Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №491/657/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/657/26

Провадження № 2/491/683/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

учасників справи: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сачаєвої І.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього 71 520,80 гривень в порядку відшкодування матеріальної шкоди та 800 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162360000263 22 липня 2025 року, справа №491/1165/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - в умисному тяжкому тілесному ушкодженню, тобто умисному тілесному ушкодженню, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. У межах даного кримінального провадження потерпілим визнано позивача ОСОБА_1 . Отже, протиправними суспільно-небезпечними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу була спричинена майнова шкода, яка полягає в тому, що в результаті спричинених тілесних ушкоджень позивач вимушений був купувати ліки, для відновлення здоров`я на загальну суму 71 520,80 гривень. Зазначені витрати перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з кримінальним правопорушенням, вчиненим відповідачем, оскільки були понесені виключно у зв`язку з лікуванням тяжких тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим внаслідок злочинних дій обвинуваченого. Крім того, внаслідок умисних злочинних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 було завдано значної моральної шкоди. Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення позивач отримав тяжке тілесне ушкодження у вигляді кульового проникаючого поранення лівого ока, наслідком якого стала повна втрата зору на ліве око. Зазначене ушкодження є незворотним та призвело до стійкої втрати працездатності. Після отримання поранення позивач тривалий час проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, переніс оперативні втручання, відчував сильний фізичний біль, страх за власне життя та здоров`я, перебував у стані постійного психологічного напруження та невизначеності щодо можливості відновлення зору. Особливого значення набуває те, що на момент заподіяння тілесних ушкоджень позивач був молодою людиною, а втрата зору на одне око істотно вплинула на всі сфери його життя. Позивач вимушений постійно пристосовуватись до нових умов життя, відчуває труднощі у побуті, пересуванні, навчанні, працевлаштуванні та спілкуванні з оточуючими. Втрата зору на одне око негативно впливає на просторову орієнтацію, швидкість реакції, можливість керування транспортними засобами та виконання багатьох видів робіт. Позивач усвідомлює, що наслідки отриманої травми матимуть довічний характер та супроводжуватимуть його протягом усього життя. Крім фізичних страждань, позивач зазнав істотних душевних переживань, пов`язаних із зміною звичного способу життя, втратою впевненості у власних можливостях, необхідністю постійно долати наслідки каліцтва та переживаннями щодо свого майбутнього. Враховуючи характер вчиненого щодо позивача умисного насильницького злочину, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, повну втрату зору на ліве око, незворотність наслідків травми, фізичний біль, тривалі душевні переживання та істотне погіршення якості життя, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 800 000,00 гривень.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 01 липня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній справі, призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.33).

Відповідач ОСОБА_2 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 22 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.38).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сачаєва І.О., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 09 березня 2026 року № 2-15-2026-000673 (а.с.23), позовну заяву підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Заслухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд, вирішуючи справу по суті, виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень).

Судом встановлено, що вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2025 року за № 12025162360000263 (справа № 491/1165/25) відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - в умисному тяжкому тілесному ушкодженню, тобто умисному тілесному ушкодженню, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину (№ рішення в реєстрі 134217497) (а.с.6-9). Вирок суду набрав законної сили 23 березня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 визнаний в даному кримінальному провадженні потерпілим.

Також встановлено, що ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 01 липня 2026 року в мотивувальній частині вказаного вироку виправлено описку в даті народження потерпілого ОСОБА_1 , а саме з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (№ рішення в реєстрі 137851983). Ухвала суду набрала законної сили 09 липня 2026 року.

Зі змісту вироку вбачається, що 21 липня 2026 року, близько 03 години 00 хвилин, відповідач ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з мотивів явної неприязні, тримаючи в руках, належний йому пристрій для відстрілу куль для пневматики калібру 4,5 мм., із маркуванням «Snow Peak B1», перебуваючи на відстані не більше 1 метра від позивача ОСОБА_1 , направив ствол вказаної пневматичної гвинтівки в сторону останнього, та усвідомлюючи, що зброя раніше ним заряджена відповідною кулею, здійснив один постріл в бік ОСОБА_1 , при цьому заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді: «Кульового сліпого проникаючого поранення лівого ока з наскрізним пошкодженням склери, випадіння внутрішніх оболонок ока, розвитком травматичної катаракти лівого ока, гемофтальну, травматичне відшарування сітківки з дефектом її тканини, часткової атрофії лівого зорового нерву та наявність стороннього тіла в лівій орбіті», згідну пункту 2.1.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, дана травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критеріями розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3 та наслідками даної травми стала повна втрата зору на ліве око (до рівня відчуття світла).

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в рамках кримінального провадження як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не пред`являвся.

З копії виписного епікризу вбачається, що позивач з 22 липня по 15 серпня 2025 року знаходився з діагнозом: вогнепальне поранення, на лікуванні в стаціонарі відділення відновлювально-реконструктивної мікрохірургії посттравматичної патології ока Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України». Під час перебування на лікуванні позивачу було проведено три операції на лівому оці, яке мало наскрізне поранення склери з випадінням оболонок. Травматична катаракта. Гемофтальм. Відшарування сітківки з дефектом тканини. ЧАЗН. Стороннє тіло орбіти (а.с.10).

Згідно копії медичного висновку лікаря консультативної поліклініки Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» від 23 січня 2026 року позивач знаходився на консультації в поліклініці інститут з діагнозом: ліве око наскрізне поранення склери з випадінням оболонок (після ПХО). Мідріаз. Артифакія. Авітрія. Силіконова Тампонада. Оперовано відшарування сітківки (приляганне). Часткова атрофія зорового нерву. Стороннє тіло орбіти. Початкова субатрофія очного яблука. Консультативний висновок: перспектив для покращення зору лівого ока немає (а.с.13).

З Витягу № 84/26/4650/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слідує, що за результатами оцінювання за доменами МКФ: в результаті комплексного огляду та вивчення наданої медичної документації командна експертного оцінювання дійшла висновку щодо стійких порушень функцій зорового аналізатора, які ускладнюють повсякденне функціонування у доменах орієнтації та трудової діяльності помірного ступеню. Клініко-функціональний діагноз: наслідок наскрізного поранення (22 липня 2025 року) артифакія, авітрія, опероване відшарування сітківки, субретинаольний фіброз, вторинна глаукома, розбіжна часткова паралітична косоокість, стороннє тіло орбіти лівого ока. Гострота зору правого ока = 1,0. Гострота зору лівого ока = неправильна світлопроєкція. Юридичне обґрунтування: постанова № 1338 від 15 листопада 2024 року. У підсумку, відносно позивача експертною командою 28 травня 2026 року прийнято рішення за № 84/26/4650/Р, згідно якого, враховуючи несприятливий реабілітаційний потенціал, встановлена третя група інвалідності, безстроково (а.с.14-17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд звертає увагу на таке.

Згідно положень частини шостої статті 82 ЦПК УКраїни вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, матеріальна та моральна шкода, завдана фізичній особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Специфіка шкоди, яка завдана здоров`ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить:а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування.

Відповідне тлумачення викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц (провадження № 61-30575св18).

В даному випадку, наявний причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача ОСОБА_2 та шкодою, заявленою позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, що, крім вироку суду, доведено наданими позивачем доказами, його показами в суді.

Із наданих позивачем чеків та видаткових накладних вбачається, що на лікування ним було витрачено 71 520,80 гривень (а.с.18-22).

Отже за вставлених судом обставин, заявлені витрати позивача на лікування в розмірі 71 520,80 гривень підлягають стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 1195 ЦК України, оскільки надані на їх підтвердження докази відповідають місцю, часу та характеру нанесених позивачу тілесних ушкоджень.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Пленумом Верховного суду України в пункті 5 постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач у своєму позову зазначає, що внаслідок умисних злочинних дій відповідача ОСОБА_2 йому було завдано значної моральної шкоди. Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення позивач отримав тяжке тілесне ушкодження у вигляді кульового проникаючого поранення лівого ока, наслідком якого стала повна втрата зору на ліве око. Зазначене ушкодження є незворотним та призвело до стійкої втрати працездатності. Після отримання поранення позивач тривалий час проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, переніс оперативні втручання, відчував сильний фізичний біль, страх за власне життя та здоров`я, перебував у стані постійного психологічного напруження та невизначеності щодо можливості відновлення зору. Заподіяну моральну шкоду позивачем оцінено в 800 000 гривень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, в якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки доведеними є всі елементи цивільного правопорушення, а саме шкода, встановлення факту протиправної поведінки відповідача, наявності причинного зв`язку між ними та вина заподіювача шкоди.

Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, на думку суду є співмірним із заподіяною моральною шкодою, завданою позивачу та відповідає принципам справедливості, розумності та об`єктивності, співвідноситься із ступенем доведеності розміру такої шкоди та буде достатньою сатисфакцією.

Протилежного відповідачем не доведено.

З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає доведеним заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 800 000,00 гривень та задовольняє позов в цій частині.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи, на підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність факту заподіяння йому діями відповідача матеріальної та моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою, є безпосередній причинний зв`язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач в силу пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за звернення з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне згідно статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с-ще. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 лютого 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області: місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Селиванівка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 12 листопада 2025 року органом видачі 5136; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , в розмірі 71 520 (сімдесят одна тисяча п`ятсот двадцять) гривень 80 коп., в порядку відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с-ще. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 лютого 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області: місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Селиванівка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 12 листопада 2025 року органом видачі 5136; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , в розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень 00 коп., в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с-ще. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 лютого 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області: місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, в дохід держави судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: представник позивача - адвокат:Станович Микола Олександрович, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ОСОБА_3 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 24 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «______» ____________________20_____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/657/26 Ананьївського районного суду Одеської області.