Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №317/5575/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/5575/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/5575/25 Головуючий в 1 інст.Ачкасов О.М.

Провадження №33/807/687/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Рвачова О.О., на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

Згідно з постановою суду, 31 жовтня 2025 року, о 09-52 годині ОСОБА_1 по вул.Соборній, 38 , в смт.Кушугум, Запорізького району Запорізької області, керував транспортним засобом автомобілем АЗЛК 2141201, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння рук, блідість шкіри обличчя, поведінка що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився на бодікамеру 16 (00001),водія відсторонено від керування, автомобіль залишено на місці без порушень ПДР, водія попереджено про повторність, чим порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Рвачов О.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП або вирішити питання щодо можливості накладення більш м`якого стягнення, ніж це передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису убачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд безпідставно, не перевіривши у ОСОБА_1 наявності ознак алкогольного сп`яніння.

Так, реальною причиною направлення ОСОБА_1 на огляд лікаря-нарколога була наявність в ІПНП «Армор» відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.130 КУпАП.

Керуючи автомобілем в день та час, які вказані у протоколі, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки такі його дії зумовлені необхідністю виконання обов`язків військової служби в лавах ЗСУ.

Крім того, апелянт зазначає про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.172-20 КУпАП, а тому його огляд мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП.

Працівники поліції не ознайомлювали ОСОБА_1 зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я та не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння.

Право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному підвозі особового складу та військових вантажів до лінії зіткнення.

31 липня 2026 року на адресу апеляційного суду через систему «Електронний суд» від захисника-адвоката Рвачова О.О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 31 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною працівником поліції у протоколі, та самим апелянтом при поданні апеляційної скарги, а також за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаним в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, що підтверджується відповідною розпискою, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18, також, зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Рвачова О.О., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази, серед іншого і на предмет їх достатності для висновку про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №592817 від 31 жовтня 2025 року, згідно з яким,

31 жовтня 2025 року, о 09-52 годині ОСОБА_1 по вул.Соборній, 38 , в смт.Кушугум, керував транспортним засобом АЗЛК 2141201, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння рук, блідість шкіри обличчя, поведінка що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився на бодікамеру 16 (00001), водія відсторонено від керування, автомобіль залишено на місці без порушень ПДР, водія попереджено про повторність, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

До вказаного протоколу додано: довідку про відсутність потворності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія НОМЕР_3 від 23 липня 2003 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31 жовтня 2025 року; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6053304 від 31 жовтня 2025 року за ч.1 ст.126 КУпАП; відеозапис.

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином про місце та час розгляду справи. Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та додаткові пояснення у справі щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України як військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, у яких він посилався на те, що огляд ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння був проведений з порушенням вимог ст.266 КпАП України та вважається недійсним. Захисник зазначив, що з відеозапису вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на перебування в стані наркотичного сп`яніння абсолютно безпідставно, зокрема поліцейський повідомив ОСОБА_1 про необхідність проходження такого огляду та не перевірили у нього жодних ознак стану наркотичного сп`яніння. Захисник зазначив, що реальною причиною направлення його підзахисного на огляд до лікаря-нарколога була наявність в ІПНП «Армор» відомостей, що в минулому ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КпАП України, що не передбачено приписами Інструкції №1452/735, як підставу для направлення на огляд, що вказує на безпідставність вимоги поліцейських до ОСОБА_1 , а відтак її незаконність, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КпАП України. Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки, пов`язані з проходженням військової служби в лавах ЗСУ, слідував до місця призначення з метою отримання пального та подальшого його доставлення до військової частини з метою забезпечення руху військового транспортного засобу, тобто керуючи автомобілем в день та час, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки його дії зумовлені необхідністю виконання обов`язків військової служби у лавах ЗСУ. Крім того, зазначив що працівники поліції були не уповноважними складати протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КпАП України, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а огляд військовослужбовців проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Тому, захисник просив закрити провадження у справі або вирішити питання щодо призначення покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Що стосується доводів апелянта про недоведеність вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №592817 від 31 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

До протоколу додано Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де відображені ознаки сп`яніння, які встановлені працівником поліції у ОСОБА_2 .

Акт огляду в матеріалах справи відсутній.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З дослідженого при апеляційному розгляді справи відеозапису, долученого до протоколу, убачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб АЗЛ214201, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , зазначивши причину зупинки – розбита ліва фара, та пред`явили останньому вимогу пред`явити документи, на що ОСОБА_1 зазначив, що є документи на транспортний засіб, посвідчення водія з собою він не має, є форма 5, везе паливо хлопцям. Після чого працівники поліції спитали, чи вживає він наркотичні засоби, на що ОСОБА_1 зазначив, що зараз ні, а в молодості вживав. Після цього працівниками поліції останньому відразу було запропоновано проїхати на огляд до медичного закладу, на що ОСОБА_1 спитав причину проведення такого огляду, на що йому працівники поліції зазначили, що згідно бази ІПНП щодо нього був складений протокол за те, що він керував транспортним засобом в стані наркотичного, а не алкогольного сп`яніння, як зазначив ОСОБА_1 , тобто він їх ввів в оману. Поспілкувавшись з іншим поліцейським, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, вказавши, що він не має часу на це.

Таким чином, з переглянутого відеозапису не убачається, що працівником поліції дійсно були виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі та у направленні. ОСОБА_1 про такі ознаки не було повідомлено. Таким чином, цим відеозаписом не підтверджено, що дійсно були передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд.

За таких обставин, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, на що обґрунтовано звернуто увагу в апеляційній скарзі.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Проте, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення є передчасними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника – адвоката Рвачова О.О. задовольнити

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева