Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №607/13406/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Справа №607/13406/26 Провадження №3/607/4041/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №849395 від 02 червня 2026 року, ОСОБА_1 02 червня 2026 року приблизно о 14 год. 50 хв., за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль, у громадському місці, а саме в лікарні КНП «ТМКЛШД» в присутності медичних працівників та інших громадян висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 02 червня 2026 року його матір у зв?язку з різким погіршенням стану здоров?я було терміново доставлено до лікарні автомобілем екстреної медичної допомоги. Прибувши до медичного закладу він намагався з?ясувати місцезнаходження матері. З цієї причини він звернувся до медичної сестри із запитанням, де перебуває його мати. Медичний працівник повідомила, що його матір знаходиться в кабінеті ультразвукової діагностики. Прибувши до вказаного кабінету він дізнався від медичних працівників про те, що його матері там немає. Після цього він повторно звернувся до медичної сестри, однак вона знову повідомила, що його мати перебуває саме в кабінеті ультразвукової діагностики. Прибувши до кабінету УЗД вдруге він знову не знайшов там матір. Після цього між ним та медичною сестрою відбулась словесна суперечка.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кавійчик В.П. в судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст..173 КУпАП. Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису істотних ознак складу правопорушення. У протоколі не зазначено які саме нецензурні висловлювання були використані, кому саме вони були адресовані та яким саме чином вони порушили громадський порядок та спокій громадян. У заяві медичного працівника ОСОБА_2 вказано, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в її сторону, чим образив її честь та гідність в присутності хворих та медпрацівників. Водночас з матеріалів справи не вбачається, що будь-які інші громадяни зверталися до поліції із заявами про порушення їх спокою або громадського порядку. Працівниками поліції не відібрано пояснення від інших осіб, які перебували у приміщенні лікарні. Матеріали справи містять пояснення лише однієї особи, яка була безпосереднім учасником конфлікту.

Адвокат зазначає, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник за особливих обставин. Матір ОСОБА_1 було терміново доставлено до лікарні бригадою екстреної медичної допомоги у зв?язку з різким погіршенням стану здоров?я. Через стресовий стан він забув свій мобільний телефон і не мав можливості зв?язатися з матір?ю або з?ясувати її місцезнаходження самостійно. З цієї причини ОСОБА_1 звернувся до медичної сестри ОСОБА_2 із запитанням, де перебуває його мати. ОСОБА_2 повідомила, що матір ОСОБА_1 знаходиться в кабінеті ультразвукової діагностики. Прибувши до вказаного кабінету ОСОБА_1 дізнався від медичних працівників про те, що його матері там немає. Після цього він повторно звернувся до ОСОБА_2 , однак вона знову повідомила, що його мати перебуває саме в кабінеті ультразвукової діагностики. Виконавши її вказівку вдруге, ОСОБА_1 знову не знайшов там матір і отримав аналогічну відповідь від працівників кабінету. Лише після повторного повернення до ОСОБА_2 між ними виник словесний конфлікт, причиною якого стало те, що вона двічі направила його до кабінету, де його матері фактично не було. Таким чином, конфлікт виник не з мотивів демонстрації явної неповаги до суспільства чи бажання порушити громадський порядок, а внаслідок стресової ситуації, викликаної переживанням за життя та здоров?я матері, а також неможливістю з?ясувати її місцезнаходження. ОСОБА_2 , яка стверджує про образу її честі і гідності, не було визнано потерпілою. Між нею та ОСОБА_1 справді стався конфлікт в умовах стресової ситуації. Долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної камери працівника поліції не підтверджує обставин, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис переривається в момент спілкування працівника поліції з ОСОБА_2 . Зазначає, що сам пособі факт конфлікту між особою та працівником медичного закладу не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Для кваліфікації дій як дрібного хуліганства орган, який склав протокол, повинен довести, що особою були вчинені саме дії, прямо передбачені диспозицією статті 173 КУПАП, а також що такі дії об?єктивно порушили громадський порядок і спокій громадян. При цьому недостатньо зазначити загальну фразу про "висловлювався нецензурною лайкою". У протоколі повинні бути наведені конкретні висловлювання або інші фактичні дані, які дозволяють суду оцінити, чи дійсно вони є нецензурними, чи були вони висловлені саме в тому вигляді, який охоплюється диспозицією ст. 173 КУпАП, а також чи могли вони об?єктивно порушити громадський порядок. У даній справі між ОСОБА_1 та медичним працівником виник саме словесний конфлікт. Дії ОСОБА_1 не були спрямовані на демонстрацію явної неповаги до суспільства чи порушення громадського порядку.

Згідно зі ст.173 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До матеріалів справи в якості доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №849395 від 02 червня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 02 червня 2026 року приблизно о 14 год. 50 хв., за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль, у громадському місці, а саме в лікарні КНП «ТМКЛШД» в присутності медичних працівників та інших громадян висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій громадян;

- відеозапис, що міститься на оптичному носії інформації – диску DVD-R. Зокрема, на відеозаписі під назвою export-cy20w зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він висловлювався агресивно до медичного працівника (00:01:55). На 00:08:24 ОСОБА_2 повідомляє працівникам поліції, що ОСОБА_1 кричав та висловлювався нецензурною лайкою (00:08:53);

- заяву ОСОБА_2 від 02 червня 2026 року, відповідно до якої вона просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за нецензурну лайку в громадському місці у присутності персоналу, чим образив її честь та гідність;

- письмове пояснення ОСОБА_2 від 02 червня 2026 року, у якому вона вказала, що 02 червня 2026 року приблизно о 14 год. 50 хв. у приміщенні ВЕМД КНП «ТМКЛШД» ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в її сторону, чим ображав її честь та гідність у присутності хворих та медичного персоналу;

- витяг з ІПНП України від 03 червня 2026 року, відповідно до якого 02 червня 2026 року о 14 год. 40 хв. надійшло повідомлення від невідомої особи (тел..0352252676) про те, що в лікувальному закладі в приймальному відділенні лікарні №1 пацієнт поводить себе неадекватно. Прибувши за вказаною адресою було виявлено медсестру ОСОБА_2 , яка повідомила, що в приймальному відділенні лікарні №1 ОСОБА_1 поводить себе неадекватно.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 173 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Так, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв вини, явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву, не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Таким чином, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.

З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 02 червня 2026 року між ОСОБА_1 та медичною сестрою ОСОБА_2 у приміщенні КНП «ТМКЛШД» виник словесний конфлікт. Причиною конфлікту слугувало те, що матір ОСОБА_1 було терміново доставлено до закладу охорони здоров`я у критичному стані, а ОСОБА_1 , перебуваючи у стані сильного емоційного хвилювання та стресу через загрозу життю рідної людини, декілька разів отримував від ОСОБА_2 суперечливу інформацію щодо її фактичного місцезнаходження.

Суд зауважує, що сам по собі факт виникнення між особами словесного конфлікту на ґрунті особистого нерозуміння чи психоемоційного напруження, викликаного екстреними обставинами, не утворює складу дрібного хуліганства, якщо дії особи не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку чи демонстрацію явної неповаги до суспільства.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 діяв із хуліганських мотивів. Його поведінка була обумовлена намаганням розшукати матір у медичному закладі, а не бажанням порушити спокій громадян чи нормальну діяльність установи.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №849395 від 02 червня 2026 року вказано лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_1 «висловлювався нецензурною лайкою», без зазначення конкретного змісту висловлювань, кому саме вони були адресовані та якими саме конкретними діями було порушено громадський порядок.

Аналіз долученого відеозапису та письмових пояснень не містить відомостей вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій, спрямованих на невизначене коло осіб, а пояснення та заява ОСОБА_2 свідчать про наявність між ними особистого конфлікту щодо інформування про пацієнта. Інші громадяни чи пацієнти із заявами про порушення їхнього спокою до поліції не зверталися, їхні пояснення працівниками поліції відібрані не були. На відеозаписі export-cy20w зафіксовано, що ОСОБА_2 підтвердила наявність між нею та ОСОБА_1 словесного конфлікту. При цьому суд враховує, що на вказаному відеозаписі, починаючи з 00:08:55 відсутній звук.

Долучений до матеріалів справи витяг з ІПНП України від 03 червня 2026 року, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може бути взятий судом до уваги, оскільки у витязі зафіксовано лише інформацію стосовно звернення особи на лінію 102.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв`язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на його користь.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням позиції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, суд дійшов висновку, що справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 173, 247, 268, 277, 287 КУпАП, суд -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій