Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №577/3063/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/3063/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Галян С. В.

Номер провадження 33/816/1446/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2026 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він:

-24 травня 2026 року о 15 год. 20 хв. в с. Вирівка вул. Центральна, 36 керував автомобілем марки Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився на місці та в медичному закладі Конотопської ЦРЛ, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України;

- 24 травня 2026 року близько 15 год. 20 хв. в с. Вирівка вул. Центральна, 36, при розвороті на автомобілі марки Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_2 , не впевнився в безпечності маневру здійснив наїзд на припарковане авто марки Opel Astra д.н.з. НОМЕР_3 . Автомобілі зазнали механічні пошкодження. Своїми діями порушив п.10.1 ПДР.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що документи, які були долучені до матеріалів справи, не підтверджують факту керування ним транспортним засобом, тим паче у стані алкогольного сп`яніння. Зазначав, що покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не можуть прийматись судом як належні та допустимі, оскільки вони містять неправдиві відомості та складені поліцейським з порушенням процедури відібрання доказів. Судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. До того ж, правомірність появи працівників поліції 24 травня 2026 року в с.Вирівка на вул. Центральна,36, та здійснення ними відеофіксації ставиться під сумнів, так само які і пояснення свідків.

В судове засідання призначене на 24 серпня 2026 року до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явились, повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи у його відсутність.

У зв`язку із цим, з метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколів про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, суд не погоджується з позицією апелянта, що він не керував транспортним засобом, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання його винуватим, з огляду на наступне.

Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».

Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

У даному випадку, суд першої інстанції, дослідивши відомості, що містяться на долученому до матеріалів справи відео, дійшов вірних висновків про те, що ОСОБА_1 у вказаний в протоколах день і час керував транспортним засобом.

Зокрема, з відео вбачається, що працівники поліції приїжджають на місце події з приводу ДТП. Біля автомобілей, причетних до ДТП, стоїть свідок, яка одразу вказувала на ОСОБА_1 як на водія, який керував т/з Skoda Fabia і вчинив ДТП. До того ж, працівниця магазину ( свідок ОСОБА_3 ) повідомляє працівників поліції, що також бачила, як саме ця особа керувала транспортним засобом Skoda Fabia і потім здійснила зіткнення з іншим транспортним засобом.

При цьому, вказані пояснення (які зафіксовані на відео) повністю збігаються з письмовими поясненнями, які додані до матеріалів справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Слід зазначити, що чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоч й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Тобто, суд оцінює всі докази в справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом (ст. 252 і 280 КУпАП).

За таких обставин, сукупністю вищезазначених доказів підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а тому суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

При цьому, апелянтом зазначалось, що покази свідків не можуть прийматись судом як належні та допустимі, оскільки вони містять неправдиві відомості та складені поліцейським з порушенням відібрання процедури.

На вказане апеляційний суд зауважує, що досліджуючи під час розгляду письмові пояснення вказаних свідків на предмет їх достовірності і допустимості, суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в суді доказами в справі. При цьому, жодних порушень при їх відібранні працівниками поліції на місці ДТП не встановлено та не відеозаписі не зафіксовано.

До того ж, не заслуговують на увагу твердження апелянта, що в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень, адже вказане повністю спростовується доказами, що додані до матеріалів справи. Так, у схемі місця ДТП, на зворотньому її боці, у графі «Перелік видимих пошкоджень транспортних засобів» зазначено, що обидва транспортні засоби мають пошкодження. До того ж, пошкодження обидвох транспортних засобів також зафіксовано на відеозаписі, який надійшов разом з протоколом.

Апелянтом також зазначалось, що документи, що були долучені до матеріалів справи, не містять підтвердження, що він у зазначений день та час керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР України, а не керування автомобілем у стані такого сп`яніння, тобто порушення п. 2.9.а ПДР України, що є різними порушеннями.

Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.

Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як було зазначено вище, апеляційний суд вважає доведеним той факт, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом і тому у працівників поліції після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння були наявні всі підстави запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння. Працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Сукупність всіх фактичних обставин справи та аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, що за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_1 керував т/з з ознаками алкогольного сп`яніння і в подальшому відмовився від проходження огляду та вчинив ДТП, оскільки будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.