Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №496/4864/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 496/4864/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.

за участю :

секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

адміністративну справу відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кілія Одеської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В:

Як зазначено в протоколі серії ЕПР1 № 695260 від 17.06.2026 року – 22.05.2026 року о 11 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Peugeot Partner» д.н. НОМЕР_1 по а/д М-15 Одеса-Рені /32 км. + 480 м./ при виконанні повороту ліворуч на а/д С-160516 в напрямку с. Мирне не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем “Kia” д.н. НОМЕР_2 , який рухався попереду та здійснював поворот ліворуч. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла порушення п. 12.3 ПДР України, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, у тому вигляді, в якому вони зазначені, не погоджується, оскільки фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди відбувалися дещо інакше. Зазначила, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою вона рухалася на своєму автомобілі у напрямку с. Мирне. При цьому жодного обгону іншого транспортного засобу вона не здійснювала. Її автомобіль рухався у межах своєї смуги руху, а сама вона мала намір здійснити поворот у напрямку с. Мирне. Пояснила, що швидкість її автомобіля перед початком маневру повороту становила приблизно 50 км/год. Вона не рухалася зі швидкістю 70 км/год, як це могло бути зазначено або припускатися іншими учасниками події. Вважає, що її швидкість була нормальною та відповідала дорожній обстановці. При цьому зазначила, що якби вона фактично рухалася зі швидкістю близько 70 км/год, наслідки дорожньо-транспортної пригоди могли б бути значно тяжчими. Безпосередньо перед зіткненням вона увімкнувши відопвдіний сигнал, вже почала виконувати лівий поворот. Тобто на момент виникнення небезпечної ситуації її автомобіль уже заходив у поворот, а не здійснював обгін чи інший небезпечний маневр. Вона контролювала дорожню ситуацію та діяла відповідно до напрямку свого руху. У цей момент автомобіль потерпілого, що рухався перед її транспортним засобом, почав виконувати маневр, який вона спочатку сприйняла як звичайний поворот, однак фактично, на її думку, водій іншого автомобіля почав здійснювати розворот. Цей маневр був виконаний різко та несподівано для неї. Автомобіль потерпілого різко змінив напрямок руху, унаслідок чого виникла безпосередня небезпека зіткнення. Вона не очікувала такого маневру з боку іншого водія та не мала достатньо часу для того, щоб повністю уникнути зіткнення. Коли вона побачила, що інший автомобіль почав різко змінювати напрямок руху та фактично перетинає траєкторію її руху, вона почала гальмувати. Однак через те, що небезпечна ситуація виникла раптово і автомобілі вже перебували на близькій відстані один від одного, уникнути зіткнення не вдалося. Унаслідок зіткнення її автомобіль втратив стійкість та перевернувся. Вона зазначила, що саме перевертання її автомобіля стало наслідком зіткнення, яке відбулося після раптового маневру іншого транспортного засобу. Особливо наголосила, що вона не здійснювала обгін потерпілого та не намагалася випередити його автомобіль у небезпечний спосіб. Її дії безпосередньо перед ДТП полягали у виконанні повороту в напрямку с. Мирне. Тому вона не погоджується з можливим трактуванням її маневру як обгону або небезпечного випередження. На думку ОСОБА_1 , ключовою обставиною ДТП було те, що потерпілий фактично здійснював не звичайний поворот, а розворот. Саме різка зміна напрямку руху автомобілем потерпілого створила небезпечну дорожню ситуацію, на яку вона вже не мала можливості своєчасно відреагувати таким чином, щоб повністю уникнути зіткнення. Вона також звернула увагу суду на обставини, які мали місце після дорожньо-транспортної пригоди. Після події потерпілий підвозив її, при цьому неодноразово просив у неї пробачення. На її думку, така поведінка потерпілого після ДТП також заслуговує на увагу при оцінці обставин події, оскільки безпосередньо після пригоди він фактично висловлював жаль з приводу того, що сталося, та просив у неї вибачення. ОСОБА_1 , наголосила, що не заперечує самого факту дорожньо-транспортної пригоди та усвідомлює її наслідки, однак не погоджується з тим, що ДТП сталася внаслідок її неправомірних дій у тому обсязі, який їй ставиться у вину. Вона вважає, що перед ДТП рухалася з безпечною для конкретної дорожньої обстановки швидкістю близько 50 км/год, обгону не здійснювала, вже виконувала поворот у напрямку с. Мирне та не мала наміру здійснювати будь-який небезпечний маневр. Небезпека виникла раптово внаслідок маневру автомобіля потерпілого, який, на її переконання, почав виконувати розворот, різко змінивши напрямок руху. Після того як вона побачила автомобіль потерпілого та виникнення небезпеки, вона намагалася загальмувати, однак через раптовість маневру іншого автомобіля та коротку відстань між транспортними засобами уникнути зіткнення не змогла. Просить суд при оцінці її вини врахувати всі фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема швидкість її руху, відсутність обгону, те, що вона вже заходила у поворот на с. Мирне, раптовість зміни напрямку руху автомобілем потерпілого, факт здійснення ним саме розвороту, її спробу загальмувати, а також наявну фіксацію дорожньої ситуації. Вважає, що наведені обставини мають істотне значення для встановлення механізму ДТП та визначення того, дії якого саме учасника дорожнього руху стали безпосередньою причиною виникнення небезпечної ситуації та подальшого зіткнення. Вказує, що транспортний засіб іншого учасника ДТП зіткнувся з її автомобілем. Вдаривши його позаду з правого боку в районі заднього правого колеса, що підтверджує її пояснення, що вона вже почала заходити в поворот. Зважаючи на обставини справи, ОСОБА_1 вину не визнала, оскільки в її діях складу ст. 124 КУпАП не вбачає.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суддею встановлено наступне.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту дорожньо-транспортної пригоди та наявності пошкоджень транспортних засобів, а й конкретного порушення особою вимог Правил дорожнього руху, її вини та причинного зв`язку між допущеним порушенням і наслідками у вигляді пошкодження майна.

Сам по собі факт зіткнення транспортних засобів не може бути безумовною підставою для висновку про винуватість одного з водіїв у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки суду необхідно встановити, які саме вимоги Правил дорожнього руху були порушені відповідною особою та чи перебувають такі дії у прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом та забезпечення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суддя зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушила пункт 12.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно п. 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Разом з тим, аналіз змісту протоколу свідчить, що в ньому фактично наведено декілька різних припущень щодо можливої неправомірної поведінки водія, а саме неврахування дорожньої обстановки, недотримання безпечної швидкості, безпечної дистанції та бокового інтервалу, однак конкретних фактичних даних, які б достовірно підтверджували кожну із зазначених обставин, матеріали справи не містять.

Зокрема, матеріалами справи не встановлено конкретної швидкості, з якою рухалася ОСОБА_1 безпосередньо перед зіткненням, не наведено об`єктивних даних щодо того, якою саме повинна була бути безпечна швидкість у конкретній дорожній обстановці та з яких підстав зроблено висновок про те, що обрана нею швидкість була небезпечною.

Також матеріали справи не містять належного обґрунтування того, якою саме була відстань між автомобілями безпосередньо перед виникненням небезпечної ситуації, якою повинна була бути безпечна дистанція та яким чином саме недотримання такої дистанції перебуває у причинному зв`язку із зіткненням.

Не встановлено належними та допустимими доказами й конкретного порушення ОСОБА_1 правил щодо бокового інтервалу.

Водночас сама ОСОБА_1 послідовно заперечує наявність з її боку небезпечного маневру та пояснює, що рухалася у напрямку с. Мирне, не здійснювала обгону автомобіля «Kia», мала швидкість близько 50 км/год та вже розпочала виконання повороту.

За її поясненнями, автомобіль «Kia», який рухався попереду, раптово змінив напрямок руху, причому фактично почав здійснювати не звичайний поворот ліворуч, а розворот. Такий маневр, за твердженням ОСОБА_1 , був для неї несподіваним та створив раптову небезпеку зіткнення.

При цьому ОСОБА_1 зазначила, що після того, як побачила небезпечну зміну напрямку руху автомобіля «Kia», вона почала гальмувати, однак через раптовість виникнення небезпечної ситуації та незначну відстань між транспортними засобами уникнути зіткнення не змогла.

Суддя вважає наведені пояснення такими, що підлягають оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є одним із передбачених законом джерел доказів.

За таких обставин для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.3 ПДР України необхідно встановити, що на момент виникнення небезпеки для руху вона мала реальну та об`єктивну можливість своєчасно вжити заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу чи безпечного маневрування, але не зробила цього.

Однак таких обставин матеріалами справи достовірно не підтверджено.

Навпаки, ОСОБА_1 пояснила, що після виникнення небезпеки вона почала гальмувати, тобто вжила заходів реагування на небезпечну дорожню ситуацію.

Сам факт настання зіткнення не свідчить про те, що водій мав реальну можливість його уникнути, а тому не може сам по собі підтверджувати порушення пункту 12.3 ПДР України.

Окремо суддя звертає увагу на те, що у протоколі відсутні конкретні дані, які б дозволяли встановити, яким саме чином ОСОБА_1 порушила пункт 12.3 ПДР України. Формальне посилання на неврахування дорожньої обстановки та недотримання безпечної швидкості, дистанції й бокового інтервалу без встановлення конкретних фактичних обставин не є достатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно, з урахуванням характеру правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно встановити не лише факт пошкодження транспортних засобів, а й те, що саме порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 стало необхідною та безпосередньою причиною виникнення ДТП.

Матеріалами справи такого причинного зв`язку не доведено.

При цьому в ході розгляду справи не встановлено належних та достатніх доказів, які б беззаперечно спростовували зазначену ОСОБА_1 версію розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

Навпаки, з наданих матеріалів не вбачається можливості з достатньою мірою достовірності встановити, який саме маневр безпосередньо перед зіткненням виконував водій автомобіля «Kia», чи був це поворот ліворуч, як зазначено у протоколі, або розворот, на що посилається ОСОБА_1 , а також чи виникла небезпечна ситуація внаслідок дій саме ОСОБА_1 .

Сам факт того, що автомобіль «Kia» рухався попереду автомобіля «Peugeot Partner», не свідчить автоматично про порушення ОСОБА_1 правил щодо безпечної дистанції, оскільки для такого висновку необхідно встановити конкретні обставини руху обох транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням, їх швидкість, траєкторію руху, момент початку маневру автомобілем «Kia», відстань між транспортними засобами та момент виникнення небезпеки для руху.

Такі обставини у матеріалах справи належним чином не встановлені.

Суддя також бере до уваги, що відповідно до пояснень ОСОБА_1 , вона вже перебувала у процесі виконання повороту в напрямку с. Мирне, коли автомобіль «Kia», що рухався в напрямку прямо перед її транспортним засобом, різко змінив напрямок руху, розпочавши маневр розвороту, внаслідок чого траєкторії руху транспортних засобів перетнулися.

Ці пояснення узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу, зокрема, протоколом огляду місця ДТП та фотозображеннями, на яких зафіксоване пошкодження правої сторони автомобіля «Peugeot Partner»у вигляді деформації металу на задній частині кузова в районі заднього правого колеса, характерне для контакту з іншим транспортним засобом та інші пошкодження, характерні для їх отримання внаслідок подальшого перекидання транспортного засобу, а також позначене на схемі до ДТП під № 5 розташування уламків пластика, що, як пояснила ОСОБА_1 , а також підтверджено фото під № 4, є частинами склоочисників належного їй автомобіля, та які знаходяться зліва вже за межами головної дороги, що підтверджує її пояснення щодо траєкторії руху і місця зіткнення транспортних засобів.

Характерних для зіткнення з іншим транспортним засобом в разі недотримання дистанції, інтервалу тощо, пошкоджень в передній частині автомобіля ОСОБА_1 , не виявлено.

Крім того, пошкодження на іншому транспортному засобі локалізовані в його лівій передній частині та мають вигляд деформації елементів кузова (лівого крила) та пошкодження лакофарбового покриття, характерних для дотичного контакту, що підтверджує версію ОСОБА_1 про раптовий маневр розвороту іншого транспортного засобу, що рухався перед нею та її намагання уникнути контакту із ним, який все ж таки відбувся коли вона вже входила в поворот.

Також суддя враховує пояснення ОСОБА_1 стосовно поведінки водія автомобіля «Kia» після ДТП, який, за її словами, підвозив її та неодноразово просив вибачення. Самі по собі зазначені обставини не можуть бути доказом вини іншого водія у ДТП, однак у сукупності з іншими обставинами вони підлягають оцінці при встановленні фактичного механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Суддя виходить із того, що обов`язок встановити наявність складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав протокол, а суд не може ґрунтувати висновок про винуватість особи на припущеннях.

У даному випадку матеріали справи підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів, однак не містять достатньої сукупності належних, допустимих та переконливих доказів того, що саме ОСОБА_1 порушила вимоги Правил дорожнього руху, зазначені у протоколі, та що саме це порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що наявність події дорожньо-транспортної пригоди сама по собі не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За відсутності належних доказів конкретного порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та причинного зв`язку між її діями і наслідками ДТП, усі сумніви щодо доведеності її вини не можуть бути покладені в основу висновку про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали по справі, суддя дійшов висновку про відсутність в матеріалах адміністративної справи доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність складу адміністративного правопорушення, на підставі чого, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 124, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 279, 280, 283, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складений і оголошений 24.08.2026 року о 09:30.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников