слідує, що він фіксує алкоголю не в крові (як зазначено в інструкції), а в видихаємих парах етанолу в повітрі, є безпідставними.

Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за №1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Разом з тим, згідно з результатом огляду за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 6810 визначено ступінь сп`яніння ОСОБА_1 0,44 ‰, що перевищує допустимі показники, які визначені п.7 Розділу ІІ вищезазначеної Інструкції та з чим погодився водій.

Щодо доводів апелянта про те, що результат огляду ОСОБА_1 , який складає 0,44 ‰, не перевищує граничних показників, передбачених міжнародним законодавством, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Таким чином, наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Однак Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, відмови останнього від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про безпідставність накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника – адвоката Хачатурова Р.С. залишити без задоволення.

Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева