Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №334/9497/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/9497/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/9497/25 Головуючий в 1 інст. Новікова Н.В.

Провадження №33/807/498/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ст.485 МК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) – адвоката Бойчук Н.В., представника Запорізької митниці – Ткача В.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Бойчук Н.В. на постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса, зазначена в протоколі: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 83221 грн 65 коп.,

стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду, 02 липня 2025 року Запорізькою митницею отримано лист від 02 липня 2025 року №20/20-02-01/7/716 (вх. Запорізької митниці від 02 липня 2025 року №2820/4-18) Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби, яким направлено лист Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 25 червня 2025 року №220/9/805.

Зазначеним листом Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства оборони України повідомлено Державну митну службу України щодо не отримання вантажів гуманітарної допомоги, отримувачем якої є військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3 листа військової частини НОМЕР_1 від 07 квітня 2025 року №2607 військовою частиною не отримано транспортний засіб марки «NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_2 .

Запорізькою митницею було направлено запит від 03 липня 2025 року №7.20-4/20-1/7/2004 на адресу Львівської митниці та відповідно до відповіді наданої Львівською митницею від 10 липня 2025 року №7.4-1/20-03/7/17873 встановлено, що 30 квітня 2022 року громадянином України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб «NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_3 через пропуску "Шегині - Медика" Львівської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_1 .

Під час ввезення на митну територію України транспортного засобу «NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 до Львівської митниці серед інших документів ОСОБА_1 було надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 30 квітня 2022 року, де в розділі «Отримувач» вказано В/Ч НОМЕР_1 , в розділі «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб «NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 .

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 липня 2025 року №101/3620, зазначений транспортний засіб у відділенні військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 не зареєстрований та на обліку не перебуває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», яка була чинна на момент ввезення вказаного транспортного засобу, передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою, визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах, інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, або в інших суб`єктах, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.

Станом на 15 жовтня 2025 року, документальний факт передачі транспортного засобу NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_3 , а саме акт приймання-передачі військовій частині НОМЕР_1 від ОСОБА_1 відсутній, що виключає можливість поставлення на облік в Збройних Силах України або інших військових формуваннях вказаного транспортного засобу.

За результатами перевірки встановлено, що транспортний засіб «NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_3 в порушення вимог Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 року №1192-ХІУ ОСОБА_1 використано не за цільовим призначенням та не сплачені митні платежі, які б підлягали сплаті у разі митного оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг.

З метою визначення суми несплачених митних платежів зазначеного транспортного засобу, управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил направлено службову записку від 04 вересня 2025 року №20/20-01/4916 на адресу управління контролю та адміністрування митних платежів.

Згідно службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Запорізької митниці від 09 вересня 2025 року №15/15-01/5012 розрахунок митних платежів, які підлягали б сплаті під час митного оформлення транспортного засобу «NISSANNAVARA», VIN- НОМЕР_4 на дату ввезення на митну територію України 30 квітня 2022 року становить 166443,29 грн (ввізне мито - 24098,42 грн.; акциз - 74440,28 грн., ПДВ - 67904,59 грн.).

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів при ввезенні товару –т/з «NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 на загальну суму 166443,29 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.485 Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Бойчук Н.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ст..485 МК України на підставі п.1 ч.1 ст.487-1 МК України у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення митних правил.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції порушено його право на захист, всебічно, повно та об`єктивно не досліджено всіх обставин справи, за наявності підстав не закрито провадження у справі про порушення митних правил, притягнуто його до відповідальності за те, чого він не робив.

Стосовно порушення права на захист, вказує, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання та не скористався своїми процесуальними правами з поважних причин.

Посилається на те, що 25 листопада 2025 року стороною захисту було подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд до Косівського районного суду Івано-Франківської області, оскільки не має можливості прибути в судове засідання. Наявність вказаного клопотання, на думку апелянта, свідчить про бажання та готовність ОСОБА_1 особисто брати участь у судовому розгляді і про процесуальну зацікавленість у створенні умов для цього.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 жодним чином, як зазначено в постанові, не міг фізично особисто отримати рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, оскільки перебував за межами України.

Також, вказує, що адвокат Бойчук Н.В. як захисник ОСОБА_1 , не надавала своєї згоди на отримання процесуальних документів в електронній формі від учасників цього провадження та на одержання від суду повісток про виклик, повідомлень та інших документів на її офіційну електронну адресу.

Захисник не погоджується з мотивами суду щодо дотримання гарантій розумного строку розгляду справи, оскільки кожен має право ще й на справедливий розгляд справи безстороннім судом.

Стосовно порушення судом принципу презумпції невинуватості та стандарту доведеності вини, вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався і навіть не врахував засад презумпції невинуватості, змагальності сторін та забезпечення доведеності вини, фактично поклавши в основу постанови припущення та не забезпечивши доведення вини ОСОБА_1 за стандартом «поза розумним сумнівом».

Щодо неконкретності обвинувачення, поєднання взаємовиключних об`єктивних сторін митним органом, невиконання судом обов`язку перевірити відповідність фактичних обставин інкримінованому складу правопорушення, зазначає, що у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про порушення митних правил ставиться те, що він вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів при ввезені товару – транспортного засобу «NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 на загальну суму 166443,29 грн.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про порушення митних правил стосовно конкретної особи.

На думку апелянта, суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про порушення митних правил, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Вказує, що протоколом про порушення митних правил ОСОБА_1 чітко та однозначно ставиться у вину саме ухилення від сплати митних платежів, саме ця об`єктивна сторона визначена митним органом як підстава притягнення до відповідальності за ст.485 МК України.

Водночас фактичні обставини, викладені у протоколі, не мстять опису жодних дій, які могли б за своїм змістом утворювати ухилення від сплати митних платежів. У протоколі не зазначено, у який момент у особи виник обов`язок зі сплати митних платежів, не визначено строк, у який такі платежі мали бути сплачені, та не описано жодних дій, спрямованих на ухилення від їх сплати.

На думку захисника, фактично викладені у протоколі обставини стосуються інших дій, які за своїм змістом не можуть утворювати об`єктивну сторону ухилення від сплати митних платежів.

Вважає, що інша об`єктивна сторона, передбачена ст.485 МК України, а саме використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тобто використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням, особі у вину не ставилась.

Також, на думку захисника, протокол не містить відповідного формулювання обвинувачення, а тому суд не вправі притягати особу до відповідальності за інший склад правопорушення, ніж той, що прямо зазначений у протоколі.

Таким чином, вважає, що ті конкретні дії, які фактично описані у протоколі, за жодних умов, жодним способом і жодним тлумаченням не можуть бути кваліфіковані як ухилення від сплати митних платежів, оскільки не містять жодної з обов`язкових ознак цієї об`єктивної сторони, що виключає наявність складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, у тій частині, в якій особу притягують до відповідальності.

За таких обставин, на думку апелянта, провадження підлягало закриттю за відсутності події і складу, оскільки особі інкриміновано одне правопорушення, тоді як описані у протоколі дії йому не відповідають. Суд першої інстанції не перевірив на відповідність фактичних обставин формулюванню обвинувачення та нормі ст.485 МК України, у зв`язку з чим передчасно дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Посилається на те, що митний орган не заперечував, що транспортний засіб ввезено як гуманітарну допомогу, у зв`язку з чим застосовано пільговий режим.

На думку захисника, митний орган фактично поєднав взаємовиключні правові конструкції, об`єднавши в одну різні об`єктивні сторони правопорушення. Або транспортний засіб був гуманітарною допомогою і тоді можливим є лише питання його подальшого використання не за цільовим призначенням, що є окремою об`єктивною стороною, або ж транспортний засіб не був гуманітарною допомогою з самого початку, і тоді митні платежі підлягали сплаті під час ввезення у визначений законом строк, про що особа мала бути належним чином повідомлена. Виклавши дві об`єктивні сторони в одному звинуваченні, митний орган допустив суперечливу правову кваліфікацію.

Вважає, що неможливо одночасно вважати товар гуманітарною допомогою (щоб говорити про нецільове використання) і заперечувати його гуманітарний статус (щоб нарахувати митні платежі).

Також, вказує на ігнорування судом відсутності обов`язку сплати митних платежів та обов`язкового елементу складу порушення митних правил – умислу.

Посилається на те, що станом на 30 квітня 2022 року (дата ввезення на територію України транспортного засобу ОСОБА_1 ) жодних митних платежів не існувало, а відповідно обов`язку сплачувати митні платежі не було та ухилятися було ні від чого.

Отже, вважає, що за відсутності обов`язку та мотиву, виключається умисел як обов`язкова ознака складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, що унеможливлює притягнення особи до відповідальності за цією статтею.

Крім того, вважає що судом неправомірно покладено відповідальність на волонтера-перевізника, який не є належним суб`єктом правопорушення за ст.485 МК України та відхилення його пояснень без перевірки і мотивування.

Вказує, що матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 діяв виключно як волонтер-перевізник, а перевезення транспортного засобу здійснювалося в межах централізовано організованого гуманітарного процесу, координованого третіми особами.

ОСОБА_1 не був ініціатором ввезення, організатором логістики, власником, отримувачем чи вигодо набувачем від ввезення транспортного засобу, а виступав лише одним із осіб, залучених до виконання окремої технічної функції з перевезення автомобіля. Подальше транспортування, передача кінцевому отримувачу або постановка транспортного засобу на облік не перебували у сфері його контролю та відповідальності.

ОСОБА_1 належним чином виконав покладений на нього обов`язок добросовісного декларування, оскільки при перетині митного кордону України заявив митному органу реальний характер ввезення транспортного засобу як гуманітарної допомоги, надав усі наявні документи та діяв у межах погодженого й публічного волонтерського перевезення.

На думку апелянта, сам факт фізичного переміщення транспортного засобу через митний кордон у межах організованого гуманітарного перевезення, де ОСОБА_1 не контролював митний режим і не діяв у власних інтересах, взагалі виключає можливість визнання його належним суб`єктом порушення митних правил.

Посилається на те, що митний орган не лише не спростував пояснення ОСОБА_1 щодо передачі транспортного засобу іншим волонтерам, а й взагалі не здійснив жодних дій для їх перевірки, тоді як суд першої інстанції, за відсутності інших доказів, без будь-якої мотивації відкинув ці пояснення, фактично поклавши в основу рішення припущення, що є неприпустимим.

Вважає безпідставним ототожнення відсутності акта приймання-передачі з порушенням митних правил та покладення на перевізника обов`язків, які законом покладені на власника.

Оскільки ОСОБА_1 не був власником транспортного засобу та не мав повноважень законного представника, він не мав права підписувати акт приймання-передачі. Відповідно, навіть у разі такого підписання, акт не міг би вважатися укладеним у встановленому законом порядку та не породжував би жодних юридичних наслідків.

Вказує на наявність крайньої необхідності в умовах воєнного стану, як на підставу виключення складу правопорушення.

Так, на момент ввезення транспортного засобу в Україні: діяв правовий режим воєнного стану; існувала реальна та безпосередня загроза національній безпеці та життю громадян; формальні процедури обліку та оформлення були свідомо спрощені державою.

ОСОБА_1 діяв з єдиною метою – оперативного забезпечення обороноздатності держави шляхом доставки транспортного засобу для потреб сил оборони.

Також вказує на свідоме ігнорування митним органом доказів, що могли спростувати обвинувачення, а саме митний орган не допитав ОСОБА_2 та навіть не ініціював її допит в суді.

Крім того, на думку захисника, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази події та складу порушення митних правил.

Натомість, усі долучені до протоколу документи підтверджують виключно факт ввезення транспортного засобу ОСОБА_1 саме як гуманітарної допомоги та відсутність його обліку у військовій частині НОМЕР_1 чи інших військових формуваннях.

Вважає, що жодна з наданих митним органом відомостей не свідчить про вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, або використання товару, щодо якого були надані пільги зі сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими такі пільги були надані, тобто нецільового використання гуманітарної допомоги.

З огляду на відсутність належних, допустимих та достовірних доказів винуватості ОСОБА_1 за ст.485 МК України справа підлягала закриттю за відсутності події і складу порушення митних правил.

Також, зазначає, що притягнення до відповідальності за добросовісну волонтерську допомогу в умовах воєнного стану, має негативні наслідки для сім`ї ОСОБА_1 , який має дружину та дитину 2013 року народження.

Додатково просить врахувати докази фактичної передачі автомобіля, ввезеного ОСОБА_1 для потреб сил оборони, долучені до апеляційної скарги.

Представником Запорізької митниці Катрич К.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Зазначає, що Запорізька митниця вважає, що апеляційна скарга на постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року не підлягає задоволенню, в свою чергу постанова Дніпровського районного суду м. Запоріжжя має бути залишена без змін, в зв`язку з повним та об`єктивним дослідженням всіх доказів та матеріалів справи.

Вважає, доводи захисника про поєднання взаємовиключних об`єктивних сторін у справі захисником, не відповідають дійсності.

Так, відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Гуманітарну допомогу», бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Отже, для підтвердження статусу гуманітарної допомоги необхідно було передати транспортний засіб NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_3 саме ОСОБА_1 належному набувачу, тобто військовій частини НОМЕР_1 , як це зазначено в декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 30 квітня 2022 року, де в розділі «Отримувач» вказано В/Ч НОМЕР_1 (а.с.18-19). Вказана декларація підписана власноручно ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 25 червня 2025 року №220/9/805 (а.с.10-14) вищезазначений транспортний засіб не отримано військовою частиною НОМЕР_1 від ОСОБА_1 .

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 МК України, декларант - особа, яка подає від власного імені митну декларацію, декларацію тимчасового зберігання, загальну декларацію прибуття, чи особа, від імені якої подається така декларація.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Таким чином, у разі непідтвердження факту передачі, обліку задекларований транспортний засіб втрачає статус гуманітарної допомоги, та підлягає митному оформленню в митному режимі імпорту

Оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не отримано вищевказаний транспортний засіб від ОСОБА_1 , що підтверджено листом Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 25 червня 2025 року №220/9/805 (а.с.10-14), то такий транспортний засіб підлягає митному оформленню зі сплатою митних платежів.

У зв`язку з вищенаведеним, нецільове використання гуманітарної допомоги тягне за собою сплату митних платежів.

Як висновок, доводи захисника щодо різних об`єктів, різних об`єктивних сторін є безпідставними.

Щодо відсутності на думку захисника обов`язку сплати митних платежів, захисник в апеляційні скарзі помилково зазначає, що Законом України від 05 квітня 2022 року №2142-ІХ запроваджено повне звільнення фізичних осіб від ввізного мита, ПДВ, акцизного податку при ввезенні транспортних засобів у період воєнного стану, а також, що станом на 30 квітня 2022 року жодних митних платежів не існувало в принципі.

Вказує, що Запорізька митниця категорично не погоджується з такими міркуваннями захисника з таких підстав.

Положення як Митного кодексу України так і Податкового кодексу України на час дії вищенаведеного Закону надавали право на застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість щодо операцій з ввезення (імпорту) транспортних засобів громадянами (фізичними особами) на митну територію України для вільного обігу та не були обов`язком митного органу здійснювати митне оформлення без декларування пільг.

Враховуючи положення статей 194, 257 МК України, для отримання звільнення від оподаткування ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість щодо операцій з ввезення транспортних засобів громадянами (фізичними особами) на митну територію України для вільного обігу громадянин (фізична особа) зобов`язаний попередньо заявити про намір ввезення товару та подати митну декларацію, в якій зазначити підстави для застосування пільг зі сплати митних платежів.

Крім того, вищенаведені пільги надавалися виключно громадянам з ввезення транспортних засобів на митну територію України для вільного обігу.

Відповідно до статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Також, при заявленні транспортного засобу в режим імпорт, тобто для вільного обігу, в митній декларації мав бути зазначений відповідний код преференції (311) відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», ставки митних платежів, а також сума митних платежів.

Однак, у справі №334/9497/25 отримувачем транспортного засобу є військова частина НОМЕР_1 (а.с.25-26), а не громадянин (фізична особа) та не заявлений код преференції 311, ставки митних платежів, а також сума митних платежів.

Також, зазначає, що у справі відсутній донор, передбачений положеннями ЗУ «Про гуманітарну допомогу». Таким чином, у зв`язку з недотриманням гр. ОСОБА_1 вимог статей 194, 257 МК України, неподанням митної декларації у вільний обіг, не заявленням коду преференції 311, ставок митних платежів, а також суми митних платежів та порушенням положень ЗУ «Про гуманітарну допомогу», звільнення від оподаткування ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість щодо операцій з ввезення транспортних засобів громадянами (фізичними особами) на митну територію України для вільного обігу не є можливим та висновок захисника Бойчук Н.В. з приводу того, що «жодних митних платежів не існувало в принципі» є безпідставним.

Щодо неправомірного на думку захисника покладання судом відповідальності на волонтера-перевізника Захисником в апеляційній скарзі помилково зазначено, що матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 діяв виключно як волонтер-перевізник, захисник не посилається на конкретні матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є волонтером-перевізником

Вважає, що зазначене твердження захисника не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують статус ОСОБА_3 як волонтера-перевізника.

Крім того, присутність або відсутність даних, що нібито ОСОБА_1 є волонтером-перевізником не впливає на те, що він є суб`єктом у даній справі.

Щодо пояснень ОСОБА_1 захисником в апеляційній скарзі зазначено, що митний орган не допитав ОСОБА_2 та не ініціював її допит у суді.

В свою чергу судом в постанові зазначено, що «пояснення ОСОБА_1 , додані до протоколу про те, що ним вказаний тз передавався за вказівкою волонтера ОСОБА_4 , іншим волонтерам, які здійснювали доставку тз до ВЧ у АДРЕСА_2 (а.с.32-37), не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки, як було зазначено раніше відповідно до ст.3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу», підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.

Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.

Доказів того, кому саме було передано тз, не надано, відомості про те, що отримувач був уповноважений на його отримання В/Ч НОМЕР_1 , не надано». Запорізька митниця в повному обсязі погоджується з таким висновком Суду.

Таким чином, ОСОБА_5 , зазначена у поясненні ОСОБА_3 не ані донором, ані отримувачем або набувачем гуманітарної допомоги, тому і ініціювання допиту було недоцільним.

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя, дослідивши докази в даній справі, дійшов саме до такого висновку, притягнув громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.485 Митного кодексу України та наклав стягнення.

В додаткових поясненнях на відзив представника Запорізької митниці на апеляційну скаргу захисник - адвокат Бойчук Н.В. зазначає про те, що відзив Запорізької митниці не містить переконливих доводів, які б спростовували аргументи апелянта в апеляційній скарзі, а тому доводи апелянта підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції під час перегляду постанови суду першої інстанції.

Захисник зазначає, що у поданій апеляційній скарзі сторона захисту детально обґрунтовувала, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, перебував за межами України, не мав реальної можливості особисто брати участь у судовому розгляді, а також наполягав на необхідності особистої участі у справі, що підтверджується поданим клопотанням про передачу справи для розгляду за місцем проживання.

Відзив не містить жодної правової оцінки обставин перебування ОСОБА_1 на території Республіки Польща, не містить заперечень щодо неналежного повідомлення сторони захисту, а також не містить будь-яких аргументів щодо правомірності розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Як у протоколі, так і у відзиві митного органу фактичне обґрунтування зводиться до того, що транспортний засіб нібито не був переданий військовій частині та не перебуває на відповідному обліку.

Крім того, ні у протоколі, ні у постанові суду першої інстанції, ні у відзиві митниці не зазначено: коли саме у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати митних платежів: якою саме нормою закону передбачено виникнення такого обов`язку; у який строк ці платежі повинні були бути сплачені; які саме дії ОСОБА_1 митниця вважає ухиленням від їх сплати.

Проте митниця не навела жодної норми закону, яка б передбачала автоматичне виникнення обов`язку зі сплати митних платежів через три роки після завершення митного оформлення гуманітарної допомоги.

Так само митниця не навела жодної норми закону, яка б передбачала автоматичну втрату статусу гуманітарної допомоги виключно через відсутність акта приймання - передачі або відомостей про подальший облік майна.

Митний орган взагалі не спростував доводів апеляційної скарги про те, що стаття 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» є спеціальною нормою, яка визначає відповідальність за порушення законодавства у сфері гуманітарної допомоги.

Також, ні суд першої інстанції, ні митний орган не навели жодного доказу того, що ОСОБА_1 мав намір ухилитися від сплати митних платежів, отримати будь-яку вигоду чи використати транспортний засіб у власних інтересах.

Всі обставини справи, навпаки, свідчать про те, що транспортний засіб ввозився в умовах воєнного стану як гуманітарна допомога для потреб оборони держави, а сам ОСОБА_1 виконував функцію перевезення транспортного засобу та не був його власником, кінцевим отримувачем або особою, відповідальною за подальший облік такого майна.

В запереченнях на додаткові пояснення сторони захисту Запорізька митниця зазначає, що захисником в додатковому поясненні зазначено, що митний орган не спростував доводи сторони захисту про особисту участь ОСОБА_1 в судовому засіданні, про передачу справи для розгляду за місцем проживання ОСОБА_1 та про те, що відзив не містить правової оцінки обставин перебування ОСОБА_1 на території Польщі, також стосовно неналежного повідомлення сторони захисту та правомірності розгляду справи у відсутності особи.

Захисник стверджує, що «митниця фактично підтвердила основний довід апеляційної скарги про змішування різних об`єктивних сторін правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, митниця фактично підтверджує, що формулювання обвинувачення та фактичні обставини, на які вона посилається, не збігаються між собою».

Таке твердження захисника не відповідає дійсності та є маніпуляцією.

У відзиві від 11 лютого 2026 року Запорізька митниця зазначила, що «захисник не дає ніякого роз`яснення цим різним об`єктам та об`єктивним сторонам, не наводить посилань на нормативні документи. Як висновок, доводи захисника щодо різних об`єктів, різних об`єктивних сторін є безпідставними».

Таким чином, доводи сторони захисту є безпідставними та маніпулятивними.

Захисником в додаткових поясненнях хибно зазначено, що «ні в протоколі, ні у постанові суду першої інстанції, ні у відзиві митниці не зазначено: коли саме у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати митних платежів, якою саме нормою закону передбачено виникнення такого обов`язку, у який строк ці платежі повинні були бути сплачені».

Зазначені аргументи захисника не заслуговують на увагу, оскільки не належать до предмету доказування по цій справі, яким є дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Однак, відповідно до ч.4 ст.296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, переміщення яких передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття компетентним органом митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Захисником в додаткових поясненнях хибно зазначено, що «митний орган взагалі не спростував доводів апеляційної скарги про те, що стаття 12 Закону України - Про гуманітарну допомогу» є спеціальною нормою, яка визначає відповідальність за порушення законодавства у сфері гуманітарної допомоги. У відзиві відсутній будь - який аналіз зазначеної норми та відсутня відповідь на довід захисту про неможливість підміни регулювання у сфері гуманітарної допомоги положеннями статті 485 Митного кодексу України».

Слід зазначити, що ст.12 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» не визначає відповідальність за порушення законодавства у сфері гуманітарної допомоги, а лише надає перелік таких порушень, без зазначення яка саме відповідальність передбачена за такі порушення.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про гуманітарну допомогу», особи, винні у порушенні законодавства про гуманітарну допомогу, несуть відповідальність згідно із законами України.

Митний кодекс України є спеціальним кодифікованим законом, головним джерелом митного права, оскільки є пріоритетним при регулюванні митних відносин (визначає митні режими, митні платежі та відповідальність за порушення митних правил тощо).

Положення статті 485 МК України визначає, яка саме відповідальність настає за дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, всі такі доводи сторони захисту є безпідставними.

На думку представника митниці, захисник в апеляційні скарзі помилково зазначає, що Законом України від 05 квітня 2022 року №2142-ІХ запроваджено повне звільнення фізичних осіб від ввізного мита, ПДВ, акцизного податку при ввезенні транспортних засобів у період воєнного стану, а також, що «станом на 30 квітня 2022 року жодних митних платежів не існувало в принципі».

Положеннями п. 9-50 розділу XXI Митного Кодексу України та п.69.24 розділу XX Податкового Кодексу України були звільнені від оподаткування ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком легкові автомобілі, які ввозилися громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Таким чином, ввезення на митну територію України вищезазначеного транспортного засобу з іноземною реєстрацією для вільного обігу - «NISSAN NAVARA», VIN-код НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_5 (а.с. 18) зі звільненням від оподаткування ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком як станом на 30 квітня 2022 року, так і на теперішній час є неможливим.

Крім того, в порушення положень ст.3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» відсутні донор та отримувач гуманітарної допомоги, що унеможливлює визнання статусу гуманітарної допомоги для вищезазначеного транспортного засобу.

До ОСОБА_1 не може бути застосовано п. 9-50 Розділу XXI МК України в зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутній документальний факт підтвердження факту передачі транспортного засобу будь-якому набувачу гуманітарної допомоги (акт приймання-передачі транспортного засобу військовим частинам чи військовослужбовцям).

Таким чином, документальний факт підтвердження факту передачі транспортного засобу будь-якому набувачу гуманітарної допомоги має значення при розгляді справи.

В запереченнях на заперечення представника митниці на додаткові пояснення захисник-адвокат Бойчук Н.В. зазначає про те, що позиція митного органу, викладена у запереченнях від 17 червня 2026 року, є неспроможною, базується на довільному тлумаченні законодавства та прямо суперечить матеріалам справи.

Як зазначає захисник, митний орган стверджує, що оскільки виклик до суду - це повноваження суду, то митниця не повинна давати цьому оцінку.

Разом з тим, сторона захисту в апеляційній скарзі вказує на факт порушення процесуального закону судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування постанови.

Митний орган заявляє, що захист не навів роз`яснень, повністю ігноруючи текст апеляційної скарги, проте ст.485 МК України містить альтернативні об`єктивні сторони. Протокол висуває ОСОБА_1 звинувачення виключно в «ухиленні від сплати митних платежів» (яке можливе лише на стадії ввезення), тоді як фактичні обставини у тому ж протоколі описують нібито «використання авто не за цільовим призначенням» (що є абсолютно іншою юридичною конструкцією, яка виникає вже після ввезення). Митниця поєднала взаємовиключні речі: неможливо ухилятися від платежів на кордоні, якщо товар ввозився як звільнена від мита гуманітарна допомога.

Митний орган стверджує, що ст.12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» не визначає відповідальність, а лише перелічує порушення.

У цьому переліку немає ухилення від сплати митних платежів, що ставиться у вину ОСОБА_1 як порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.

Жоден закон України, включно з Митним кодексом, не містить норми, яка б дозволяла прирівнювати порушення правил використання гуманітарної допомоги всередині країни до «ухилення від сплати митних платежів» на кордоні за ст.485 МК України.

Щодо відсутності обов`язку сплати митних платежів станом на квітень 2022 року, сторона захисту зазначає, що митниця ніяк не спростувала той факт, що у квітні 2022 року діяв Закон № 2142-ІХ, який повністю звільняв усіх громадян від сплати будь-яких митних платежів. Пільга була загальною та абсолютно безкоштовною. Технічна процедура зняття автомобіля з обліку за кордоном не вимагала особливих витрат чи зусиль. Якби ОСОБА_1 мав бодай найменший комерційний інтерес чи намір забрати автомобіль собі, йому абсолютно нічого не заважало оформити його на себе під нульове розмитнення як фізособу.

По-друге, цей «аргумент» митниці лише підтверджує позицію захисту. Те, що автомобіль ввозився на чинних іноземних номерах за гуманітарною декларацією, без зняття з обліку, без договорів купівлі - продажу на ім`я ОСОБА_1 , прямо доводить: у нього не було жодних комерційних цілей. Він діяв виключно як волонтер-перевізник, який доставляв гуманітарну допомогу для сил оборони.

По-третє, митний орган свідомо підміняє поняття та ігнорує власну практику квітня 2022 року. Навіть за наявності норми ч.6 ст.377 МК України, у період дії «нульового розмитнення» весною 2022 року.

Щодо відсутності акта приймання-передачі та п. 9-50 Розділу XXI МК України, то сама по собі відсутність акта приймання-передачі або документів про постановку транспортного засобу на облік не може розцінюватися як доказ порушення митних правил з боку ОСОБА_1 .

Відсутність таких документів у матеріалах справи свідчить виключно про об`єктивні труднощі подальшого паперового обліку в умовах війни, а не про протиправну поведінку волонтера-перевізника.

До матеріалів справи стороною захисту додано лист тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 19 червня 2026 року за №5640, адресований Голові Державної митної служби України. Цим документом військове командування офіційно підтвердило, що автомобіль «NISSAN NAVARA». VIN-код; НОМЕР_6 ввезений 30 квітня 2022 року громадянином ОСОБА_1 був фактично доставлений на передову та переданий у користування бійцям протитанкового артилерійського дивізіону В/Ч НОМЕР_1 , після чого вже у травні 2022 року був повністю знищений в ході бойових дій на Мар`їнському напрямку до моменту належного оформлення паперової документації та постановки на облік.

В судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього – адвокат Бойчук Н.В. просила розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 , зазначила про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважала за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 , зазначила про узгодженість вказаного питання та правової позиції між нею та ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника-адвоката Бойчук Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представника митниці Ткача В.В., який заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги захисника-адвоката Бойчук Н.В., перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно зі статтею 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом статей 245 КУпАП та 486 МК України, завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції враховані не в повній мірі.

Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0094/UA112000/2025 від 15 жовтня 2025 року, де викладена фабула правопорушення, яка відображена і в оскаржуваній постанові суду.

До вказаного протоколу додано:

- доповідну записку інспектора ОВ УБК та ПМП від 15 жовтня 2025 року про складання протоколу про ПМП №0094/UA112000/2025 від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України;

- інформацію від Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №220/9/805 від 25 червня 2025 року про надання інформації про стан отримання товарів гуманітарної допомоги в/ч НОМЕР_1 , згідно з якою останні не отримувала, як гуманітарну допомогу, транспортний засіб: вантажний автомобіль «NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 , 2488 см3, дизель 2008 р.в.;

- копію декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, згідно з якою ОСОБА_1 на пункті пропуску Медика -Шегені, де в розділі «Отримувач» вказано В/Ч НОМЕР_1 , в розділі «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб «NISSAN NAVARA», номер машини: НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_4 ;

- копію депутатського звернення за вих №57/04/22 від 29 квітня 2022 року про вжиття відповідних заходів та забезпечення безперешкодного перетину державного кордону й сприяння максимально швидкому митному оформленню гуманітарного вантажу, до якого долучено список осіб, залучених до перевезення транспортного засобу, їх контактні дані та відомості про автомобіль;

- запит Запорізької митниці №7.20-4/20-01/8.2/2075 від 10 липня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування на військовому обліку (зареєстрованих) транспортних засобів, в тому числі «NISSAN NAVARA», номер машини: НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_4 ;

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 №101/3620 від 31 липня 2025 року щодо не реєстрації на та відсутності на обліку;

- відповідь ЦНАП Косівського району Івано-Франківської області №81 від 25 серпня 2025 року про надання інформації щодо фізичної особи – ОСОБА_1 ;

- лист Запорізької митниці №7.20-4/20-01/10/2590 від 27 серпня 2025 року на адресу ОСОБА_1 щодо необхідності явки останнього для надання пояснень;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначає про те, що він завіз вищевказаний автомобіль в Україну 30 квітня 2022 року на замовлення та за інструкціями ОСОБА_4 - волонтерки, громадської активістки, співробітниці Національного музею Революції Гідності, та народного депутата ОСОБА_7 (про що надано відповідний лист). Автомобіль ввозився з метою передачі 55-ій окремій артилерійській бригаді - Запорізька Січ” … З 2014 року проживає в Республіці Польща (постійне місце проживання), під час повномасштабного вторгнення росії на територію України, мав можливість безперешкодного перетину кордону (мав можливість виїзду за кордон). Тому автомобілі, які ввозились в Україну, у Львові передавалися іншим волонтерам для розвезення і передачі їх військовим частинам, натомість він повертався за кордон за наступними ТЗ. Для цих цілей він співпрацював з досвідченою волонтеркою ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 - за дівочим прізвищем). ОСОБА_10 була відповідальна за весь процес логістики і розподілу машин. Для нього в той час не було важливо мати формальні звіти і акти прийому-передачі. І взагалі не знав, що потрібно мати як підтвердження сам документ прийому - передачі, довіряючи ОСОБА_11 і її команді волонтерів. В нього не було сумнівів, що машини, які він перевозить як водій-декларант, дійсно будуть передані бійцям на фронт задля виконання бойових завдань. Крім того, додано фотозвіт передачі автомобіля NISSAN NAVARA (номерні знаки: НОМЕР_5 ), VIN-код: НОМЕР_3 , 2008 року випуску, країна походження: Великобританія, бійцю, зроблений Юлею публічно на її сторінці в Facebook. Можливо даний автомобіль був переданий іншій військовій частині, але йому потрібно більше часу (перші числа жовтня) на те, щоб знайти, до якої частини переданий був ТЗ і отримати від них підтверджуючі документи, тому що на даний час багато людей, які були задіяні до волонтерства (передачі автомобілів) і військових, які їх приймали, не доступні або загинули під час бойових дій. На даний час він зв`язався з волонтерами, які передавали ТЗ безпосередньо військовим (фото додається), чекає від них інформації, кому і до якої в/ч був переданий автомобіль. Крім того, до письмових пояснень ОСОБА_1 додано публічну подяку від Юлії, в якій можна побачити підтвердження передачі автомобіля військовим, але чомусь в коментарі під постом вказано, що передана розвідникам, а не артилерійській бригаді, тому припускає, що ТЗ був переданий не до тієї військової частини, яка вказана в декларації;

- службову записку управління контролю та адміністрування митних платежів Запорізької митниці від 09 вересня .09.2025 № 15/15-01/5012, згідно з якою, розрахунок митних платежів, які підлягали б сплаті під час митного оформлення транспортного засобу «NISSANNAVARA», VIN- НОМЕР_4 на дату ввезення на митну територію України 30.04.2022 становить 166443,29 грн (ввізне мито - 24098,42 грн; акциз - 74440,28 грн, ПДВ - 67904,59 грн).

Згідно з оскаржуваною постановою суду, ОСОБА_1 та його захисники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.

В судовому засіданні представник митниці просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, вказав, що у справі наявні всі матеріали, що підтверджують вчинення ним інкримінованого правопорушення.

Перевіряючи доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з протоколом про порушення митних правил №0094/UA112000/2025 від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 інкримінується вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів при ввезенні - т/з NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 , номер машини: НОМЕР_5 , на загальну суму 166 443,29 грн.

Згідно з вимогами ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Усі питання щодо пропуску через митний кордон України товарів регулюються Митним кодексом України, а також іншими нормативно - правовими актами з питань митної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» N 1192-XIV від 22 жовтня 1999 року, гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги.

Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е","є", "і" пункту 5 цієї статті.

Положеннями ст.3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22 жовтня 1999 року визначено, що підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у більшому розмірі).

Таким чином, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Тобто, для притягнення особи до відповідальності за ст.485 МК України необхідне доведення факту вчинення такою особою протиправних дій, спрямованих на ухилення від митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.262 МК України, товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Частинами 6,8 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

З матеріалів справи убачається, що 30 квітня 2022 року ОСОБА_1 ввезено на митну територію України автомобіль NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 , номер машини: НОМЕР_5 , через пункт пропуску «Медика-Шегені» в якості гуманітарної допомоги. ОСОБА_1 надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 30 квітня 2022 року, де в розділі 6 «Отримувач» вказано передача 55-тій окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ» …

У письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих ним представнику Запорізької митниці, ідеться про те, що він ввіз автомобіль NISSAN NAVARA», VIN- НОМЕР_4 , номер машини: НОМЕР_5 , в якості гуманітарної допомоги для в/ч НОМЕР_1 . Перетнувши кордон, у м.Львів він віддав автомобіль волонтерам, та повернувся до Польщі за іншими транспортними засобами.

Доказів протилежного суду представниками Запорізької митниці не надано.

В свою чергу, стороною захисту надано лист тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 19 червня 2026 року за №5640, адресований Голові Державної митної служби України, згідно з яким, під час проведення заходів, пов`язаних з пошуком транспортних засобів, що перетнули митний кордон України в якості гуманітарної допомоги, було встановлено, що автомобіль «NISSAN NAVARA». VIN-код; НОМЕР_3 , який ввезений 30 квітня 2022 року громадянином ОСОБА_1 , був переданий у користування військовослужбовця протитанкового артилерійського дивізіону В/Ч НОМЕР_1 для виконання бойового завдання. Вказаний транспортний засіб був знищений в травні 2022 року в ході ведення бойових дій на Мар`їнському напрямку до моменту належного оформлення паперової документації та постановки на облік.

Відомостей про використання вказаного автомобіля не для потреб ЗСУ в матеріалах справи, також, немає. Відповідно, немає достатніх доказів на підтвердження обставин, вказаних у протоколі, про те, що вищевказаний автомобіль був використаний в інших цілях ніж зазначено у декларації, та як наслідок не сплачені митні платежі.

На викладене звертає увагу сторона захисту в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Матеріали цієї справи свідчать про те, що в цьому випадку особами, уповноваженими на складання протоколу, не були здійсненні усі необхідні дії щодо збирання доказів з метою встановлення всіх обставин, що мають значення.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, та на які посилається представник митниці у запереченнях на апеляційну скаргу, не є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, як зазначено вище, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Проте, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є передчасними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу адвоката Бойчук Н.В. задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 13 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ст.485 МК України скасувати.

Провадження стосовно ОСОБА_1 за ст.485 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева