Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 23 липня 2026 р.
Справа: №336/10370/25
Суддя: Дадашева С. В.
Дата документу Справа № 336/10370/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №336/10370/25 Головуючий в 1 інст.Петренко Л.В.
Провадження №33/807/253/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.3 ст.172-11 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.
звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Згідно з постановою суду, у зв`язку з військовою агресією російської федерації указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05-30 годині 24 лютого 2022 року, що триває по теперішній час. Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Солдат ОСОБА_1 прийнятий на військову службу по мобілізації. Перебуває на посаді стрільця-санітара певної військової частини.
ОСОБА_1 , 21 жовтня 2025 року о 14-00 годині, будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, без поважних причин, з метою ухилення від виконання обов`язків військової служби, вчасно не з`явився в розташування військової частини в пункті тимчасової дислокації в АДРЕСА_3 .
22 жовтня 2025 о 08-00 годині, ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини.
Таким чином, ОСОБА_1 був відсутній з 21 жовтня 2025 року по 22 жовтня 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-11 КУпАП, нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що фактично судове засідання не проводилось, пояснення з приводу правопорушення з військової частини не брали до уваги, сам в поясненні він вказав, що в нього була поважна причина не з`явитися до частини, він постійно перебував на зв`язку та не переховувався.
В судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.
Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у протоколі, та апелянтом в апеляційній скарзі, а також за допомогою SMS – повідомлень. Згідно з відповідними довідками у додатку «Viber», судові повістки є доставленими, крім того в судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року, ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку на вищезазначену дату, що підтверджується відповідною розпискою, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18, згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній, долею своєї справи не цікавиться.
Апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався через неявку ОСОБА_1 .
В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду з зазначених причин може затягнути цей розгляд на невизначений час.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не проаналізував належним чином наявні в справі докази.
Так, згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол ДНЗ №737 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП від 24 жовтня 2025 року, у якому зазначено, що 21 жовтня 2025 року о 14-00 годині, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на певній посаді певної військової частини (інформація обмежена для запобіганню несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), виконуючи обов`язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, без поважних причин, з метою ухилення від виконання обов`язків військової служби не з`явився в розташуванні військової частини в пункті постійної дислокації за певною адресою.
22 жовтня 2025 о 08-00 годині, солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини.
Таким чином, солдат ОСОБА_1 з 21 жовтня 2025 року по 22 жовтня 2025 року був відсутній на території військової частини без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.
До протоколу додано:
- доповідь про самовільне залишення військової частини без зброї військовослужбовцем певної військової частини солдатом ОСОБА_1 , відповідно до якої 21 жовтня 2025 року о 14-10 годині з доповіді ТВО командира роти певної військової частини стало відомо, що 21 жовтня 2025 року о 14-00 годині під час шикування був відсутній у пункті постійної дислокації певної військової частини солдат ОСОБА_1 , який не з`явився після проходження лікування в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб Запорізької обласної ради»;
- доповідь про повернення до певної військової частини після самовільного залишення частини солдата ОСОБА_1 , згідно з якою, 22 жовтня 2025 року о 08-00 годині з доповіді ТВО командира роти певної військової частини стало відомо, що 22 жовтня 2025 року повернувся в пункт постійної дислокації певної військової частини солдат ОСОБА_1 , який був відсутній на військовій службі з 21 жовтня 2025 року;
- копії військового квитка, паспорта громадянина України, картки платників податків на ім`я ОСОБА_1 ;
- службова характеристики щодо ОСОБА_1 , згідно з якою останній за місцем служби характеризується негативно;
- заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2025 року, згідно з якою останній вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, визнає, просить суд розглянути справу за його відсутності;
- витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №224 від 22 травня 2025 року «Про визначення уповноважених осіб, яким надано право складати протоколи про військові адміністративні правопорушення».
Дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.
На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатніх доказів в матеріалах справи немає.
Згідно з оскаржуваною постановою, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення, тобто визнав свою провину у повному обсязі.
При перевірці доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
За ч.3 ст.172-11 КУпАП, відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань. Безпосередній об`єкт – порядок проходження військової служби, зокрема умови тимчасового звільнення військовослужбовців з розташування військових частин чи інших місць проходження служби та їх подальшого повернення (прибуття) щодо. Об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.172-11 КУпАП, утворює: самовільне залишення військової частини або місця служби; нез`явлення вчасно без поважних причин на службу в разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Пунктом 260 Статуту визначено, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
До протоколу про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 , не додано доказів на підтвердження того, що лікування ОСОБА_1 мало бути закінченим саме 21 жовтня 2025 року.
Як убачається з доповіді про самовільне залишення військової частини без зброї військовослужбовцем певної військової частини солдатом ОСОБА_1 , по факту здійснення самовільного залишення частини за наказом командира певної військової частини № НОМЕР_2 від 21 жовтня 2025 року, призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушення.
Проте, матеріали службового розслідування в справі відсутні.
В протоколі зазначені відомості про свідка ОСОБА_2 , проте письмові пояснення вказаного свідка матеріали справи теж не містять.
З заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2025 року, тобто складеною ним в день вчинення правопорушення, яке йому інкримінують, убачається, що він визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, скоєння якого йому не інкримінувалось.
З наявних матеріалів справи убачається, що відеозапис не здійснювався.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення є передчасними.
В свою чергу, вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати достатнім доказом для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, з огляду на те, що на цей час останній факт вчинення зазначеного адміністративного правопорушення категорично заперечує.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою невинуватість.
На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом», а висновки суду першої інстанції про протилежне суперечать матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-11 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua