Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №947/8539/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/8539/25

Провадження № 2/947/5613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Гайси А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким витребувати у ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,0233 га, зареєстрована Управлінням держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2016 року, належали земельна ділянка площею 0,0233 га, зареєстрована Управлінням держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначає, що 09.02.2016 року ОСОБА_1 , вважаючи, що укладає договір довічного утримання, видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 – батька відповідача ОСОБА_5 розпоряджатися належними її об`єктами нерухомого майна садовим будинком та земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . на підставі якої ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 уклав такі договори на користь свого сина ОСОБА_5 : Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2016 року, за адресою: АДРЕСА_3 . посвідчений приватним нотаріусом Криворотенко Д.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 668 нерухомого майна від 24.05.2016 року; Договір купівлі-продажу будинку, за адресою: АДРЕСА_3 посвідчений приватним нотаріусом Криворотенко Д.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 667 що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Стверджує, що ОСОБА_5 зазначені земельну ділянку та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 фактично у власність не отримав, після цього у будинку не проживав, ключів від нього не мав, комунальні послуги не сплачував. У будинку фактично мешкала і продовжує мешкати на момент подання цього позову ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 не знала про існування вказаних договорів, грошові кошти від продажу ні від ОСОБА_5 , ані від ОСОБА_4 не отримувала. У 2022 році ОСОБА_1 , звернулася до Київського районного суду м. Одеси з відповідним позовом про визнання договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки недійсними. Зазначає, що спочатку ОСОБА_5 уклав 12.03.2024 року договір купівлі–продажу спірного майна на користь ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , який у свою чергу перепродав це майно на користь ОСОБА_3 . Власником майна, згідно даних реєстру нерухомого майна є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, вважала, що будинок та земельна ділянка, які на законних підставах до 2016 року належали ОСОБА_1 , а потім ці об`єкти, на підставі оспорюваних договорів у 2016 році перейшли у власність ОСОБА_5 , після чого, на підставі Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2022 року та Постанови Апеляційного суду 24.04.2023 року було повернуто у власність ОСОБА_7 , – мають бути повернуті дійсному власнику ОСОБА_1 .

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Ухвалою судді 07.03.2025 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння; призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – задоволено. Вжито по справі заходи забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0233 га, зареєстровану Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 29.04.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – задоволено. Роз`яснено ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, що даною ухвалою встановлено заборону відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам, що діють від імені відповідача та в її інтересах, здійснювати дії щодо переоформлення особових рахунків, відключення будинку від мереж енергопостачання, вселення, виселення та інші дії, пов`язані зі зміною шляхів використання будинку та земельної ділянки площею 0,0233 га, зареєстрованої Управлінням держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

19.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

23 травня 2025 року відповідач ОСОБА_3 звернулася з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі №947/8539/25, – відмовлено.

27 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 надійшла заява про відвід судді, в якій останній зазначає те, що суддя грубо порушила право відповідача та її представника на доступ до правосуддя та право приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Тому у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо безсторонності судді Куриленко О.М. під час розгляду справи.

Заява про відвід зареєстрована канцелярією суду 28.05.2025 року та передана судді 29.05.2025 року.

Ухвалою суду від 30.05.2025 року визнано відвід, заявлений представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксані Михайлівні, – необґрунтованим. Передано заяву представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксани Михайлівни для розгляду іншому судді того ж суду, визначеному у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України.

Ухвалою судді від 02.06.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксани Михайлівни у цій цивільній справі – залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 05.06.2025 року скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року по цивільній справі у справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Скасовано арешт з земельної ділянки площею 0,0233 га, зареєстрованої Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 09.07.2025 року на 14.00 год.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 03.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – залишено без розгляду.

10.10.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_9 звернувся до суду з заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення по справі по справі 947/8539/25, якою стягнути з позивача – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь відповідача – ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , понесені витрати на правову допомогу у сумі 20 500 гривень.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_9 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2026 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2025 року скасовано, цивільну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2025 року скасовано, цивільну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернуті до суду 04 червня 2026 року та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду цивільну справу було передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні на 23.07.2026 року о 14 год. 00 хв.

У зв`язку з неявкою позивача та її представника, судове засідання, призначене на 23.07.2026 року о 14 год. 00 хв. було відкладено до 21.08.2026 року до 12.00 год.

21.08.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому просив залучити до участі у справі № 947/8539/25 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також звернувся з клопотанням, в якому просив: витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Дульської Тетяни Володимирівни належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 23.04.2024, реєстровий № 372, в обсязі, зазначеному в пункті II цього клопотання; витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального нотаріальної округу Верезуб Катерини Олександрівни належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 12.03.2024, реєстровий № 296, в обсязі, зазначеному в пункті 2 розділу II цього клопотання; витребувати у Міністерства юстиції України повну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 490265451101 та 931449351101 за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.01.2016 по теперішній час, в обсязі, зазначеному II цього клопотання.

Ухвалою суду від 21.08.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів та залучення до участі у справі третіх осіб по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_2 у судовому засіданні, призначеному на 21.08.2026 року, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 січня 2016 року ОСОБА_1 належали на праві приватної власності садовий будинок загальною площею 53,0 кв. м та земельна ділянка площею 0,0233 га, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . У зв`язку із виникненням у позивачки у січні 2016 року заборгованості за кредитом, який ОСОБА_1 не мала можливості сплатити, позивачка звернулась до своїх сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 щодо сплати останніми зобов`язань позивачки за кредитним договором.

Згідно з договором від 25 серпня 2015 року № 778838580, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», заборгованість позичальника ОСОБА_1 становила 17 366,20 грн., а датою погашення кредиту було 09 лютого 2016 року.

У день погашення кредиту 09 лютого 2016 року на виконання домовленостей з ОСОБА_5 щодо сплати кредитної заборгованості, на підставі попередньої усної домовленості, ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В., зареєстровану в реєстрі за № 464, згідно з якою уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися, а саме: продати, обміняти, здавати в оренду, на умовах та за ціну за його розсудом, страхувати, належними їй об`єктами нерухомого майна – садовим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі вказаної довіреності Должиков В.В., який діяв від імені ОСОБА_1 , уклав зі своїм сином ОСОБА_5 два договори, а саме: договір від 24 травня 2016 року купівлі-продажу нерухомого майна – садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за умовами якого продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) майно і сплачує за нього обговорену грошову суму 65 590,00 грн, які були одержані продавцем від покупця до підписання цього договору купівлі-продажу у повному обсязі. Продавець зобов`язується звільнити відчужуваний об`єкт від наявних в ньому речей і передати об`єкт в повне розпорядження покупця у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень, до моменту фактичного звільнення об`єкта зробити повну оплату комунальних послуг і спожитої електроенергії; договір від 24 травня 2016 року купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , за умовами якого продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) майно і сплачує за нього обговорену грошову суму за домовленістю сторін у розмірі 321 070 грн., які були одержані продавцем від покупця до підписання цього договору в повному обсязі, продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти вказану земельну ділянку в стані, придатному для її використання за цільовим призначенням.

У 2022 році ОСОБА_1 , звернулася до Київського районного суду м. Одеси з відповідним позовом про визнання договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки недійсними. Посилалась на те, що сім`я ОСОБА_11 допомогла їй з погашенням кредитної заборгованості та за домовленістю в подальшому погодилася підтримувати її як фінансово, так і у побутових питаннях, вона не заперечувала, що після її смерті належна їй земельна ділянка та будинок перейдуть у власність ОСОБА_5 . У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що на виконання вказаних домовленостей між нею та ОСОБА_5 укладено фіктивні договори купівлі-продажу. Вказувала, що в ході укладення договорів вона неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, оскільки мала на меті укласти договір займу або довічного утримання, а не договори купівлі-продажу, тому такі договори не відповідають її внутрішній волі та укладено внаслідок помилки з її боку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року по цивільній справі №522/4628/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір від 24 травня 2016 року купівлі-продажу садового будинку житловою площею 13,1 кв. м, загальною площею 53,0 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. 24 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 667. Визнано недійсним договір від 24 травня 2016 року купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0233 га, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031, який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. 24 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 668.

Ухвалюючи судові рішення, суди виходили із того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки, укладаючи договори купівлі-продажу, позивачка помилялася щодо фактичних обставин правочинів, що вплинуло на її волевиявлення, а саме: позивачка уклала договори купівлі-продажу замість договору довічного утримання, який фактично бажала укласти. Суди дійшли висновку, що позивачка не пропустила строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки дізналася про порушення свого права лише у січні – лютому 2022 року, після спілкування з матір`ю ОСОБА_5 – ОСОБА_10 , яка повідомила їй про існування договорів купівлі-продажу.

Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року по цивільній справі №522/4628/22 касаційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_12 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що суди дійшли передчасного висновку, що позивачка не пропустила позовну давність, про застосування якої заявив представник ОСОБА_5 у клопотанні від 23 червня 2022 року, поданому до суду першої інстанції. Касаційний суд зазначив, що апеляційним судом підлягають встановленню обставини щодо моменту, з якого позивачка могла дізнатися/дізналася про порушення свого права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року по цивільній справі №522/4628/22, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 20 травня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом не враховано, що ОСОБА_1 була ознайомлення з текстом довіреності, про що свідчить її підпис, тому позивачка, будучи дієздатною повнолітньою особою, розуміла, на укладення яких правочинів від її імені вона уповноважувала ОСОБА_4 , а саме продаж, обмін, здача в оренду на умовах та ціною на його розсуд. При цьому судом також вказано, що довіреність, видана на ім`я ОСОБА_4 , не містить положень про можливість останнього укладати від імені позивачки договори займу та/або довічного утримання, а тому ОСОБА_4 був позбавлений можливості укладати такі договори.

Постановою Верховного Суду по цивільній справі №522/4628/22 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_8 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року залишено без змін.

З судових рішень по справі 522/4628/22 вбачається, що у ОСОБА_5 право власності було скасовано лише у проміжок часу з 24.04.2023 по 01.06.2023 рр.

Позивач не скористалась своїм правом і не звернулась до реєстратора про виконання Постанови апеляційного суду від 24.04.2023, яке набрало законної сили в момент його проголошення та не зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності за собою.

Після зупинення дії постанови апеляційного суду від 24.04.2023 р., жодного рішення, які б набрали законної сили і скасували право власності ОСОБА_5 , не було і на теперішній час немає. Тому і немає підстав стверджувати, що спірне майно від ОСОБА_1 вибуло поза її волею, і за таких умов, у позивача не виникло порушеного права для звернення до суду за його захистом.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому, фактично, ОСОБА_5 і не втрачав право власності на земельну ділянку площею 0,0233 га, з реєстраційним номером 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ., які ним були придбані по відплатним договорам-купівлі продажу.

На момент переходу права власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 не було жодних заборон щодо відчуження належного майна ОСОБА_5 .

Відповідач, купуючи земельну ділянку площею 0,0233 га, з реєстраційним номером 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовим будинком площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . не зобов`язана була перевіряти законність набуття права власності у ОСОБА_6 .

Тобто, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості, а може діяти, покладаючись на відомості ДРРПНМ, за відсутності обставин, що можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Указана правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 925/1351/19 від 02.11.2021 р.

Тому, відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,0233 га, з реєстраційним номером 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовим будинком площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Віндикаційний позов – це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: фізично – фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; юридично – юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Указана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18.

У Постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Указана правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19. У зв`язку з цим, що позивач не довела у який спосіб спірне майно вибуло від неї поза її волею, обраний позивачем спосіб захисту вважаємо є неефективним.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Указана правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування ст.392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року №905/1926/16, від 30.01.2019 року №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 року №48/340, від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20).

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Європейський суд справ людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цій справі, – задоволено. Вжито по справі заходи забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0233 га, зареєстровану Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 29.04.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про роз`яснення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – задоволено. Роз`яснено ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, що даною ухвалою встановлено заборону відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам, що діють від імені відповідача та в її інтересах, здійснювати дії щодо переоформлення особових рахунків, відключення будинку від мереж енергопостачання, вселення, виселення та інші дії, пов`язані зі зміною шляхів використання будинку та земельної ділянки площею 0,0233 га, зареєстрованої Управлінням держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 05.06.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року по цивільній справі у справі №947/8539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Скасовано арешт з земельної ділянки площею 0,0233 га, зареєстрованої Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №947/8539/25 – відмовлено.

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, у разі набрання рішенням законної сили, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року по цивільній справі у справі №947/8539/25.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням відмовлено в позові, тому понесені позивачем судові витрати необхідно віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 328, 388, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРИШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, – відмовити.

У разі набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року по цивільній справі у справі №947/8539/25, а саме скасувати арешт з земельної ділянки площею 0,0233 га, зареєстрованої Управлінням Держгеокадастру у м. Одесі, реєстраційний номер 490265451101, кадастровий номер 5110136900:41:014:0031 та розміщений на ній садовий будинок площею 53 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко