Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №577/1835/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/1835/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Галян С. В.

Номер провадження 33/816/1449/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., за участю секретаря – Леоненко К.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності –адвоката Вернигори В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Вернигори В.М. на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за те, що він 26 березня 2026 року о 21:00 год. в м. Конотоп, вул. Клубна, 83, керував т/з мопед Мустанг д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі Конотопської ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції неповно, не всебічно та не об`єктивно з`ясував всі обставини справи, не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винний ОСОБА_1 . Не дослідив наявні у справі докази та не перевірив, чи правильно складені документи на підтвердження вини ОСОБА_1 . Докази того, що ОСОБА_1 взагалі керував транспортним засобом відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити їх вимоги. Крім того, під час апеляційного розгляду захисником було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , а також – захисник посилався на те, що у ОСОБА_1 під час зупинки мопеда не було ознак сп`яніння.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №624987 від 26.03.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд на стан сп`яніння та відеозаписами.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, суд не погоджується з позицією апелянта, що відсутні докази керування ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».

Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Так, з відеозапису, що долучений до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції зупиняють мопед Мустанг, на якому сидить двоє людей, спереду дівчинка, позаду чоловік ( як пізніше виявилось ОСОБА_1 ). При цьому, на відеозаписі чітко зафіксовано, що руки ОСОБА_1 перебувають на ручках руля мопеду. Як відомо, керування мопедом відбувається саме за допомогою ручок руля, що включає в себе контроль гальм, газу до додаткових сигналів. До того ж, ОСОБА_1 каже поліцейським, що він «допомагав доньці». А вже наприкінці спілкування з працівниками поліції, на їх запитання відповідає, що «треба було з`їздить в магазин».

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Слід зазначити, що чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоч й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Тобто, суд оцінює всі докази в справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом (ст. 252 і 280 КУпАП).

За таких обставин, сукупністю вищезазначених доказів підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

При цьому, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_3 , оскільки захисник, будучи присутнім під час судового розгляду в суді першої інстанції такого клопотання не заявляв і не навів обґрунтувань того, чому він не заявляв такого клопотання місцевому суду.

Водночас, відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставини справи, то апеляційний суд зауважує, що вони не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких навпаки вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

До того ж, захисником в суді апеляційної інстанції було зазначено про те, що у ОСОБА_1 не було ознак алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

В даному випадку, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівник поліції зазначає ОСОБА_1 про виявлені ознаки сп`яніння. Саме у зв`язку із цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.